20.01.2015
— Териберка, Мурманская обл., РФ — bigpicture.ru — 35815 кино, Россия
Унесенные Левиафаном
Фотограф Михаил Мордасов побывал в поселке Териберка, что располагается в Мурманской области на берегу Баренцева моря, — именно там режиссер Звягинцев снимал фильм «Левиафан», где главный герой, автомеханик Николай, уподоблен библейскому Иову (и беспрерывно пьет водку). Звягинцев изобразил действительность российской глубинки так, что многим россиянам лента пришлась не по душе и фильм обвинили в русофобии.
Териберка разделена на два поселка: та самая Териберка, где снимали фильм и где стоял дом главного героя Коли, и населенный пункт Лодейное, где располагается рыбзавод. Местные жители называют первую часть Старой Териберкой, а вторую — Новой. На этом кадре вид на Старую Териберку с места, где стоял дом Коли.
В старой части села стоят в основном старые деревянные дома и совсем немного кирпичных, в новой же почти все постройки из кирпича и бетона. Работы в поселке почти нет, Териберка — наполовину покинутый поселок. Дороги, однако, почищены хорошо. Мусора почти нет, но много заброшенных жилых домов, зданий и лодок.
Главная поселковая новогодняя елка.
Вид на залив и Баренцево море.
Около подъезда в доме, где я арендую квартиру, вечером на коньках катались двое ребят. Единственный каток в Териберке около школы несколько дней был завален снегом, поэтому дети надевают коньки и выходят на дорогу. Снег так сильно спрессован, что коньки не проваливаются, а машины ходят редко — три-пять машин в час.
Вид на рыбзавод.
Я поговорил с бывшей медсестрой теперь закрытой больницы Териберки (в кадре). Она посмотрела «Левиафан» на YouTube — до того, как кино удалили. «Звягинцев очень точно передал наше сегодня, хорошо рассказал про Териберку и местных. Мне кажется, что актеров можно было даже не брать, просто взять местных жителей, и они бы прожили свою жизнь — так же, как актеры сыграли». Медсестра считает, что фильм надо показать всем, в частности Путину и Медведеву, чтобы они увидели, как местная власть «все развалила». Ей также кажется, что режиссер показал жизнь в Териберке очень «интеллигентно», разруху и грязь почти не снимал. «У главного героя в доме есть ванная, а попробуй зайди в наши дома — страшно, как после войны. У меня в доме, например, третий день нет воды», — рассказывает она.
Кладбище старых кораблей.
Сегодня встретил около тридцати человек, пять из них были пьяные. Но, что удивительно, одна пьяная пара лет сорока пяти после почты направилась в библиотеку. Там они сдали штук пятнадцать книг — и столько же взяли.
Если не обращать внимания на старые и разрушенные дома, тут очень красиво. Природа по-северному красивая: много чистого белого снега, тихо, суровые низкие горы, от моря исходит пар. День короткий и солнца пока не видно, но цвета неба очень чистые: от глубокого индиго до нежного розового и ярко-оранжевого. Ночью даже в городе хорошо видны звезды. И полярные сияния.
«Съемки не видел, а артистов видел — как ходили по городу. Фильм хочу посмотреть, хочу диск купить. Я рад, что кино сняли. Зубков Петр Семенович, родился здесь».
Мне удалось встретиться и с главой муниципального образования Териберки Татьяной Трубилиной. Она рассказала, что выдержала лишь первые пятнадцать минут фильма, и пожаловалась, что в село приезжает много журналистов с желанием показать плохое. «Покажите, что у нас есть хорошие люди, есть позитив», — говорит она и просит дать ей посмотреть, что я там «наснимал», и, если ей не понравится, удалить. Трубилина знает сюжет фильма и сетует: люди не понимают, что на самом деле власти не могут просто так ломать старые дома. «Вот у нас зарегистрировано больше 1100 человек, а живет около 900. Кто уезжает, оставляет свои дома, мы их трогать не можем. Один из прошлых глав снес дом, так собственник подал на него в суд и отсудил порядка шести миллионов рублей. Потому дома стоят и разваливаются, но мы решаем эту проблему». Трубилина говорит, что фильм наверняка не про Териберку, а про российскую глубинку вообще. Ее огорчили слова Серебрякова (Алексей Серебряков, исполнитель главной роли в фильме — прим. ред.) о том, что их деревня спилась. «Кормится с руки России, а такие вещи про нее говорит, — глава поселка возмущена тем, что актер живет в Канаде, а работает в России. — Я бы запретила ему здесь работать. Он пока у нас жил, каждый день ходил в магазин водку покупать, иногда даже кого-то из местных просил, чтобы на съемочную площадку водку ему принесли. Мы их тут встретили, помогли чем могли, а они теперь так плохо о нас говорят».
Здесь сильнее ощущаешь, что природа могущественнее нас: она была до нас, есть сейчас и будет после нас. Здесь все так же низкое небо будет нести синие облака, море будет разбиваться о скалы, солнце будет осторожно согревать песчаные пляжи и небольшие озера, а животные — есть ягоды и невысокую северную траву.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 440
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 749
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1580
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2935
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2932
