«Незалежні»: портрети українських військових із передової
«Незалежні» – це серія портретів українських військових, які народилися у вже незалежній Україні. Їм немає ще і 30-ти, але вже шість років вони захищають території сходу України у гібридній війні з Росією. Ще вчора безтурботна молодь перетворилася на зрілих воїнів, які чітко усвідомлюють, чому і за що вони воюють.
Антон, 23 роки. На прифронтовій позиції на зруйнованій фермі поблизу міста Мар’їнка Донецької області, 13 серпня 2019 року. Антон народився у Старобільську Луганської області. У 2014 році багато його друзів пішли на війну за «Новоросію» і погрожували йому та його родині, бо він не підтримав сепаратистський «референдум». Антон несе службу понад три роки і втратив на війні своїх кількох друзів, які воювали за Україну
Аліна, 22 роки, родом із Білої Церкви Київської області. На позиції поблизу Мар’їнки, 18 січня 2019 року. Аліна воює п’ять років. У 17 років вона пішла добровольцем до батальйону «Айдар»; у 18 років вона підписала контракт зі Збройними силами України. Також вона дистанційно вивчає театр і драму в Київському університеті культури і мистецтв
Олексій («Малий»), 20 років, родом з Чернігівської області. Позиція на лінії фронту, на околицях селища Миронівське, що на Світлодарській дузі, 19 червня 2018 року. Він вступив до армії як доброволець у 18 років. До війни він працював зварювальником. На Донбасі він зустрів свою дівчину, з якою живе у цивільному шлюбі. Пара має півторамісячну доньку
Віталій («Ганс»), 22 роки, родом із Запоріжжя. Позиція поблизу селища Жолобок, Луганська область, 18 січня 2020 року. Віталію було 16 років, коли почалася війна. Він декілька разів телефонував до призовних пунктів та військового комісаріату, але йому завжди відмовляли. Його також не прийняли до складу добровольчих батальйонів. Коли Віталію виповнилось 18 років, він підписав п’ятирічний контракт. Віталій каже, що несе службу, щоб захистити свою Батьківщину
Володимир («Шева»), 21 рік, уродженець Дніпропетровської області. Поблизу села Водяне, що поряд з Маріуполем, 11 червня 2018 року. Володимир на передовій вже три роки. Він пішов в армію у 18 років і відсвяткував свій 19-й день народження у військовому навчальному центрі
Ірина, 24 роки, народилася у Львові. Позиція на лінії фронту поблизу селища Луганське, Донецька область, 3 червня 2020 року. Ірина має освіту філолога. На фотографії вона перебуває на своєму третьому бойовому чергуванні. Вона пішла в армію, тому що вирішила, що їй не вистачає життєвого досвіду. Ірина вважає, що вона є достатньо сильною, щоб захистити свій рідний край
Євген, 24 роки, медик роти. На прифронтовій позиції на шахті «Бутівка» поблизу міста Авдіївка Донецької області, 7 листопада 2019 року. Провів кілька місяців на війні. В армію пішов після знайомства з тещею, яка жила в Красногорівці. Він каже: бачив негаразди та труднощі мирних жителів, які жили неподалік від лінії фронту
Владислав, 19 років. На прифронтовій позиції біля міста Мар'їнка Донецької області, 15 червня 2019 року. Старший брат Владислава раніше був в армії, і Владислав каже, що «зайняв його місце». Він любить зброю і швидко схоплює військові справи
Давид, 24 роки, родом із Запоріжжя. Позиція на лінії фронту поблизу селища Новотошківське, Луганська область, 22 січня 2020 року. Давид планував піти до армії на строкову службу, але через недостатній зріст (бракувало 1 сантиметру) не зміг вступити до десанту. Він мріяв про армію з дитинства та вирішив підписати контракт, щоб війна не дісталася до його домівки
Анатолій, з Білої Церкви, 20 років. 23 серпня 2018 року. Позиції на Світлодарці. Воює другий рік. На війну пішов після загибелі свого друга – бійця «Азову». На «промці» навесні 2017 року втратив ще одного друга – Сергія Кобченка. 11 серпня 2017 року був тяжко поранений під час «вилазки» до супротивника на «промці», а ще один його друг загинув. Після поранення повернувся до своєї роти і воює далі
Олександра, 20 років, родом з Харкова. На блокпосту поблизу селища Новотошківське Луганської області, 20 вересня 2018 року. Олександра з дитинства мріяла піти в армію. Навчалась у кадетському коледжі, вступила до армії у 18 років
Віталій («Кіса»), 22 роки, уродженець Житомирської області. На шахті «Бутівка», 10 травня 2017 року. Віталій брав участь у важких боях на околиці Авдіївки взимку та навесні 2017 року. Сьогодні він завершив військову службу та працює в Польщі
Василь («Шпилька»), 19 років, уродженець Житомирської області. На позиції «Орел», околиці Авдіївки, Донецька область, 4 квітня 2017 року. Василь брав участь у важких боях поблизу «промзони» Авдіївки взимку та навесні 2017 року
Віталій («Ампер»), 25 років, народився у Дніпрі. На позиції поблизу «промзони» Авдіївки, Донецька область, 21 січня 2018 року. Віталій – сирота, якого виховувала бабуся. Воює з 2014 року. У січні 2015 року брав участь у штурмі шахти «Бутівка». Він каже: ніколи не забуде, «як завантажував на броню розірвані тіла своїх загиблих товаришів після бою за шахту, яку взяли лише з восьмої спроби»
Іван, 20 років, родом із Сєвєродонецька. На шахті «Бутівка» поблизу міста Авдіївка Донецької області, 7 листопада 2018 року. Він пішов на війну у 18 років. Зараз старший солдат командує взводом. Іван каже: ніколи не пробачить вбивства снайпером у жовтні 2018 року своєї товаришки Лесі Бакланової, якій було 19 років
Владислав («Скорпіон»), 21 рік, киянин. На позиції біля шахти «Бутівка», 10 травня 2017 року. Брав участь у важких боях на околиці Авдіївки Донецької області взимку та навесні 2017 року
Олексій, 23 роки, із Житомира. На позиції «Орел» в околицях Авдіївки, Донецька область. Олексій брав участь у важких боях поблизу «промзони» Авдіївки взимку та навесні 2017 року
Іван («Ваха»), 25 років, уродженець Хмельницького. На позиції поблизу «промзони» Авдіївки, 21 січня 2018 року. Після служби в українських військах протиповітряної оборони, Іван підписав контракт зі Збройними силами України
Олександр («Алмаз»), 24 роки, уродженець Слов’янська. До антитерористичної операції Олександр працював барменом. Побачивши, що відбувається в його рідному окупованому Слов’янську, він вступив до лав добровольчого батальйону в червні 2014 року. Олександр розлучився зі своєю дружиною, тому що вона не змогла прийняти його вибір
Дмитро, 21 рік, народився у місті Сніжне Донецької області. Дмитро несе службу на фронті протягом двох з половиною років. Коли він дізнався, каже, що «в його країну вторглися іноземні війська, він завербувався у Збройні сили України». Дмитро, народжений в незалежній Україні, відмовляється жити під чужим прапором. Він сподівається, що прапор України буде майоріти над звільненим Донбасом
Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше.
Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival.
Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine.
Фото зроблені 10 листопада 2024 року.
21.11.2024 — 31 — 1065
20 листопада у Дніпровському районі Києва спалахнула багатоповерхівка. Постраждали двоє людей, в том числі дитина.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС Києва. Про це повідомляють Контракти.UA.
"20 листопада о 07:59 надійшло повідомлення про пожежу на проспекті Соборності, 17/2. Горіла квартира на четвертому поверсі 8-поверхового житлового будинку", - йдеться у повідомленні.
До прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, з квартири де виникла пожежа, самостійно евакуювались жінка та дитина.
"Їх було передано медикам для огляду. Також, в ході гасіння та розвідки, з верхніх поверхів було виведено 20 осіб на свіже повітря", - зазначили у ДСНС.
Причину та обставини виникнення пожежі встановлюватимуть правоохоронці. 20.11.2024 — 6 — 556
В Подільському районі Києва водій автомобіля насмерть збив жінку. Вона йшла по пішохідному переходу.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення поліції Києва 20 листопада. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась вчора вранці, 19 листопада.
"58-річний водій автомобіля Nissan, рухаючись по вулиці Івана Вигівського, скоїв наїзд на жінку, яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переходу", - йдеться у повідомленні.
Як зазначили у поліції, внаслідок автопригоди 52-річна потерпіла отримала травми несумісні з життям та загинула на місці.
"Поліцейські затримали керманича авто, він був тверезий. За скоєне йому загрожує до восьми років позбавлення волі", - зазначили у відомстві.
Як повідомлялося, на початку листопада в Києві на Теремках автобус на великій швидкості протаранив авто, після чого вилетів на тротуар і врізався в кіоск. Загинули люди.
Крім того, днями у Хмельницькому сталася аварія, в якій автомобіль влетів у зупинку громадського транспорту. Загинуло троє людей. 20.11.2024 — 3 — 450
Російська Федерація веде будівництво на п’яти заводах, які виробляють твердопаливні ракетні двигуни. Про це свідчать супутникові знімки, зроблені протягом 2024 року.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).Про це повідомляють Контракти.UA.
Як заявив співробітник IISS Фабіан Гінц, це будівництво може бути найамбітнішим розширенням військового виробництва Росії з часів СРСР. Зокрема, супутникові знімки свідчать про те, що роботи ведуться на кількох об'єктах.
Ймовірно, мова йде про модернізацію занедбаних радянських підприємств та спорудження нової інфраструктури. Знімки вказують на те, що виробництво твердопаливних ракетних двигунів розташоване в Алтайському краї, Ростові-на-Дону, поблизу Москви, Санкт-Петербурга, а також у Пермі.
"Така діяльність заслуговує на увагу, адже протягом останніх 30 років її не було. Лише у 2023 році, через три десятиліття після розпаду СРСР, було зафіксовано суттєві інвестиції у сфери розширення та модернізації", - зазначив Гінц.
Він зауважив, що наразі немає достовірної інформації про типи двигунів, які виробляються на території комплексу Бійськ II, що в Алтайському краї. Однак дані однієї з компаній РФ свідчать про те, що там виробляють двигуни як для радянських балістичних ракет, так і для нових ракет "Булава", що можуть нести ядерну зброю.
"У розсекреченому документі ЦРУ згадується, що на цьому об'єкті могли виробляти верхню частину корпусу двигуна для ракетного комплексу Тополь", - додає Гінц.
Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що Росія цієї осені розробила безпілотник під назвою "Гарпія-3". Зокрема провела його льотні випробування за участю китайських фахівців. 19.11.2024 — 5 — 789
Російський дрон "Гербера" імітує "популярний" у окупантів "Шахед". Він часто використовується для перевантаження української ППО.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ГУР. Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними розвідників, Росія складає такі багатозадачні БПЛА на заводі у місті Єлабуга. "Апарат "Гербера" може нести бойову частину як камікадзе та проводити радіоелектронну розвідку, зокрема для виявлення позицій ППО та фіксації влучань інших ударних дронів", - йдеться у повідомленні.
Імітація "Шахеда"
Цей БПЛА імітує Shahed-136/Герань-2 та масово використовується Росією для перевантаження української протиповітряної оборони. "За рахунок використання простих матеріалів (фанера, пінопласт) "Гербера" в десятки разів дешевша за Shahed/Герань. Утім будова цього дрона містить вже звичний для російської зброї набір компонентів іноземних виробників", - зазначили в ГУР.
З чого складаються ці БПЛА
Дослідження збитих зразків засвідчили, що росіяни виготовляють "Герберу" за китайським прототипом з використанням завезених з Китаю іноземних компонентів.
"Розробник БПЛА - китайський виробник авіамоделей Skywalker Technology Co., Ltd., який також виробляє фюзеляжі та організовує поставки комплектів в Росію. Постачання відбувається за посередництва третіх компаній", - розповіли в ГУР.
Крім того:
Завадозахищена антена (CRPA) дрона містить чіпи Analog Devices та Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди).
В універсальному польотному контролері - також компоненти, виготовлені компаніями Texas Instruments, Atmel (США), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія), NXP Semiconductors (Нідерланди), XLSEMI (КНР).
Для наведення на ціль пілотом (за принципом FPV-дрона) баражуючої версії БПЛА та ведення повітряної розвідки "Гербера" оснащена китайськими камерою з трьохосьовим підвісом Topotek KHY10S90 та модемом Xingkai Tech Mesh Network XK-F358.
Двигун DLE60 - виробництва китайської Mile Hao Xiang Technology Co, Ltd. Влітку 2024 року ця компанія потрапила під санкції США за постачання до Росії.
Використання дронів Росією у війні в Україні
Російські війська постійно використовують дрони для атак по Україні. Наприклад, 17 листопада під час ракетно-дронового удару РФ використала 90 безпілотників.
При цьому загарбники постійно намагаються перевантажити українську ППО, використовуючи різні види БПЛА. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що Росія почала використовувати дрони-приманки під час атак по Україні. Вони також імітують "Шахеди".
Крім того, росіяни мають у планах вийти на цілодобові атаки безпілотниками.
18.11.2024 — 3 — 921
