«Незалежні»: портрети українських військових із передової
«Незалежні» – це серія портретів українських військових, які народилися у вже незалежній Україні. Їм немає ще і 30-ти, але вже шість років вони захищають території сходу України у гібридній війні з Росією. Ще вчора безтурботна молодь перетворилася на зрілих воїнів, які чітко усвідомлюють, чому і за що вони воюють.
Антон, 23 роки. На прифронтовій позиції на зруйнованій фермі поблизу міста Мар’їнка Донецької області, 13 серпня 2019 року. Антон народився у Старобільську Луганської області. У 2014 році багато його друзів пішли на війну за «Новоросію» і погрожували йому та його родині, бо він не підтримав сепаратистський «референдум». Антон несе службу понад три роки і втратив на війні своїх кількох друзів, які воювали за Україну
Аліна, 22 роки, родом із Білої Церкви Київської області. На позиції поблизу Мар’їнки, 18 січня 2019 року. Аліна воює п’ять років. У 17 років вона пішла добровольцем до батальйону «Айдар»; у 18 років вона підписала контракт зі Збройними силами України. Також вона дистанційно вивчає театр і драму в Київському університеті культури і мистецтв
Олексій («Малий»), 20 років, родом з Чернігівської області. Позиція на лінії фронту, на околицях селища Миронівське, що на Світлодарській дузі, 19 червня 2018 року. Він вступив до армії як доброволець у 18 років. До війни він працював зварювальником. На Донбасі він зустрів свою дівчину, з якою живе у цивільному шлюбі. Пара має півторамісячну доньку
Віталій («Ганс»), 22 роки, родом із Запоріжжя. Позиція поблизу селища Жолобок, Луганська область, 18 січня 2020 року. Віталію було 16 років, коли почалася війна. Він декілька разів телефонував до призовних пунктів та військового комісаріату, але йому завжди відмовляли. Його також не прийняли до складу добровольчих батальйонів. Коли Віталію виповнилось 18 років, він підписав п’ятирічний контракт. Віталій каже, що несе службу, щоб захистити свою Батьківщину
Володимир («Шева»), 21 рік, уродженець Дніпропетровської області. Поблизу села Водяне, що поряд з Маріуполем, 11 червня 2018 року. Володимир на передовій вже три роки. Він пішов в армію у 18 років і відсвяткував свій 19-й день народження у військовому навчальному центрі
Ірина, 24 роки, народилася у Львові. Позиція на лінії фронту поблизу селища Луганське, Донецька область, 3 червня 2020 року. Ірина має освіту філолога. На фотографії вона перебуває на своєму третьому бойовому чергуванні. Вона пішла в армію, тому що вирішила, що їй не вистачає життєвого досвіду. Ірина вважає, що вона є достатньо сильною, щоб захистити свій рідний край
Євген, 24 роки, медик роти. На прифронтовій позиції на шахті «Бутівка» поблизу міста Авдіївка Донецької області, 7 листопада 2019 року. Провів кілька місяців на війні. В армію пішов після знайомства з тещею, яка жила в Красногорівці. Він каже: бачив негаразди та труднощі мирних жителів, які жили неподалік від лінії фронту
Владислав, 19 років. На прифронтовій позиції біля міста Мар'їнка Донецької області, 15 червня 2019 року. Старший брат Владислава раніше був в армії, і Владислав каже, що «зайняв його місце». Він любить зброю і швидко схоплює військові справи
Давид, 24 роки, родом із Запоріжжя. Позиція на лінії фронту поблизу селища Новотошківське, Луганська область, 22 січня 2020 року. Давид планував піти до армії на строкову службу, але через недостатній зріст (бракувало 1 сантиметру) не зміг вступити до десанту. Він мріяв про армію з дитинства та вирішив підписати контракт, щоб війна не дісталася до його домівки
Анатолій, з Білої Церкви, 20 років. 23 серпня 2018 року. Позиції на Світлодарці. Воює другий рік. На війну пішов після загибелі свого друга – бійця «Азову». На «промці» навесні 2017 року втратив ще одного друга – Сергія Кобченка. 11 серпня 2017 року був тяжко поранений під час «вилазки» до супротивника на «промці», а ще один його друг загинув. Після поранення повернувся до своєї роти і воює далі
Олександра, 20 років, родом з Харкова. На блокпосту поблизу селища Новотошківське Луганської області, 20 вересня 2018 року. Олександра з дитинства мріяла піти в армію. Навчалась у кадетському коледжі, вступила до армії у 18 років
Віталій («Кіса»), 22 роки, уродженець Житомирської області. На шахті «Бутівка», 10 травня 2017 року. Віталій брав участь у важких боях на околиці Авдіївки взимку та навесні 2017 року. Сьогодні він завершив військову службу та працює в Польщі
Василь («Шпилька»), 19 років, уродженець Житомирської області. На позиції «Орел», околиці Авдіївки, Донецька область, 4 квітня 2017 року. Василь брав участь у важких боях поблизу «промзони» Авдіївки взимку та навесні 2017 року
Віталій («Ампер»), 25 років, народився у Дніпрі. На позиції поблизу «промзони» Авдіївки, Донецька область, 21 січня 2018 року. Віталій – сирота, якого виховувала бабуся. Воює з 2014 року. У січні 2015 року брав участь у штурмі шахти «Бутівка». Він каже: ніколи не забуде, «як завантажував на броню розірвані тіла своїх загиблих товаришів після бою за шахту, яку взяли лише з восьмої спроби»
Іван, 20 років, родом із Сєвєродонецька. На шахті «Бутівка» поблизу міста Авдіївка Донецької області, 7 листопада 2018 року. Він пішов на війну у 18 років. Зараз старший солдат командує взводом. Іван каже: ніколи не пробачить вбивства снайпером у жовтні 2018 року своєї товаришки Лесі Бакланової, якій було 19 років
Владислав («Скорпіон»), 21 рік, киянин. На позиції біля шахти «Бутівка», 10 травня 2017 року. Брав участь у важких боях на околиці Авдіївки Донецької області взимку та навесні 2017 року
Олексій, 23 роки, із Житомира. На позиції «Орел» в околицях Авдіївки, Донецька область. Олексій брав участь у важких боях поблизу «промзони» Авдіївки взимку та навесні 2017 року
Іван («Ваха»), 25 років, уродженець Хмельницького. На позиції поблизу «промзони» Авдіївки, 21 січня 2018 року. Після служби в українських військах протиповітряної оборони, Іван підписав контракт зі Збройними силами України
Олександр («Алмаз»), 24 роки, уродженець Слов’янська. До антитерористичної операції Олександр працював барменом. Побачивши, що відбувається в його рідному окупованому Слов’янську, він вступив до лав добровольчого батальйону в червні 2014 року. Олександр розлучився зі своєю дружиною, тому що вона не змогла прийняти його вибір
Дмитро, 21 рік, народився у місті Сніжне Донецької області. Дмитро несе службу на фронті протягом двох з половиною років. Коли він дізнався, каже, що «в його країну вторглися іноземні війська, він завербувався у Збройні сили України». Дмитро, народжений в незалежній Україні, відмовляється жити під чужим прапором. Він сподівається, що прапор України буде майоріти над звільненим Донбасом
Пошуково-рятувальні роботи на місці обстрілу Дніпра 28 червня досі тривають. Зниклими безвісти вважаються двоє людей.
"Внаслідок ракетного удару загинула 1 особа, постраждало 12 осіб, з них 1 дитина) та врятовано 2 особи. Наразі вважаються зниклими безвісті ще 2 особи", - йдеться у повідомленні.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС в Дніпропетровській області. Про це повідомляють Контракти.UA.
Як зазначають рятувальники, пошуково-рятувальні роботи тривають.
Обстріл Дніпра
28 червня російські війська обстріляли Дніпро. Окупанти атакували багатоповерхівку, зруйнувавши квартири з 8 по 11 поверх.
На ранок, 29 червня, було відомо про 12 постраждалих, у тому числі вагітна та дитина, і одну жертву внаслідок обстрілу. Пізніше кількість постраждалих зросла до 13, а кількість зниклих безвісти зменшилася до двох. 30.06.2024 — 9 — 397
З 28 червня по 12 липня в Києві працюватиме виставка картин, створених ветеранами російсько-української війни під час реабілітації.
Назва виставки – «Мир можливий лише тоді, коли ти здатен його захистити». За допомогою пензлика та фарб наші воїни відновлюють фізичний та емоційний стан. Двічі на тиждень українська художниця CHEPURNA навчає поранених олійному живопису на території військового госпіталю.
Кошти на матеріали художниця збирає на своїх сторінках у соцмережах. Серед митців-початківців захисники Азовсталі, колишні полонені Оленівки, військові зі складними контузіями та неврологічними ускладненнями. Про це повідомляють Контракти.UA.
«Ці хлопці – прості люди, вони мають звичайні почуття, страхи, болі, бажання та мрії. Багато з них зневірилися та почуваються непотрібними й покинутими державою та людьми. Живопис надав надію і віру в себе. Вони розкрили свою творчу сторону, про яку навіть не здогадувалися. Через малювання хлопці проживали власні історії, відчували й усвідомлювали самих себе. Я не називаю наші уроки арт-терапією, хоча вони мають терапевтичний ефект, бо додають впевненості та самостійності. Після війни, поранень, болю вони вчаться бути вільними в самовираженні без тиску очікування чи осуду з боку соціуму. Навіть якщо людина не має досвіду в образотворчому мистецтві, це не є перешкодою. Єдина умова – усвідомлення зображуваного та відвертість», – пояснює ідею реабілітації через майстер-класи з олійного живопису художниця.
Роботи ветеранів дійсно вражають різноманітністю. На малюнках Андрія Донецького, 47-річного навідника протитанкового відділення роти вогневої підтримки, багато війни: силует смерті; кривавий відбиток долоні на броні з білим хрестом; колючий дріт; воїн, що схилив голову на фоні неба, яке палає від вибуху; солдат на червоному полі, із якого підіймається до неба душа. Від споглядання цих образів – боляче. До війни Андрій був оцінювачем у місті Краматорськ.
У малюнках Руслана Різника, 34-річного кулеметника з Білої Церкви, навпаки багато яскравих фарб: соняхи, вітрильник, місяць над тихої рікою, зелене дерево. До війни Руслан працював на шинному заводі майстром зі складання автопокришок.
Олександр Морозов, 31 рік, оборонець Азовсталі, який провів 21 місяць у російському полоні, зокрема в сумнозвісній колонії суворого режиму – Оленівці, зобразив Ейфелеву вежу та червоне серце в долонях як символ любові. До війни Олександр був шахтарем та підземним електрослюсарем.
Олег Скрипка, командир стартового взводу ППО, який до війни був підприємцем з Києва, намалював усмішку. 37-річний Дмитро Ничволод, офіцер пунктів управління представив на виставці образ золотої рибки. До війни він працював дизайнером та захоплювався альпінізмом.
Олександр Куколенко, 47 років, старший стрілець-оператор, до війни був сценаристом актором театру та кіно, створив цікавий образ кита в океані.
Усього на виставці представлені картини 11 ветеранів російсько-української війни. Усі автори – добровольці.
Микита Зубенко, 31 рік, бойовий медик, родом із міста Торецьк Донецької області. До війни працював шахтарем. Леонід Чигар, 23 роки, стрілець-доброволець із міста Рівне. Напередодні війни закінчив факультет музичного мистецтва естради. Байгуш Михайло, 37 років, кулеметник роти швидкого протидиверсійного підрозділу, родом із Луганської області. До війни займався ремонтом та реставрацією будівель. Олександр Морозов, 42 роки, старший солдат, розвідник, далекомірник взводу управління мінометної батареї. До війни був підприємцем, займався металообробкою, художнім куванням. Дмитро Ломінога, 34 роки, оборонець заводу ім. Ілліча в Маріуполі, був у полоні, до війни працював пожежником.
Кураторка проекту художниця CHEPURNA пояснює, що метою виставки є: підтримати ветеранів, посприяти їхній інтеграції у нинішнє суспільство й життя, показати багатогранний внутрішній світ наших захисників, їхню здатність бачити і творити красу.
Для відвідувачів виставка працюватиме з понеділка, 1-го липня, вхід вільний у робочий час КМДА, за адресою Хрещатик, 36. 30.06.2024 — 4 — 466
У багатоповерхівці зруйновані декілька поверхв, поранені троє людей.
Ворог вчинив ракетну атаку на Дніпро. Пошкоджена дев'ятиповерхівка. Там руйнування декількох поверхів.
Про це написав начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак у Telegram. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Лисак зазначив, що, попередньо, є поранені.
"Дніпро, російські тварини вдарили по житловому будинку", – написав керівник Офісу президента Андрій Єрмак та оприлюднив фото.
Що сказав президент
Президент Володимир Зеленський розповів більше жахливих подробиць про ракетний удар по Дніпру в п'ятницю ввечері та оприлюднив світлини.
"Дніпро. Російська ракета влучила просто у житловий будинок. Чотири поверхи зруйновано. Троє людей постраждали. Рятувальники, медики, усі служби вже на місці й надають усю необхідну допомогу", – повідомив він.
Зеленський вкотре наголосив, що Україні потрібен надійний повітряний щит.
"Саме тому ми постійно нагадуємо всім партнерам: тільки достатня кількість і якість систем ППО, тільки достатня рішучість світу здатні зупинити російський терор. Нам потрібні ці рішення – потрібен надійний повітряний щит для України", – резюмував президент.
Раніше повідомлялось, що у Дніпрі лунали вибухи. 30.06.2024 — 6 — 395
Кожного літа люди приїжджають до одного з найбільших озер столиці, щоб помилуватися різнобарвними водяними ліліями.
У Дніпровському районі Києва на озері Тельбін розквітли водяні лілії, які посадили місцеві мешканці житлового масиву Березняки кілька років тому.
Наразі тут квітнуть одразу кілька кольорів латаття від чисто білих ніжно-рожевих тонів до насичених червоних відтінків. Пише Главком. Про це повідомляють Контракти.UA.
Водяні лілії, латаття або німфеї – справжня окраса кожної водойми. Всього в світі налічується близько 50 видів водяних лілій, розповсюджених по всій Земній кулі. У наших природних водоймах зазвичай зустрічається чисто біле латаття (Nymphaea Candida).
Все латаття – водні рослини, що ростуть в повільно текучих (поблизу берегів річок) або в стоячих водоймах (заводях, старицях, ставках, озерах). Ростуть на мілководді, але деякі добре витримують глибину до 2 м.
Німфеї мають дуже короткий термін цвітіння квітів – всього близько чотирьох днів, зате квітують все літо, а гібриди аж до осені.
Цвітіння латаття починається в травні-червні і триває до вересня або до перших заморозків. Квітки розкриваються вранці і закриваються ввечері. 25.06.2024 — 5 — 1841
Рівно двадцять років тому відбувся перший фестиваль етнічної музики, який називається так само, як і одна з найвідоміших пісень гурту «ВВ». Що не дивно, бо натхненником є лідер цього рок-бенду — автор та виконавець власних пісень Олег Скрипка. Традиційно фестиваль відбувається в дати, близькі до свята Івана Купала. Цього року це 21, 22, та 23 червня, з п’ятниці по неділю. За час свого існування фестиваль проходив на різних локаціях, зараз він розташувався на території Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка. Великих сцен тут дві: «Сцена мрій» та «Сцена Рай», менші сцени — «Країна містична» та «Кримська сцена» — приймають не лише музикантів. Є майданчики для виступу поетів, для дитячих розваг, для численних майстер-класів. Часто місця активностей виникають спонтанно. Є, що з’їсти, чим запити, є багато що купити.
23.06.2024 — 17 — 2943
