Миколаївський костел: чому ця будівля важлива для міста
3 вересня в Національному будинку органної та камерної музики, розташованому в Миколаївському костелі в Києві, сталася пожежа. Вогонь знищив орган 1980 року і пошкодив інтер’єр будівлі. Усього через пару днів українські бізнесмени заявили, що зібрали більше 25 мільйонів гривень на відновлення, і ця цифра продовжує зростати, але сам інструмент уже не підлягає ремонту. Краєзнавець Семен Широчин розповідає історію Миколаївського костелу та його перетворення на Будинок музики. Згідно з попередньою версією, пожежа сталася через загоряння електропроводки всередині органу. За словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, інструмент уже давно потребував ремонту, як і фасад будівлі, але процес увесь час відкладали через невизначеність щодо майбутнього органного залу. Представники католицької спільноти вважали, що орган повинен знаходитися не за вівтарем, проте перенести його до іншого місця в костелі було неможливо. У результаті вирішили, що колектив Будинку органної та камерної музики переїде до іншого приміщення, яке досі так і не побудували. Тепер згорілий інструмент не підлягає відновленню, можливо лише замовити новий орган. При цьому сама конструкція костелу, за попередніми висновками фахівців, не пошкоджена. Також міністр повідомив, що кошти на відновлення костелу мають змогу перерахувати всі охочі. Як створювали костел У Києві ще з 1842-го діяв католицький храм — Олександрівський костел на вулиці Костельній. Але до кінця XIX століття він уже не міг вмістити всіх охочих у дні великих християнських свят: католиків у місті, згідно з переписом 1897 року, було 35,5 тисячі. Тому у 1895-му католицька громада звернулася до влади з проханням про відкриття ще одного костелу, і вже за рік під будівництво виділили ділянку, а незабаром провели архітектурний конкурс. Існує думка, що в якості святого покровителя обрали Миколая, щоб здобути підтримку імператора Миколи II. Усі учасники архітектурного конкурсу пропонували будувати костел у псевдоготичному стилі — наприкінці XIX століття якраз була поширена мода на історизм і готику. У проєктах архітекторів Станіслава Шпаковського та Олександра Венсана костел був з однією вежею, а на кресленнях П. Гіппіуса і Станіслава Воловського — з двома. Незважаючи на те що першу премію отримав проєкт Гіппіуса, реалізувати вирішили ідеї Воловського. При цьому останній на момент участі в конкурсі був ще студентом і не мав практичного досвіду будівництва, через що роботу над кресленнями доручили відомому архітектору Владиславу Городецькому. Участь Городецького в цьому проєкті здається ще логічнішою, якщо згадати, що той був католиком і поляком, а костел будувала саме польська громада. Архітектурою київський костел був схожий на відомий віденський храм Votivkirche, споруджений у 1856—1879 роках за проєктом Генріха фон Ферштеля у стилі псевдоготики. Про цю подібність писали ще сучасники будівництва храму, але вона ще більше посилилася завдяки змінам, які Городецький вніс до проєкту Воловського. Так, він додав «розу» на головному фасаді й невелику вежу над середохрестям, а також збагатив декор. Але все ж Миколаївський костел має низку відмінностей від Votivkirche, зокрема він менший, нижчий і в нього немає годинника. Для порівняння: висота Votivkirche — 99 метрів, висота ж Миколаївського костелу, за різними джерелами, становить від 60 до 64 метрів. Будівництво відбувалося у 1899—1909 роках і обійшлося в 500 тисяч рублів, при цьому всі гроші — виключно пожертви. Процес зведення ускладнила близькість річки Либеді, тому для фундаменту використовували палі, винайдені київським інженером Страуссом. Були й інші інженерні нововведення. Наприклад, звід центрального нефа споруджений із залізобетону завтовшки всього 8 сантиметрів. Бетон застосовували і для створення штучного каменю в облицюванні будівлі. Статую архістратига Михаїла на фронтоні виготовив чеський скульптор Ладислав Бенеш, інші скульптури — майстерня італійця Еліа Сала. У 1933 році (за іншими даними, у 1938-му) костел закрили і якийсь час використовували для господарських потреб. Під час війни храм уцілів, але постраждав, втративши свої вітражі. У 1945-му в костелі відкрили Державний архів Київської області, а на вежах розмістили радіоантени — в такому вигляді будівля простояла більше 30 років. У 1950-х на території СРСР почали створювати будинки органної та камерної музики. Тут орган, який має в Європі в першу чергу духовне значення, став суто світським інструментом. Однак при цьому органні зали нерідко облаштовували в культових спорудах: так і храм отримував світську функцію, і орган розташовувався у приміщенні з відповідною акустикою. Подібні зали у Львові, Дніпрі, Рівному, Чернівцях, Харкові, Ужгороді та Білій Церкві також знаходяться в колишніх культових спорудах — костелах, церквах і синагогах. Облаштувати органний зал у київському костелі вирішили в 1970-х, для чого у 1979—1981 роках будівлю відреставрували: у вікнах відновили вітражі, повернули черепичний дах. Оскільки у СРСР не було налагодженого виробництва органів, інструмент для київського залу замовили в Чехословаччині на підприємстві Rieger — Kloss. Компанія, заснована ще у 1873-му братами Рігер, після Другої світової була націоналізована, а її власників і персонал, які виступили на боці Гітлера, вигнали з країни. На основі цього виробництва у Чехословаччині й виникло підприємство Rieger — Kloss, а брати Рігер оселилися в Австрії та заснували нову компанію Rieger Orgelbau. Але саме Rieger — Kloss стала основним постачальником органів до СРСР. Усього звідти привезли 46 інструментів, у тому числі й для залів в Ужгороді, Рівному, Білій Церкві, Чернівцях, Сумах, Хмельницькому та Харкові. Орган цієї ж фірми був ще в 1932 році встановлений у костелі Марії Магдалини у Львові, де зараз розташовується Львівський органний зал. До 2016-го він був найбільшим в Україні, доки в Харкові не з’явився новий німецький інструмент. Крім Чехословаччини органи замовляли у НДР та Угорщині. На території України також залишилися інструменти виробництва ФРН, Швейцарії, Естонії, Південно-Африканської Республіки і кілька українських. Орган на 3 945 труб і 55 регістрів у Національному будинку органної та камерної музики розміщувався на місці вівтаря. Він був виконаний з урахуванням габаритів приміщення і загальної стилістики костелу. Готичність простежувалася також у кріслах, спеціально виготовлених для органного залу. З 1990-х у Миколаївському костелі відновили богослужіння.
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Ліквідація пожежі. Фото: ГУ ДСНС України в місті Києві
Артистка разом із дітьми попозувала на "червоному хіднику".
Відома американська акторка Гвінет Пелтроу вперше за тривалий час показалась на публіці з дорослими дітьми. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Знаменитість разом із донькою та сином побувала на прем'єрному показі драми "Марті Супрім. Геній комбінацій". Гвінет Пелтроу грає в стрічці головну роль. 16 грудня у Нью-Йорку відбулась прем'єра фільму. На "червоному хіднику" акторку підтримували донька Еппл та син Мозес.
Артистка позувала перед об'єктивами фотокамер в чорній оксамитовій довгій сукні з бантом на плечі. 19-річний Мозем для події обрав білі штани, блакитну сорочку та сірий піджат. Особливої уваги заслуговує 21-річна Еппл, яка одягнула мамину сукню, в якій Пелтроу 30 років тому сяяла на прем'єрі фільму "Емма".
Зазначимо, Гвінет Пелтроу виховує двох дітей. Доньку акторка народила 14 травня 2004 року. Син артистки з'явився на світ 8 квітня 2006-го. Батько дітей Пелтроу – англійський співак Кріс Мартін, з яким вона перебувала в шлюбі від 2003-го до 2016 року.
Нагадаємо, нещодавно голлівудська акторка Кейт Вінслет вперше за тривалий час показалась на публіці з 21-річним сином. Джо Алфі підтримав маму на особливій події. 17.12.2025 — 3 — 290
Вранці неділі, 14 грудня, столицю України - Київ - засипало першим снігом.
Фото першого снігу зібрало РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.
Перший сніг у столиці почав падати ще близько шостої години ранку. Вже тоді жителі міста почали публікувати у соцмережах фото зимової погоди.
А вже через декілька годин вулиці Києва майже не впізнати - сніг випав у всіх районах. Також варто зауважити, що на дорогах спостерігається не велика ожеледиця.
За даними синоптиків, у Києві сьогодні буде хмарно. Вдень очікується помірний мокрий сніг та налипання мокрого снігу. На дорогах ожеледиця. Вітер південний з переходом на північно-західний, 7-12 м/с.
Температура по області вдень від -4 градусів до +1 градусу, у Києві близько температура протримається близько 0 градусів.
Нагадаємо, раніше в Українському гідрометеорологічному центрі оприлюднили коротку кліматичну характеристику грудня в Україні. Крім того, синоптики поділились загальним попереднім прогнозом на перший місяць зими.
А ось синоптик Наталка Діденко розповіла, що у неділю, 14 грудня, в більшості областей України переважатиме хмарна та волога погода з опадами у вигляді дощу та мокрого снігу. Причиною стане так звана улоговинка між двома антициклонами - Frieda та Ellinor. 14.12.2025 — 8 — 959
Остання, «Земля Івана», відкрилася ввечері 12 грудня, на найостаннішому — п’ятому поверсі Національного центру «Український Дім». Тут експозиції влаштовуються вкрай рідко, тим цікавіше сюди потрапити і принагідно роздивитись вітражі під самою стелею і споглянути крізь усі поверхи вниз, на монументальну частину виставки «Хліб».
Експозиція під дахом присвячена художникові Івану Приходьку, якого не стало цього року. Його жанр — наївне мистецтво, але це не тому, що надбання майстрів були для нього недоступні. Навпаки, він вчився все свідоме життя і вибір стилістики був глибоко усвідомлений. Більше всього представлено його живопису, також є скульптури, і на двох великих екранах постійно демонструються документальний фільм Андрія Лисецького «Земля Івана» (2019) та підбірка відеофрагментів. В центрі експозиції — розмальований бубен, він згадується в інших творах.
Виставка «Хліб», що згадувалася вище, розпочала роботу ще 4 грудня. Вона міждисциплінарна: тут і живопис, і скульптура, і обрядові предмети, і господарчі, і документальні матеріали (як паперові документи, так і фотографії) та ще багато всього, що дозволяє з різних боків подивитись на таке явище, як хліб.
А вчора, 11 грудня, на найнижчому поверсі, біля кафе та гардеробу, було урочисто відкрито експозицію «100 кіз Лесі Патоки». Це авторське бачення найпопулярнішого образу українських народних свят.
Усі виставки працюють до 18 січня 2026 року.
Текст та фото — Олександр Зубко 12.12.2025 — 24 — 2084
Російський есмінець "Адмирал Ушаков" більше не у строю — ЗМІ
Проєкт 956, оснащений протикорабельним ракетним комплексом «Москіт», вважався одним із головних есмінців часів СРСР.
Військово-морський флот Росії 6 грудня спустив прапор на ескадреному міноносці «Адмирал Ушаков», який був останнім кораблем проєкту 956 Північного флоту, що діяв. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Канал Центру аналізу стратегій та технологій.
«Адмирал Ушаков» був останнім — 17-м — представником цього проєкту, який увійшов до складу ВМФ СРСР і Росії. У море корабель виходив востаннє 2023 року.
Наразі у російському флоті формально залишився лише один есмінець цього типу — «Настойчивый». Він належить до Балтійського флоту, але фактично не експлуатується.
Ескадрені міноносці проєкту 956 «Сарич» належать до кораблів 1-го рангу з керованим ракетним озброєнням, призначених для дій у далеких морських та океанських районах. Це останній реалізований у СРСР проєкт есмінців цього класу.
Протикорабельні можливості кораблів забезпечує ракетний комплекс «Москіт». Крім того, есмінці оснащені зенітними ракетними системами, артилерією, протичовновими і мінними засобами.
Попри те, що сьогодні проєкт 956 вважається застарілим, РФ неодноразово наголошувала на «прекрасних модернізаційних можливостях» цих кораблів.
До слова, влітку у Санкт-Петербурзі затонув новітній буксир ВМФ Росії «Капітан Ушаков», який був спущений на воду 2022 року. Судно, збудоване за новим проєктом 23470, напередодні накренилося на правий борт і почало набирати воду. Слідчий комітет РФ розпочав перевірку за статтею про «порушення правил безпеки під час робіт» для з’ясування причин інциденту. 09.12.2025 — 4 — 1491
У мережі з'явилися нові фото українського морського безекіпажного катера Magura V7. Його особливість - можливість прямо з моря збивати повітряні цілі.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook фотокореспондента AP Єфрема Лукацького. Про це повідомляють Контракти.UA.
Зокрема, Лукацький опублікував фото і супроводив їх підписом "Морський дрон "Магура V7" від ГУР МО України, оснащений ракетами класу "земля-повітря", пропливає в нерозголошеному місці".
Magura V7 - унікальні у своєму роді морські дрони. У травні 2025 року стало відомо про історичний момент: уперше з таких дронів вдалося збити два багатоцільових винищувачі Су-30. Успішна операція була проведена з акваторії Чорного моря проти російських бойових літаків.
Тоді ж повідомлялося, що Magura V7 озброєні ракетами AIM-9 класу "повітря-повітря", які встановлюються на винищувачі. Унікальність українського випадку саме в тому, що вони вперше почали застосовуватися з морських платформ.
Таким чином, по суті, морські дрони отримали функції засобу протиповітряної оборони.
AIM-9 Sidewinder - американська ракета ближнього радіусу дії, на озброєнні ще з середини 1950-х років. Ракета досі перебуває в серійному виробництві та пережила кілька модернізацій. Більшість модифікацій AIM-9 оснащені інфрачервоною системою самонаведення.
Нагадаємо, раніше РБК-Україна писало, як українські дрони Magura встановили на війні 5 історичних рекордів.
Крім знищення російських літаків, на рахунку Magura успішне ураження ворожих кораблів і вертольотів.
Минулого місяця стало відомо, що Україна і Греція спільно вироблятимуть морські дрони.
Очікується, що морські дрони потраплять до номенклатури озброєнь, експорт яких найближчим часом має намір відкрити Україна. 08.12.2025 — 4 — 1509
