Контракти.ua

8 місць в Кіровоградській області, які ви маєте відвідати

В цьому фотонарисі за мотивами статті про пам’ятки та цікаві локації Кіровоградської області ми пропонуємо віртуальну подорож затопленими кар’єрами, дивовижними парками, старовірськими селами, дивними водоспадами, таємничими озерами й навіть музеєм ракетних військ часів СРСР. Контракти.uа пропонують «стерти» ту білу пляму, яка вкриває історії та цікаві місця Кіровоградщини-Кропівниччини. В с. Веселі Боковеньки знаходиться дендропарк, створений ентузіастом-ботаніком Миколою Давидовим (1856-1930). На його створення протягом чверті століття Давидов витратив усі свої кошти – 1 млн 450 тис. рублів. На початку 1920-х селяни захистили парк від вирубки, а 1923-го Давидов, який вижив в роки великих потрясінь, був призначений директором парку. Збережене творіння цього непересічного ентузіаста являє собою 109 га території, поділеної на п’ять ділянок, які відтворюють певні географічні зони. Росте тут під 1000 видів дерев і чагарників, у т.ч. одна з найбільших в країні колекцій бузку. Відвідувачам, котрі бажають відпочити протягом декількох днів, пропонуються як кімнати, так і місця для наметів. За окрему плату можна вудити рибу.  На околиці міста Знам’янка починається величезний масив Чорного лісу. В межах лісу розташоване найпівденніше болото України, а в центрі болота – Чорне, або ж Берестувате, озеро, майже вся поверхня води якого покрита рухомими зеленими острівцями із різноманітних видів рослин. Ці острівці пересуваються навіть за тихої погоди – можливо, що причиною цього явища є перемінні течії. Чорне озеро вважається одним з декількох «бездонних» в Україні - припускають, що воно має, принаймні, подвійне дно, і верхнє з них утворює шар перегнилого листя та гілок. Вода влітку не прогрівається, але озеро дуже рідко замерзає. В ньому живе лише один вид риби – земляний карась, якого не вдалося розвести в жодній іншій водоймі України. Звичайно, що навколо такої водойми нагромаджено багато легенд. Поблизу озера, в с. Водяне, знаходиться одна з двох лісових шкіл в Україні, відкрита ще наприкінці 1880-х. Дуже незвичні історію та колорит має велике с. Злинка, засноване 1757 року, серед інших, єдиновірцями – окремою гілкою старовірів, які визнали верховенство державної православної церкви за умови збереження ними особливостей своїх богослужінь. В наші часи парафія в Злинці – єдина в Україні та одна з трьох (дві інших знаходяться в РФ), яка ніколи не припиняла свого богослужіння. В місцевій церкві можна почути особливий, «старий», чин церковного співу. В селі можна почути й своєрідну говірку, якою мешканці відверто пишаються - й навіть видали її словник.  Основним роботодавцем Злинки є «Хлібна база № 78» Держрезерву - колись другий за потужністю в УРСР елеватор. Тутешні чорноземи є, у прямому сенсі, еталонними: в Міжнародній палаті мір і вагів у Парижі знаходиться еталон кубічного метра гумусного чорнозему, привезений саме з полів біля цього села. В 8 км від Злинки розташовано урочище «Каскади», де на поверхню виходять гранітні брили віком понад 2 млрд років. Через урочище тече річка, яка утворює напрочуд фотогенічні семиметрові водоспади. Ця місцевість вважалася священної усіма історичними народами, які затримувалися в цих степах – від трипільців до скіфів.  Далі радимо відвідати хутір «Надія» - родинну землю Тобілевичів, відомої театрально-літературної династії, основні представники якої відомі нам під творчими псевдонімами: Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Микола Садовський (1856-1933) та Панас Саксаганський (1859-1940). Вони були безпосередніми засновниками «театру корифеїв», з якого почалося відродження української культури в 1870-80-тих роках. Хутір «Надія» придбав патріарх роду, Карпо Тобілевич. Будинок Карпа стоїть і досі, та зветься «Батьківська хата». Пізніший будинок його сина, Івана Карповича Карпенка-Карого був спалений в Другу Світову та відновлений 1982 року. До складу хутору також входять окрема будівля музею, парк, ставок, колодязь, стела на честь першої дружини Карпенка-Карого – Надії Тарковської, та меморіальне кладовище родини Тобілевичів, де поховані Карпо, Іван та інші численні представники цього роду. На хуторі Іван Карпенко-Карий написав 11 п’єс з 18, у т.ч. усі найвідоміші – як-от «Сто тисяч» та «Хазяїн». В колишній шахтарській столиці Центральної України – місті Олександрія – можна знайти численні пам’ятки провінційної архітектури. Їх тут понад 100: один з найбільших колись театрів в повітовому і каланча з курантами, чудової архітектури Земська управа в стилі модерн, споруди гусарського полку, будівлі училищ та гімназій, імпозантний будинок Пищевича тощо. У селі Приютівка, яке злилося з Олександрією, облаштовано живописну атракцію - парк на березі річки Інгулець, створений за кошти родини Кузьменків, головним з яких є президент футбольного клубу «Олександрія» Сергій Кузьменко. Це одна з найкращих паркових зон, створених в Україні останніми роками. Як нещодавній промисловий центр, Олександрія відома у любителів індустріального туризму та закинутих промислових пейзажів. І дійсно, те, що можна побачити на велетенських вугільних розрізах поблизу міста – Морозівському та Костянтинівському - приголомшує уяву! Два буровугільних кар’єри нині являють собою довгі вузькі водойми, посеред яких стоять затоплені роторні екскаватори. Два береги Морозівського кар’єру з’єднує транспортно-відвальний міст «Бергвіц» довжиною 300 м – німецький раритет, виготовлений ще 1933 року, що дістався СРСР за репараціями. Головним же велетом цієї «залізної країни» є роторний кроково-рейковий екскаватор ЕРШР-1600 – найбільша закинута індустріальна машина в Україні, вагою 4 тис. т. Враховуйте, що охорона на кар’єрах доволі непривітна. Однак територія дуже велика, і фотографувати монстрів можна з багатьох точок.  Не менші враження, хоча й іншого ґатунку, можна отримати в Побузькому, де знаходиться єдиний в світі Музеї ракетних військ стратегічного призначення (РВСП). У тутешньому степу до 2001 року розташовувалися командні пункти і шахти ядерних ракет. 43-тя ракетна армія несла бойове чергування і після розпаду СРСР - аж до того часу, поки всі ракети були демонтовані за домовленістю з Заходом і Росією. Для музею вдалося зберегти кілька метрів одної з шахтно-пускових установок, підземний командний пункт на глибині 45 м з колишньою «ядерною кнопкою», підземні сховища та наземні будівлі. Екскурсію проводять колишні офіцери-ракетники. На території можна побачити зразки ракетних двигунів, макет ядерної боєголовки, транспортний перевантажувальний автопоїзд довжиною 50 м, та, головне, 35-метрову чорну «царицю смерті» - РС-20 («Сатана» або ж «Воєвода») - найбільшу в світі ядерну ракету, яка могла знищити все на площі 300 тис. кв. км. В залах музею вам спочатку розкажуть історію дивізії і армії в цілому, а далі запропонують спуститися в командний центр, де розташовувалися бойові пости чергових, та навіть натиснути на ту саму кнопку… Останній пункт нашої віртуальної подорожі – с. Розумівка. Тут стоїть храм-усипальня родини Раєвських, де похований генерал Микола Раєвський (1771-1829) – герой війни з Наполеоном 1812 року, комендант Парижу в 1814 році, та один з тих, хто починав завойовувати для Російської імперії Кавказ. Радянська влада відносилася до пам’яті Раєвського прихильно, що не завадило в 1960-х сплюндрувати його усипальню та створити в ній овочесховище, а згодом – склад хімікатів. 2008 року храм був відкритий після реставрації. Окрім поховань, найціннішим елементом храму є 12 чавунних колон, які підтримують вхідний портик. Реліквією храму є ікона Св. Миколая віком понад 250 років. Крім Раєвського, в склепі похована його молодша донька Софія, і онук – так само генерал, і так само Микола Раєвський (1839-1876) - прототип Вронського в «Анні Кареніній». Інший військовий герой, суто український, лежить під дерев’яним хрестом в лісі на околиці Розумівки. Це – Микола Скляр, легендарний «Чорний Ворон», один з отаманів Холодного Яру у серпні-жовтні 1920 року. Загинув він у бою з будьонівцями. Тіла Скляра та його бійців ховав, у т.ч., інший відомий діяч Холодного Яру, Юрій Горліс-Горський (1898-1946), пам’ятник якому стоїть поруч з могилою отамана. За останні роки місце загибелі легендарного провідника повстанців стало дуже відвідуваним. Додамо, що в найбільш центральній області України є ще значна кількість пам’яток архітектури, історії та природи, тому наведений тут перелік не варто вважати остаточним.  Повну версію статті можна прочитати тут: https://kontrakty.ua/article/174805 Павло Ковальов

Іран знищив рідкісний американський літак E-3 і поранив 10 військових США

Іран знищив американський літак дальнього радіолокаційного виявлення E-3 Sentry, яких, за попередніми даними, у США всього бул 16. Іран завдав удару по американській авіабазі «Принц Султан» в Саудівській Аравії, внаслідок чого десять військовослужбовців США зазнали поранень. Був знищений літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-3 Sentry AWACS Повітряних сил США. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомили видання Air & Space Forces Magazine і The Washington Post. Авіаційний оглядач @TheIntelFrog в соціальній мережі X опублікував фото ураженого літака. За словами американських чиновників, знайомих з ситуацією, щонайменше 10 американських військовослужбовців отримали поранення, двоє з них — серйозні. Удар по американській базі також пошкодив щонайменше два літаки-заправники ВПС США. Наразі невідомо, наскільки сильно пошкоджені літаки. Що відомо про літак E-3 Sentry Серед пошкоджених бортів був ключовий літак управління та управління E-3 Sentry. Літаки AWACS мають багату історію та допомагали керувати полем бою у великих конфліктах. Повітряні сили використовують літаки AWACS з кінця 1970-х років для забезпечення командування та управління, а також розвідки, спостереження та рекогносцювання. Вони широко використовувалися в операції «Буря в пустелі», війні в Косові, війнах в Іраку та Афганістані, а також у кампанії проти «Ісламської держави». Втрата одного зі своїх дедалі рідкісніших літаків AWACS, особливо того, який, очевидно, активно використовувався в поточних операціях, може перешкодити здатності Повітряних сил США керувати полем бою, зазначають експерти. «Втрата цього E-3 є надзвичайно проблематичною, зважаючи на те, наскільки ці платформи управління боєм важливі для всього — від розмежування повітряного простору і координації літаків до наведення на цілі та забезпечення інших ударних спроможностей, необхідних для ведення бойових дій», — заявила Гезер Пенні, колишня пілотеса F-16 та директорка досліджень Інституту аерокосмічних досліджень Мітчелла. Військовий експерт Михайло Жирохов додав, що борт E-3 Sentry AWACS базувався в Оклахомі, звідки був перекинутий до Саудівської Аарвії наприкінці лютого 2026 року. «Це серйозна втрата, оскільки у ВПС США всього 16 (тепер 15) E-3G, а їхнє виробництво припинено», — зазначає він. Раніше повідомлялося, що Іран атакував базу США в Іраку, уразивши медичний вертоліт Black Hawk та радіолокаційну станцію до зенітного комплексу NASAMS.
29.03.2026 — 3 — 28

Олександр Агафонов: Метафізика Арлекіна та Шепіт Вічності

В епоху «менеджерів від мистецтва» та диктатури креативності, Олександр Агафонов залишається останнім пророком чистої форми. Його творчість — це не пошук новизни, а акт повернення до Божественної гармонії через страждання, пам'ять та невловний образ Арлекіна. Існує мистецтво, яке йде в ногу з часом, і мистецтво, яке цей час створює. Олександр Агафонов — художник, чий талант, за його власним визначенням, володіє розкішшю «подорожувати далеко позаду» або «бігти далеко попереду» сучасності. Його ім'я сьогодні звучить як камертон для тих, хто шукає в хаосі XXI століття не «контент», а Смисл. Про це повідомляють Контракти.UA. Форма як молитва. Для  Олександра Агафонова мистецтво ніколи не було питанням самовираження у розхожому розумінні слова. Це сувора дисципліна, порівнянна з математичною логікою Баха або Моцарта. У своїх особистих записах майстер підкреслює: «Мистецтво — це гармонія краси, а краса — це формальний прийом». Але за цією зовнішньою суворістю ховається найглибша містика. Шлях митця розпочався з дитячого «театру на паличках», де за де за розсувною завісою з клаптиків народжувалась інша реальність. Вже тоді, у віці семи років, Олександр інтуїтивно зламав код класичного живопису, самостійно відкривши закон зворотньої перспективи. Це не було учнівством — це було впізнанням того, що було закладено в ньому «поцілунком Бога». Арлекін: Лицар та Мученик. Центральна постать у пантеоні О. Агафонова - Арлекін. Але забудьте про комедії дель арте. Арлекін Агафонова – це трагічний автопортрет людського духу. Це «узагальнений образ з окремих шматочків», де в одному тілі уживаються лицар-мученик, натхненний музикант і «гуляка пустотливий». У його графіці та живопису Арлекін стає медіумом між світом дольнім та світом гірським. Його жінка - це не просто жінка, це сама Душа мистецтва. У цій дуальності О. Агафонов бачить суть цивілізації: якщо відкинути оперу, архітектуру та моду, залишиться лише цей тонкий зв'язок між Творцем та Його відображенням. Діагноз «Задзеркаллю» Олександр Агафонов – жорсткий критик сучасності. Він називає нашу епоху «проклятим часом», епохою «Задзеркалля», де справжній талант підміняється сурогатом під назвою «креативність». У світі, де мистецтво перетворилося на «смітник і боривітер», Агафонов зберігає вірність «останньому шару» — тому самому дотику пензля, який він порівнює з відбитками пальців на поверхні скла. Прозорливість митця вражає. Ще на початку 80-х, спираючись на метафізичний аналіз, він передбачив розпад радянської системи, розуміючи, що будь-яка структура гине, коли втрачає духовний стрижень. Сьогодні він ставить діагноз глобальній культурі, цитуючи Миколу Бердяєва: ми переживаємо «зупинку духу» та розпад людського образу, розпочатий ще Пабло Пікассо. Мистецтво після «семи операцій». Найдивовижніше у феномені Олександра Агафонова — це його непохитність. Будучи важко хворим, перенісши сім найскладніших операцій на хребті і борючись із паркінсонізмом, він продовжує творити. Для нього творчість – це «інтровертний рух почуття кохання». Навіть коли рука погано слухається, а голос стає тихішим, внутрішнє життя в ньому звучить голосніше, ніж будь-коли. "Не згрішиш - не покаєшся, не отримаєш прощення - не потрапиш у Царство Небесне", - пише художник. У цій фразі вся суть його методу. Мистецтво для нього – це шлях спокути, спосіб очистити реальність від нальоту повсякденності та пред'явити світові чистий кристал краси. Спадщина. Олександр Агафонов не просто митець. Він — живий доказ того, що талант незалежний від обставин, моди та фізичної немочі. Його роботи — це «інструменти», які він створив сам, як скрипка не росте на дереві, а створюється майстром. У світі менеджерів та кураторів він залишається Творцем, нагадуючи нам про те, що мистецтво – це не те, що ми бачимо, а те, через що ми починаємо бачити Бога.   Каріна Шафрова  
28.03.2026 — 10 — 553

Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель. У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН. Про це повідомив Офіс генпрокурора. «Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні. За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити. Що відомо про затриманого У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет. Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном. Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера. З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому. Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці. Теракт у Бучі 23 березня За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух. Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути. За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно. Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною. Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради.
23.03.2026 — 4 — 1651

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі. Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA. Про це сказано на сайті Православної церкви України. Церемонія прощання Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду. Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин». Поховання Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха. Помер патріарх Філарет 20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб. 9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета. «Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент.
21.03.2026 — 4 — 1861

В Антарктиді кит влаштував унікальне "прощальне шоу" для українських науковців

У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків. Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр. Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції. Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень. На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових. За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували. Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних. У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки. Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів.
17.03.2026 — 4 — 2728

• розміщення реклами