Про Коломойського і «полювання на відьму»
Як виявилось, і я це підозрював, дуже невелика частина українського суспільства зацікавлена в демонтажі феодально-олігархічної моделі, так само, як велика частина зацікавлена і далі діяти відповідно до гасла, сказаного чи то Кенеді, чи то Ейзенхауером на адресу нікарагуанського дикататора Сомоси: "Он - сукин сын, но «он - НАШ сукин сын».
Що мені найбільше болить, так це те, що у збереженні феодального ладу виявилися зацікавленими багато людей, яких я люблю і поважаю, і яких відношу до того самого "креативного класу."
Ось моя досить непопулярна концепція щодо українських олігархів. Я категорично проти того, щоб українських мільярдерів і мільйонерів розкуркулювали. Ввважаю цю ідею небезпечною і абсолютно шкідливою для економічного зростання. Українському народу і державі давно пора перегорнути сторінку в тому плані, що забути про те, як робилися капітали в 1990-х і 2000-х. Так само, як і період первісного накопичення капіталу в інших країнах. Амністія капіталів необхідна для того, щоб перезапустити механізм стосунків влади з найбагатшими людьми України. Не дай Боже, щось з активів чи майна відбирати, інша річ, що за те, що куплено за зовсім нерелевантні гроші треба попросити доплатити. І то - це виключення з правил.
А тепер про Коломойського і його симпатиків. Люди добрі, ніхто не оспорює того, що ІВК дуже допоміг Дніпропетровщині відбитися від орди. За це місцеві мешканці мають безперечне право назвати вулицю на його честь, поставити пам'ятник йому, а українським історикам майбутнього згадувати про Ігоря Валерійовича не тільки в негативному контексті. Він це заслужив - зараховано.
Йдемо далі. Ніхто не збирається приїждати до Коломойського на бронетранспортері, волокти його в прокуратуру і націоналізовувати ПриватБанк (хоча з приводу останнього, може, він і не протии)). Влада у своїх сигналах дуже чітка і правильна: ми ні в кого нічого забирати не будемо, якщо олігархи погоджуються грати за новими правилами. Ні в кого - нічого, в тому числі і в Коломойського. А ви за це вчитеся грати за новими правилами.
Те, що в Коломойського абсолютно законно (абсолютно законно, а не "по беспределу") забрали контроль (не активи!) над ДЕРЖАВНИМИ (ДЕРЖАВНИМИ!) підприємствами - це жити по новому, вибачте за штамп. Це, те, чого більшість українців і хотіла восени-взимку 2013-2014. І цим людям треба зрозуміти, що на жодну індульгенцію ні Коломойський, ні Черняк, ні Кернес права не матимуть тільки за те, що допомогли владі втримати контроль над своїми регіонами. Бо це вже не патріотизм, а бізнес: бізнесмени в ролі ландскнехтів. Беня в латах і на білому коні, яким його зараз, мабуть, уявляють в Дніпрі.
З тих сотень тисяч людей, які захищали революцію в Києві і в інших містах країни, скільки пред'явили владі чек до сплати? А Коломойський пред'явив. Виглядає це саме так.
Популярне запитання: чому тільки Коломойський? Та тому що, хто ще окрім нього контролює дві дуже крупні державні компанії, маючи там міноритарний пакет/не маючи нічого? Хто ще нападав на офіси держкомпаній, починаючи з 2014? Люди, ну включіть логіку і перестаньте користуватись розпізнавальною системою "свій-чужий".
А уявляєте, якби Ігор Валерійович сказав: хай їм грець тим нафтам. Беріть, мені для держави не шкода. Головне - інше майно не чіпайте. Ви мене не чіпаєте, знижуєте для мене, як для всього бізнесу податки, а я відмовляюсь від схем, рейдерства, наїздів. Кожен - влада і олігарх - робить крок назад.
Хіба це не буде крок вперед?
Автор: Володимир Вербяний (з особистої сторінки на Facebook)
