Здоров'я на експорт: навіщо іноземці приїжджають до українських клінік
Хочете жити у країні з найвигіднішим співвідношенням ціна—якість у сфері медичних послуг? Залишайтеся в Україні. Сюди щороку приїжджають понад 30 тис. громадян інших держав, які бажають покращити здоров'я (дані Всесвітньої асоціації медичного туризму).
Точки тяжіння
Їдуть переважно європейці та американці, привчені до дуже високих стандартів якості медичного обслуговування. В Україні вони шукають дешевини — і знаходять. Як зазначає менеджер проекту «Міжнародна виставка. Охорона здоров'я» ДП Прем'єр Експо Маргарита Оніщенко, тутешні ціни на стоматологічні послуги удвічі-утричі нижчі, ніж середньоєвропейські. У кардіохірургії, репродуктивній та відновній медицині ціновий розрив буде ненабагато меншим. Все це за співставного рівня якості. «Серед зарубіжних клієнтів українських клінік дуже багато людей, у яких із якихось причин немає медичної страховки у країні громадянства, — зазначає Маргарита Оніщенко. — Ціни на медичні послуги у США та Західній Європі дуже високі. Тож незастрахованим пацієнтам часто доводиться виїжджати на лікування туди, де воно дешевше. Багато хто обирає Україну, бо ціни тут низькі, а лікарі набагато кращі, ніж, наприклад, у країнах третього світу».
70% шукачів здоров'я приїжджають до нас заради стоматологічних послуг. До слова, стоматотуризм — один із п'яти найпоширеніших у світі видів healthcare travel. Причин для цього кілька. По-перше, ані у США, ані у Франції, Італії, Англії, ані в Канаді (мешканці цих країн особливо активно займаються медичним туризмом) стандартний поліс медичної страховки, що роботодавець купує для працівника, не покриває лікування корінних зубів. У Сполучених Штатах, наприклад, стандарт такий — якщо проблеми виникають із зубами від першого до четвертого — всі необхідні процедури, включно із імплантацією, оплачує страхова компанія; якщо турбує п'ятий, шостий, сьомий чи зуб мудрості — платить пацієнт. Причому платить чимало. Середньоринкова вартість стоматологічних послуг у країні надзвичайно висока. Наприклад, один імплантат, поставлений у шанованій клініці, обійдеться не менш як у USD 2 тис. Тож лікування зубів у своїй країні найчастіше виявляється не по кишені навіть застрахованим американцям, канадцям і європейцям. По-друге, стоматологічні проблеми, на відміну, скажімо, від захворювань опорно-рухового апарату, не заважають людям пересуватися світом. Пацієнтам нескладно дістатися до місця лікування, навіть якщо воно знаходиться дуже далеко від дому. По-третє, проблеми із зубами зазвичай вирішуються доволі швидко і хворому не доводиться надовго затримуватися у країні, де йому надавали допомогу. Решта 30% приїжджають заради санаторно-курортного лікування, репродуктивної медицини, кардіології, офтальмології та хірургії.
Живі води
В Україні медпослуги вдвічі дешевші, ніж в Європі
Українські санаторії заслуговують на особливу згадку. Цей сегмент ринку останнім часом розвивається вкрай динамічно. Причому, як зазначає Маргарита Оніщенко, в західну частину України іноземці їдуть більш охочіше, ніж до Криму. Рекреаційна інфраструктура в цьому регіоні розвинена краще, та й ціни приїжджих радують. «У нашій країні є великі можливості для профілактики й лікування захворювань дихальних шляхів, сечостатевої системи, реабілітації після травм або операцій, ми могли би зайняти власну нішу на світовому ринку медичних послуг, але для цього слід відповідати дуже високим стандартам, — зазначає менеджер із медтуризму медичної мережі «Добробут» Катерина Гриценко. — Якщо говорити про середній рівень у країні, вітчизняна відновлювальна медицина поки що не може скласти повноцінної конкуренції західноєвропейській. Однак в Україні вже функціонує певна кількість цілком конкурентоспроможних медустанов. Наприклад, центр Козявкіна, де проходять реабілітацію пацієнти з ДЦП, та діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос Прикарпаття».
Ринок лікувальних SPA і оздоровчих курортів на мінеральних водах росте. Є підстави вважати, що в цього напряму в Україні велике майбутнє. Серед клієнтів вітчизняних рекреаційних центрів доволі багато нерезидентів. Щоправда, контингент тут відрізняється від того, з яким працюють стоматологічні, офтальмологічні клініки і центри репродуктивної медицини. Більшість цих людей іноземцями по суті не є. За словами Катерини Гриценко, основний потік пацієнтів, які приїжджають із-за кордону — українці, що свого часу виїхали до інших країн. Ще одна численна клієнтська група — жителі близького зарубіжжя: Росії, Молдови та Азербайджану, які обстежувалися й лікувалися в українських стаціонарах. «Переважно це ті, кому на батьківщині не змогли поставити діагноз, або пацієнти, які звертаються за альтернативною лікарською думкою», — наголошує Катерина Гриценко.
Міжнародна медицина
Можливість надавати якісні медичні послуги за прийнятною ціною хоч і є основним критерієм вибору лікувального закладу, проте сама по собі припливу іноземних пацієнтів не забезпечує. Так можна залучити російськомовних клієнтів — колишніх і нинішніх мешканців пострадянського простору. З європейцями та американцями все складніше, але й заробити на їхньому обслуговуванні можна набагато більше. Тим українським клінікам і оздоровчим центрам, де зараз обстежуються й лікуються такі пацієнти, довелося чимало для цього постаратися. По-перше, потрібен був англомовний персонал, причому не тільки медичний. Крім лікарів і сестер із пацієнтами контактують працівники реєстратури, нянечки, працівники їдальні тощо. Усім їм у клініці, що приймає медтуристів, потрібна хоча б базова англійська. Крім іншого, такій лікувальній установі потрібні клієнт-менеджери, які, бажано, володіли б не лише англійською, а й французькою та/або італійською.
70% медтуристів їдуть до стоматологів
Мовний бар'єр може стати причиною небезпечних непорозумінь, що можуть навіть вплинути на результати лікування. Історію хвороби слід перекласти мовою, зрозумілою лікарям, задовго до прибуття пацієнта. По-друге, керівництву клінік довелося подбати про організацію додаткових сервісів. Таких, наприклад, як трансферт з аеропорту, розміщення дітей та догляд за ними в той час, коли мама-пацієнтка приймає процедури або перебуває на операції. Останнє особливо важливо для медустанов, що спеціалізуються на захворюваннях, які передбачають тривале стаціонарне лікування. Практика показує, що матері часто не готові надовго розлучитися з дітьми навіть заради власного одужання. По-третє, всю систему адміністрування та внутрішнього контролю довелося привести у відповідність із західними стандартами. У США та Західній Європі лікують за протоколом і сумарну вартість лікування затверджують ще до його початку. Це означає, що лікарям, які працюють в українських клініках, довелося привчитися складати кошториси лікування, і, що ще серйозніше, звіряти кожен свій припис зі стандартизованим протоколом лікування, що відповідає діагнозу. У країні, де лікування традиційно призначали на розсуд та під відповідальність лікаря, адаптуватися до західних норм було геть непросто.
В Україні вже з'явилися агентства, що спеціалізуються на медичному туризмі. По суті, їхня робота полягає в тому, щоб спростити діалог між клінікою та пацієнтом. Вони перекладають історії хвороби, підшукують лікувальні установи, організовують попередні дистанційні консультації, зустрічають пацієнтів в аеропортах та розміщують у готелях, якщо не йдеться про стаціонар. За бажанням клієнтів влаштовують екскурсії містом. Найкрутіші агентства навіть допомагають визначити протокол лікування, але це поки що рідкість. Складність полягає в тому, що протокол має бути затверджено до прибуття пацієнта. Тобто до того, як українські лікарі зможуть оглянути його й підтвердити або поставити під сумнів діагноз західних колег. Якщо після прибуття хворого ставлять інший діагноз, виникає необхідність у затвердженні нового протоколу, що викликає безліч додаткових проблем. Лікування не за протоколом загрожує судовими позовами та іншими неприємними наслідками. Актуально для офтальмологічних, кардіологічних клінік, а також для центрів репродуктивної медицини. Стоматологам і фахівцям із реабілітації після операцій і важких станів простіше — в їхній сфері діагнози майже завжди підтверджуються. До слова, це теж один із тих чинників, завдяки яким стоматологія утримує пальму першості на ринку медтуризму.
Інна Котікова, начальник відділу маркетингу компанії УМТ
— Якщо потрапити до правильної клініки й до правильного доктора, результат лікування в Україні може бути навіть кращим, ніж за кордоном, і коштуватиме дешевше. Рівень оснащеності великих вітчизняних приватних клінік та санаторіїв цілком відповідає світовим стандартам. Щоправда, поки що їх можна перерахувати на пальцях. У державних медустановах усе інакше. Рівень оснащеності лікарень залишає бажати кращого, не кажучи вже про амбулаторії та поліклініки. Обладнання, яким вони комплектуються, за кордоном вже не використовують десятиліттями. Якщо в Європі існує практика заміни обладнання кожні п’ять років, то сьогодні в нашій державі, купуючи новий апарат, планують його роботу щонайменше на десять років.
Помітна тенденція відпливу пацієнтів за кордон через брак якісного медобладнання та важкодоступність сучасних технологій. Втім, є певний прогрес. Останніми роками багато санаторіїв активно закуповують обладнання, забезпечують доволі високий рівень медичного обслуговування й комфортні умови проживання, що, безумовно, сприяє привабленню медтуристів. Стоматологічні клініки намагаються підтримувати якість надаваних послуг і теж піклуються про сучасне оснащення. Рівень конкуренції в цій галузі високий, як і внутрішній попит. Тож медтуризм тут вирішальним чинником не є. Крім стоматології найкраще оснащені установи, що надають ургентну, хірургічну та вузькоспеціалізовану допомогу в таких галузях, як хірургія, кардіохірургія, кардіологія, акушерство, неонатологія тощо. Є певний прогрес в онкології і в медицині невідкладних станів, хоча ще рано говорити про серйозну оснащеність цих галузей.
На жаль, українські клініки поки що не здатні запропонувати пацієнтам зі США та Західної Європи повний комплекс медпослуг. Проте рівень знань, практична підготовка й широта медичного мислення багатьох вітчизняних фахівців дозволяють їм комплексно підходити до проблем пацієнтів та ставити точні діагнози — часто навіть без новітніх дорогих апаратів. Хоча, звісно, за їх наявності проблему можна вирішити набагато швидше та на більш ранніх стадіях розвитку патологічного процесу.
