Контракти.ua

Голова ФДМУ Рябченко нещодавно заявив, що план із приватизації на цей рік виконано лише на 56% (із очікуваних 10 млрд грн отримали лише 5,6 млрд), але він сподівається на 100% виконання плану до кінця року. Отже зараз, після виборів, розпочнеться тотальний «розпродаж» держвласності?

Олександр Бондар: Чесно кажучи, я давно не був на колегії Фонду, членом якої є. Але для мене дивна ця заява — мені здавалося, що вони мали вже давно перевиконати цей план, враховуючи, як активно розпродавали облгази, обленерго. А все тому, що продають за викидними цінами. Вони зібрали від Газтеку (а саме ця компанія здебільшого скупила всі облгази) лише 330 млн грн.

Можливо, серйозні об’єкти відклали на післявиборчий період, щоб не дратувати народ?

Олександр Бондар: Коли я був головою Фонду, при президенті Кучмі, у період президентської та парламентської кампанії і уряд, і я отримували доручення взагалі припинити процес приватизації, щоб не загострювати політичну ситуацію. Якщо влада хоче виграти вибори, не треба давати людям додаткових аргументів для її критики в цей період. Нинішня ж влада, навпаки, перед виборами продавала велику кількість об’єктів, що збурювало суспільство.

Для розуміння: Надра Банк отримав рефінансування від НБУ. З цих грошей було видано кредит 250 млн грн Газтеку (і там, і там один власник). І за ці гроші купувалися облгази. Тепер, щоб повернути рефінансування НБУ та кредит Надра Банку, слід збільшити тарифи на газ і за ці кошти, отримані від населення, повернути самому собі кредит. Отака схема була задіяна при купівлі облгазів.

Все ж таки, за рахунок продажу яких об’єктів ФДМУ зможе швидко довиконати план?

Олександр Бондар: За моєю інформацію, конкурс щодо серйозних об’єктів ще не оголошено, а процес проведення конкурсу та отримання коштів займає щонайменше чотири-п’ять місяців. Дрібні об’єкти продаються, але це не ті масштаби. Вони просто не встигнуть до кінця року зібрати 5 млрд.

Хоча, як на мене, уряду треба було б форсувати продаж великих об’єктів, адже показники бюджету просто катастрофічні. Вони ж перед виборами, щоб виконати якісь соціальні забаганки, наобіцяли багато чого. Брали податки наперед, і за збиранням податків закрили вже IV квартал. Брати ще наперед, на наступний рік, буде взагалі жахливо для економіки.

Якби виставили Одеський припортовий (а я так думаю, в екс-власників компанії «Росукренерго» зараз немає грошей, бо якби були, вони давно б його купили) — за часів уряду Тимошенко його стартова ціна була 2 млрд грн... Укрзалізниця, інші об’єкти, які готуються, — їх не так просто підготувати до продажу, там треба час. Вугільні шахти вони взагалі за копійки планують продавати. Ще з цікавих — Турбоатом. А ще в мене є інформація, що танковий завод ім. Малишева збираються продавати. Для мене це несподіванка, бо весь час розказували, які вигідні контракти з Іраком щодо постачання техніки, танків, а він, виявляється, банкрут. Значить, його оця вся структура Укрспецекспорту, де зібралися великі «фахівці», довела до банкрутства і, мабуть, хоче теж собі прикупити за безцінь. Тобто ситуація жахлива і в економіці, і в приватизації.

Що ще можуть приватизувати найближчим часом?

Олександр Бондар: По-перше, ще залишилися генеруючі компанії. Це дуже дорогі об’єкти, але так, як їх до цього продавав Фонд тій же групі «СКМ», вони не збирають багато грошей, хоча це мільярди гривень. Залишилися ще обленерго, їх не всі продано. Бо продавали лише ті, де заздалегідь було визначено покупця, а там, де був конфлікт, об’єкти знімалися із продажу. Гадаю, цього було б достатньо, щоб виконати план цього й наступного років.

Кабмін оголосив, що перегляне перелік заборонених до приватизації об’єктів, скоротивши його вп’ятеро. Які об’єкти з раніше заборонених може бути виставлено на продаж? Чи може серед них опинитися НАК «Нафтогаз України»?

Олександр Бондар: Нафтогаз можуть частково вивести на приватизацію: вони збираються проводити його реструктуризацію. А реструктуризація означатиме, що в держвласності залишать всі об’єкти, які справді є забороненими (газосховище, газова труба), а виведуть обслуговуючі компанії, їх можуть продати. Те саме щодо Укрзалізниці. Безумовно, колії та рухомий склад не продадуть, а ті компанії, що обслуговують Укрзалізницю, цілком можуть вивести.

Чи відомо вам, хто претендує на ці об’єкти? Чи допустять до приватизації російських, європейських інвесторів?

Олександр Бондар: Росії тут не буде ніколи за цієї влади. Повірте мені як фахівцю, який спостерігає за продажем. Там уже все поділено. Всі об’єкти, як купуються, діляться між олігархами, наближеними до Януковича, і «сім’єю». Але ці чутки, які ходять у колах регіоналів, офіційно, звісно, ніхто не підтвердить. Скільки було чуток щодо причетності сім’ї президента до приватизації «Укртелекому», але вони досі залишилися чутками. Я не можу казати достеменно, але роблю висновки з того, що президент спокійно дивиться на те, що певні об’єкти купуються за заниженими цінами та з великими преференціями — не для держави, а для власника. Наприклад, як Укртелеком, який підняв тарифи перед продажем. Або як облгазам передали в безплатне користування газогони. Це ж просто так не робиться. Я не думаю, що президент такий альтруїст і не розуміє, де в цьому користь.

Росіян сюди не пускають принципово, бо тут не сприймають сторонніх — ані з Росії, ані з-за кордону. Це конкуренція, яка може бути не на користь нашим олігархам. Вони хочуть забрати все собі. Щойно Росія сюди прийде, одразу можуть піднятися ціни, бо в росіян більше коштів. Тобто цей ринок принципово закривається ззовні, щоб все можна було купувати за малі гроші. Тільки-но він відкриється для сторонніх, — одразу може виникнути ситуація, як із продажем Криворіжсталі — іноземці запропонують набагато більше.

Тож росіяни так і ставляться й до України, і до президента. У них, до речі, було більше можливостей придбати щось у нас за Ющенка, ніж зараз. Ви знаєте, і в конкурсі щодо Криворіжсталі вони брали участь, і щодо Одеського припортового, купили Луганськтепловоз. Зараз зворотній процес іде. Російські власники продають свої об’єкти. Запоріжсталь продали. У Запоріжжі алюмінієвий завод на стадії закриття й продажу. Луганськтепловоз взагалі, кажуть, на металобрухт ріжуть. Линос зараз у стадії продажу. Тобто тут росіян скоро взагалі не буде. Їм ненав’язливо пояснюють: вам тут робити нема чого. Коли я був головою ФДМУ, коли продавався якийсь об’єкт, до мене підходили та питали: це правда, що цей об’єкт вже обіцяний комусь і не варто брати участь у конкурсі? Я казав, що це абсурд, такого бути не може, будь-ласка, подавайтеся. Але мене не слухали, бо інформація надходида з високих кабінетів. Хоча тоді можна було до суду подавати, оскаржувати. Зараз ви бачите — ніхто не подається та до судів ніхто не звертається. Невже жодна російська компанія не захотіла купити Укртелеком? Невже жодна російська компанія не захотіла купити жоден облгаз, до яких вони мають дуже великий інтерес?

Чи погодився б Путін знизити ціни на газ для України в обмін на доступ до приватизації українських підприємств?

Олександр Бондар: Це питання він на кожних переговорах підіймає! Відповідь (з нашого боку)— ні, бо це дорожче, це своє, це все має йти в «сім’ю». Гадаю, усі наближені олігархи вже якимось чином належать до «сім’ї», у них спільна власність, спільний бізнес.

Маєте інформацію, між ким розподіляться найбільш привабливі об’єкти?

Олександр Бондар: Усе поділено між структурами олігархів, наближених до президента, і людьми, які належать до «сім’ї». Нафтогаз — це безумовно колишні власники Росукренерго. Ще до них відійде вся титанова галузь, хімічну вони вже скупили. Одеський припортовий — теж. Порти, залізниці — там вже майже все має СКМ, і вона створюватиме там повну монополію за участю представників «сім’ї». Шахти, за інформацією преси, контролюються представниками «сім’ї», які є найбільшими операторами на ринку поставок вугілля. Бізнес «сім’ї» розширюється. Ці апетити не мають меж.

Інтереси СКМ вже виходять за багаторічні. Остання інформація: нібито вони вже зацікавилися й телекомунікаційним зв’язком — вони, подейкують, Укртелеком збиралися перекупити. Також є в них інтерес і в інших галузях.

Чи відомо вам, які ще об’єкти Кабмін дозволить приватизувати?

Олександр Бондар: Ну, я називатиму не об’єкти, а цілі галузі. По-перше, це виноробна галузь. Це дуже приваблива сфера. Уся горілчана галузь. Я не назву вам прізвища людей, які в цій сфері працюють, але вони вже монополізували цей ринок, це пов’язано із сильним сільськогосподарським лобі, яке формується багато років. Інтереси тих людей, яких я раніше згадував, також там будуть присутні.

Такі на перший погляд «нецікаві» об’єкти, як бібліотеки, заклади спорту, видавництва, які мають вигідне розташування, зокрема в центрі столиці, чи можуть бути приватизовані з метою зміни їхнього статусу, заради землі?

Олександр Бондар: Так, звісно. Це все легко робиться. Міняється юридична особа, переписуються договори.

Єдине — це робиться не одразу, а з часом. Або ж профіль не змінять, але з тих самих закладів спорту, до яких ходили незаможні діти, зроблять елітні.

Чи можете назвати об’єкти, які за будь-яких обставин не можуть бути виведені з переліку заборонених до приватизації?

Олександр Бондар: Гадаю, за цієї влади таких об’єктів бути не може. Просто до деяких об’єктів ще не дійшли апетити. Але в нас продаються об’єкти з таких сфер, з яких у жодній країні не можуть продаватися. Наприклад, є пропозиції в атомній енергетиці щось продавати.

Невже й ЧАЕС можуть продати?

Олександр Бондар: Та все що завгодно! Щодо військовій техніці — я вже казав про завод Малишева, це дуже необачно, з точки зору національної безпеки, продавати такі об’єкти.

Але ж продають, як ви кажете, не чужим, не закордонним інвесторам, а своїм…

Олександр Бондар: Те, як вміють управляти наші інвестори, — це для нас більша загроза, ніж від іноземних. Якщо раптом Mittal Steel щось захоче порушити в плані нацбезпеки чи соціального захисту на Криворіжсталі, їх тут ніхто не захистить. На них накинуться й податкова, і всі інші. У них немає лобістів у владі, вони не вміють давати хабарі. Але ж якщо те саме зроблять компанії олігархів, наближених до нашої влади, ніхто їм нічого сказати не зможе. У них головне завдання — викачати найбільше грошей і перевести їх на Кіпр.

Рада цього скликання ще встигне затвердити новий перелік об’єктів до приватизації?

Олександр Бондар: Ні, по-перше, він ще не готовий. Там працює група лобістів. Коли Кабмін його розглянув, його не оприлюднили, не подали в парламент, бо одразу виникли проблеми з Адміністрацією президента. Там по кожному об’єкту треба пройтися, поставити прізвища, хто його купить. Причому прізвище має стояти одне. Ну й головне: зараз відбулися вибори, комусь треба віддячити, когось — наказати, це ще обговорюється, і мені здається, це вже вирішуватиме наступний парламент.

Фото Світлани Скрябіної