Хто воює з парламентськими парканами
Минулий тиждень ознаменувався кількома спонтанними мітингами у столиці. Зламаний паркан, спроба взяти штурмом парламент – найбільш яскраві моменти протестних акцій.
Звісно, не могли не попіаритися на цих акціях і опозиційні політики. Так, депутат Олег Ляшко допомагав чорнобильцям ламати паркан, за що його обрали ватажком чорнобильського руху. А Наталка Королевська підсилила мітинг членами свого руху «Вперед», який складався здебільшого з підприємців. У гущі подій був і опозиційний депутат Андрій Парубій, який визвався визволяти з відділку міліції затриманих підчас акцій протесту «свободівців» Кирила Бабенцова та Едуарда Ігольникова. Разом з ним kontrakty.ua продовжують аналізувати підсумки тижня протестів.
Ви домоглися визволення двох членів партії «Свобода», яких міліція затримала підчас мітингу біля Верховної Ради у четвер. Що саме вони скоїли?
Андрій Парубій: Як я зрозумів, перепало тим, хто був ближче до автозаків. Підстав для їх затримання не було і міліція це визнала, їх відпустили. Якби були будь-які підстави, вони б зараз перебували б у СІЗО, повірте. Формально їм інкримінували опір міліції.
Мітинг був присвячений, здебільшого, недопущенню скасування пільг. Поясніть, що робили на ньому ці молоді хлопці? Чи не були вони провокаторами від певної політсили?
Андрій Парубій: У той день було багато громадських діячів, з різних громадських структур, з різних політичних партій. Вони вийшли, аби підтримати і чорнобильців, і афганців. Має бути взаємопідтримка, адже якщо її не буде, влада просто буде стикати лобами різні категорії населення. Ця ідея іде ще з Податкового майдану. Я б не говорив, що це спосіб певного політичного піару.
Підводячи підсумок тижня мітингів, чого вдалося досягти? Чи були ці акції результативними?
Андрій Парубій: Ці акції показали нікчемність влади. Якщо влада думала, що вона сховається за парканами, вона помилилася. Як ми бачимо із бюджету, у нас найбільш профінансованими є правоохоронні органи, міліція, Служба безпеки… Влада думала, що зможе відгородитися від народу, залякати його. Але ці протести показали, що це їй не допоможе. Ці методи, які копіюються з російських методів управління, в Україні не спрацьовують.
Як ви вважаєте, чи потрібно було демонстрантам ламати паркан? Чи є це цивілізованою формою протесту?
Андрій Парубій: А ви скажіть мені, а чи потрібен там паркан взагалі? 20 років цього паркану не було і ніхто нічого не боявся. Діалог із суспільством – це найкращий метод вирішення проблем. Коли діалог не будують, а будують паркани, звісно, це людей ще більш дражнить і нервує. Знаєте, що мені сказали в міліції? Заберіть, нарешті, той паркан! Бо поки він там буде, будуть проблеми, він є великим подразником. Паркан є уособленням цієї влади, тому на нього виливається вся злість. Не треба боятися людей, це наші люди і ми представляємо їх інтереси. Рада це не палата лордів, ми не можемо абстрагуватися від людей. Тож, ми будемо подавати запит, щоб цей паркан зняти.
Що далі? Чи переростуть столичні мітинги у серйозні, загальноукраїнські акції протесту? Або ж на зламаному паркані все припиниться?
Андрій Парубій: Ці протести поки що профільні, вузькоспеціалізовані. Але зараз вже йде наростання хвилі протестів, яка згодом переросте у загальний суспільний супротив. Звичайно, прийде день, коли всі ці протести зіллються у один, великий. Він вже буде координований…
Координований ким? Політиками?
Андрій Парубій: Опозиціонерами. Це можуть бути як політики, так і громадські діячі.
Зараз ми бачимо, що роль лідерів протестних рухів на себе приміряють Олег Ляшко і Наталя Королевська. Які у них шанси очолити ці протести?
Андрій Парубій: Претендувати на роль лідера, кричати у мегафон, та бути лідером – це різні речі. Без сумніву, ці протести є першими ластівками, передумовою для більш широкого опозиційного опору, який, на мою думку, буде мати громадський, а не політичний аспект. Громадські діячі будуть відігравати в них більшу роль, ніж політичні діячі. А завершиться все тим, що буде скоординований опір, який, як це було у 2004 році, або змусить владу піти, або змусить рахуватися із суспільством.
У 2004 році вже змінили владу, але за 5 років і вона себе дискредитувала. Де гарантія, що ті, хто прийдуть, будуть кращими?
Андрій Парубій: Тільки Глоба може говорити, що буде через рік, через два. Звичайно, немає гарантії, що нова влада все поміняє і вирішить всі проблеми. Але досвід говорить, що все одно це є поступ вперед. І що б не говорили – у 2004 році однозначно ми зробили крок вперед, незважаючи на те, як потім проявила себе помаранчева команда.
