Контракти.ua

Даними розслідування ділиться видання «Проект».

Родина Путіна комфортно подорожує світом на літаках багатіїв РФ

Послуги з надання бізнес-джетів близьким очільника Кремля надають щонайменше 10 людей. У той час як сам Путін пересувається за кошти державного бюджету й користується урядовим бортом, перельоти його родичів оплачують російські олігархи та інші заможні люди.

За даними розслідувачів, з 2014 по 2023 рік члени президентської родини здійснили щонайменше 180 перельотів на приватних літаках. Загальна вартість цих рейсів перевищує 5 мільйонів доларів.

24 рейси були здійснені на бортах, що належать 10 заможним росіянам. Серед ймовірних спонсорів фігурують особи зі списку Forbes: Олег Дерипаска, Григорій Березкін, Год Нісанов, Олексій Репік, Іван Стрешинський (справжнє ім’я та по батькові — Володимир Якович), Дмитро Конов, депутат Ірек Богуславський, гендиректор «Камазу» Сергій Когогін, колишній керівник холдингу «Вертолеты России» Микола Колєсов, а також мер Казані Ильсур Метшин.

Маршрути та вподобання «першої родини» Росії

Колишня дружина Путіна Людмила Очеретна, а також їхні спільні доньки Катерина Тихонова та Марія Воронцова протягом 2014–2023 років віддавали перевагу подорожам до країн Західної Європи.

Вони продовжували подорожувати до цих країн попри офіційну риторику Путіна про ворожість цих держав. Найчастіше родина Путіна відвідувала Німеччину та Францію.

Під час шлюбу з Кирилом Шамаловим донька Путіна, Катерина Тихонова, регулярно літала до французького Біаррица, де подружжя володіло віллою.

Після розлучення донька Путіна почала частіше відвідувати Мюнхен — там її новий обранець Ігор Зеленський працював художнім керівником Баварського державного балету. Разом із ними літала їхня спільна донька Ельза Тихонова.

Розслідувачі зауважують, що доньки Путіна практично не подорожують разом: «Проекту» вдалося виявити лише один спільний рейс рейсовим літаком до Мюнхена, який відбувся у травні 2015 року.

Аліна Кабаєва значно частіше за доньок Путіна користується послугами добрих олігархів — на її рахунку щонайменше 27 перельотів. Незадовго до народження сина Івана Кабаєва разом із матір’ю літала до Лугано. Теща Путіна — Любов Кабаєва — також постійно подорожує приватними літаками разом із родиною очільника російського МЗС Сергія Лаврова.

Щонайменше раз цивільна дружина Путіна таємно літала з ним до Казахстану, для чого Кабаєвій знадобився окремий приватний літак.

Екскоханка Путіна Аліса Харчева 2020 року вилетіла до ОАЕ у супроводі московського девелопера Дмитра Десятникова та Магомеда Магомедова — племінника заступника керівника адміністрації президента Магомедсалама Магомедова. 2021 року Харчева декілька днів провела в Туреччині, де її попутницею стала колишня прессекретарка прокремлівського руху «Наши» Крістіна Потупчик.

На яких літаках розкошує родина Путіна

Для перельотів Катерини Тихонової, її чоловіка Ігоря Зеленського та доньки Ельзи використовувався Bombardier Global 5000, що належить фармацевтичному олігарху Олексію Репіку.

Аліна Кабаєва літала на Мальдіви бортом Bombardier Global XRS, який належить колишньому гендиректору та співвласнику холдингу USM Івану Стрешинському.

Водночас давній друг і чоловік двоюрідної сестри Путіна Віктор Хмарін пересувався на літаку Airbus A318 Elite, який належить російсько-азербайджанському олігарху Году Нісанову.

«Мертва рука» Путіна: що відомо про його секретний бункер

Нагадаємо, усередині гори Косьвинський Камінь на Північному Уралі розташований надсекретний російський військовий об’єкт «Грот» (номер 1335). Він призначений для захищеного управління стратегічними ядерними силами та пов’язаний із радянською системою «Периметр», відомою на Заході як «Мертва рука».

За даними розслідування центру «Досьє», видань Danwatch та The Sunday Times, підземний комплекс охоплює щонайменше 24 приміщення, мережу тунелів, радіоцентри та системи життєзабезпечення, на будівництво яких використали десятки тисяч тонн сталі й цементу.

Першочергово «Периметр» створювали за часів Холодної війни як резервний механізм управління на випадок знищення вищого керівництва держави та Генштабу внаслідок «обезголовлювального» ядерного удару. У разі втрати зв’язку спеціальні командні ракети мали запуститися та передати закодований сигнал боєздатним ракетним комплексам. Проте в радянській версії остаточне рішення про запуск завжди залишалося за людиною-оператором, що запобігало ризику випадкової ядерної війни.

Згідно з вивченими документами, після 2004 року «Грот» визначили основою резервного пункту Генштабу ЗС РФ, після чого провели масштабну модернізацію об’єкта й інфраструктури. Один із розробників системи, генерал-майор у відставці Віктор Халін, заявив, що в результаті робіт до 2010 року Росія отримала можливість здійснювати ядерний удар у відповідь не лише в автоматизованому, а й у повністю автоматичному режимі. Це означає, що після попередньої активації вищим командуванням подальша процедура запускається без додаткового підтвердження людиною.