Контракти.ua

Детальніше про це - у матеріалі РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.

Російська нафта для Індії: основні цифри

Партнерство Індії та Росії має глибоке коріння. Під час холодної війни Індія зайняла позицію неприєднання, відмовившись від зусиль щодо стримування комунізму в Азії. За це була нагороджена потоком зброї та оборонних технологій із Москви.

Після розпаду СРСР російська сторона, як і раніше, залишається найбільшим постачальником зброї, а також деталей, необхідних для запасів радянської техніки. Індія стурбована територіальними претензіями Китаю та його впливом у регіоні, тому розраховує, що дружба з Росією стримає амбіції Пекіна.

Не менш важливим фактором є нафта. На липневій зустрічі індійський прем'єр Нарендра Моді хвалив Володимира Путіна за те, що поставки нафти дозволили стримати ціни. Ця тема обговорювалася й через місяць під час візиту до України. На той момент Індія випередила Китай і стала найбільшим імпортером російської нафти, але заперечувала політичне підґрунтя такого зростання.

"Існує нафтова стратегія купівлі нафти. Існує ринкова стратегія купівлі нафти", - казав міністр закордонних справ Субраманіям Джайшанкар.

Це пояснення у кращому разі неповне, а в гіршому - нещире. Бо продаж нафти дає Путіну рятувальне коло для фінансування війни проти України. "Ви можете зупинити Путіна і зупинити його економіку", - заявив після зустрічі з Моді президент Володимир Зеленський, маючи на увазі допомогу із припиненням війни через відмову від російської нафти.

За рахунок імпорту Індія покриває близько 85% потреб. Країна замикає топ-3 за обсягами споживання та посідає друге місце у світі за імпортом. Ще в 2021 році вона закуповувала по 4,2 млн барелів на добу, з яких 24% припадало на Іран, 16% на Саудівську Аравію, 10% на США і лише 2% на Росію. До середини 2024 року сукупний обсяг зріс до 4,8 млн барелів на добу, а частка РФ досягла 41%. Вочевидь різке зростання було обумовлено ціною.

Після російського вторгнення в Україну західні країни запровадили заборону на морські поставки нафти. Однак Індія та інші країни не планували брати участь у ембарго. У грудні 2022-го країни G7 оголосили про цінову стелю у розмірі 60 доларів за барель. І ця межа фактично дозволила Індії наростити імпорт зі знижкою.

З падінням ціни тільки за перший рік поставки зросли майже в 13 разів з менш ніж 2,5 млрд у 2021-2022 до більш ніж 31 млрд доларів у 2022-2023. Далі тенденція посилилася і в 2023-2024 роках закупки зросли приблизно до 140 млрд доларів. Ефект економії за два роки (якби Індія не диверсифікувала б поставки) оцінюється від 13 до 25 млрд доларів.

Збільшення закупівель вплинуло на експорт очищених нафтопродуктів. У 2023 році країна поставила палива на 86 млрд доларів, що зробило її другим за величиною експортером у світі.

Головним бенефіціаром став холдинг Reliance Industries Limited із найбільшим комплексом НПЗ у Джамнагарі, штат Гуджарат. Другим великим нафтопереробним заводом, який отримує вигоду від дешевої російської нафти, є Nayara Energy (49,1% належить "Роснафті"). Обидві компанії мають строкові контракти, тоді як державні НПЗ купують нафту на спотовому ринку. Це свідчить про те, що Reliance та Nayara мають тісніші стосунки з російськими постачальниками.

За перші чотири місяці 2024 року експорт очищених нафтопродуктів оцінювався у більш ніж 70 млрд або близько 210 млрд доларів у річному вираженні. І незважаючи на нафтове ембарго, основними споживачами стали країни Євросоюзу, США та Великобританія. Таким чином, продаж нафти до Індії напряму або через "тіньовий флот" танкерів дозволив Росії обійти санкції.

Як Європа опосередковано фінансує військову машину Путіна

Закупівлями "відмитого палива" в Індії європейські країни фінансують російську війну в Україну. Про це попереджає звіт, підготовлений аналітичним Центром дослідження демократії (CSD, Софія, Болгарія).

Згідно зі звітом, енергетичні санкції проти Росії зазнають невдачі через "кричущі лазівки". Які були навмисно залишені, оскільки країни "Великої сімки" боялися надмірного стрибка цін на енергоносії. Індія своїм шансом скористалася, за перші 8 місяців 2024 наростивши постачання російської нафти ще на 13%, досягнувши позначки 27 млрд євро. За цей же період 72% імпорту сирої нафти прибуло на "тіньових" танкерах із сумнівною чи недостатньою страховкою.

Цього року Європейський Союз отримав 13% морського дизельного та авіаційного палива з Індії (на 20% більше, ніж торік). А імпорт із трьох основних індійських НПЗ, які працюють на сирій нафті з РФ, збільшився на 58%.

За фактом, це цілком законно. Однак зростання відбувається незважаючи на спроби ЄС і союзників по G7 зберегти цінову стелю і заборонити прямий імпорт принаймні більшої частини російської нафти до блоку. І це показує, наскільки неефективними ці санкції виявилися через два роки після їх введення.

Крім того, Індія, яка як головний постачальник палива змінила Саудівську Аравію, цього року також почала приймати російські вантажі через підсанкційні танкери.

"Дозволяючи третім країнам, таким як Індія та Туреччина, реекспортувати нафтопродукти, що виробляються з російської нафти... ЄС дає Кремлю можливість замінити втрачений ринок у Європі", - каже старший аналітик CSD Мартін Владимиров.

Брюссель добре знає про лазівки, які дозволяють легально купувати паливо російського походження, якщо воно переробляється у третіх країнах. Але свіжі дані ілюструють, що у спробі урізати доходи Кремля, зокрема на війну проти України, Євросоюз продовжує фінансувати Москву.

"Додаткові доходи змогли покрити величезні витрати на військові дії в Україні", - додав Владимиров.

Додаткові гроші - це довгоочікуване полегшення для Путіна, якому потрібні кошти для підтримки бюджету в умовах нестабільного рубля та збільшення військових видатків на тлі уповільнення економіки та високої інфляції.

Як йдеться у звіті, європейські платежі за "відмиті" в Індії нафтопродукти помітно зросли. Неможливо довести, скільки палива російського виробництва НПЗ продали до Європи. Але оскільки заводи значною мірою залежить від Москви, частина у будь-якому разі поставляється до ЄС. Станом на серпень три індійські НПЗ експортували 6,7 млн тонн нафти до європейських країн. Що принесло 5,4 млрд євро доходів від продажу нафти.

За даними CSD, цього року "тіньові" танкери доставили майже три чверті сирої нафти з Росії до Індії, хоча раніше країна відмовлялася приймати підсанкційні судна. Одне з них - танкер Legacy - продовжує курсувати після того, як у червні потрапило під обмеження Брюсселя. З того часу танкер доставив понад 200 000 тонн нафти на комплекс у Джамнагарі.

Ці судна, як правило, старі і становлять величезну екологічну небезпеку. Недавнє розслідування Politico та некомерційної журналістської групи SourceMaterial виявило щонайменше дев'ять випадків, коли танкери з "тіньового флоту" залишали за собою масштабні нафтові плями.

"Тіньовий флот" також дозволяє Росії скорочувати витрати на фрахт і продавати нафту вище за цінову межу. Незважаючи на знижку, середня ціна марки Urals цього року становила 70 доларів за барель, що на 10 доларів перевищує стелю. Це допомогло російській економіці пережити військові виклики.

З початку 2024 року експорт нафти і газу з Росії приніс 180 млрд доларів. Це більше, ніж заплановані на 2025 військові витрати, які встановлено у розмірі 145 млрд доларів.

Як пише Politico, Європейська комісія та компанії Reliance та Nayara не відповіли на запити прокоментувати ситуацію.

Якщо Євросоюз справді хоче підірвати військові зусилля Путіна в Україні, він має заборонити поставки з індійських заводів, які нарощують закупівлі в Росії. А також заборонити операції з тими НПЗ, які бодай частково належать російським компаніям, вважає Владимиров.

Але його висновки зустрічають спротив усередині блоку. На даний час Брюссель готує 15-й пакет санкцій, який зосереджений переважно на заходах проти "тіньового флоту". Минулого тижня посли провалили погодження. За даними Sky News, проти виступили дві країни, одна з них - Словаччина, яка хоче зберегти можливість постачати дизельне паливо та інші нафтопродукти, отримані на своєму НПЗ з російської нафти. До обговорення пакета мають повернутися пізніше.

"Те, що Індія приймає підсанкційні танкери - неприйнятно. Але що ми можемо з цим поробити?", - заявив на умовах анонімності один із високопоставлених дипломатів ЄС.

При підготовці тексту використовувалися публікація Politico, аналітичні матеріали Національного бюро азіатських досліджень (NBR, Сіетл, США) та Центру дослідження демократії (Софія, Болгарія).