Газові війни. Як РФ виманила в України кораблі, літаки та ракети і звідки космічні "борги"
Взаємні удари по НПЗ та електростанціями стали візитівкою російсько-української війни. Однак насправді енергетичне протистояння України та Росії почалося набагато раніше - фактично з моменту проголошення незалежності.
Детальніше про те, як Росія шантажем змушувала Україну платити за газ і до чого це призвело - пише РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися ексклюзивні коментарі експертів з енергетичних питань Геннадія Рябцева та Володимира Омельченка.
У спадок від Радянського союзу Україна отримала одну із найбільших газотранспортних систем у світі, яка не тільки забезпечувала блакитним паливом жителів країни, а й транспортувала газ з Росії до Європи. Ця система міцно зв’язала нашу державу із північним сусідом, і дозволила Кремлю протягом більш ніж двох десятиріч впливати на рішення української влади.
Як Україна віддала РФ авіацію та ракета в рахунок боргів за газ
У радянські часи газу - як для побутових, так і для промислових споживачів - було більш, ніж достатньо, при чому коштував він копійки. Однак після здобуття незалежності усе змінилося. Вперше питання боргів виникло 1992 року під час перемовин про розподіл чорноморського флоту. Щоб довести серйозність намірів, на початку березня 1994 року Росія вперше на кілька днів перекрила Україні газ. На той момент борг нашої держави складав 600 мільйонів доларів - непідйомна сума для молодої держави.
Аби хоч частково погасити її, Україні довелося віддати Росії усі найкращі і найновіші кораблі чорноморського флоту. Хоча за початковими домовленостями його мали ділити п’ятдесят на п’ятдесят, 1997 року Україна отримує лише 18% суден. Далі в рахунок боргів за газ ми віддали РФ вісімдесят стратегічних бомбардувальників Ту-160 і три стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та близько 600 ракет X-55. Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев розповідає, росіяни розуміли, що прожити без російського газу в 90-ті та 2000-ні роки Україна не могла.
"Тому висувалися різні умови, в тому числі і політичні. Зокрема, для того, щоб задарма отримувати можливі промислові активи, входити в різні компанії, які на той час приватизувалися. І врешті-решт ми отримали достатньо велику залежність, яка стала наслідком газової залежності," - продовжує Рябцев.
Впливати на ціну на газ Україна тоді теж не могла. "Газпром" просто виставляв рахунки, а ми мали платити.
"Причому щодо послуг за транзит, тут ніякого ринкового підґрунтя не було. Нам ніколи не казали росіяни, що ми будемо вам за транзит газу сплачувати стільки, скільки ми платимо за транзит операторам газотранспортної системи в європейських держав," - пригадує Рябцев.
Як Кремль розв'язав другу газову війну
Ситуація у газових стосунках між Україною та РФ різко змінилася після Помаранчевої революції. Росіяни вимагали від нашої держави оплати блакитного палива за "ринковою" ціною. Вона, на думку Кремля, мала зрости у п’ять разів - із 50 до 250 доларів за тисячу кубометрів газу. Станом на 1 січня 2006 року контракт про поставки в Україну не був підписаний, тож "Газпром" наказав перекрити подачу газу в Україну. 4 січня після перемовин Віктора Ющенка та Володимира Путіна поставки палива відновились. Голови держав зійшлись на сумі у 95 доларів за тисячу кубів, однак між Газпромом та Нафтогазом з’явився посередник - компанія "РосУкрЕнерго". 50% акцій новоствореної компанії належало "Газпромбанку" і ще п'ятдесят - такій собі австрійській "Центргаз Холдінг". Згодом виявилось, що її власником був одіозний український олігарх Дмитро Фірташ.
"Почалася через цей "РосУкрЕнерго" величезна корупція. І Україна не змогла відірватися від Росії, не змогла почати повноцінну інтеграцію з Європейським союзом і НАТО", - розповідає директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Існування "РосУкрЕнерго" сильно зіпсувало відносини тодішнього президента Віктора Ющенка і прем’єрки Юлії Тимошенко. На фоні чвар українського керівництва, Кремль розв'язав другу газову війну. Станом на 31 грудня 2008 року газовий контракт між Україною і РФ так і не був підписаний, тож першого січня Москва знову перекрила газ Україні. Тодішній російський президент Медведєв заявив - тепер ціна на газ для України складатиме космічні 450 доларів за тисячу кубів. За 4 роки вартість блакитного палива для нашої держави зросла у 9 разів. 7 січня "Газпром" повністю припиняє транзит газу через Україну - начебто тому, що ми крали паливо, яке мало йти в ЄС. Російське керівництво прямо заявляє: європейцям доведеться мерзнути серед зими, бо Україна - держава-злодій.
В України не залишається іншого виходу, окрім як прийняти усі вимоги Москви. Новий контракт підписують тодішні прем’єри Юлія Тимошенко та Володимир Путін. Втрати від нього оцінюють у суму від 10 до 20 мільярдів доларів. У договорі фігурує поняття, якого не було в жодному іншому контракті "Газпрому" - базова ціна на газ. Вона складала 450 доларів. Німеччина, наприклад, тоді купляла його на сто доларів дешевше. Однак Росія могла давати Україні знижку на газ - на власний розсуд. Також договір нав’язував Україні неадекватно великі норми споживання з припискою "бери або плати". Тобто ми мали купляти певну кількість палива, в іншому випадки платити штраф. Єдиний плюс - Україна таки позбулися корупційної прокладки Фірташа "РосУкрЕнерго".
Штучні борги та третя газова війна
Після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, в обмін на знижку у сто доларів за тисячу кубів газу, він погоджується продовжити базування російського чорноморського флоту в Севастополі до 2042 року.
"Якщо не було б Харківських угод, тоді б не було ніякого захоплення Криму, цієї війни. Я вважаю, що величезну роль в цьому зіграли ці штучні борги, які Росія нав’язувала Україні з точки зору корумпування української еліти, недопущення України до курсу євроінтеграції," - каже Володимир Омельченко.
Третя газова війна назріла після перемоги Революції Гідності, анексії Криму та початку гібридної війни на Сході. Росія заявила - усі знижки для України скасовуються, тепер газ коштуватиме 485 доларів за тисячу кубів. Крім того, для України, як для ненадійного партнера, вводиться передплата. Однак цього разу Україна уже була готова до такого розвитку подій.
Ще на початку 2009 року українські енергетики спробували запустити газотранспортну систему у реверсному режимі. Тобто коли газ закачується не в Європу, а навпаки поступає з Євросоюзу до України. І 2015 року ця схема запрацювала на повну.