Контракти.ua

Чому Тегеран поки що не передав росіянам балістику і що може завадити цій угоді в майбутньому – пише у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.

Під час підготовки матеріалу використовувалися коментарі Головного управління розвідки України, авіаційного експерта Костянтина Криволапа, експерта Defence Express Івана Киричевського, а також інформацію джерел РБК-Україна у спецслужбах.

Росія, загрузнувши у війні проти України, не може виробляти військову техніку та боєприпаси у потрібних їй масштабах. У Кремлі, прагнучи поповнити запаси, роблять ставку не лише на власне виробництво, а й шукають союзників серед таких країн-ізгоїв, як і сама Росія.

Іран - одна з небагатьох держав, хто безпосередньо постачає РФ техніку та боєприпаси. Тегеран регулярно допомагає Кремлю, незважаючи на антиіранські санкції, які за своєю кількістю поступаються хіба що російським. Але є в Ірану і те, що РФ поки не отримала - балістичні ракети.

18 жовтня закінчується дія резолюції Ради безпеки ООН, яка забороняла Ірану укладати договори на постачання ракет. Розмови про те, що Тегеран може продати Кремлю балістику, тривають уже більше року і напередодні закінчення терміну заборон ця тема обговорюється знову.

Паралельно з цим, кілька днів тому на Близькому Сході розгорнувся черговий епізод військового конфлікту, який загрожує перерости у повноцінну війну. Іран, судячи з усього, відіграє в цьому не останню роль. Офіційно він підтримує Палестину і, цілком імовірно, забезпечує бойовиків ХАМАС зброєю. Все це може вплинути на можливе рішення про передачу іранської балістики російським окупантам.

Ізгої під санкціями

Тисячі дронів, боєприпаси та комплектуючі – рейси з Тегерану до Москви курсують регулярно. Росія також займається будівництвом заводу з виробництва "шахедів" у Татарстані. Дивлячись на це, може скластися враження, що і балістику Кремль легко отримає. Але насправді відносини між двома санкційними державами набагато складніші, ніж здається.

Росію та Іран поєднує однакова ворожість до "колективного Заходу" та його ідеології. Крім того, обидві держави виборюють виживання режимів диктатури. У різний час Москва допомагала Тегерану, підтримуючи так чи інакше його зазіхання на довколишні держави. Головна допомога, безумовно, полягала в обході санкцій, які діють стосовно Ірану вже 44 роки.

Але РФ не завжди була ізгоєм для світової спільноти. Прагнучи зберігати стосунки із західними партнерами, Росія періодично голосувала за нові санкційні заходи проти Ірану та запроваджувала заборону на постачання важливого військового озброєння.

Один із основних конфліктів між Іраном та Росією виник ще до повномасштабної війни в Україні. Йшлося про делімітацію Каспійського моря, тобто поділ його морських ресурсів на рівні частини для кожної держави, чия берегова лінія проходить вздовж Каспію. Росія запропонувала свій план поділу моря на сектори, де Ірану приділялася менша частка. Паралельно з цим морська флотилія РФ в акваторії Каспійського моря несподівано почала збільшуватися та активно воєнізуватися, зазначає експерт Defence Express Іван Киричевський.

"У 2021 році РФ почала переводити свою каспійську флотилію в статус повноцінного флоту. Там з'явилися порохові ракетні комплекси, батальйони морської піхоти. А потенційним противником, навіть якщо це не було сказано вголос, мав бути Іран, насамперед", - зазначив експерт у коментарі РБК-Україна.

Декількома роками раніше, воюючи в Сирії, Росія шукала аеродроми, на яких збиралася розмістити свої важкі бомбардувальники. Одним із майданчиків передбачався Іран, але несподівано в Тегерані відповіли відмовою. Крім того, між РФ та Іраном тривалий час існував проект з будівництва транспортної магістралі "Південь-Північ" - залізниці від Санкт-Петербурга до Перської затоки. У Тегерані сподівалися, що транспортна магістраль стане ще одним шляхом обходу західних санкцій. Один із вузлів мав пролягати через Нагірний Карабах, але у світлі останніх подій у регіоні проект так і не було реалізовано.

"Також між РФ та Іраном був контракт, за яким уже на території Ірану мали побудувати залізницю на тисячу кілометрів. І десь навесні, під нові санкції Заходу, РЗ (холдинг "Російські залізниці" – ред.) вийшла з цього контракту. Хто б міг подумати, коли це Росія виконувала санкції Заходу? На тлі таких речей дивно, що Іран в принципі росіянам "шахеди" продав", - зазначає Киричевський.

Навіть якщо не брати до уваги всі "нерівності" у відносинах Тегерана та Москви, виникає питання, чому за рік щільної співпраці у сфері постачання зброї Росія все ще не отримала балістичні ракети. Принаймні їх використання окупантами не зафіксовано, про що говорить як західна, так і українська розвідки.

"Станом на сьогоднішній день фактів застосування балістичних ракет іранського виробництва державою-агресором Російською Федерацією не зафіксовано. Звісно, це питання моніториться нашою країною насамперед і нашими партнерами. Вживаються заходи для того, щоб таких речей не було і в майбутньому", - зазначив представник ГУР Андрій Юсов у коментарі РБК-Україна.

Можливо, вся річ у резолюції Ради безпеки ООН, згідно з якою Іран не може ані продавати, ані користуватися баллістикою до жовтня 2023 року. Однак, насправді, незважаючи на заборони ООН, Іран активно допомагає єменським хуситам, які за роки війни змогли наростити досить великий арсенал військової техніки.

Ще в 2017 році представник сил арабської коаліції, полковник Турки аль-Малікі заявив, що хусити запустили по Саудівській Аравії балістичні ракети іранського виробництва. У 2018 році про це говорили і в Пентагоні, а в травні 2023 року Франція звинуватила Іран у випробуваннях ядерної балістики, що також порушує одну з резолюцій ООН.

Іншими словами, іранський уряд не зупиняє заборони Ради безпеки і в тому, що в РФ досі немає балістики з Тегерана, інші причини. На думку експертів, Іран, швидше, і далі вестиме проксі-війну в Перській затоці, переслідуючи власні інтереси, ніж допоможе Росії, продаючи їй свої балістичні ракети.

Більше того, після нового епізоду військового конфлікту між Ізраїлем та бойовиками ХАМАС кілька видань з посиланням на джерела повідомили, що Іран допоміг палестинцям підготуватися до атаки. Офіційно Тегеран, безумовно, заперечує свою причетність до цього, але не приховує, що підтримує наміри ХАМАС. Все це дає підстави вважати, що іранці сьогодні мають важливіших "союзників".

Однак РФ все ж таки може отримати іранську балістику. За інформацією РБК-Україна від джерел у спецслужбах, йдеться не лише про гроші, якими може супроводжуватися угода між Іраном та Росією. Тегеран, як стверджують співрозмовники, знаходиться на етапі торгів і чекає від РФ більш вигідної для себе пропозиції, яка стосуватиметься військово-технічної сфери.

На думку авіаційного експерта Костянтина Криволапа, може йтися про винищувачі Су-35, але такий обмін вже не особливо вигідний самій Москві. Су-35 - це один із найсучасніших російських винищувачів, який вони протиставляють американським F-16. В умовах санкцій виготовити зайві літаки в РФ сьогодні не можуть.

Крім цього, існують і інші ознаки, які говорять про те, що в РФ не надто розраховують на щедрість Ірану. Один із них – спроба перепрофілювати власні ракетні комплекси.

Своїми силами

Коли з'явилися перші повідомлення про те, що іранці можуть продати росіянам балістику, йшлося про дві ракети – Fateh-110 та Zolfaghar. Крім цього, 20 вересня під час поїздки міністра оборони РФ Сергія Шойгу до Ірану, глави "Корпуса вартових ісламської революції" показали йому й інші розробки – нову крилату ракету Paveh та ракети типу SAM 358 та LACM 351 для ураження повітряних та наземних цілей. Але і аналітики, і західна розвідка сходяться на думці, що, якщо Іран і передасть Росії ракети, це будуть Fateh-110 і Zolfaghar.

Fateh-110 – це балістична ракета класу "земля-земля". Вона є копією радянської ракети 9М21 для ракетного комплексу "Луна-М". Існують кілька поколінь цих ракет, останнє здатне вражати цілі до 300 км.

Zolfaghar – це покращена версія Fateh, вона може бити по об'єктах на відстані до 700 км. Самі іранці стверджують, що ракети є високоточними і розраховані на більшу дальність, ніж це заявлено спочатку. Але це досить приблизна інформація, зазначає Костянтин Криволап.

"Те, що вони (іранці – ред.) на виставках, на форумах оголошують, цьому особливо вірити не можна. Я коли беру геометрію цих ракет, порівнюю з геометрією інших ракет, я розумію, що ця ракета може летіти 500-700 кілометрів. А вони кажуть, що вона літає тисячу. Я в це не вірю", – зазначає Криволап у коментарі РБК-Україна.

З використанням цих ракет є одна суттєва складність – специфічні пускові установки. Москві необхідно не лише купити ПУ, а й навчити своїх військових. А якщо ці установки будуть знищені, у самих ракетах не буде сенсу.

Готуючись до зриву опалювального сезону в Україні, росіяни намагаються збільшити запаси іранських "шахедів". За інформацією Криволапа, Москва хоче вийти на показник у 500 дронів на місяць. Їх "добуватимуть" трьома шляхами – безпосередньо закупівля в Ірану, виробництво в Татарстані та масштабна вузлова зборка з російськими та іранськими комплектуючими. Дрони будуть різної якості, точності та систем наведення, але головне, на що роблять ставку окупанти – кількість.

"Минулого місяця вони зробили 503 дрони. Думаю, вони прагнутимуть організувати логістику, вести пуски з чотирьох точок - Чауда, Приморськ-Ахтарськ, курский аеродром, і четверту десь ще поставлять. Спробуватимуть запускати їх великими кількостями з різними інтервалами, щоб максимально плутати наше ППО", – зазначає Криволап.

Крім того, "шахеди" модернізували - їх обладнали супутниковими телефонами. Зважаючи на все, саме тому ціна дрона зросла – за інформацією експертів, сьогодні іранський БПЛА обходиться російським платникам податків у 30-40 тисяч доларів. Встановивши супутниковий телефон, росіяни відстежують весь шлях безпілотника та місце, де його збили – перед ударом ППО телефон встигає передати координати.

У РФ також прагнуть перепрофілювати системи С-400. Це зенітний ракетний комплекс, який росіяни сьогодні хочуть використати як балістичний. Якщо ракета сконструйована як зенітна, на роль балістики вона підходить погано, але все залежить від цілей, які ставлять перед собою росіяни – навряд чи удар цією ракетою буде високоточним, але великі відстані вона подолає.

У РФ сьогодні можуть виробляти близько 100-120 ракет на місяць і прагнуть підняти число до 150. Випуск балістики, за інформацією розвідки, вони збільшили вп'ятеро, порівняно з минулим роком – ще на початку 2023 року окупанти могли зробити за місяць близько 5 балістичних ракет та 2-3 крилатих, у серпні їх кількість збільшилася до 30 та 12 відповідно. Що ж до "зеніток" для С-400, їх можуть виробляти близько 40 ракет на місяць. Плюс до цього – понад 40 комплексів "Іскандер", які можуть випускати як крилаті, так і балістичні ракети. Але в Москві, у будь-якому випадку, намагаються зібрати якомога більше засобів, якими вони битимуть по Україні. Головний розрахунок на те, що хоча б 20% із них потраплять у ціль.

Якщо ж Іран таки дасть Росії свої ракети, навряд чи вони їх використовуватимуть як засіб ураження інфраструктури, зазначає Криволап. Швидше, за їх допомогою окупанти займатимуться терором міст та створюватимуть "інформаційний шум" для операторів РЛС.

Українські дипломати, ведучи переговори із союзниками, постійно говорять про необхідність систем ППО. Військові, у свою чергу, наголошують, що Україні не просто потрібна протиповітряна оборона різного радіусу дії. Йдеться про ешелоновану систему, об'єднану в одному інформаційному полі. І якщо для боротьби з дронами ЗСУ мають мобільні групи, які відстрілюють БПЛА найчастіше за допомогою кулеметних установок, то для захисту від балістичних ракет систем ППО все ще недостатньо.

По суті, іранські ракети Fateh-110 та Zolfaghar нічим не відрізняються від балістики, яку мають самі росіяни, тобто українські військові вже знають, як з нею боротися. Для цього необхідні насамперед комплекси SAMP-T та Patriot, а сьогодні в Україні їх недостатньо. Системами ППО середнього радіусу дії також можуть збивати ракети, що летять балістичною траєкторією, але робити це набагато складніше.

Знаючи про складнощі у відбитті балістичних атак, окупанти прагнутимуть накопичувати ракети і якщо вони все ж таки отримають їх від Ірану, для України це становитиме небезпеку, зазначає речник командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат.

"Це серйозна загроза. Про ці ракети вже рік говорять. Наскільки вони ефективні та точні, ніхто не знає. Звичайно, Іран розповідатиме, що вони кращі, але вони не кращі, ніж Іскандер, це 100%. Але якщо Росія їх отримає, це серйозна проблема", – зазначив Ігнат.

***

В іранських "шахедах", що їх запускають в Україну, знаходять китайські двигуни. Ця інформація, крім очевидного, важлива ще й тим, що Росія цілком здатна і сама налагодити випуск безпілотників, навіть якщо Іран відмовиться їй допомагати. Ворога не варто недооцінювати. Прагнучи виснажити Україну, РФ постійно шукає способи виробництва та союзників, здатних їй у цьому допомогти.

У цьому контексті для України як ніколи важливо отримувати західну допомогу. На сьогоднішній день на території країни розгорнуто безпрецедентну кількість протиповітряних засобів оборони, але їх все ще недостатньо для створення ешелонованого ППО, яке допоможе відбити максимальну кількість атак – як безпілотників, так і ракет будь-якого типу та виробництва.