Контракти.ua

Яка їхня мотивація та місія? Чому вони це роблять навіть попри небезпеку? І як працює історична пам'ять на перемогу?

На ці та інші запитання відповідає президент американської благодійної організації «На захисті чотирьох свобід України», ODFFU, Микола Грицьков’ян.

Днями пан Микола відвідав Україну в складі делегації американських аналітиків. Мета візиту — вивчення ситуації в Україні, на основі якої робитимуть доповіді для Конгресу США.

Пане Миколо, яке враження від поїздки у вас і ваших колег та на які результати очікувати?

Перше враження — що вся Україна від представників уряду до громадянського суспільства  одностайна у своїй спільній меті перемогти. І що ця війна дійсно народна, бо на боротьбу постав весь народ.

Окрім того, що ми провели офіційні зустрічі на рівні уряду та військових відомств,  побували у Бучі, і це справило неабияке враження. Адже наочно побачили, що дії росіян — це не просто війна, а геноцид українського народу.

Друге враження — Україна незламна. Питаємо бучанців: «Яка конкретно потрібна допомога?»  А вони відповідають: «Надати зброю нашим хлопцям з Бучі, які воюють на сході. Зараз потрібно виграти. Решта — потім».

У складі нашої делегації я один українського походження, були  й такі, хто відвідав Україну вперше. Вони поверталися з геть іншими емоціями. Кажуть, що тепер це їхня особиста провина також. Тому будуть відстоювати свободу України.

Назва вашої організації — «На захисті чотирьох свобід для України». Про які свободи йдеться?

Це основні свободи, що лягли в основу Всезагальної декларації прав людини ООН. А проголосив їх президент США Франклін Рузвельт у своєму традиційному звернені до Конгресу США у січні 1941 року. Кожна людина має право на чотири свободи: свободу слова, свободу віросповідання, свободу від злиднів та свободу від страху.

Саме ці свободи зараз виборює Україна, і ми, українці Америки, наскільки можливо, всебічно допомагаємо у цьому.

Значення перших двох свобід зрозуміле. А поясніть, що то таке свобода від злиднів та свобода від страху?

Свобода від страху означає, що ніхто не повинен боятися своїх силових структур та уряду, які діють не демократично, або окупантів з інших держав.

Свобода від злиднів стосується боротьби з корупцією, несправедливої конкуренції, а також завдання підтримати місцевого виробництва, зокрема малий та середній бізнес, який є основою стабільної економіки будь-якої держави.

Організацію з такою назвою могли застувати люди які понад усе прагнули свободи. Поділіться історією її створення?

ODFFU заснували 1949 року іммігранти з України. Вона була дуже потужною, мала 53 відділи в Америці. Мої батьки теж були її членами.

Мета організації — максимально об’єднати українську діаспору на теренах США та діяти в інтересах України й українства у цілому світі.

ODFFU також організовує інформаційний супровід кампаній, спрямованих на конгресменів, щоб Америка надавала  необхідну допомогу Україні. Бо чотири голови Конгресового Кокусу Congressional Ukrainian Caucus - це конгресмени, чиїми  виборцями є члени нашої організації.

Працюємо і з Українським Кокусом у Сенаті США (Senate Ukraine Caucus).

Маємо також культурний, спортивний, просвітницький та багато інших напрямів роботи.

Від 2014 року ми зосередилися на всебічній підтримці Україні у протистоянні російській агресії. Сьогодні як благодійна організація концентруємося насамперед на підтримці української армії, бо розуміємо, наскільки це актуально. Але мета ширша — допомога у психологічному, економічному та культурному відновленні України. Бо саме зараз, у полум’ї війни, гартується психологія переможців.

Пане Миколо, завдяки ODFFU українськи військові вже отримали чимало потрібної  допомоги. При цьому останнім часом ви поєднуєте цю допомогу з підтримкою місцевих виробників та культури. Яскравий приклад — ініціатива «Тепло. Смачно. Переможно», у межах якої закупили польові кухні та сухі борщі-супи, а також привернули увагу до унікальної культурної та гастрономічної спадщини Київщини. Чому вважаєте це актуальним?

Ми свідомі того, що основа будь-якого демократичного суспільства — це місцевий бізнес. І, як влучно сказав Наполеон, «військо йде вперед на своєму животі», а для цього важливо підтримати  локальний бізнес в Україні, який продовжує працювати й годувати країну та її армію.

Польові кухні місцевого виробництва годують до 100 осіб, сухі борщі та супи – виготовляють українські волонтери. Ми вже отримали позитивні відгуки від хлопців з передової. Цікава і сама акція, яка об’єднала волонтерів, місцевих підприємців, музикантів. І все це на локації «Витач» яка пече «живий» хліб,  до того є пунктом незламності. У мальовничому місці на дніпровій кручі, де стоїть каплиця Української духовної республіки, побудована за ескізами Тараса Шевченка. На польовій кухні зварили кухні борщ із в’яленими карасями за рецептом Тараса Шевченка, нагодували військових, що приїхали за цими кухнями.  Вийшло культурне та психологічне перезавантаження. Для військових це конче важливо зараз.

Цей захід провели у межах міжнародного культурно-гуманітарного проєкту «Відлуння руйнації» творчого об’єднання «Славута», яке є нашим партнером і з яким ми розвиваємо цей проєкт в Україні. Отже, завдяки такій солідарності вирішуємо багато актуальних питань

Саме тому ODFFU долучилася до партнерської Мережі захисту культурної спадщини, захисту Культурної спадщини України засобами солідарного та волонтерського туризму у контексті солідарної економіки у воєнний та повоєнний час, що створюється в Україні за підтримки USAID? 

Солідарність всього світу з Україною — важлива складова нашої перемоги. За час війни члени ODFFU та партнери з інших організацій неодноразово відвідували Україну з різними  волонтерськими місіями.

Важливо на власні очі побачити, що тут відбувалося, щоб донести правду світові. А також показати культурний, інтелектуальний, моральний рівень нашої армії та суспільства, допомогти у відновленні вже зараз, зокрема дистанційно. Маршрути культурної солідарності та волонтерства надають таку можливість. Тому залюбки долучаємося до їхнього формування та просування.

Я вже розповідав про враження американців після нашого відвідування Бучі, це зовсім інші враження, ніж ті, що після перегляду програм телебачення.

У грудні Київщину відвідала пані Христина, членкіня правління нашої організації, метою її поїздки була не тільки допомога військовим. Також пані Христина протестувала маршрути солідарності, які ми вже готові презентувати американським організаціям.

Наприклад, зараз ми відправляємо в Україну американських військових кінологів разом із їхніми тренованими собаками рятувати людей з-під завалів. Тож спочатку вони відвідають Київщину, адаптуються, а далі поїдуть туди, де у них буде потреба.

Також ініціюємо нові акції з польовими кухнями.

І де плануєте наступну акцію?

На Нікопольщині. Зараз цей край під вогнем ворога. Місце, де була Покровська січ. Батьківщина легендарного отамана Війська Запорозького Івана Сірка.

А ще саме там жив і працював засновник нашої організації Федір Вовчук (псевдо Вовк). Він народився на Полтавщині, отримав вищу освіту в Харкові, очолював провід ОУН УПА на Дніпропетровщині. Під час Другої світової був головним агрономом Нікопольського району Дніпропетровської області, де заснував трирічну школу агрономів. Визнаний єврейською організацією «Яд Вашем» праведником, бо врятував  під час Другої світової чимало євреїв на Нікопольщині. Тож допомогти цьому краю тепер наша особиста справа.

Ось так працює історична пам’ять та культурна спадщина. Це важливий рушій нашої боротьби та майбутньої перемоги!

-        До речі, Іван Сірко не програв жодної битви. Переможемо!

-        Слава Україні!

-        Героям Слава!