Контракти.ua

3535  —  08.09
Том Купер, війна в Україні, 7 вересня. «Приводів для паніки немає»: найсаркастичніший звіт
Том Купер, війна в Україні, 7 вересня. «Приводів для паніки немає»: найсаркастичніший звіт

Ростислав Семків: Це сьогоднішній звіт Тома Купера про українські наступальні операції в районі Харкова та на Херсонщині. Поруч того, це НАЙСАРКАСТИЧНІШИЙ ЗВІТ Тома Купера. Плюс маємо дотепні меми… Просто насолоджуйтесь.

ТОМ КУПЕР

ВІЙНА В УКРАЇНІ, 7 ВЕРЕСНЯ 2022

Доброго ранку всім! [Опубліковано 7.09 о 10.00 за Києвом].

Учора для Укр... росії був великий день. Тож мушу попередити: після моніторингу реакцій російських соцмереж за минулі 36-48 годин мені дуже важко стриматися, і цей допис аж розпиратиме від сарказму.

Почну з того, що я серйозно занепокоєний станом голосу й пальців одного з вишестоящих начальників у москві – генерал-майора конашенкова. Вчора я втратив лік його заявам – десь на чотирнадцятій чи п’ятнадцятій. Та він за минулий тиждень випустив їх менше. Втім, воно й зрозуміло: стільки добрих новин для росіян. Із математикою я перестав дружити ще років 40 тому, але але переглянувши конашенківські звіти, нарахував загалом 20 000 знищених українських бойовиків, 6-7 знищених бригад Збройних сил України, чотири знищені американські БМП «Бредлі» і... ще багато-багато-пребагато інших знищених штук... Тому, здається, цілу українську армію можна вважати знищено-знищеною... (наголос на подвійному знищенні з тенденцією до подальшої знищено-знищено-знищеності).

БИТВА ЗА ДОНБАС

Харків... росіян застали... ой, тобто не застали зненацька. Ну, ви ж розумієте, росіян не можна застати зненацька. Вони ще кілька тижнів тому передбачали, що українці наступатимуть. Та в тих краях кожен горобець знав усе в деталях про підкріплення, що надходили до українських позицій на південному сході від Харкова, про підступні плани підступних укрів... але... (яке ж неприємне слово)... і «все ж»... ці укропи рано вранці наважилися вдарити з HIMARS-ів по російських позиціях у Волоховому Яру, Яковлевому, Вербівці, та ще й по залізниці у Куп’янську. Невдовзі після того 3-тя танкова і одна з бригад Тероборони проминули позиції росармії у Вербівці, оточили Балаклію з півночі, звільнили Яковенкове, а тоді увійшли у Балаклію з півночі. І спричинили такі втрати і паніку серед особового складу полку «лнр», який утримував місто, що солдати, перед тим як утекти, підірвали міст, що використовувався для постачання російських військ на правому березі Сіверського Дінця.

Але... звісно, причин для паніки не було, і саме тому з Балаклії в паніці втекли не тільки солдати «лнр», а й – за даними російських джерел – також український командир, відповідальний за проведення цієї операції. Мабуть, виглядало це все приблизно як у шоу Бенні Гілла, коли вкінці всі дружно біжать одне за одним. Спершу сепаратисти, потім росіяни, а за ними українці. Вони біжать, біжать, біжать, аж поки добігають до групи сіл – Морозівки, Савинець, Раківки, Довгалівки і Залимана – за 15-20 кілометрів на СХІД від Балаклії.

А щоб вам було ще цікавіше, висловлю здогад, що українці на той момент уже контролювали Залиман.

...а це, по суті, означає ось що: усі російські війська на правому березі Сіверського Дінця у тому місці — а саме у південній частині Балаклії, у Байраку, Новій Гусарівці, Норцівці тощо — відрізані, оточені й перебувають у дуже скрутному становищі. По обіді російськими соцмережами почали поступово ширитися заклики молитися за «героїв із самари і башкирії... і саратова також».

(...еге ж, місяць тому я «помилився» щодо СОБРу, до його складу таки входить спецпідрозділ поліції з саратова, і його було розміщено в цьому районі...)

...так шкода цих солдатиків, правда?

Але знову ж таки: приводів для паніки немає. Російська артилерія та авіація «працюють», російські ветерани війни в Афганістані 1980-х вже контратакують, використовуючи снаряди північнокорейського виробництва. З району між Бригадирівкою та Борщівкою, що за 10 км на північ від Балаклії. А це означає, що українців у Балаклії взагалі немає. [сарказм автора - перекл.] Зрозумійте це, нарешті. Тому про глибокий прорив українців не може бути й мови…

Це був той момент, коли я вперше зафейспалмився…

На сході більше подій, особливо в районі Бахмута, де ПВК «Вагнер» стверджує, що взяла під контроль всю Кодему – показавши відео проїзду від Вуглегірської ТЕС до перших кількох будинків на південному боці села.

В районі Слов’янська… ні, це неправильний опис… в районі Лиману, звільнивши три дні тому Озерне (чи принаймні зайнявши більшу частину), українці вчора звільнили Брусівку та Старий Караван. Це означає: так, вони однозначно перейшли Сіверський Донець і в цьому районі також.

На лінії розмежування, тим часом, росармія за допомогою ТОС-1 гордо розтрощила цілу ділянку Первомайського [Миколаївська область – перекл.].

Деякі росіяни, які ще не впали в маячню через всі оті «перемоги», згадані вище і нижче, або не обговорюють Байдена, кулінарію та спорт, у білій гарячці стверджують, що III армійський корпус розпочав (звісно ж «довгоочікуваний») наступ на Запоріжжя, зайнявши два села на захід від Оріхова, а тому передбачають його швидке просування в північному напрямку. Як зазвичай, жодних доказів на підтримку таких тверджень не надають.

ХЕРСОН

Північ

Коротка версія: розгромлена [у звітах росіян – ред.] 128-ма гірська бригада вчора була «всюди». Зрештою, за всіма звітами, які я бачив і читав, вона мала бути десь між Черешневим і Гаврилівкою на Дніпрі. Єдине, у чому я впевнений (і з чим погоджуються навіть росіяни), це те, що вона звільнила Нововоскресенське (гаразд, росіяни не згадують 128-му, тому що всі знають, перш за все дописувачі соціальних мереж із Великобританії, Південної Африки та Аргентини, що її вже було знищено…). Насправді це означає, що 128-ма просунулася принаймні на десяток кілометрів протягом приблизно 24 годин. Я впевнений, що вся Німеччина і половина Австрії погодяться, що це дуже схоже на «невдалий наступ»…

Враховуючи такий розвиток подій, я думаю, що українське Оперативне командування «Південь» вважає цілком окей, якщо десантники і «вагнерівці» утримуватимуть південь Архангельського, принаймні до тих пір, поки українці не зайдуть далеко південніше від цієї території…

Інгулецький плацдарм

Згідно з (насправді найавторитетнішими) російськими джерелами, повітряно-десантні війська знищили всі три українські мости через Інгулець – принаймні в 9-й чи 10-й раз. А коли українці спробували побудувати новий, його зруйнували залпом БМ-27. Тоді «5-та (українська) штурмова хвиля», про яку всі росіяни знають, що вона складається з погано підготовлених «фольксштурмів [загони народного примусового ополчення у нацистській Німеччині - перекл.] і жінок за кермом БМП-1» – перетнула річку, щоб продовжити наступ…

Ніхто там чомусь не дивується, як же хтось міг перетнути Інгулець, якщо всі мости розбиті? …чи як сталося, що після всіх тих знищень Інгулецького плацдарму ота надокучлива українська 35-та морська піхотна бригада не лише захопила десантників у Костромці, а й звільнила Безіменне та Щасливе і все лише для того, щоби за підтримки 17-тої танкової проїхати аж до с. Чкалове (якщо вони ще не зайняли цей населений пункт)…?

Ви чимось збентежені? Не зважайте. Я впевнений, що російські соцмережі швидко перегрупуються та розпочнуть нову контратаку, а потім знову зруйнують плацдарм. Повірте, це так просто: введіть на клавіатурі/смартфоні слово «знищено», а потім додайте географічне найменування…

У реальності ми бачимо, що 20-та і 49-та російські армії зараз намагаються побудувати нову лінію оборони, далі на південь. Їх прикривають дві БТГр 76-тої десантно-штурмової дивізії та 124-го танкового батальйону – і всі вони товчуться в районі Чкалового. Тобто там було щось як перегони, хто першим туди дійде: українська морська піхота чи російські десантники.

З Нової Каховки на північ також перекинули одну БТГр амурської бригади [схоже йдеться про 38 ОМСБ – перекл.] і ще одну з 126-тої бригади берегової оборони: обидві вчора перейшли зі східного берега Дніпра (див. мої попередні звіти).

Південь

Останні кілька днів багато онлайн-росіян закликали «хай [українці] приходять, хай приходять». Тепер деякі з них жаліються на відсутність артилерійської підтримки та некомпетентність командирів. Звучить іронічно? Зачекайте. Є кращі новини: стає все більш очевидним – українці рухаються настільки швидко, у стількох місцях й напрямках одночасно, що від них «перегріваються» командні, комунікаційні та організаторські здатності штабів 20-тої та 49-тої армій. Зате повітряно-космічні сили [росії] тепер «працюють» вдосконалено і таким чином збираються врятувати ситуацію. У травні-червні 2017 року в Сирії їх літаки-перехоплювачі Су-30СМ (ціна: 60 мільйонів доларів США) виконували вильоти близької авіаційної підтримки, озброєні некерованими ракетами калібру 80 мм. За останні п’ять років, під час правління путіна російські збройні сили настільки просунулися, що тепер ПКС літають на своїх супер-турбо-вундерваффен [іронічно «дивозброя» – перекл.] Су-35С (ціна: 83 мільйони доларів США), озброєних тими ж 80-мм некерованими ракетами що підходять лише для стратегії «насипай, кудись та й влучиш»...

І вони з легкістю знищують і ще повторно знищують повітряні сили ЗСУ: вищєстоящі органи заявили, що три українські Су-25 були збиті «винищувачами ПКС і ЗРК» – усі «на півночі Миколаївської області».

Як завжди, жодних доказів не надано, а значить, це не викликає жодних сумнівів…

Насправді це означає, що ситуація дуже погана, якщо вже повітряно-космічні сили [росії] залучають такі літаки в такого роду атаки – і це на додаток до Ка-52 і Су-25. Тільки от не знаю де саме їх застосовують, бо з учорашнього ранку я ще не знаходив звітів, щоб українці щось збили.

Дніпро

Вчора десь удень агентурна розвідка повідомила, що один із двох поромів росармії, які перетинали Дніпро поблизу Херсона, був підбитий українською артилерією та затонув – разом із вантажем російської військової техніки.

***

Отже, після всього цього [фонтану сарказму – ред.] я думаю, що візьму кілька днів відпустки. Спостерігати за цією війною останні кілька днів було хвилююче і виснажливо. Настільки, що я, наприклад, не готовий знати, через що зараз проходять учасники бойових дій. Крім того, мені потрібно трохи відпочити, поміж іншим для того, щоб належним чином перевірити різні звіти та повторно зв’язатися з кількома джерелами. Зрештою, зараз багато що швидко змінюється, а я не хочу згодовувати вам неточності.

Джерело: Ростислав Семків

Оригінал тут: https://medium.com/.../ukraine-war-7-september-2022...

За переклад дякую Тетяна Саніна та Antonina Yashchuk

 

ЗАКЛИК ДО ЗБОРУ КОШТІВ

Сьогодні збираємо кошти на комплект шин з великим протектором для позашляховика, яким користується один із батальйонів Сил спецоперацій. Хлопці нині на нулі на Донеччині. Потрібні якісні шини з трактороподібним протектором, що дають більшу прохідність на грунтовках, котрі на осінь, самі розумієте, якими будуть. Від цієї машини залежать життя наших хлопців і дівчат.

Комплект з 5 якісних шин Grabber AT3 255/70R16 обійдеться в 30 тисяч гривень, половину з яких уже зібрано. Також збираємо на комплект бронепластин 5 класу захисту для одного із бійців батальйону.

5331948212341183

Pay pal - igor.rozkladaj@gmail.com

.

ХТО МАЄ МОЖЛИВІСТЬ – ДОЛУЧАЙТЕСЯ ПРОСТО ЗАРАЗ!

Статьи по теме
Том Купер. Війна в Україні, 17 листопада 2022. Мільярд доларів на повітряні атаки
Том Купер. Війна в Україні, 17 листопада 2022. Мільярд доларів на повітряні атаки

Якщо схематизувати цей допис Тома Купера, то вийде приблизно таке: росія витрачає купу грошей на ракетні удари, не вражає жодних військових цілей – лише об’єкти енергетичної інфраструктури, проте упродовж дня чи двох українці все відновлюють. А також українська ППО збиває все більше ворожих ракет. Що тут скажеш? Слава ППО! Слава ЗСУ! Слава Україні!
19.11 — 953

Том Купер: війна в Україні, 3 листопада. Ситуація на фронтах. Наступ ЗСУ триває
Том Купер: війна в Україні, 3 листопада. Ситуація на фронтах. Наступ ЗСУ триває

Том Купер, як завжди зважено й не без сарказму коментує ситуацію на фронтах. Схоже, наступ ЗСУ на сході триває попри погоду і натовпи мобілізованих…
04.11 — 1767

Том Купер: війна в Україні, 22 жовтня. «Ракетний наступ суровікіна» та його результати
Том Купер: війна в Україні, 22 жовтня. «Ракетний наступ суровікіна» та його результати

Ось, нарешті, довгоочікуваний Том Купер із поясненнями чому він так довго мовчав, аналізом стратегії суровікіна та коротким оглядом подій жовтня. Ми сподіваємось бути оперативними і встигати за Томом, який, схоже, буде наздоганяти пропущене. Але, як і всі нині, залежимо від електрики та доступу до Інтернету.
23.10 — 1472