Контракти.ua

1051  —  07.09
Том Купер, війна в Україні, 5-6 вересня. Атаки українців на Херсонщині
Том Купер, війна в Україні, 5-6 вересня. Атаки українців на Херсонщині

Оперативний звіт від Тома Купера, що намагається встигнути за подіями. Він наголошує, що 128-ма гірська штурмова, про знищення якої заявляли росіяни, продовжує їх нищити. Добрі новини.

ТОМ КУПЕР

ВІЙНА В УКРАЇНІ, 5-6 ВЕРЕСНЯ 2022: АТАКИ УКРАЇНЦІВ НА ХЕРСОНЩИНІ

Доброго ранку всім! [Опубліковано 6.09 о 12.00 за Києвом].

Мені було дуже-дуже важко стриматися і цілих два дні не писати (ну... майже не писати), що відбувається на півдні України. Тому – нарешті до справи.

А, стоп, перш ніж я продовжу, хочу нагадати три моменти деяким персонажам, які цей текст читатимуть:

За минулі кілька днів дуже побільшало спроб потролити мене в коментарях. Усіх тролів блокую без пояснень, якщо знайду на це вільну хвилину. Усіх любителів переводити стрілки і онлайн-психоаналітиків теж блокую: повірте, більше двох-трьох слів із ваших бздур я не читаю. Усі коментарі, що починаються зі слів «хто ви взагалі такий, що стверджуєш...» – блокую теж. Не бачу сенсу знов і знову пояснювати, хто я, тільки тому, що хтось не здав собі труду поцікавитися. Якщо хочете поговорити про «війну», то говоріть: поясніть свою позицію, представте докази. В іншому випадку я не змушую вас читати свої звіти, ба навіть обдумувати написане.

Сьогоднішній звіт буде (дуже) нечесний: у ньому йтиметься тільки про бої на Херсонщині, «виключно» і «знову». Тобто я вчиню нечесно щодо битв в інших місцях. Вибачайте, але новин багато, а часу мало.

Як завжди, основою для звіту стала і підтверджена, і непідтверджена інформація, дані розвідки, чутки, переважно офіційно не підтверджені (частину буде підтверджено згодом). Упевнений, знайдуться люди, яким моя писанина видасться «нахабною» і «суперечливою». Але не забуваймо: для того, щоб отримати досконало правдиву і перевірену інформацію, знадобиться щонайменше 5-10 днів, а тим часом бої розгортаються у власному темпі. Тому раджу не брати мої слова надто близько до серця. Я радо приймаю конструктивні уточнення — але обірвані фрази типу «насправді все не так» мене не цікавлять.

ХЕРСОНЩИНА

ПІВНІЧ

Як уже повідомлялося, зранку 4 вересня настав «кінець гри» для останнього підрозділу ВДВ рф на південних околицях Високопілля. Після невдалої спроби БТГр 126-тої бригади берегової оборони рф відбити Потьомкіне та Ольгине в 60-тої бригади ЗСУ і забезпечити росіянам безпечний сухопутний проїзд до цих населених пунктів вагнерівцям довелось евакуйовувати вояків 126-тої бригади. Бійці ПВК «вагнер» звітували, що їм вдалося «розблокувати» солдатів і вивести їх, але українці показали кілька фото захоплених російських бійців і частину розбитих танків та БМП.

На той час російські операції в Ольгиному, Високопіллі та Потьомкиному були радше стримувальними, оскільки вони [росіяни] втрачали всі свої опорні пункти на схід, зокрема Нововознесенське, Миролюбівку, Петрівку та Хрещенівку і відходили до нової «лінії», що пролягала, приблизно, від Старосілля до Черешневого, Нововоскресенського, Біляївки, Українки, до Шевченківки… Утримувалось [росіянами] лише Архангельське: українці були (і залишаються) всередині, але, мабуть, досі не контролюють його.

Поки що все було ніби «під контролем» – якби лиш не нова проблема на сході. «Розгромлена/знищена» (на ваш вибір) українська 128-ма гірсько-штурмова все ще брала участь у штурмі Хрещенівки та Шевченівки. Ймовірно, разом з іншим підрозділом ЗСУ (українці не атакують, якщо не можуть робити цього з двох напрямків), вони розтрощили БТГр 83-тьої гвардійської бригади десантників та обійшли її позиції, що залишилися, десь між Золотою Балкою та Михайлівкою. Агентурна розвідка повідомляє, що станом на вчорашній ранок українці фактично досягли району між Українкою та Новоолександрівкою, не залишаючи штабу XX армійського корпусу жодного іншого вибору, як тільки евакуювати через річку Дніпро те, що залишилося від 83-тьої.

Можливо, на «підтвердження» цього пізніше, 5 вересня, з’явилися чутки, що Південний військовий округ [росії] кинув дві БТГр у напрямку Нової Каховки: одну з Нижніх Сірогозів (південь Запоріжжя), іншу – з окупованого Криму через Преображенку…

ЦЕНТР

Не маю жодного припущення, чому ЗСУ все ще приділяє увагу цьому регіону: як на мене, це без сенсу. Однак я не маю можливості дізнатись, як собі міркує Південний військовий округ [рф – перел.], про його мислення та планування – та я й не знаю нікого, хто мав би. Можна лише здогадуватися, що, враховуючи події, які відбуваються на інших ділянках цього поля бою, українці «щасливі» підтримувати одержимість росіян Інгулецьким плацдармом і спонукати їх до додаткових контратак. За принципом «тримай їх за носа, бий ногами в… [зад»: «hold them by the nose, kick them in the rear» – неформальний вираз на позначення тактики утримування ворога в центрі з рівночасними фланговими атаками з метою зайти в тил – ред.]».

Насправді, принаймні за словами вишєстоящіх органів, це єдина ділянка лінії фронту в Херсонській області, яка варта уваги. Можливо саме тому вагнерівці розповідають про повну відсутність повітряної та артилерійської підтримки північного відтинку….? [виявлено сарказм – перекл.].

Принаймні нині у росіян вимальовується чітка закономірність в реакціях на події там: вони відступають з локації, не згадують про це [у звітах], а потім підкреслюють, що вони несамовито «контратакують та знищують», …. і що все гаразд – адже можуть продемонструвати деякі візуальні докази знищених або захоплених українських БМП (це, звичайно, потішить ВРА [Військова розвідка Австрії – перекл.] у Вінер-Нойштадті). Авжеж, за словами кількох російських балакунів у соцмережах, вони вже тричі «знищили» весь плацдарм…

Інша ситуація в північному секторі, де судячи з повідомлень, повітряно-космічні сили [росії] дуже активні. 4 і 5 вересня надходили повідомлення про рейди типу «насипай, кудись та й влучиш», що здійснювались з Сухого Ставу та Білої Криниці.

Тим часом українці не лише звільнили Благодатівку, а й прорвались на південному сході та звільнили Костромку https://twitter.com/JulianRoepcke/status/1566804422008651779 , ще більше розширивши плацдарм. Звичайно ж, росіяни контратакують і все чудово… [сарказм автора – перел.].

ПІВДЕНЬ

Ситуація на півдні наразі нагадує морський бій, у якому одна сторона обмежена у діях «утриманням островів», а інша ‒ «маневрує своїм флотом поміж тих островів». Тими «островами» слугують укріплені російськими військами села: їх «оточують» українці, що маневрами заходять у фланги та в тили. Що тримає російську «лінію фронту» купи ‒ то це артилерія ЗС рф: їхні дії часто гальмують просування українців чи змушують їх відступити ‒ або й рушити далі вперед, щоб уникнути вогню.

Вважайте, російська військова доктрина зосереджена довкола ініціативних/атакувальних дій до такої міри, що можна цілком впевнено сказати, що «атака ‒ це все, на що дійсно здатні ЗС рф». Навіть оборонні тактики росіянь вибудовані довкола контратак, або принаймні заходів, що мають на меті швидкі контратаки та повторного оволодіння ініціативою (саме тому не лише вишестоящі органи у москві, але й їхні говірливі голови так несамовито говорять про «провал» українського наступу та заявляють про «контратаки»). Однак, вони також непогано вміють будувати масштабні фортифікації. Насамперед, вони ‒ не з тих, хто посиплеться і тікатиме, щойно на них піде атака [ох, ну тут ми, маючи друзів та родичів на передку ой як не погодимося з Томом Купером ‒ перекл.], яким би «низьким» не був їхній бойовий дух: більша частина їхніх військ ‒ вдосталь фаталістична, тож вони виконують накази попри те, що відбувається праворуч чи ліворуч. Так само й накази про контратаки на руїни чергового села, яке вже двічі-тричі було то в одних, то в інших руках. Не дивно, що ми чуємо багато новин про глибокі просування ЗСУ, про те, як села і селища кілька разів «змінюють власника», але маємо мало справжніх доказів того, що те чи інше місце було звільнене.

З тих уривків та шматочків повідомлень, які надходять з найрізноманітніших джерел, складається десь така картина (як завжди, з півночі на південь):

Благодатне: українське

Киселівка (Миколаївської області): російська

Вавилове і Центральне: російські

Шмідтове: українське (було в центрі 2-ї лінії оборони росіян)

Новокиївка: російська

Любомирівка: українська

Тернові Поди: українські

Зелений Гай: український

Барвінок: український

Крутий Яр: спірний

Киселівка (та, що біля траси М14): спірна (до слова, на жаль)

Солдатське: українське

Правдине: українське

Паришеве: українське

Олександрівка (на узбережжі): українська

Серед звітів про те, що росіяни знову від 4 вересня контролюють Томину Балку («підтверджено» українцями, які завдали удару по місцевому складу боєприпасів: він станом на сьогоднішній ранок досі палав), «найвидовищнішими» були агентурні повідомлення вранці 5 вересня про те, що українці контролювали Білозерку.

Перш ніж ви зірветесь на «Томе, та ти зовсім розум втратив»: з огляду на те, що я написав вище, не маю сумнівів, що українці мають «розв’язані руки» та можуть перекинути один чи два підрозділи «поміж» місцевими опорними пунктами росіян ‒ аж так глибоко. Проте я не можу напевне сказати, чи дійсно українцям вдалося звільнити Білозерку, через брак доказів.

… але якщо вони це зробили, то вони заїхали глибоко у південний фланг російському «Форту Чорнобаївка» (включно з Міжнародним аеропортом «Херсон»). А називаю я його таким чином через те, що… зітхає… просто погляньте на фото нижче ‒ вони вам все пояснять [фото з російськими укріпленнями - ред.]

 

ТИЛИ

Станом на зараз уже зрозуміло, що росіяни полишили ідею сконструювати понтонну переправу під Антонівським мостом. Ця переправа зазнавала такого щільного вогню української артилерії, що росіянам довелося сконцентруватися на забезпеченні справності кількох своїх поромів. Так можна хоча б частково постачати свої частини в Херсоні. Ну, а хто казав, що життя російського військового інженера має бути легким? Та й не те щоб цінним…

НОТАТКА НА ЗАВЕРШЕННЯ

Всім, хто серйозно моніторить цю війну, може бути цікаво зрозуміти міру залежності російських військ від західних технологій. Рекомендую подивитися наступний тред: https://twitter.com/damspleet/status/1566413646854602753

Цей тред надає неспростовне підтвердження, що західні компоненти використовують в ЗМ14 «калібр», крилатих ракетах Х-101, гелікоптерах К-52, а також такому «брухті» як високоточні ракети Х-59 (навіть я тут маю визнати, що так – ці вкрай старі озброєння ще радянської доби не обходилися без західних мікросхем).

А «найкраще» те, що росіяни використовують одні й ті самі мікросхеми, що в старих ракетах, що в нових.

Давайте тепер, де всі ті, хто розказує, що «російська зброя краща»? Та вони просто не можуть обійтися без західних технологій… Ой, та ж ті, хто хвалить російську зброю, не мають доступу до сайту medium.com [сайт, де з’являються дописи Тома Купера та інших експертів – перекл.].

Джерело: Ростислав Семків

Оригінал тут: https://medium.com/.../ukraine-war-5-6-september-2022...

За спільний переклад дякую Тетяна Саніна, Anton Shygimaga, Antonina Yashchuk

Статьи по теме
Том Купер. Війна в Україні, 17 листопада 2022. Мільярд доларів на повітряні атаки
Том Купер. Війна в Україні, 17 листопада 2022. Мільярд доларів на повітряні атаки

Якщо схематизувати цей допис Тома Купера, то вийде приблизно таке: росія витрачає купу грошей на ракетні удари, не вражає жодних військових цілей – лише об’єкти енергетичної інфраструктури, проте упродовж дня чи двох українці все відновлюють. А також українська ППО збиває все більше ворожих ракет. Що тут скажеш? Слава ППО! Слава ЗСУ! Слава Україні!
19.11 — 953

Том Купер: війна в Україні, 3 листопада. Ситуація на фронтах. Наступ ЗСУ триває
Том Купер: війна в Україні, 3 листопада. Ситуація на фронтах. Наступ ЗСУ триває

Том Купер, як завжди зважено й не без сарказму коментує ситуацію на фронтах. Схоже, наступ ЗСУ на сході триває попри погоду і натовпи мобілізованих…
04.11 — 1767

Том Купер: війна в Україні, 22 жовтня. «Ракетний наступ суровікіна» та його результати
Том Купер: війна в Україні, 22 жовтня. «Ракетний наступ суровікіна» та його результати

Ось, нарешті, довгоочікуваний Том Купер із поясненнями чому він так довго мовчав, аналізом стратегії суровікіна та коротким оглядом подій жовтня. Ми сподіваємось бути оперативними і встигати за Томом, який, схоже, буде наздоганяти пропущене. Але, як і всі нині, залежимо від електрики та доступу до Інтернету.
23.10 — 1472