Контракти.ua

В інтерв’ю Руслану Шаріпову для ТСН експерт оцінив, коли ж у Росії закінчиться бодай щось і переконує, що НАТО і ЄС мають вказати місце Путіну.

Востаннє ми записували з Вами інтерв’ю на початку квітня коли російські війська стояли ще біля Києва, Чернігова та Сум. Згодом вони покинули ці території. Чи винесли вони якісь уроки? І чи можливий другий наступ на Київ?

Ні, вони не винесли уроків. Проблема російських збройних сил на стратегічному рівні, а не стільки на тактичному. Путін хоче, щоб все було зроблено негайно, прямо зараз, або навіть краще – вже вчора. Він взагалі нічого не навчився. Він втратив свої найкращі війська на Півночі України, але все ще продовжує насідати і насідати. Він вимагає, щоб його війська безперервно атакували, навіть якщо деякі підрозділи вже виснажені, а стан багатьох батальйонно-тактичних груп жахливий. В цьому плані Путін нічого не навчився. Хіба що тепер у них виходить трохи краще координувати свої війська на Донбасі, але це все.

Проблема в тому, що російські збройні сили ослаблені настільки, що вони не можуть вести наступальні дії на оперативному рівні, проводити масштабні операції, скажімо, на лінії фронту протяжністю від 20 до 50 кілометрів. У них немає війська, немає достатньої вогневої сили для проведення масштабних операцій. Тому вони й проводять дрібні операції. Вони зосереджують свої сили на дуже малих ділянках лінії фронту: від 2 до 4 кілометрів і намагаються на цих ділянках прорватися.

Експерти констатують, що зараз йде позиційна війна, коли лінія фронту особливо не змінюється. Позиційна війна. Хто в такому разі має більшу перевагу: той, хто атакує чи той хто захищається?

Теоретично це дає перевагу Росії. Чому? Тому що вони мають більше часу на навчання. Але загалом в цій ситуації і Україна виграє для себе більше часу. Точаться розмови про те, що Генштаб України планує якийсь великий наступ цього літа. Ми не знаємо, коли і як, але вони вочевидь щось планують. Вони мають величезний стратегічний резерв, який поки що не задіяний, що б не відбувалося на передовій. Очевидно, вони до чогось готуються.

Отже, в цьому сенсі позиційна війна вигідніша саме Україні, тому що вона виграє час для підготовки цього резерву. Але, з іншого боку, звичайно, час грає на руку і Росії, війська якої теж вчаться. І на тактичному рівні вони хоч і повільно, але теж удосконалюють свої навики в радіоелектронній чи протисупутниковій боротьбі.

Ви могли б на якомусь конкретному прикладі пояснити чого саме навчилися росіяни?

До них дійшло, наприклад, що обстрілювати з артилерії українські позиції годинами це  безглуздо. Натомість вони зараз обстрілюють невелику ділянку протягом короткого проміжку часу, а потім миттєво атакують. Раніше вони обстрілювали і обстрілювали годинами, днями і так далі, але не атакували.

Але ж у них теж ресурси обмежені. Якщо проаналізувати ці чотири місяці війни, то як довго вони ще можуть вести активні бойові дії?

Це хороше запитання. Справа в тому, що у них немає необмеженого запасу сучасних танків. Половина їх сучасних танків знищена. У них немає також необмеженого запасу найкращих військ. Більшість із них також знищені. Власне, завдяки Путіну. Він самостійно роззброює російську армію. Але вони мають майже необмежений запас боєприпасів. Наприклад, зараз вони замінюють багато артилерійських снарядів калібру 122 міліметри на 152 міліметри.

Ця заміна відбувається, бо вони вистріляли більшість своїх артилерійських снарядів калібру 122 міліметри. В той же час вони мають заміну - снаряди калібру 152 міліметри, що в той же час мають трохи більше вогневої потужності. І кількість цих боєприпасів, здається, невичерпною. Тобто, в деяких відношеннях вони мають необмежені ресурси, а в деяких — навпаки. Я вважаю, що найкраща новина для України полягає в тому, що російська армія справді мала парк із 3 тисяч сучасних танків, і половина з них втрачена. У них виникають проблеми із заміною втрачених танків на техніку аналогічної якості. І що добре, у них немає необмеженого запасу навчених військ: офіцерів, молодих, витривалих солдат, які можуть вести інтенсивний бій по кілька годин, а не лише кілька хвилин. Ось де у них проблеми.

Ви популярний військовий експерт в Україні. Люди читають Ваші аналізи в Інтернеті. Яке питання Вам найчастіше задають в соціальних мережах?

Дякую за таку оцінку, мені дуже приємно. Як би це краще пояснити. Я не шукаю слави, просто роблю свою роботу і дякую за довіру. Найчастіше в мене запитують про майбутнє, які мої прогнози. Але я в такі дискусії не вступаю, тому що я не вмію передбачати майбутнє. Банально, ніхто не може знати що станеться в майбутньому.

Сподіваюся, що все це швидко закінчиться. Принаймні швидше ніж я очікую.

Чекайте, отже у Вас є якісь очікування? Ви кажете, що не прогнозуєте майбутнє, але ж все одно маєте якісь очікування. Ви могли б ними поділитися?

У мене є очікування, але вони не дуже райдужні, скажімо так. Проблема в тому, що західні уряди не сприймають ситуацію серйозно. Вони все ще піддаються шантажу Путіна. Ви ж бачите цей ажіотаж навколо цього сухопутного коридору до Калінінграду, який Литва закрила. Вони ж його не закрили повністю. Вони сказали: ми не будемо пропускати товари, які є в санкційному списку ЄС. Все інше може транспортуватися. Росія все ще може доставляти товари до Калінінграду кораблями. Ніхто їм заважати не збирається. Звичайно, Путін одразу почав шантажувати. І в НАТО такі: «О, боже», в ЄС теж: «О, Боже», Путін такий поганий і такий мерзенний і так далі. Замість того, щоб сказати: «Досить. Сиди в своїй Москві і замовкни». Вибачте за такий вираз.

Отже, геополітика грає велику роль в цій війні?

Ті, хто займається геополітикою повинні зрозуміти, що важливо переозброїти Україну до такого рівня щоб вона могла розгромити російську армію. Це єдиний спосіб змусити Путіна поступитися. Він не поступиться, поки думає, що ще може чогось досягти в Україні. І він ще може чогось досягти, поки його армія планує нові наступи. А що ми бачимо натомість – поставку шести panzerhaubitz 2000 і два чи шість HIMARS.

Україні потрібні десятки одиниць такої зброї. Ось, що важливо. Не можливо перемогти Росію інакше, ніж знищити їхню армію. І коли ви відштовхнете їх принаймні в напрямку лінії зіткнення 2014 року, то дуже скоро ви побачите, як Путін змінить свою поведінку.