Спільне між Сталіним та Путіним: чому вони тоді напали на Фінляндію і як повторюється сценарій в Україні
Розповідаємо, як СРСР провалив "спецоперацію" у Фінляндії.
Маленька країна, яка не побоялася гіганта. Війна, яку називали "спецоперацією", та єдність народу, якою пишаються й досі. Це радянсько-фінська війна. Йдеться у сюжеті "Сніданок. Уроки історії". Пише ТСН.
У світі вже кілька місяців точиться друга світова війна. Німеччина та Радянський Союз захопили та розділили Польщу. Два тоталітарні режими не зупиняються та нівечать Європу далі. Один із диктаторів Сталін накинув оком на сусідню Фінляндію.
30 листопада 1939 року року Радянський Союз напав на суверенну державу Фінляндію. Цей Напад був начебто обгрунтований Сталіном та його режимом, що начебто Фінляндія знаходиться занадто близько до кордонів з Ленінградом, з їхнім містом. Кремль пояснював свою позицію так: "Нам страшно, що нацисти будуть наступати через Фінляндію, тому гайда мінятися територіями та відсовувати фінський кордон від Ленінграда на майже сотню кілометрів".
Уряд Фінляндії звісно відмовився, на що Радянський Союз швидко вигадав привіт і розпочав війну. Адже політика Сталіна була наступна: вони казали, що це фіни простріляли кордон з Радянським Союзом. Ще вони сказали, що фіни використали артилерію для того, щоб знищити бійців прикордонників Радянського Союзу і таким чином вони створили ситуацію, коли, начебто Фінляндія напала на Радянський Союз.
Утім свої подальші дії СССР назвав не війною, а "спецоперацією". Радянський Союз розпочав виголошувати претензії територіальні, начебто захищаючи власне свій простір. Те саме ми бачили в 2014 році. Ми говоримо про те, що сталінський режим проговорював тези про те, що Фінляндія є нацистською країною, фашистською. Вони говорили, що йдцть звільняти фінський народ, що це була зимова кампанія червоної армії, вони говорили, що це "спецоперація" сьогоднішніми словами.
І це ще не всі паралелі. Переконаний у непереможності своєї армії Сталін сприймав цю визвольну операцію як таку собі прогулянку і звісно наполягав на своїй версії перебігу подій.
Радянські війська одразу почали бомбардувати столицю Фінляндії – Гельсінкі. І, незважаючи на те, що бомбардування було авіаційне Радянський Союз уникав розмов про те, що вони бомбардують цивільні об'єкти і фіни говорили всьому світові: "Нас бомбардують з авіації". Натомість міністр закордонних справ В'ячеслав Молотов сьогоднішній власне аналог Лаврова говорив: "Це не бомби, це гуманітарна допомога, яку скидають з літаків Радянського Союзу. У світі цю війну одразу охрестили конфліктом Давида з Голіафом. Фінляндії давали день-два, більше, мовляв, не вистоїть. Але маленька країна продовжувала відчайдушно боротися – день, тиждень, місяць.
Боротьба стала не просто боротьбою фінської армії. Це була всенародна боротьба. Фіни почали масово виготовляти "коктейлі Молотова", щоб підбивати російські танки. До речі, "коктейлі Молотова" спочатку називалися "коктейлі для Молотова", для того пропагандиста, який казав, що радянські танки не перетинали кордони Фінляндії. Сьогоднішньою мовою можна сказати, що фіни налагодили величезну волонтерську мережу. Фіни розпочали робити партизанські атаки на радянську армію.
І ця єдність разом із допомогою Великої Британії та Франції зупинила радянські війська, щоправда лише до весни 1940 року. Тоді червона армія таки прорвала лінію оборони і фіни були змушені піти на мирову угоду. В результаті війни Фінляндія втратила 10 % своєї країни, разом із тим вони втратили близько 25 тисяч вояків, які загинули на фронті. Проте радянська армія втратила за різними підрахунками близько 150 тисяч вояків. А разом з пораненими, полоненими та тими, хто отримав відмороження, втрати Радянського Союзу склали понад 350 тисяч бійців. Разом із живою силою Радянський Союз втратив колосальну кількість техніки по суті яка б їм знадобилася через кілька років для того , щоб відбивати напад нацистів.
Зимова війна закінчилася начебто перемогою Радянського Союзу. Проте за 105 днів і ночей, протягом яких Фінляндія тримала оборону, країна зуміла зберегти свою незалежність, а ще створила сторінку в історії, про яку й досі говорять – "Легенда живе".
