Контракти.ua

467  —  20.05
Тімоті Снайдер: «Ми маємо промовити це. Росія – фашистська країна»
Тімоті Снайдер: «Ми маємо промовити це. Росія – фашистська країна»

Фашизм як ідея ніколи не був переможеним. Як культ ірраціональності та насильства, його не можна було перемогти аргументами: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші впадали у спокусу. Тільки на полях битв Другої світової війни фашизм був переможений. Тепер усе повернулося — і цього разу країною, яка веде фашистську війну на знищення, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі зітхнуть із полегшенням.

Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним образом Гітлера та Голокосту. Фашизм був італійського походження, популярний у Румунії, де фашистами були православні християни, які мріяли про очищаюче насильство, і мав прихильників по всій Європі (та Америці). У всіх його різновидах йшлося про торжество волі над розумом.

Через це неможливо дати задовільне визначення. Люди розходяться в думках, часто люто, з приводу того, що є фашизмом. Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які схильні застосовувати вчені. Вона має культ одного лідера, Володимира Путіна. Тут є культ мертвих, організований довкола Другої світової війни. Вона має міф про минуле золоте століття імперської величі, яке має бути відновлено війною зцілюючого насильства — смертоносною війною з Україною.

Україна не вперше стає об'єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера у 1941 році. Гітлер думав, що Радянський Союз, який тоді керував Україною, був єврейською державою: він планував замінити радянську владу своєю власною та вимагати родючі сільськогосподарські землі України. Радянський Союз голодуватиме, а Німеччина стане імперією. Він уявляв, що це буде легко, бо Радянський Союз, на його думку, був штучним створенням, а українці — колоніальним народом.

Подібність до війни Путіна разюча. Кремль визначає Україну як штучну державу, чий президент-єврей доводить, що вона не може бути реальною. Вважається, що після ліквідації невеликої еліти широкі маси радо приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом глобальному півдню.

Багато хто не наважується вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначав себе як антифашистський. Але це не допомогло визначити, що таке фашизм, і сьогодні воно гірше, ніж просто збиває з пантелику. За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його протистояння фашизму було непослідовним.

До приходу Гітлера до влади в 1933 Ради ставилися до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до решти партій як до ворогів. Ця політика фактично сприяла піднесенню Гітлера: хоча німецькі комуністи та соціалісти перевищували чисельність нацистів, вони не могли співпрацювати. Після цього фіаско Сталін скоригував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створення коаліцій для блокування фашистів.

Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник і дві держави разом вторглися до Польщі. Промови нацистів передруковувалися у радянській пресі, а нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але росіяни сьогодні не говорять про цей факт, тому що меморіальні закони роблять це злочином. Друга світова війна є елементом історичного міфу Путіна про невинність Росії і втрачену велич — Росія повинна мати монополію на жертву і перемогу. Той факт, що Сталін став причиною Другої світової війни, об'єднавшись із Гітлером, має бути невимовним і немислимим.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму — ключ до розуміння сучасної Росії. За Сталіна фашизм спочатку був байдужим, потім він був поганим, потім усе було добре, поки — коли Гітлер зрадив Сталіна і Німеччина вторглася в Радянський Союз – він знову не став поганим. Але ніхто так і не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти будь-що. Комуністів репресували як фашистів на показових процесах. Під час холодної війни американці та англійці стали фашистами. І «антифашизм» не завадив Сталіну у своїй останній чистці націлюватися на євреїв, а його наступникам — порівнювати Ізраїль із нацистською Німеччиною.

Іншими словами, радянський антифашизм був політикою нас та їх. Це не відповідь фашизму. Адже фашистська політика починається, як сказав нацистський мислитель Карл Шмітт, із визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм просто означав визначення ворога, він пропонував фашизму чорний хід, через який можна було повернутися до Росії.

У Росії 21 століття «антифашизм» просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділявся час у ЗМІ. А сам Путін спирався на роботу міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна. Для президента «фашист» чи «нацист» — це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. Українці — «нацисти», бо вони не визнають себе росіянами та чинять опір.

Мандрівники у часі з 1930-х без труду ідентифікують путінський режим як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та поля смерті навколо українських міст роблять усе це дуже зрозумілим. Війна проти України — це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші існують для того, щоб їх колонізували. Росія невинна через своє стародавнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

Оскільки Путін говорить про фашистів як ворогів, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії з Україною «нацист» означає просто «ворог-недолюд» — хтось, кого росіяни можуть вбити. Ненависницькі висловлювання на адресу українців полегшують їхнє вбивство, як ми бачимо у Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які перебували під російською окупацією. Братські могили — це не випадковість війни, а очікуваний наслідок фашистської війни знищення.

Фашисти, які називають інших людей «фашистами», — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли розпалювання ненависті спотворює реальність, а пропаганда стає чистою наполегливістю. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, будучи фашистом, — основна путінська практика. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це «підривом пропаганди». Я назвав це «шизофашизмом». В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це «рашизмом».

Ми знаємо про фашизм більше, ніж у 1930-ті роки. Тепер ми знаємо, куди це привело. Ми маємо визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу. Але визнати це не означає скасувати це. Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що виходить з фікції. Йдеться про містицизм людини, що зцілює світ насильством, і він підтримуватиметься пропагандою до кінця. Його можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера. Фашистський лідер має бути переможеним, а це означає, що ті, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.

Як і в 1930-х роках, демократія у всьому світі відступає, і фашисти розпочали війну зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто руйнація демократії силою, хоч це вже досить погано. Це буде деморалізація демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії — Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон — були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полі бою підтвердять, що сила завжди має рацію, що переможені сами винні, що демократії мають зазнати невдачі.

Якби Україна не чинила опір, це була б чорна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас можуть чекати десятиліття мороку.

Тімоті Снайдер, американський історик та письменник, професор Єльського університету, у колонці на The New York Times, 19 травня 2022 року.

 

Джерело: Сергій Громенко

Статьи по теме
"Демарш" президента Казахстана: зачем Токаев "оскорбил" Путина

Илья Куса: На самом деле, вполне ожидаемая реакция от президента, который хочет стать вторым Назарбаевым. Для этого ему нужен устойчивый имидж жесткого государственника, самостоятельного игрока и "нового лидера". Отсюда и заявления в Петербурге.
22.06 — 414

Чи є сенс переконувати російських родичів: дивимось соціологію
Чи є сенс переконувати російських родичів: дивимось соціологію

Тимофій Брик, соціолог: Інфоприводи несуться та змінюють один одного. На початку вторгнення, десь перший місяць, було багато медійних сюжетів про "родичів в росії". Наші журналісти, блогери, CNN телефонували в рф і слухали, що українці себе бомблять. Кацурін навіть зробив цілий проект "Папа поверь". Ну і родзинкою цього всього було, що умовні "російські родичі" не вірили навіть власним російським полоненим.
21.06 — 337

Чи може ця війна тривати роками і від чого це залежить
Чи може ця війна тривати роками і від чого це залежить

Володимир Даценко: Минулого тижня і Джонсон, і Столтенберг заявили, що російсько-українська війна може тривати роками. Обидва при цьому декларують, що світ має бути готовим підтримувати Україну так довго, як це буде потрібно. Поки що ці заяви не звучать як констатація факту, а скоріше як попередження, яке має розвіяти очікування найскорішого завершення війни. В західному суспільстві все ще дуже сильна ідея про те, що війну треба зупинити якомога швидше, незалежно від ціни такого миру. Багато хто в Україні також не вірить в швидкі сценарії. Але справа в тому, що тривалість війни залежить від багатьох факторів.
20.06 — 363