ЗС РФ: поглянемо на армію ворога в цілому
Андрій Харук, військовий експерт: Ну що ж, сьогодні трошки відступимо від канонів «аналоховнєтського» жанру і замість аналізу конкретного взірця «нє їмєющєй аналогов» техніки поглянемо на рашкованську армію трохи ширше. А оскільки я людина лінива, то візьму за основу аналіз нинішньої війни, зроблений Марком Мейсснером і викладений на одному з польських форумів. Переклад мій.
«План кампанії: план готували, мабуть, давно, але політики переписали його. Початковий план полягав у тому, щоб прорізати коридор від Криму до псевдореспублік з оточенням Маріуполя та метою Б – Запоріжжя. Цей план реалізується послідовно, незважаючи на різні затримки, російські підрозділи співпрацюють один з одним і повільно відштовхують українські сили на північ та північний захід. З іншого боку, удари зі сходу та півночі на північному сході України, які мали на меті захоплення Києва, є великою імпровізацією. Туди було кинуто занадто мало сил, використовувалася лише одна головна дорога, яку було легко перекрити, десантні операції (Гостомель) були спробою врятувати цей план. Можливо, комусь з російських генералів ввижались Канни під Києвом, але досягти цього виділеними силами нереально. Так само невдалою була ідея морської десантної операції під Одесою, для якої було «розібрано» 18-ту МСД в Калінінградській області. 9-та БрМП відпливла до Чорного моря, 11-й танковий полк був помічений у Білорусі, а на місці залишилися лише 275-й і 280-й МСП.
Реалізація: «развєдка боєм» як перший кидок, при відправці на бій свіжих призовників, зовсім не поінформованих про мету операції, не могла бути вдалою. Вони пішли на обстріляні, добре оснащені українські сили, швидко підкріплені із Заходу. Можливо, в ГШ РФ усвідомлювали, що ці сили не переможуть українців і що вони мають стекти кров’ю, але спочатку викриють слабкі місця в обороні, які потім буде атакувати вже «обстріляна» армія? Але поразка була настільки серйозною, що перший кидок не зміг виконати жодного поставленого перед ним завдання. Звідси дуже швидке введення в бій ВДВ і спроба схилити шальки терезів на свою користь шляхом швидкої, точної десантної операції. І справді, у Гостомелі українці були на межі провалу.
Але цього не сталося, оскільки з самого початку напад росіян мав дві ахіллесові п’яти. Першою була координація діяльності, другою – логістика. Щодо першої, то на усьому фронті видно відсутність співпраці та взаємодії в змішаних бойових групах.
До Гостомеля вчасно не була скерована друга хвиля військ. Танки самостійно відправлялися для захоплення стратегічних пунктів (Іванків) та укріплень. Піхота на БМП йшла в атаку без взаємодії з танками. БТР-82А масово нищились, оскільки їх відправили на розвідку без жодного прикриття. Вертольоти над колонами не мали прикриття винищувачів. Артилерійські удари рідко були скоординованими і найчастіше мали форму вогневого нальоту.
Прикладом такої неузгодженості стала боротьба за перехрестя в Іванкові. Спочатку для заволодіння ним скерували дві танкові роти. Коли українці їх перемололи, бо танки йшли без супроводу піхоти, росіяни кинули в бій піхоту, яка зіткнулася з українською механізованою бригадою з двома танковими ротами. Росіяни знову надіслали танки (на цей раз роту), але вони вже наштовхнулися на українську оборону. Українці перехрестя утримали і перерізали найкоротший шлях до Києва. Так само росіяни програли боротьбу за перехрестя в Portinhoinnkka в 1944 році. Тепер українці грали роль фінів.
Озброєння: Т-64БВ і Т-84 після модернізації загалом не поступаються російським Т-72Б3, Т-80БМ/БВМ, Т-80У1 або Т-90/Т-90А. Проблема росіян не в самій бронетехніці, а в тактиці її використання. Наочно видно недостатню підготовку та «фантазію» командирів танків. Російські танки часто стоять, стаючи стаціонарними вогневими точками, здійснюють рейди поодинці без підтримки підрозділу чи хоча б іншого танка, розташовуються боком до небезпечної зони. Результатом є непропорційно великі втрати.
Додамо, що БМП часто позбавлені танкової підтримки, або один танк виділяють для підтримки 5-6 БМП у бойовій групі. А броня російської БМП захищає від осколків і куль зі стрілецької зброї – і нічого іншого.
Протиповітряна оборона: війна показує, скільки може зробити сильна ППО. Українська ППО може й не надто потужна, але гнучка і добре організована: від взводів ПЗРК, через мобільні системи старіших типів (Тор, Бук-М1), у тому числі захоплені в росіян, до комплексів С-300, у тому числі С-300В, здатних перехоплювати «Іскандери». Результат – близько 80 збитих вертольотів і 70 літаків ВВС РФ [це дані кількаденної давності]. У росіян простежуються великі проблеми з розпізнаванням цілей і їх атакою, бо вкрай незручно пілотувати, постійно одним оком стежачи за індикаторами радіолокаційного опромінення та ракетного обстрілу. Окрім перешкоджання функціонуванню ВВС РФ, українська протиповітряна оборона має ще одну функцію – забезпечення діяльності власної авіації, що було б неможливо, якби росіяни літали безперешкодно. А так – українська авіація існує і працює на фронті.
Ударні вертольоти: теоретично в Росії є три типи: Мі-24/35, Ка-52 і Мі-28, останній з яких був пристосований для нічних дій і досить добре оснащений – його навіть називали «російським Апачем». Реальність спростувала рекламу: неофіційна інформація про недопрацьованість Мі-28 підтвердилась, аварії головного редуктора та електроніки є звичною справою, а боєготовність вертольотів у стройових частинах не перевищує 40%. В результаті Мі-28 над українським фронтом з’явилися лише один раз [від себе додам, що і «новітнім» Ка-52 теж несолодко дістається – підтверджене знищення вже шостого вертольота цього типу].
РЕБ, зв'язок, логістика...
РЕБ: теоретично росіяни мають засоби РЕБ від рівня батальйону і вище, але використовують їх вкрай погано. Українці мають нове обладнання, яке стійке до завад, а російська техніка РЕБ розкидана по фронту. Мобільних станцій РЕБ («Лєєр», «Дзюдоіст», Р-378) на фронті було лише 20, а станцій заглушення стільникового зв’язку «Орльонок» – лише 4, і вони були активні лише на початку операція. Втрачено щонайменше один комплекс РЕБ «Борисоглєбск-2».
Зв'язок: історія про те, що співробітник ФСБ, відряджений до 41-ї армії, зателефонував до Москви з мобільного телефону, зареєстрованого в українській мережі, щоб повідомити свого начальника про смерть командувача, правдива. Росіянам не вистачає мобільних вузлів зв’язку. Зв'язок на рівні, відмінному від прямого тактичного, у росіян не працює, але й там є проблеми, бо використовуються нешифровані тактичні радіостанції китайського виробництва. Українцям надавали комунікаційне обладнання із Заходу, вони мали і власне, тому зв’язок у них назагал функціонує добре.
Логістика: провал. Можна сказати, що цілком передбачуваний. Кожній БТГр забезпечили пайок на 5 днів самостійних дій. Але за час очікування на вихідних позиціях пайок з’їли, а новий не завезли. Зі свідчень полонених можна припустити, що операція була запланована максимум на 7-8 днів. Після цього часу усі запаси, накопичені в розподільчих центрах поблизу зон очікування (наприклад, на залізничних станціях), закінчились. Спроби відправити їх на фронт конвоями без належного супроводу закінчувалися їх знищенням. В результаті на четвертий день операції не вистачало не тільки їжі, а й палива. Колони постачання не прийшли. Звідси і додаткове падіння морального духу бійців першого кидка. Але й офіцерів теж, бо, як виявилось, у перший кидок зібрали надзвичайно велику кількість молодших офіцерів запасу.
Саме тут виявляється якість командування, а власне, його недоліки. Особливістю Збройних Сил Російської Федерації в українській війні є абсолютна несамостійність молодшого офіцера та придушення будь-яких ініціатив. Вони повинні лише виконувати накази, тому роблять це так, щоб якомога менше нашкодити собі. Для українців все навпаки: їхні молодші офіцери ініціативні і гнучкі, що дозволяє компенсувати дефіциту ресурсів. Наслідки помітні на фронті, де українські війська можуть віддавати деякі території, але зазнають непорівняно менших втрат.
БПЛА: Цей конфлікт демонструє, що БПЛА можуть працювати в умовах розсіяної, точкової та слабкої ППО. Тоді їхні дії можуть бути навіть непропорційно успішними. Коли ППО зміцнюється, їх здатність впливати на поле бою значно падає. Але їх роль як засобу розвідки та коректування артилерійського вогню величезна. Артилерія України чудово використовує БПЛА для коректування вогню під час обстрілів виявлених російських колон.
Кібервійна: З боку Росії дії у кіберпросторі виявились напрочуд слабкими, українцям же вдалося мобілізувати хакерів з усього світу, з чим Росія має проблеми».
Автор: Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
