Невисокоточний терор: про застосування некерованих авіабомб великих калібрів по українських містах
Андрій Харук, військовий експерт: Одним з фетишів «аналоховнєтської» ідеології є високоточна зброя – зокрема, керовані авіаційні боєприпаси.
Тренд щодо переходу від «тупих» звичайних бомб до керованих в провідних країнах світу намітився ще півстоліття тому – американська авіація у В’єтнамі використовувала (хоч і не масово) бомби з лазерною системою наведення та ракети – з радіокомандною. Поступово частка високоточних боєприпасів зростала, і в сучасних авіаційних операціях США та НАТО вони становляь вже більшість – тобто, керованих авіабомб і ракет застосовується більше, ніж звичайних «тупих». Наскільки це економічно виправдано, адже високоточні боєприпаси непорівняно дорожчі від звичайних? Виявляється, цілком виправдано, оскільки дозволяє радикально зменшити кількість вильотів літаків. Якщо засадою планування з використанням «тупих бомб» є розрахунок «скільки літаків потрібно для ураження однієї цілі?», то використання високоточних боєприпасів робить цей розрахунок оберненим: «скільки цілей може уразити один літак?». Нові бойові літаки, скажімо, французький «Рафаль», не кажучи вже про американський F-35, взагалі не сертифіковані для використання некерованих бомб – вони застосовують виключно високоточні боєприпаси.
Ще одним аспектом застосування високоточних боєприпасів є зведення до мінімуму небажаних побічних втрат серед цивільних. Хрестоматійною є історія з полюванням американців за ватажками ісламістів. Для цього застосовують безпілотники MQ-9 «Ріпер» (як «Байрактар», тільки більший) з керованими ракетами AGM-114 «Геллфайр». Однак її дев’ятикілограмова бойова частина здатна уразити не лише саму ціль, але й людей довкола. Після кількох історій з загибеллю жінок і дітей американці створили спеціальний варіант «Геллфайра», бойова частина якого взагалі не містить вибухівки! Вона складається з кількох лез, які розкриваються на кшталт квітки («дєлаєм розочку», але на вищому технологічному рівні). В підсумку, така ракета може, наприклад, знищити пасажира автомобіля, а водій лише буде заляпаний кров’ю і мізками.
А що ж м-скалі? «Коня кують, і жаба лапу тягне»... В шишкостані теж спромоглись створити кілька зразків керованих авіабомб та ракет класу «повітря-поверхня». Їх активно піарили на різноманітних міжнародних виставках і навіть використовували в Сирії. Однак коли справа дійшла до України... Що ж ми бачимо? В уламках збитого над Черніговом бомбардувальника Су-34 (а це один з найновіших типів літаків ваздушна-касмічєскіх сіл) – три півтонні «тупі» бомби ФАБ-500... А на Маріуполь, схоже, судячи з розміру вирв, кидали ще потужніші ФАБ-1000...
Застосування некерованих авіабомб великих калібрів по українських містах свідчить про одне: не зумівши зламати опір Збройних сил України, інших складових Сил оборони, миршавий рашкованський фюрер переключився на терор проти мирного населення. Про якісь помилки мова не йдеться – це свідоме винищення українських громадян, руйнування цивільної інфраструктури. На бойових літаках встановлені прицільно-навігаційні комплекси, причому слово «навігаційні» тут вжито недарма – вони забезпечують точне виведення літак на позицію для скидання бомб. Тож кожен пілот, який на допитах белькоче «работал по коордінатах...», чудово знає, ЯКІ саме об’єкти криються під цифрами координат... Кожен раз, стартуючи з аеродрома десь під Воронежем, він чудово знає – його бомби впадуть на українські школи, лікарні, житлові будинки! Такий льотчик (як і кожен, хто готує його літак до польоту) – не гідний звання воїна. Він – воєнний злочинець, мародер і вбивця!
Автор: Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Невисокоточний терор: про застосування некерованих авіабомб великих калібрів по українських містах
Андрій Харук, військовий експерт: Одним з фетишів «аналоховнєтської» ідеології є високоточна зброя – зокрема, керовані авіаційні боєприпаси.
Тренд щодо переходу від «тупих» звичайних бомб до керованих в провідних країнах світу намітився ще півстоліття тому – американська авіація у В’єтнамі використовувала (хоч і не масово) бомби з лазерною системою наведення та ракети – з радіокомандною. Поступово частка високоточних боєприпасів зростала, і в сучасних авіаційних операціях США та НАТО вони становляь вже більшість – тобто, керованих авіабомб і ракет застосовується більше, ніж звичайних «тупих». Наскільки це економічно виправдано, адже високоточні боєприпаси непорівняно дорожчі від звичайних? Виявляється, цілком виправдано, оскільки дозволяє радикально зменшити кількість вильотів літаків. Якщо засадою планування з використанням «тупих бомб» є розрахунок «скільки літаків потрібно для ураження однієї цілі?», то використання високоточних боєприпасів робить цей розрахунок оберненим: «скільки цілей може уразити один літак?». Нові бойові літаки, скажімо, французький «Рафаль», не кажучи вже про американський F-35, взагалі не сертифіковані для використання некерованих бомб – вони застосовують виключно високоточні боєприпаси.
Ще одним аспектом застосування високоточних боєприпасів є зведення до мінімуму небажаних побічних втрат серед цивільних. Хрестоматійною є історія з полюванням американців за ватажками ісламістів. Для цього застосовують безпілотники MQ-9 «Ріпер» (як «Байрактар», тільки більший) з керованими ракетами AGM-114 «Геллфайр». Однак її дев’ятикілограмова бойова частина здатна уразити не лише саму ціль, але й людей довкола. Після кількох історій з загибеллю жінок і дітей американці створили спеціальний варіант «Геллфайра», бойова частина якого взагалі не містить вибухівки! Вона складається з кількох лез, які розкриваються на кшталт квітки («дєлаєм розочку», але на вищому технологічному рівні). В підсумку, така ракета може, наприклад, знищити пасажира автомобіля, а водій лише буде заляпаний кров’ю і мізками.
А що ж м-скалі? «Коня кують, і жаба лапу тягне»... В шишкостані теж спромоглись створити кілька зразків керованих авіабомб та ракет класу «повітря-поверхня». Їх активно піарили на різноманітних міжнародних виставках і навіть використовували в Сирії. Однак коли справа дійшла до України... Що ж ми бачимо? В уламках збитого над Черніговом бомбардувальника Су-34 (а це один з найновіших типів літаків ваздушна-касмічєскіх сіл) – три півтонні «тупі» бомби ФАБ-500... А на Маріуполь, схоже, судячи з розміру вирв, кидали ще потужніші ФАБ-1000...
Застосування некерованих авіабомб великих калібрів по українських містах свідчить про одне: не зумівши зламати опір Збройних сил України, інших складових Сил оборони, миршавий рашкованський фюрер переключився на терор проти мирного населення. Про якісь помилки мова не йдеться – це свідоме винищення українських громадян, руйнування цивільної інфраструктури. На бойових літаках встановлені прицільно-навігаційні комплекси, причому слово «навігаційні» тут вжито недарма – вони забезпечують точне виведення літак на позицію для скидання бомб. Тож кожен пілот, який на допитах белькоче «работал по коордінатах...», чудово знає, ЯКІ саме об’єкти криються під цифрами координат... Кожен раз, стартуючи з аеродрома десь під Воронежем, він чудово знає – його бомби впадуть на українські школи, лікарні, житлові будинки! Такий льотчик (як і кожен, хто готує його літак до польоту) – не гідний звання воїна. Він – воєнний злочинець, мародер і вбивця!
Автор: Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
