Пєкло пояснив, навіщо Кремлю версія про «визволення» українців і білорусів у 1939-му
Нинішні наративи Кремля про "визволення" українців та білорусів у вересні 1939 року з-під польського поневолення збігаються з тими, які розповсюджувалися в сталінську епоху. Ці заяви спрямовані до росіян, але їх масштаби викликають занепокоєння.
Таку думку в коментарі кореспондентові Укрінформу висловив польський експерт, колишній посол Польщі в Україні (2016-2019 рр.) Ян Пєкло.
"Нинішні заяви Москви про визволення українського та білоруського народів з-під панування польських панів є повторенням того, що озвучувалося Москвою після вибуху Другої світової війни і нападу радянської Росії на східні території Польщі",- заявив Пєкло.
За його словами, ця версія історії вже певний час просувається Путіним і є спробою компіляції традицій царської Росії і періоду СРСР.
На переконання експерта, встановлення Лукашенком торік свята "День національної єдності" 17 вересня, очевидно, було зроблено за вказівкою Кремля і є продовженням агресивної сталінської риторики в нинішню епоху.
"Ці наративи Росії не викликають здивування, але масштаби цього стають небезпечними", - ваажає Пєкло.
Колишній польський дипломат висловив думку, що наратив про "визволення" українців і білорусів зараз адресується до російського суспільства.
"Водночас, з пропагандистських міркувань він не зовсім пасує до нинішніх реалій, оскільки українці "виявилися невдячними і не дозволили себе повністю "визволити" під час анексії Криму, а потім агресії на Донбасі",- наголосив Пєкло.
Він додав, що пропагандистські дописи МЗС Росії з цього приводу також не досягли своєї мети, оскільки викликали лише шквал критики у коментарях, у тому числі і з боку відомих осіб, зокрема, колишнього глави МЗС Литви Лінаса Лінкявічуса.
Пєкло зауважив, що міжнарожна громадська думка зайнята іншими проблемами, але "визволені" радянською Росією країни відреагували на цю очевидну брехню Кремля. Зокрема, були реакції Польщі, Литви, Латвії, були також коментарі і з українського боку.
"Це потрібно засуджувати і демаскувати брехню, адже події 17 вересня 1939 року були ворожим кроком радянської Росії проти незалежної Польщі, і це був очевидний союз Сталіна з Гітлером",- констатував експерт.
Він додав, що у часи президента Росії Бориса Єльцина Росія визнала відповідальність за Катинський злочин і була схильною визнати факт агресії проти Польщі в 1939 році. Утім, зараз спостерігається відкат і рух у напрямку повторення сталінської пропаганди.
Як повідомляв Укрінформ, МЗС Росії напередодні поінформувало, що 17 вересня 1939 року Червона армія розпочала «визвольний похід» на території Польщі. Відтак, вийшовши на лінію Керзона, армія не дозволила гітлерівцям підійти до Мінська. Як наголошує МЗС Росії, жителі Західної України і Білорусі «радо вітали радянських солдат». Допис МЗС Росії було доповнено пропагандистським роликом, в якому підкреслюється, що в припиненні свого існування тогочасна влада Польщі сама винна, оскільки свого часу «відмовилася підписати з СРСР угоду про взаємну допомогу у відбитті німецької агресії».
На це різко відреагувало МЗС Польщі, зазначивши, що не було жодного «визвольного походу», а це була агресія, здійснена у порозумінні з гітлерівською Німеччиною. У Варшаві підкреслили, що Польща не перестала існувати 17 вересня 1939 року, а жителі захоплених територій "відразу стали жертвами злочинів, скоєних совєцькою державою".
Як відомо, 82 роки тому радянські війська почали окупацію східної частини тогочасної Польщі. Вже 18 вересня були зайняті Луцьк і Станіслав (нині Івано-Франківськ), 22 вересня - Львів, 24 - Дрогобич, 26 - Яворів, 27 - Старий Самбір.
Уряд СРСР мотивував вторгнення тим, що необхідно було «взяти під свій захист життя і майно українського і білоруського населення східних областей Польщі». Насправді ж СРСР діяв згідно з радянсько-німецьким пактом про взаємний ненапад і секретними протоколами до нього («Пакт Молотова-Ріббентропа»),в яких конкретно йшлося про розподіл території Польщі. Землі, населені переважно етнічними українцями та білорусами, переходили під владу СРСР і включалися до складу УРСР та БРСР, власне ж польські землі визнавалися за Німеччиною.
