Збройний барон: як українські літаки возять зброю для російських найманців в Африці
Дмитро Золотухін: Знайомтеся, це – Джайдіп Мірчандані, індієць, який веде бізнес у ОАЕ, кажуть, що він навчався у Баку, володіє російською та мав авіаційний бізнес у Росії.
Його причетність до двох вантажних літаків, спалених турецькими "Байрактарами" у хафтарівській Ель-Джуфрі – не є новиною... То є "секрет Полішинеля" для більшості встаємничених людей, які слідкують за російськими спецслужбами регулярно.
Однак, по суті, ніхто до цього моменту не узагальнював очевидні факти його причетності. Навіть американський уряд, знаючи увесь розклад, таки прибрав його та його сім'ю з санкційних списків. Зазвичай, такі "чорні ділки" потрібні багатьом урядам, щоб робити замість них брудну роботу...
Подивіться фільм "Збройний барон", якщо ще не бачили!
Мені він трапився, коли я розслідував, хто привіз озброєння вагнерівцям у Центральну Африку (http://bit.ly/Mirchandani_0)
Я б і забув про нього, аж ось, на окремі публікації про це розслідування почали надходити реакції. Незрозумілі акаунти натякали на те, що "Рафік – уабщє нє уіновєн!" Звичайно, це привернуло усю мою увагу. До того ж – дуже вчасно Рада Безпеки ООН опублікувала фінальний звіт по конфлікту в Лівії, який я продовжую вивчати і перевіряти кожне його слово.
26-го липня 2019 року, через 5 днів після "слуго-народної" перемоги на парламентських, турецькі "Байрактари" спалили два Іл-76 на аеродромі, контрольованому Хафтаром. Я думаю, що "соколи Ердогана" просто задовбалися спостерігати, як Путін безнаказано возить зброю Хафтару, і у них здали нерви.
При атаці було знищено два літаки і загинув український пілот – Володимир Бухальський. Грушники у ту саму секунду починають поширювати інформацію про те, що "літаки – українські, а отже і зброя, яку вони привезли Хафтару – українська".
Тим часом, вагнерівці вирішують помститися за втрачений вантаж. ГРУ надає їм інформацію про зафрахтований турками український борт, який прилітає з Туреччини до лівійського аеропорту Місурата, доставляючи вантаж офіційному уряду Лівії... Вагнерівці валять цей Іл-76 після посадки у Місураті. Статус-кво, типу, відновлено. Але, ті ж самі грушники продовжують казочку – "борт – український, отже привіз українську зброю іншій стороні".
Казочка і далі поширювалася б безперешкодно, але борти, які світилися як новорічна ялинка у Лівії, починають доставляти зброю у Бангі (ЦАР). Африканська пригода Пригожина продовжується. У Лівії – війна з 2011 року. Усі вже втомилися за нею слідкувати. А от у ЦАР вагнерівці з'явилися не так давно і почали вбивати і гвалтувати місцевих, що одразу ж стало відомо ООН (http://bit.ly/Mirchandani_1).
Виявляється, що росіяни виняйняли Мірчандані, який робить для них брудну роботу перевезення їх озброєнь у гарячі точки. Для цього, мережа його агентів реєструє в Україні компанії, з якими офшорка BVI почергово укладає договори на оренду одних і тих самих літаків.
Якщо літак і його оператор спалилися на контрабанді, компанія втрачає ліцензію, а власник (офшор) розриває договір лізингу і укладає новий з новою компанією. При цьому на літаку "перебивають" бортовий номер, і, вуаля, він знову везе вантаж смерті у нову "вагнерівську локацію". (http://bit.ly/Mirchandani_2)
Однак, наші тугомислячі друзі з вулиці Гризодубова забули, що інтернет нічого не забуває, і нічого не пробачає (майже як Зеленський – "ні обіцянок, ні пробачень")... Виявилося, що усі літаки, що задіяні у цій смертельній каруселі – мають зв'язок з нашим новим другом – Джайдіпом Мірчандані, компанії якого досі залишаються під дією американських санкцій. Але, в Україні вони себе почувають настільки комфортно, що, навіть, можуть собі дозволити видалити його прізвище з реєстру українських юридичних осіб (привіт товаріщ Малюська!)
Дєдушка Вова, нещодавно, у приступі маразма сказав "Хто як обзивається – той так і називається".
Росіяни возили зброю своїм вагнерівцям у Лівію та ЦАР за допомогою зареєстрованих в Україні компаній і звинувачували Україну в тому, що вона порушує міжнародне ембарго!
Як там справи у Івана Геннадійовича, цікаво?
Старлея скоро дадуть, чи ще нє?
Автор: Дмитро Золотухін, ексзаступник міністра інформполітики України, експерт з питань інформаційних воєн та конкурентної розвідки
