Група компаній «Петрус» судитиметься через наклеп в ЗМІ
Особливості національного бізнесу, або Бий своїх, щоб світовий ринок жахався від усієї України
Давно помічено: навіть світ тварин в час загальної біди забуває про ворожнечу – під час лісової пожежі хижаки не переслідують травоїдних, а рятуються разом. На жаль, політичні еліти України на сьомому році зовнішньої військової агресії продовжують гризти одна одну, не гребуючи навіть допомогою агресора. Приклад, скажімо, Польщі, де понад усе ставлять інтереси виключно своєї країни і антикомуніст Валенса, і соціаліст Кваснєвський, і консерватор Дуда для нас не приклад.
Те ж в економіці. Криза, стократ посилена пандемією і спровокованими нею локдаунами, змушує підприємців усього світу шукати спільні шляхи виживання, держави - підтримувати національних виробників. У нас, таке враження, загальна біда послужила хіба що зручним приводом зведення рахунків з успішними конкурентами. Тишком-нишком.
«В умовах пандемії, що триває уже рік, підприємствам багатьох галузей економіки складно не те, що розвиватися, - навіть виживати», - говорить президент групи компаній (ГК) «Петрус» Людмила Русаліна, коментуючи статтю на інтернет-ресурсі Vesti.ua, в якій підприємства ГК звинувачуються в незаконних схемах з імпортом фруктів, приховуванні доходів й ухиленні від сплати податків. «На жаль, - підкреслює вона, - економічному розвитку заважає не тільки пандемія, але й недобросовісні конкуренти, які використовують ЗМІ, де не перевіряють інформацію, публікуючи відверті наклепи».
«Автор явно замовного наклепу стверджує: «Сама Шполянська фабрика нічого не виробляє ... »; «Шполянська кондитерська фабрика» знаходиться на межі банкрутства, якщо вірити її звітності », - не може приховати обурення в гендиректор цього ТОВ Михайло Пранципал. - Є ж абсолютно відкриті дані, офіційно надані Державній податковій службі: наприклад, лише за січень-лютий 2021-го нами сплачено 14 млн. 654 тис. грн. податків до державного бюджету».
Михайла Михайловича підтримує генеральний директор ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» Тамара Щетініна: «Як голослівно стверджується в наклепницькій статті, «цю компанію («Златогор») вже підозрювали в схемах щодо мінімізації сплати податків в бюджет». Хто підозрював, на підставі яких фактів? Тому що факти такі: тільки за минулий рік нами внесено до держбюджету податків на суму 283 млн. 123,04 тис. грн.!» «Раз «Златогор» не обвалила пандемія - давайте зруйнуємо національного виробника за допомогою чорного PR?» - задає риторичне питання Тамара Іванівна.
Але питання зовсім не риторичне. Як в один голос відзначає топ-менеджмент ГК «Петрус», на світових ринках відстежується одна тенденція: банкрутство не те, що окремих підприємств, а цілих галузей; падіння реального доходу людей і, як наслідок, катастрофічне зниження купівельної спроможності населення. В Україні через зовнішню військову агресію ця тенденція прогресує, до того ж на її млин ллють воду недобросовісні внутрішні конкуренти національних виробників.
Посилання в статті Vesti.ua на коментар «співвласника» ГК «Петрус» Миколи Петренка», який заявив виданню, що «навіть не підозрював», ніби партнери «користувалася підставними фірмами, аби максимально зменшити виплату податків державі» («Я, звичайно ж, не знав про це») дала привід керівництву «Златогора» і Шполянської фабрики підозрювати саме його в організації цієї медіа-атаки. (Тим більше, що в листопаді минулого року в тих же Vesti.ua, навіть не маскуючи атаку в шати «журналістського розслідування», Микола Миколайович звинувачував бізнес-партнерів в... підпалі будинку племінника, про що сам родич сказав: «Я не можу стверджувати, немає побічних доказів»).
«Як міг пан Петренко «не знати» про зростання виробництва, доходів, податкових відрахувань, якщо багатьох клієнтів і постачальників фруктів саме він нам і рекомендував?! - щиро дивується топ-менеджмент підприємств із Золотоноші та Шполи. - Це ж, м'яко кажучи, повна нісенітниця! Всі вичерпні дані про результати діяльності заводу і фабрики, всі фінансові звіти ми регулярно оприлюднюємо на зборах засновників. Нехай журналісти не спромоглися обтяжити себе факт-чекінгом, але навіщо пану Петренко нести подібну ахінею?»
Так і хочеться сказати співрозмовникам: це не ахінея, а диверсія. Тому що акули глобального ринку дуже уважно стежать за репутацією партнерів за принципом «A good name is better than riches» (добре ім'я краще багатства). Але вони там вже погано уявляють собі, що таке недобросовісна конкуренція, і коли тут любителі брудних прийомів зводять рахунки єдино доступними їм методами, то на світових ринках падають не тільки акції окремих підприємств, - там в першу чергу руйнується інвест-імідж всієї країни під назвою «Україна».
«ГК «Петрус» і раніше експортувала свою продукцію в понад 40 країн світу: республіки екс-СРСР, США, Канада, Китай, держави Балтії, Європи - Італія, Іспанія, Німеччина, Польща, - говорить директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Ірина Звонарьова. - І, важливо зазначити, за минулий «пандемічний» рік концерн не тільки не втратив позиції на світовому ринку, а й значно розширив їх: так, здійснено історичний прорив «Златогора» на ринки Латинської Америки (Бразилія і Чилі), а також Африки».
Образно кажучи, менеджменту департаменту вдалося укласти контракти на поставку холодильників на Аляску! А відкриття Золотоніським підприємством для українського експорту Африки можна порівняти з подвигом Девіда Лівінґстона - економіка тамтешніх країн розвивається на відміну від України космічними темпами (взяти хоча б останні дані про вакцинацію від COVID, масштаби якої в багатьох африканських країнах на порядок випереджають вітчизняні).
«Златогор» уклав контракти на поставку своєї продукції в Нігерію, Руанду, Конго, Танзанію, Того, Гану, Буркіна-Фасо, Чад, Анголу (в цій країні саме аз зараз йде реєстрація угоди в місцевих органах влади)», - деталізує Ірина Звонарьова.
За її словами, зовнішньоекономічний підрозділ компанії долає неймовірні перешкоди, про що, на жаль, преса не пише. Наприклад, співпрацю з Чадом затьмарює катастрофічна логістика - у країни немає виходу до моря, але це не зупинило наших підприємців, і доставка українського продукту буде відбуватися через нігерійський порт з подальшим транспортуванням залізницею.
Як золотоніські виробники підписали контракти з мусульманськими Оманом, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Марокко і Алжиром - це, швидше за все, комерційна таємниця, яка, тим не менш, змусила б пишатися будь-яку країну, яка нищить імідж найбіднішої держави Європи і проводить курс на економічну експансію в глобальному масштабі.
«Це - не відвантаження сировини, це поставки готової продукції з великою доданою вартістю, це прорив на світові ринки з жорсткою конкуренцією, - підкреслює Людмила Русаліна. - Ми їздили на міжнародні виставки, шукали партнерів, переконували їх, надавали їм величезну кількість зразків, зазнавши величезних трудових витрат, вже не кажучи про матеріальні. Україна ж за останні 30 років стала, можна сказати, сировинним придатком».
«По суті, «Златогор» - єдиний український завод, який успішно працює з Африкою, - зазначає вона. - І ось підприємства, які реально просувають імідж України, які можуть не тільки сировину постачати, але й якісний, конкурентоспроможний на світовому ринку готовий продукт, - їх треба знищувати?»
Кажучи про світові ринки, давайте не забувати про внутрішні проблеми. За даними Державної казначейської служби, дефіцит держбюджету України в січні 2021 року становив 5,7 млрд. грн., запозичення склали 37,34 млрд. грн., зокрема, зовнішні - 345 млн. грн.
Американець Френк Ллойд Райт ще в минулому столітті сказав: «Займатися бізнесом - те ж саме, що їхати велосипедом: або ви рухаєтеся вперед, або падаєте». На щастя для нього, він не знав про особливості бізнесу по-українськи, коли «доброзичливці» можуть встромити палицю в колесо. При повному, що характерно, потуранні «судді на треку» - держави.
А як інакше назвати медіа-атаку на ГК «Петрус»? Ви тільки вдумайтеся: за січень-лютий поточного року один тільки завод «Златогор» цієї групи компаній перерахував до держбюджету 37 млн. 474,36 тис. грн. (Для порівняння: за аналогічний період 2019 року - 27 млн. 352,52 тис. грн.). Це ж пару десятків таких компаній, і країні можна відмовитися від зовнішніх запозичень.
Здавалося б, державні структури, які утримуються за рахунок податкових надходжень, уряд, що за допомогою цих надходжень латає фінансові діри, зобов'язані якщо не на руках носити подібні підприємства, то хоча б захистити їх від рейдерських атак, брудних PR- кампаній, неприкритих спроб дискредитації, зокрема, - з боку недобросовісних ЗМІ. Знищення успішного легального бізнесу, відсутність у національного виробника гарантованого законом захисту веде до знищення державності - це аксіома.
Здавалося б, у воюючої країни величезний витратний оборонний бюджет, плюс в умовах пандемії і локдауна слід збільшувати соціальну допомогу мільйонам людей, що втратили роботу, необхідно підвищувати зарплату воїнам на передовій в окопах і медпрацівникам на передовій війни з вірусом, давно назріла необхідність підвищення державних гарантій тим, хто плекає майбутнє України - педагогам. Все так. Але де взяти ці кошти, якщо не підтримувати підприємця, не допомагати перспективним виробництвам, що є - без перебільшення - національним надбанням? На жаль.
Тому і гендиректор «Златогора» Тамара Щетініна, і гендиректор Шполянської кондитерської Михайло Пранципал, не змовляючись, заявляють: їх трудові колективи були так обурені наклепом, немов він торкнувся безпосередньо кожного. За словами керівників, юридичні відділи підприємств зараз готують всі необхідні матеріали і документи для порушення судових позовів за наклеп.
«Не дивлячись на пандемію і наклеп, замовні атаки кишенькових і недобросовісних ЗМІ, що не перевіряють інформацію, підприємства ГК «Петрус» розвиваються і збільшують надходження до бюджету, - підкреслює Людмила Русаліна. - Ми однозначно подамо позови до суду».
26 березня «Златогор» відвантажує перший контейнер своєї продукції до Бразилії.
Собака бреше - караван іде.
