Чому я підтримую Український католицький університет
Десять років тому, коли з’явилася ініціатива збору коштів для Українського католицького університету у Києві, я ще нічого не знав про цей університет. Але ось уже чотири роки я – голова організаційного комітету щорічного Благодійного вечора УКУ у столиці. Це велика честь і велике щастя для мене. Це дало мені можливість бути частиною Великої Історії та Мрії. Адже саме УКУ є тим вищим навчальним закладом, що сприяє вихованню нового покоління українців. Тут вчаться не лише богослови та майбутні церковні ієрархи, а й вірні будь-яких церков та конфесій, що опановують найрізноманітніші науки. Водночас університет стоїть і стоятиме на християнських цінностях, які зрозумілі для всіх.
Найстаріші європейські університети виникали саме як вищі школи з вивчення богослов’я у католицькій традиції. Проте вже через кількасот років вони стали провідними центрами вивчення будь-яких наук та відчинили свої двері усім людям, що жадали знань. Саме тому католицькі університети існують і зараз, і є потужними центрами освіти у царині богослов’я та філософії, права та менеджменту. Серед випускників католицьких університетів – такі непересічні постаті, як Білл Клінтон та Кондоліза Райс, Джон Керрі та Одрі Тоту.
Я всерйоз вважаю, що УКУ може конкурувати із західними університетами. В ньому працюють люди, у яких горять очі, які весь час пропонують щось нове. УКУ – це більше, ніж навчальний заклад: це ковток свіжого повітря. Вся команда університету вірить у свою місію; вірить, що можна створити нову систему освіти, і таким чином вирішити всі проблеми України. Мені причетність до цього процесу приносить глибоке морально-естетичне задоволення. Це вселяє віру, що у нашої країни все вийде.
Сьогодні УКУ – це приклад того, як має розвиватися український ВНЗ. Мені приємно бачити, як він еволюціонує і стає кращий. У вересні цього року я побував на відкритті центру Шептицького – бібліотеки кампусу УКУ. Я був вражений архітектурою цієї будівлі – впевнений, що її має побачити кожен, хто приїздить до Львова. Ця бібліотека – набагато цікавіша та, водночас, зручніша за подібну споруду, яку нещодавно звели у моїй британській Alma Mater - Лондонській школі економіки.
Василь Мирошниченко
Мені Український католицький університет дав змогу познайомитися з багатовіковою історією Української греко-католицької церкви. Живі творці цієї історії, зокрема такі постаті, як Президент УКУ Владика Борис Ґудзяк, ректор о. Богдан Прах, віце-ректор Мирослав Маринович – справді надихають. Все їхнє життя та їхня праця на благо університету – це водночас і жертовність, і приклад для молодих українців.
За ці роки я познайомився з колосальною кількість видатних людей, що сповідують принцип культури пожертви. Роки радянської влади знищили її в Україні, але зараз вона відроджується. Свідчення тому – широке коло спонсорів цьогорічного Благодійного Вечора: «Київстар», «Winner», «Райффайзен Банк Аваль», Wolf Theiss, медіахолдинг «Україна», Фонд родини Загорій, «Акордбанк». Повірте моєму досвіду: це компанії, що не витрачають гроші даремно, а інвестують їх просто у майбутнє.
2 грудня 2017 року о 18 годині я запрошую всіх прийти на Х Ювілейний Благодійний вечір УКУ в Києві. Він відбудеться в Міжнародному виставковому центрі на Лівому березі в Києві. Це непересічна подія, яка варта того, щоб купити квиток та взяти участь в благодійному аукціоні. За той час учасники Вечору стали добрими друзями, що об’єднані благородною метою – допомозі одному з найкращих навчальних закладів України. Зрештою, саме там Ви зможете послухати головного редактора часопису «The Economist» Едварда Лукаса та музиканта Тараса Чубая з гуртом «Плач Єремії».
Світлої пам’яті Блаженнійший Любомир (Гузар) казав про благодійність: «Треба так давати, щоб аж боліло». Іншими словами: віддайте на добру справу все, що можете і трішечки більше.
Я підтримую Український католицький університет.
