Виїзд неповнолітніх за кордон: як не порушити закон?
Відповідно до законодавства України, кожна доросла особа, яка знаходиться на території України, може вільно нею пересуватися та залишати її. В той же час, для виїзду дітей за кордон існує ряд правил та вимог.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, відбувається у супроводі обох його/її батьків. Якщо дитина їде за кордон лише з одним із батьків, то від іншого необхідна нотаріальна письмова заява-згода на виїзд дитини за кордон. Текст такої заяви має містити певні обов’язкові реквізити:
1) Назва держави прямування (бажано офіційна, наприклад, - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Королівство Таїланд, Федеративна Республіка Бразилія тощо);
2) Часовий проміжок перебування дитини у відповідній державі (бажано із зазначенням конкретної дати в’їзду та виїзду, наприклад, - із 29 квітня 2017 року по 09 травня 2017 року).
У разі необхідності виїзду дитини за межі України взагалі без супроводу батьків, вони обидва мають надати письмову згоду на виїзд дитини в супроводі третьої особи. Тобто в цьому випадку у заяві обов’язково зазначається прізвище, ім’я та по-батькові конкретної уповноваженої особи, яка буде нести відповідальність за життя і здоров’я дитини під час її перебування за межами України.
Як уже зазначалося, згода батьків (одного з них) на виїзд дитини за кордон має бути обов’язково засвідчена у нотаріуса. При цьому, чіткого шаблону заяви законодавство не містить, а функція нотаріуса фактично зводиться до засвідчення справжності підпису особи. Тобто, нотаріус лише перевіряє, щоб зміст заяви не суперечив закону, вона не мала характеру угоди та не містила в собі відомостей, що паплюжать честь і гідність людини. Тому, для забезпечення Вашій дитині безпеки під час її поїздки за кордон (наприклад, на спортивних змаганнях, олімпіадах або оздоровленні), особливо коли поїздка передбачає перебування у декількох країнах, у заяві слід вказувати якомога більше конкретних даних, зокрема, у якій саме країні(-ах) та протягом якого терміну буде знаходитись дитина. Це необхідно для того, щоб дитина «раптово» не опинилась у країні, на перебування в якій батьки не надавали жодного дозволу. Як не прикро, але були випадки, коли через халатність батьків, які надають згоду на виїзд дитини не в конкретну країну, а, наприклад, «до будь-яких арабських чи азіатських країн», дитина опинялась в руках зловмисників та в подальшому ставала об’єктом торгівлі людьми. З метою запобігання таких випадків у 2011 році було прийнято Закон України про «Протидію торгівлі людьми», в якому особлива увага приділяється попередженню торгівлі дітьми та посиленню відповідальності всіх осіб, від яких залежить вжиття заходів щодо попередження такого злочину. Тому, варто дуже відповідально підходити до процесу написання заяви, в тому числі в частині переліку держав куди запланована поїздка, а також терміну, протягом якого дитина буде перебувати в тій чи іншій країні.
Щодо зазначення у тексті заяви уповноважених осіб, які будуть нести відповідальність за дитину під час поїздки, варто відзначити наступне. Якщо мова йде про одну особу, яка супроводжуватиме дитину протягом усього часу перебування за кордоном, то достатньо вказати її ПІБ у заяві та дату народження. Однак, інколи дитина направляється до іншої країни на літаку, і, як наслідок, перетинає кордон у супроводі працівників певної авіакомпанії. В такому разі дійсно неможливо вказати дані конкретної особи, яка буде супроводжувати дитину під час перельоту, проходження паспортного контрою та митних процедур. Тому доречно буде вказати в заяві, що дитина буде перетинати кордон у супроводі працівників авіакомпанії (бажано зазначити назву авіакомпанії, наприклад, - «Emirates», «Alitalia», «Lufthansa», «Міжнародні авіалінії України» тощо), з якою планується подорож. Крім того, в такій заяві обов’язково треба зазначати ПІБ особи, під наглядом якої буде перебувати дитина протягом усього часу знаходження за кордоном, та зазначити, що ця ж особа зустріне дитину в аеропорту, а при поверненні додому буде супроводжувати її безпосередньо до моменту передачі під нагляд працівника авіакомпанії.
Що стосується термінів тимчасового виїзду дітей за кордон, то, як правило, він не може перевищувати 180 діб (наприклад, для країн Шенгенської зони). Однак, із даного правила є виключення, що зумовлені відповідною міграційною політикою тієї чи іншої держави. Тому, для можливості перебування дитини за кордоном довше загальновстановленого терміну, необхідно попередньо отримати дозвіл держави прямування. В будь-якому разі, для забезпечення прав та інтересів дитини, заява про надання дозволу на її виїзд за кордон не повинна містити термін, що перевищує 1 календарний рік. Це пов’язано з тим, що в деяких країнах перебування особи на її території понад один рік прирівнюється до постійного місця проживання. Тому, надання згоди на виїзд дитини за кордон терміном більш ніж на один рік, за певних обставин може мати негативні наслідки як для дитини, так і для того з батьків, хто надав таку згоду. Зокрема, така заява може бути інтерпретована як надання дитині дозволу на постійне місце проживання на території іншої держави. Тому, аби уникнути подібних непорозумінь, слід надавати згоду на кожну конкретну поїздку та на термін, що не перевищує один рік.
Окремим питанням, що досить часто виникає на практиці, є скасування раніше наданого дозволу на виїзд дитини за кордон. Як правило, такі ситуації виникають між батьками, які розлучені тривалий час або, в силу інших причин, мають неприязні стосунки. Тому, надавши таку згоду, один із батьків починає сумніватися у наслідках її застосування по відношенню до дитини. Іноді така нотаріальна згода може бути протиправно використана іншим із батьків, який (маючи для себе дозвіл на постійне проживання в іншій країні, або отримавши іноземне громадянство) хоче таємно від іншого вивезти дитину без наміру її повернення на Батьківщину. Якщо така ситуація трапляється, українське законодавство звичайно містить окремі акти, що захищають права дитини, перш за все – це Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Однак, процедура застосування вказаної Конвенції пов’язана із залученням державних органів як України, так і країни, куди дитина була вивезена. Як показує практика, процес офіційної комунікації між державними органами двох країн може тривати не один рік. Тому, якщо в одного з батьків є обґрунтовані сумніви щодо використання його згоди на виїзд дитини за кордон, то краще вжити превентивних дій для унеможливлення незаконного вивезення дитини.
Варто зазначити, що законодавство не містить конкретних механізмів скасування відповідної заяви одного з батьків. Однак, на практиці найбільш дієвим способом буде підготовка та нотаріальне посвідчення заяви про скасування згоди на тимчасовий виїзд дитини. Як вже зазначалося, нотаріус як під час надання згоди, так і під час її скасування, лише засвідчує справжність підпису особи. Тому сам факт нотаріального посвідчення заяви про скасування дозволу ще не є гарантією захисту прав дитини від незаконного її вивезення іншим із батьків за кордон. Для того, щоб така заява могла дійсно «спрацювати», слід направити її на адресу Державної прикордонної служби (далі – ДПС) України, а також митниці, через які, імовірно, може здійснюватися перетин державного кордону.
Враховуючи вищенаведене, доцільно на загальнодержавному рівні створити електронний реєстр, у який би вносились відомості про надання дозволів на тимчасовий виїзд дітей за кордон, а також відомості про скасування таких дозволів. Важливо щоб доступ до таких реєстрів мали як нотаріуси, так і працівники ДПС та митних органів. Це дозволило б мінімізувати або повністю позбутись випадків незаконного вивезення дітей за кордон одним із батьків супереч волі іншого та, як наслідок, захищало б інтереси дітей.
Автор: Юрій Некляєв, адвокат, юрист судової практики ЄПАП бюро «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери»
