Дмитро Золотухін: В першу чергу слід зазначити, що я був серед тих, хто заперечував потенційне повномасштабне вторгнення на територію України навіть у бесідах з послами західних держав, які переконували мене, що американці показували їм докази на закритих брифінгах. Я тісно спілкувався з людьми з органів української безпеки і оборони. Усі сходилися на тому, що треба активного готуватися, але ситуація в період попередніх навчань Росії та Білорусі була набагато більш небезпечною, аніж взимку 2021-2022 років. Я помилявся і був сліпим.
21.01.24 — 795
Президент закликав західних союзників не піддаватися втомі від війни.
19.01.24 — 760
Андрій Харук: Вчорашній вечір не для одного українця перетворився у (майже) безсонну ніч. Винуваті були, як завжди в таких випадках, наші пальнуті на усю голову сусіди, хоч конкретна причина цього разу була приємною. Моніторячи інформаційний простір, ми намагались знайти відповідь на питання: «Шо, таки впав? Один? Чи обидва?»
15.01.24 — 724
Геноцидна війна Росії проти України може стати тією іскрою, яка уможливить крах. Режим, армія та економіка ослабли, і немає жодних підстав очікувати, що ситуація в Москві найближчим часом покращиться.
10.01.24 — 734
Євген Дикий: Чесно кажучи, не думав що доведеться писати цей текст. Все, що буде написано нижче, мені видається настільки очевидним, що аж трохи ніяково класти це на папір. Однак запитання від журналістів та участь у публічному обговоренні показали: багато речей, які для українського патріота «зі стажем» та «кантуженого АТОшника» виглядають як двічі два чотири, для значної частини нашого тилового соціуму досі є не те що біномом Ньютона, а цілою релятивістською фізикою. Це дуже сумно, але це факт. І з цим фактом в бекграунді ми таки маємо «злетіти», тобто мобілізуватись. Ну або ж не злетіти – і цього разу вже назавжди.
08.01.24 — 1105