Рождество на Подоле: новогодняя локация в Киеве уже принимает горожан
С 19 декабря на День Святого Николая в Киеве на Контрактовой площади заработала новогодняя локация. В этот году праздничный городок выполнен в стиле европейских рождественско-новогодних ярмарок. Праздничная локация расположилась на участке от Контрактовой площади до улицы Боричев Тик на площади 10 тысяч квадратов. Для любителей активностей здесь работает ледяной каток, большая снежная горка, аттракционы и резиденция Святого Николая. Поскольку в этом году тема праздника на Подоле - европейский стиль, поэтому фудкорты выполнены в виде традиционных европейских рождественских ярмарок. В них можно будет купить крафтовые сувениры, горячие напитки, разные сладости и разнообразную еду. Елку на Контрактовой площади украшают 20 000 огней и игрушки в золотых и красных цветах. Что касается катка, то в этом году он длиной в 200 метров и шириной в шесть метров, а разместили его прямо посреди сквера возле колеса обозрения. На нем также установлена беседка для отдыха, кофейня и сцена. По выходным здесь будут развлекать активной программой и концертами. Большого ажиотажа на локации пока не было, это и неудивительно, поскольку будний день, однако ближе к вечеру это место заполняется желающими активно и весело провести время с семьей или друзьями.
21.12.2021 — 13 — 10830
Скандал вокруг Гостиного двора в Киеве: как выглядит достопримечательность сейчас
В Киеве на Подоле есть всем известное здание, которое вызывает больше вопросов, чем ответов. Оно располагается на Контрактовой площади, 4 и носит название Гостиный двор. В столице прошло заседание по наложению ареста на достопримечательность. Но дело закрыли, так как прокурор отказался от своей апелляционной жалобы. Суд состоялся 5 ноября. Все это было сделано для того, чтобы государство передало Гостиный двор в собственность города для проведения реставрации. На данный момент дело за Кабмином. Отметим, что в феврале 2019 года Генпрокуратура открыла новое уголовное производство касательно достопримечательности. В рамках этого дела Генеральная прокуратура Украины имела намерения наложить арест на Гостиный двор с запретом отчуждения и распоряжения зданием. В марте Печерский районный суд уже отказывался арестовать здание, но прокуроры подали апелляцию. Как сообщают представители власти города, в Генпрокуратуре сменилось руководство, а потому изменилась и их позиция в данном деле. Так, прокуроры отказались от своих исковых требований на заседании 5 ноября и дело закрыли. Для справки: постановлением Кабмина в 2011 году Гостиный двор вывели из Госреестра достопримечательностей архитектуры. В 2012 году Киевсовет передал ООО «Укрреставрация» в аренду участок под Гостиным двором для проведения реконструкции этого здания под торгово-офисный центр. Это решение вызвало многочисленные митинги в столице. В ночь на 9 февраля в чердачном помещении в здании Гостиного двора произошел пожар. Огонь распространился на площадь около 200 квадратных метров и повредил конструктивные элементы кровли. 24 ноября 2015 года Окружной административный суд Киева признал незаконным и недействительным постановление Кабмина «Об исключении здания Гостиного двора из списка памятников архитектуры». В сентябре 2016 года Хозяйственный суд Киева отказал фонду Госимущества в возврате архитектурной достопримечательности Гостиного двора в государственную собственность. В 2014-2016 годах суды отменили разрешение на выполнение строительных работ и работы остановили. А уже в 2018 году суд расторг договор аренды и обязал «Укрреставрацию» вернуть здание Региональному отделению Фонда государственного имущества Украины в Киеве. Знаковый для Киева объект уже не первый год находится в плачевном состоянии. Никакой реставрации здесь не проводили с 2012 года. Тогда же ремонтные работы начались для того, чтобы позже сделать из здания торговый центр. Но этим планам было не суждено сбыться и Гостиный двор продолжил разрушаться и заростать кустарниками и деревьями. Еще с зимы 2013 года здание стоит без крыши, окон и штукатурки. Изменится ли такая ситуация, на данный момент неизвестно. А пока жителям столицы остается лишь лицезреть полуразрушенное здание в самом живописном районе Киева.
07.11.2019 — 12 — 17157
Киевский Подол в лучах летнего утреннего солнца
В будний день вместе с первыми лучами солнца просыпаются и жители Киева. Те, кто в раннее время оказываются на Подоле, могут лицезреть самые прекрасные и живописные виды. А если взять с собой вкусный холодный кофе и, например, круассан, утро станет для вас просто незабываемым. Подол — один из самых красивых районов столицы. В этих местах может отдохнуть душа, ведь тут действительно спокойно. Церкви соседствуют с милыми малоэтажными домами. С разных точек можно наблюдать переливы реки Днепр и даже солнце на Подоле светит по-особенному. Если подняться по Андреевскому спуску вверх, можно увидеть береговую зону города в лучах солнца с высоты птичьего полета, как блики отражаются в воде и как протекает жизнь в самом живописном районе Киева. И куда же без колеса обозрения на Контактовой площади. Если вы ранняя пташка, но при этом не спешите утром на работу, советуем посетить новую смотровую площадку рядом с Андреевским спуском. Оттуда открывается по истине сказочный вид.
20.06.2019 — 11 — 13766 — 1
День народження «Жовтня»: легендарному кінотеатру - 88! Історія у фото
1931 року на розі тогочасних вулиць Шолом-Алейхема та Щекавицької, поруч (нині) з одним із корпусів КДІТМ ім. Карпенко-Карого було зведено будівлю кінотеатру «Дев’яте Держкіно». Потім ще декілька разів кінотеатр змінював свою назву та архітектурне обличчя. Останні зміни відбулись після підпалу в 2014 році. «Жовтень» буквально відродився з попелу завдяки підтримці громадськості та керівництва міста і в 2015 році постав перед нами в теперішньому вигляді!29 січня - річниця народження нашого кінотеатру! Сьогодні кінотеатру «Жовтень» 88 років! Ми безмежно вдячні нашим глядачам за любов, підтримку, віру в нас! Нижче історія змін кінотеатру «Жовтень» у фото. (з офіційної сторінки кінотеатра «Жовтень» у Facebook)
29.01.2019 — 8 — 10028
Найстаріший житловий будинок Києва: історія довжиною в 260 років
Найстаріший житловий будинок Києва розташований по Контрактовій площі, 7, у найстарішій його частині – Подолі, в кварталі, окресленому вулицями Фролівською, Боричів Тік, Андріївським Узвозом і Контрактовою Площею. Один із небагатьох цегляних будинків цивільної архітектури Подолу кінця 18 століття, що зберігся після пожежі 1811 року. Після будівництва посольства Нідерландів, будинок не проглядається з вулиці. Побачити його можна, зайшовши в арку з вулиці Фролівської.Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення. Архітектор: Михайло Іконніков (прибудова 1861 року). Роки будівництва: 1760, 1797, 1861. Архітектурний стиль: класицизм«Коли я народився у 1960 році, вся ця садиба разом з територією, де зараз посольство Нідерландів, належала моїй сім’ї. Коли мені було 2 роки її націоналізували – наш дім переробили під комуналку. Його поділили на 5 квартир, де загалом жили 27 людей. Моїй сім’ї залишили лише кімнату на верхньому поверсі. Кожна кімната була окремою квартирою. Вже набагато пізніше я зміг повернути цей будинок – щось викупив, щось відсудив. З одного боку – це мій спадок, з іншого боку – я багато за що заплатив.Історія цього дому почалась у 1760 році, коли дворянин Леонтій Вишневський купив цю ділянку. Тут стояв дерев’яний будинок із кам’яним підвалом. Я бачив лише один аналог такого ж підвалу – дім Кочубея у Батурині. Потім тут двічі була пожежа. У 1797 році, після однієї з них, Вишневський на цьому підвалі побудував кам’яний поверх. У кімнаті, де ми сидимо, була кухня, друга кімната слугувала залом для прийому гостей. Завдяки пожежі й відома точна дата зведення будинку. Набагато пізніше, вже у 1861 році, онука Вишневського замовила у відомого на той час архітектора Іконнікова проект другого поверху, який одразу і звели.У 1891 мій прадід Максим Федорович Нєчяєв купив цей будинок. Він був кондитером, на території садиби знаходилось кондитерське виробництво. Його сім’я до того ж мала власну лавку на Контрактовій площі, де вони і продавали свою випічку. Брендовою продукцією були «Нечаевские пряники». Нині з усього кондитерського надбання в мене лишився лише ніж для нарізки халви.Радянські репресії не оминули мою родину. Тато при Сталіні відсидів шість років в таборах, але якщо по батьковій лінії родичі були купцями, то по маминій – дворянами, а їм прийшлось ще гірше. Я достовірно знаю про дев’ятьох розстріляних родичів.Відкривати власний дім для відвідувачів – для України практика незвична. Я людина не дуже могутня і не дуже багата, тому публічність для мене – це захист. Це завжди був ласий шматочок території. Тепер завдяки музею багато людей знають і хто я такий, і про будинок. Його всіляко намагались знести при радянській владі, але нас треба було кудись переселяти. Це все було для них не дуже просто, бо ми не давали згоду на це. На сьогодні у нашого будинку статус пам’ятки архітектури і він вже затиснутий у дворі більшими будівлями, що дуже ускладнює проїзд. З огляду на ці факти, сьогодні він не є комерційно привабливим – мороки з ним більше, ніж зиску.Тут є водопровід, є газ. На всіх поверхах залишились старі пічки, тому навіть якщо газу не стане – опалимось. Проблеми з будинком були і залишаються. Я відремонтував все, що міг, а лишились тільки дуже затратні роботи. Під домом йде теплотраса і її двічі проривало. Підвал заливало кропом 90 градусів. Двічі по 3-4 тижні будинок стояв у пару, а тут багато дерев’яних деталей, які після таких аварій починають гнити. Довелось і за свої гроші перекласти трубу, і рятувати дерево, але поки я не все можу привести до ладу.Історія моєї сім’ї, звичайно, змусила мене цікавитись минулим. Я сам ніколи спеціально не збирав антикваріат, але як ви бачите – в цій кімнаті є багато старожитностей. Тут є предмети і з трипільських, і навіть з давньогрецьких часів. Дещо лишилось від тата. Окрім того, в мене є старі фотографії садиби і всі її проекти. Тут, наприклад, не побудоване ще одне крило, яке в одному з проектів є. Після пожежі 1811 року планування Подолу було змінено. Тут, де зараз двір, була вулиця. Дерево, що росте на вході, моя матір посадила 8 травня 1945 року.Сьогодні у будинку відкрито музей, проходять різні зустрічі, концерти. Я лишив лише одну кімнату зверху, куди не заходить ніхто, крім членів родини. Все ж маємо мати хоч якийсь приватний простір у власній оселі. Коли мені хочеться побути одному, я сварюсь (сміється). Все одно ж ніхто не дасть, але, часом, дуже хочеться».Костянтин Сергійович Малєєв , 57 років, соціолог.Фото: Діана Андруник
13.11.2018 — 13 — 14321 — 2