Вони залишаться чи підуть? Миротворці Росії на пострадянському просторі
Після перемир'я, підписаного за посередництва Росії між Вірменією і Азербайджаном пізно увечері 9 листопада, Москва направляє своїх військових для спостереження за дотриманням миру. Це не вперше, коли російські миротворці розміщуються на пострадянському просторі, найчастіше з дуже різними результатами. У 1992 році російські військові були долучені до складу багатонаціональних сил для підтримки миру в регіонах Грузії (Південна Осетія) і Молдови (Придністров'я), що відкололися, після спеціальних домовленостей сторін про припинення бойових дій. У 1994 році вони долучилися до інших миротворчих сил в Абхазії, що відкололася від Грузії, щоб зупинити бойові дії та запобігти етнічним чисткам, але з обмеженим успіхом. Російські військові й досі, за станом на 2020 рік, дислокуються в усіх цих регіонах.
Учасник російських миротворчих сил стоїть поруч із танком неподалік від кордону з Вірменією після підписання угоди про припинення збройного протистояння між Азербайджаном і етнічними вірменами в Нагірному Карабасі. Понад 400 російських військовослужбовців із запланованих 2000 вже прибули на місце 11 листопада в рамках п'ятирічної миротворчої місії
Військова техніка поруч із літаком, коли російські миротворці прибувають в аеропорт під Єреваном 11 листопада. Оголошення про припинення вогню викликало святкування в Азербайджані, а у Вірменії – гнівні протести, демонстранти штурмували урядові будівлі і парламент
Перемир'я було підписане після того, як азербайджанські сили досягли значних успіхів на полі бою, включно із наближенням до головного міста Нагірного Карабаху Степанакерту після взяття сусіднього стратегічного міста Шуші, відомого як Шуша азербайджанською мовою
У червні 1992 року президенти Росії Борис Єльцин (праворуч) і Грузії Едуард Шеварднадзе зустрілися в Сочі і підписали угоду, яка поклала кінець спорадичним бойовим діям у Південній Осетії, в результаті яких за попередні кілька років загинуло до 1000 осіб. Були створені тристоронні спільні миротворчі сили у складі 500 миротворців із Росії, Грузії та Північної Осетії, а також комісію, яка спостерігала за ними
Російські миротворці охороняють контрольно-пропускний пункт в Південній Осетії. Мир тримався до 2004 року, коли до влади в Грузії прийшов Міхеїл Саакашвілі. Між бажанням знищити транскордонну контрабанду і прихованою невдалою спробою відвоювати регіон силою, напруженість зростала, й комісія з підтримання миру не збиралася взагалі, оскільки кожна зі сторін висловлювала свої застереження
Російські танки рухаються через Цхінвалі в серпні 2008 року. На початку серпня 2008 року збройні підрозділи в Південній Осетії почали обстріли грузинських сіл, а грузинські війська завдали удару у відповідь. Кожна із сторін звинуватила іншу в ініціюванні насильства. 7 серпня Грузія здійснила введення військ і намагалася відновити контроль над Південною Осетією. Однак Москва вдалася до воєнної операції, використавши велику кількість танків і військ, змогла відкинути грузинські війська назад та окупувала низку населених пунктів, що тривало до припинення вогню 12 серпня
Російський миротворець охороняє блокпост на річці Інгурі в Абхазії 14 серпня 2008 року. В іншому сепаратистському регіоні Грузії, Абхазії, з 1994 року російські миротворці дислокувалися разом із неозброєними спостерігачами ООН, щоб зупинити військові зіткнення та етнічні чистки, що почалися в 1992 році. Ці сили час від часу воювали з місцевими грузинськими бойовиками, а також з бойовиками із сусіднього Північного Кавказу. Коли в серпні 2008 року в Південній Осетії почалися бойові дії, російські та абхазькі війська атакували грузинські підрозділи в Кодорському міжгір'ю, а потім вторглися в Грузію
Президент Росії Дмитро Медведєв (у центрі) тисне руку лідерам Південної Осетії і Абхазії Едуарду Кокойти (праворуч) і Сергію Багапшу в Москві у вересні 2008 року. 26 серпня 2008 року Росія визнала два регіони незалежними державами. Росія зберегла війська в обох регіонах, які були визнані незалежними лише кількома іншими країнами, включаючи Сирію в 2018 році
Колона російської бронетехніки рухається через село Рухи, Грузія, на шляху до Абхазії в жовтні 2008 року. Після визнання Абхазії і Південної Осетії незалежними, Росія побудувала низку військових баз у двох регіонах, а також захищає їхні кордони та надає фінансову підтримку обом регіонам. Абхазія і Південна Осетія фактично стали залежними від Росії
Російські військові охороняють контрольно-пропускний пункт у Придністров'ї, самопроголошеному регіоні Молдови, січень 2012 року. Сили, до складу яких увійшли військові з Молдови, Росії та самопроголошеного регіону Придністров'я, були створені після перемир'я в 1992 році, щоб зупинити бойові дії між молдовськими силами і силами Придністров'я за підтримки козаків і російських військ, дислокованих в анклаві. Відтоді мир зберігається, але проголошена Придністров'ям незалежність не визнається жодною країною. Росія відхилила неодноразові вимоги молдовського уряду сприяти заміщенню російських військ міжнародно визнаними миротворцями і зберігає сильний вплив у Молдові в цілому
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 427
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 739
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1565
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2918
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2918
