Контракти.ua

Львівська область дивує: цікаві пам'ятки Дрогобича, Тустані та околиць

В Дрогобичі та його околицях можна відвідати храми, що увійшли до списку ЮНЕСКО, найстаршу солеварню Європи, унікальну скельну фортецю та інтерактивні музеї в Тустані, авторську копію відомої статуї Христа з сонячного Ріо або ж вклонитися мощам сотень святих в Бориславі.  Прогулянку Дрогобичом почнемо зі старої солеварні. Сіль тут добувають вже понад 800 років з ропи, яка піднімається на поверхню природним шляхом. Дрогобицька солеварня - найстаріше промислове підприємство усієї України та друге «за стажем» у Європі. Цікаво, хоча й сумно, те, що зараз, через відсутність грошей на розвиток та модернізацію, солеварня повернулася практично до початку свого існування - тут добувають сіль за технологіями 1100-х років. Але варто побачити пані Оксану Бунду, яка захоплено переповідає усі історії про сіль – і занедбаність обертається архаїкою, коли відчуваєш себе якщо не в XII-му, так у XIX-му столітті.  Обабіч солеварні – дві дерев’яні церкви. Їх збудували з соляних доходів. Перший з храмів, Святого Юра (сер. XVII ст.), входить до списку Всесвітнього надбання ЮНЕСКО - настільки цінними визнані його розписи, які вкриваюсь усі його стіни, яруси та склепіння, навіть над вівтарем, що є відхиленням від канонів. В храмі нема занадто страхітливих картин пекла – й це незвично для традиції ілюструвати як можна більшу кількість покарань людських гріхів з максимально жахливою фантазією. З іншого краю солеварні стоїть так само дерев’яна Здвиженська церква, що була парафіяльним храмом солеварів. Її живопис створювався протягом 1613-1735 рр. Тепер попрямуємо до міста. Посередині центральної площі Дрогобича височіє ратуша, збудована 1929 року. По будніх днях тут можна оглянути сесійну залу. Головні принади ратуші – Туристично-інформаційний центр, приватний музей ваг у підвалі та можливість піднятися на вежу. В музеї ваг зібрано до півтисячі екземплярів практично з усього світу, серед яких незмінно привертають увагу німецькі ваги для зважування жінок, запідозрених у відьомстві. Біля центральної площі знаходяться два головних храми міста – греко-католицький Троїцький собор (1690-1709 рр.) та костел Св. Варфоломія, який почали будувати 1392 року. Інтер’єри останнього непогано збережені. Дзвіниця костелу – колишня оборонна башта замку. Трохи збоку від площі знаходяться ще дві сакральні споруди – Петропавлівський монастир (1775 р.) та Хоральна синагога (1865 р.), яка за розміром вважається найбільшою в Західній Україні. У ХІХ ст. Дрогобич та його околиці стали одним з головних нафтових родовищ світу. Тоді ж вулиці міста обсіли розкішні особняки багатих підприємців. Відзначимо дві вілли магната Гартенберга – на вул. Шевченка, 12, та на Франка, 36, остання з яких прикрашена статуєю давньогрецького бога сонця Геліоса. Символом елегантності та багатства нафтового Дрогобича стала т.зв. «вілла Б’янка» (вул. Шевченка, 38), яка отримала свою неформальну назву через найвідомішого з дрогобицьких літераторів - Бруно Шульца (1892-1942), який описав її у оповіданні «Весна». Зараз всередині вілли – частина експозиції краєзнавчого музею, в якому водночас представлено народне мистецтво та колекція з садиби графа Лянцкоронського (з палацу у Старому Роздолі) - меблі, зброя, кераміка, порцеляна тощо. Інші вілли, які заслуговують на увагу - №№ 14 та 23 (вілла бургомістра Яроша) по вул. Шевченка, №№ 16 та 38 по вул. Франка, № 18 по вул. Січових Стрільців (зараз тут відділ сакрального мистецтва), № 8 по вул. Мазепи (фактично – на площі Ринок), № 39 по вул. Л. Українки.  Також варті уваги кол. будинок товариства «Сокіл» (Шевченка, 29), медична бібліотека (Шевченка, 11), кол. повітовий суд (вул. Стрийська, 3) та семикласна школа (вул. Завалля, 12). В будівлі суду, де була також в’язниця, зараз відкрито музей «Тюрма на Стрийській». Далі їдемо до Борислава – центру видобутку нафти в часи Австро-Угорщини. Промисловий бум почався у місті з 1893-го, коли сюди прибув канадський промисловець МакГарві. Зараз макет бурової вежі МакГарві можна побачити в музеї історії нафтової та газової промисловості. Святинею міста є греко-католицький костел Св. Анни, де зібрані частки мощів понад 700 святих. Кожна реліквія має документальне підтвердження автентичності від Ватикану. Село Нагуєвичі неподалік Борислава – батьківщина Івана Франка. Автентичної хати Каменяра не зберіглося, тому все відновлювалося тільки на початку 1980-х – від власне хати до кузні, де колись працював батько письменника. Через вулицю збудовано великий музей з розширеною експозицією про життя Франка. Біля музею стоїть один з найоригінальніших пам’ятників Франку, на якому зображено не тільки Каменяра, а і інших геніїв світової літератури, яких він перекладав.  Невеличке село Рихтичі здивує тим, що біля церкви, яка колись була костелом, стоїть триметрова копія одного з найвідоміших монументів планети – фігури Христа з Ріо-де-Жанейро. Вона є авторською реплікою бразильського оригіналу. Річ в тім, що автор статуї в Ріо - поляк Поль Ландовський (1875-1961), був добрим знайомцем господаря Рихтичів. Нарешті, нас чекають скелі Тустані та село Урич, які слід розглядати в єдиному комплексі. Тустань - місце давніх язичницьких культів, оборонний вузол на шляху до карпатських перевалів, поєднання природньої моці та людської винахідливості. В тутешньому музеї віртуально відтворили фортечну забудову усіх історичних періодів, є можливість навіть «політати» над нею, вдягнувши спеціальні окуляри. На самих скелях обладнано сходи та переходи, створено оглядові майданчики з відповідними стендами. До музейного комплексу входить і бойківське село Урич, з незвично сучасним за концепцією музеєм локальної історії та етнографії «Хата у Глубокім». В цій автентичній бойківській хаті ми спочатку бачимо умовне родове дерево мешканців Урича, їхні світлини, а далі поступово знайомимося зі світом предметів, побутом. А завдяки ретельно проробленим інформаційним стендам-довідникам, можна дізнатись, які будинки та будівлі в Уричі є старовинними та зберегли автентичні риси, які – перебудованими, а які – збудованими без жодних натяків на бойківську традицію. З повним текстом статті можна ознайомитися тут:  http://kontrakty.ua/article/149146

Вулкан Етна знову прокинувся — кадри, що вражають

На італійському острові Сицилія сталося потужне виверження вулкана Етна — найвищого та найактивнішого в Європі. В Італії сталося виверження вулкана Етна. 2 червня звідти вихлюпнувся вулканічний потік. У повітря піднялися великі стовпи попелу та диму. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Проце пише Daily Mail. Консультативний центр з вулканічного попелу в Тулузі на короткий час оголосив червоний рівень авіаційної небезпеки, але тепер він став помаранчевим. Вулкан Етна останніми кількома годинами виявляв деяку активність: вночі відчувалися вулканічні поштовхи, але потім вони переросли в безперервні «вибухи наростальної інтенсивності». За кілька годин до цього, як повідомили в національному інституті геофізики і вулканології Італії (INGV), вчені зафіксували кілька вибухів, які ставали все «інтенсивнішими». Повні масштаби виверження наразі незрозумілі, а руйнування, здається, мінімальні. Підземні поштовхи вказують на те, що виверження сталося на південно-східному краю вулкана. Ймовірно, саме в тому місці розташоване жерло Етни шириною 200 метрів. Туристів також попередили триматися подалі від лавових потоків вулкана. Довідка Вулкан Етна є одним з найактивніших вулканів у світі, тому виверження не є рідкістю, а її спалахи рідко завдають значних збитків або травм. Вулкан має від 200 до 400 вулканічних кратерів, приблизно раз на три місяці один із них вивергається. За різними даними, висота Етни коливається від 3 326 до 3 350 метрів — вона змінюється з кожним виверженням. Останнє помітне виверження Етни сталося в лютому цього року. І в результаті через хмари попелу аеропорт Катанії на острові перенаправив десятки рейсів в інші аеропорти. Найруйнівніше виверження Етни накрило 14 сіл і міст потоками лави і землетрусами, викликаними вулканом. Згідно із записами 1669 року, внаслідок виверження, що тривало кілька тижнів, загинуло близько 20 000 осіб, а тисячі людей залишилися без даху над головою.
03.06.2025 — 4 — 220

У Києві спалахнув маршрутний автобус: що відомо

Обставини займання автобуса у Києві встановлюються. У Києві 2 червня спалахнув маршрутний автобус. Подія сталася на Броварському проспекті. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомляють місцеві телеграм-канали. Наразі невідомо, чи є постраждалі внаслідок інциденту. Як повідомив речник ДСНС Києва Павло Петров, станом на 10.23 пожежу ліквідували. “На проїзній частині з боку парку Кіото горіло маршрутне таксі. Уже пожежу ліквідували. Тобто немає інформації про постраждалих», — розповів Петров ТСН.ua. Нагадаємо, зранку 2 червня на Оболоні у Києві спалахнула пожежа. Мережею ширяться кадри, на яких буцімто палає ТРЦ DREAM. ДСНС Києва підтверджує факт пожежі. Проте відзначається, що зайнялися сміттєві контейнери біля частини ТРЦ, яка має назву DREAM Yellow. Рятувальники вже на місці, вони ліквідовують вогонь. На місці вогнеборці встановили, що відбулося загорання сміття у пластикових контейнерах, розташованих в технологічній кишені будівлі ТРЦ. Пожежу локалізовано о 08:33 на площі 1,5 кв. м та ліквідовано о 08:46. «Внаслідок події ніхто не постраждав», — акцентували у ДСНС.
02.06.2025 — 3 — 429

Книжковий Арсенал 2025

29 травня, як і завжди, в головному приміщенні Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» (Київ), відбулося відкриття XIII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Він такий саме великий, як минулорічний та позаминулорічний: весь перший поверх заповнений, а зовні облаштована ділянка літературного саду та розгорнуто намет над вуличною сценою. Більшу частину території займає книжковий ярмарок, у якому беруть участь більше ста видавництв та книгарень та де розташовано стенди військових і громадських організацій. Півтора десятки виставок представляють художні роботи та ілюстрації. Обов’язковими є літературні та музичні виступи, лекції, прес-конференції, дискусії, круглі столи, майстер-класи та воркшопи.   Деякі з подій транслюються онлайн та потім доступні у запису, плейліст нижче. А сама виставка-ярмарок працюватиме до 1 червня включно.    
31.05.2025 — 45 — 3391

Росія заборонила меми про Путіна, що схожий на Гітлера - жарти прирівняли до тероризму

Росія заборонила меми, де Путін схожий на Гітлера: жарти прирівняли до тероризму У Росії суд визнав небезпечними сатиричні зображення, на яких російського диктатора Володимира Путіна порівнюють з Адольфом Гітлером. Прокуратура вважає, що такі меми можуть "спонукати до терористичної діяльності". Про це пише РБК-Україна з посиланням на російське видання "Вёрстка". Про це повідомляють Контракти.UA. Кіровський районний суд Омська визнав забороненими в Росії дванадцять сторінок на сайтах, де розміщені зображення, що порівнюють Путіна з Гітлером, і ряд інших мемів. У деяких випадках під заборону потрапили фотографії, на яких диктатору РФ дофотошопили вуса і зачіску як у Гітлера. Зокрема, через це також виявилися забороненими і зображення з фільму "Гітлер капут!" з Павлом Дерев'янком, які були опубліковані на тих же сторінках. В інших випадках суд заборонив фотографії, що містять написи "Путлер капут". Причому більшість з них були зроблені на протестних акціях, а написи були нанесені на плакати протестувальників. Наприклад, суд заборонив фотографію блогера Іллі Варламова, на якій зображена жінка з плакатом "Путлер, випий отруту, поки не пригостили свинцем". Крім цього, суд заборонив сторінку на сайті "Стихи.ру", де розміщено зображення з Путіним, який приставляє до голови револьвер, і написом "Як врятувати Росію від ганьби". А також сторінку в ЖЖ, на якій опубліковано зображення, стилізоване під обкладинку журналу "Крокодил" з фотографією Путіна і написом "У суді розпочався розгляд справи по суті. Істота заявила, що вона невинна". Як відомо, заборонити картинки вимагали співробітники прокуратури Омська. На їхню думку, зображення "негативно позначаються на інтересах суспільства і держави, спонукають невизначене коло осіб до вчинення терористичної діяльності, злочинів і сприяють їх вчиненню". Що ще заборонено в Росії Минулого року Кремль посилив заборони для опозиції та критиків війни проти України. Детальніше про що саме йде мова, можна дізнатись в матеріалі РБК-Україна. Крім того, влада Москви заборонила мітинг дружин російських солдатів, які вимагають повернення чоловіків з війни проти України. А також, вже кілька років, як тверський районний суд Москви задовольнив позов російської прокуратури про визнання американської компанії Meta "екстремістською". Таким чином, на російській території заборонені соціальні мережі Facebook і Instagram.
30.05.2025 — 5 — 761

ТОП-5 машин з назвою "Київ" (архівне фото)

Від легкових авто до тролейбусів: топ-5 машин з назвою "Київ". В різні роки в Києві вироблялось чимало власного транспорту, тож не дивно, що цілий перелік моделей носив на собі бренд "Київ". Про деякі з них сьогодні не знають навіть професійні історики. Про те, чому і які машини мали честь носити ім’я Києва, пише РБК-Україна.Про це повідомляють Контракти.UA. КМЗ-1 "Київ" (1959 р.) Компактну вантажівку з оригінальним дизайном створили інженери Київського мотозаводу як альтернативу своїм важким мотоциклам типу К-750 та К-650. Міні-машинка КМЗ-1 вирізнялася нетиповими конструктивними рішеннями і була суто концептуальною розробкою. Вся конструкція базувалася на хребтовій рамі, а в центрі уваги був квадратний у плані кузов. До нього спереду пристикували двомісну кабіну – не дуже простору, але зручну і затишну. Виготовлена вона була з склопластику, передового композитного матеріалу. Під кузовом розміщувався двоциліндровий опозитний двигун разом із трансмісією. Ведучими були задні 10-дюймові колеса, підвішені на пружинах. Такий "Київ" перевозив до 500 кг вантажу, розвиваючи 60 км/год, що цілком відповідало завданням, для яких планувалася ця модель. КМЗ-4 "Київ" (1961 р.) Мінівен КМЗ-4 був орієнтований на серійне виробництво. Автомобіль оснащувався опозитним двигуном об’ємом 0,75 л з системою примусового охолодження повітрям. І мотор, і коробка передач розташовувалися спереду, під капотом зі склопластику. З цього ж матеріалу була зручна двомісна кабіна, а вантажний відсік мав алюмінієву конструкцію. Основні системи та 13-дюймові колеса запозичили у "Запорожця" ЗАЗ-965. Усі механізми й агрегати були змонтовані на традиційній лонжеронній рамі. Автомобільчик мав вантажопідйомність 500 кг і розганявся до 80 км/год. Кілька випущених екземплярів пройшли первинні випробування, проте інвестицій для серійного виробництва не знайшлось. Тролейбус "Київ-4" (1963–1969 рр.) Один з найкрасивіших тролейбусів свого часу. Київський завод електротранспорту (КЗЕТ) під маркою "Київ" у 1960-70-ті роки випускав цілу лінійку однотипних машин, які працювали і в столиці, і в інших містах тодішньої великої країни. "Київ-4" мав хоч і не дуже великий, але зручний для пасажирів салон, а у водія була окрема закрита кабіна. Пасажирські сидіння були "персональні" – окремі, а не диванного типу, в оздобленні салону широко застосовувався пластик. Через широкі двері завширшки 1,4 метри могли одночасно заходити і виходити два пасажири, що скорочувало затримки на зупинках. Саме "Київ-4" став першим у світі тролейбусом, з якого утворювали так звані тролейбусні поїзди – зчіпку з двох машин, якою керував один водій. Подібна схема широко використовувалася у багатьох містах. Автобус "Київ" (1958–1960 рр.) Київський авторемонтний завод №1 (КАРЗ-1) розробив і випускав власну модель невеликого автобуса, на які в країні був великий дефіцит. В основі була вантажівка ГАЗ-51, тому автобус "Київ" мав рядний шестициліндровий двигун потужністю 70 к.с., чотириступеневу коробку передач, а також мости та підвіску від "газона". Актуальним рішенням стало вагонне компонування – мотор розташували всередині салону праворуч від водія, і капот не виступав уперед. Салон міг умістити 22 пасажири. Оригінальною на той час деталлю стали вікна на бокових схилах даху – вони покращували освітлення всередині та забезпечували пасажирам кращий огляд. Однак такі люки в даху й сьогодні є складним конструкторським елементом, тому не всі екземпляри автобуса "Київ" отримали це рішення. Було зібрано щонайменше чотири автобуси "Київ", і всі вони мали відмінності між собою. Машини працювали в столиці, зокрема, в якості екскурсійних. Мотоцикл КМЗ К1-Б "Киянин" Першою моделлю Київського мотозаводу був "Киянин", або КМЗ К1-Б. Транспортний засіб було створено за зразком популярного німецького мотоцикла Wanderer 98, і він також здобув визнання. Мотоцикл мав переднє колесо з м’якою підвіскою, потужну фару, спідометр та одометр. Двигун видавав 2,3 к.с. при об'ємі 98 куб. см, в коробці передач було всього дві ступені. Приводний ланцюг з’єднував двигун із заднім колесом, на якому була класична велосипедна втулка Torpedo (аналог Sachs), з муфтою вільного ходу та гальмом. На той час не було дивним, що легкий мотоцикл мав велосипедні педалі – вони теж передавали рух до заднього колеса, але в першу чергу служили для запуску двигуна та гальмування. Коротко Всі транспортні засоби, які носили ім’я української столиці, на її підприємствах і вироблялись. Для тогочасного авто-мотопрому було характерним використовувати в назвах моделей певні географічні назви. Крім того, що назва Київ досить милозвучна сама собі, на додачу у свідомості суспільства вона була пов’язана з позитивним образом старовинного міста – південного, зеленого і гостинного. Відповідно, цей позитив переносився і на транспортні засоби, названі цим ім’ям. При підготовці статті були використані матеріали музею "Колеса Історії".  
28.05.2025 — 5 — 1301

• розміщення реклами