Быт крымских татар до депортации: кофе, базары и ремесла
Хотя советская власть, установленная в Крыму в конце 1920 года, жестко расправилась с политическим движением крымских татар, культура народа в целом не пострадала. Даже больше – на 20-е годы ХХ века приходится кратковременный расцвет крымскотатарского общества, по крайней мере, той его части, что пережила репрессии и голод 1921-1923 годов. Крымские татары к этому времени уже уступали русским первое место по численности в Крыму, но все равно составляли 26% жителей полуострова. Государственными языками в Крымской АССР были русский и татарский, проводилась политика «татаризации», крымские татары занимали высшие руководящие должности в республике. Активно продвигалось изучение крымскотатарской археологии и этнографии. Выходили научные работы и сборники материалов – пронизанные советской идеологией, но полные важных фактов. Но в 30-е годы советская власть развернула борьбу с национальными элитами, оставившую крымских татар почти без интеллигенции. В 1944 году произошла депортация, а в начале 50-х появилась новая концепция истории Крыма, в которой не было места изучению коренного народа. Именно поэтому сделанные в начале века записи и фотографии имеют непреходящее значение для истории крымских татар. Каким был традиционный быт крымскотатарского народа?
Девушки в праздничных нарядах. Бахчисарай, 1920-ые. Крымские татарки сплетали волосы в тонкие косички. На голову надевали бархатную шапочку, вышитую золотом или серебром, иногда украшенную мелкими монетамиПродавец фасоли. Бахчисарай, 1920-ые. Фасоль входила в состав блюд во всех районах Крыма. Можно было приготовить мясной суп со стручками зеленой фасоли, заправленный кислым молоком, лапшовый суп с отварной фасолью или просто подать фасоль с лапшойКожевенник. Бахчисарай, 1920-ые. Скотоводство составляло основу сельского хозяйства крымских татар – кроме мускульной силы, мяса, молока и шерсти, скот давал и кожу. В Бахчисарае и Карасубазаре в 20-х годах насчитывалось до 40 кожевенных производствПриготовление кофе. Бахчисарай, 1920-ые. Кофе – основополагающий элемент не только крымскотатарской кухни, но и культуры в целом. Для его приготовления пользовались ручной кофеваркой, в каждом доме на столе стоял кофейник. К кофе предлагали халву, а также разнообразные варенья. В конце XIX века в Бахчисарае было 62 кофейниПрядильщица, 1920-ые. Женскую одежду составляли широкие и длинные, ниже колен, рубашки, длинные платья с широкими рукавами, а также цветные шаровары. Верхнюю одежду составлял плотно обтягивающий кафтан с узкими рукавами. Поверх кафтана носили короткую шубу. При выходе из дома надевалась накидкаЖитель Бахчисарая, 1920-ые. Мужчины покрывали голову низкой барашковой шапкой, тюбетейкой или феской. Рубаха с широкими рукавами заправлялась в широкие суконные шаровары и подпоясывалась широким кушаком. Поверх рубахи надевали короткий жилет с пуговицами, а сверху – длинный кафтанВышивальщица. Бахчисарай, 1920-ые. Крымскотатарские одежду, обувь или текстиль невозможно представить без вышивки. Орнаменты различались по регионам – в вышивках Восточного Крыма заметны рыбы и лодки, степь отдавала предпочтение бордовому цвету. На Южном берегу изображали водоросли, преобладали сиреневый, фиолетовый и белый цветаПрядильщица, 1920-ые. Самую известную крымскую легкую ткань – «атма» – делали из хлопка и льна. Работали вручную – такие прялки были в каждом крымскотатарском доме. Ткани шли на одежду, покрывала и полотенца. Если прядение было чисто женским делом, то ткачеством занимались и мужчины-ремесленники, объединенные в цех «безазы»Лавка шорника. Бахчисарай, 1920-ые. Коневодство играло колоссальную роль в крымскотатарском обществе, а лошадям всегда требовалась сбруя. В период Крымского ханства «столицей» шорников был КарасубазарОгородник, 1930-ые. Огородничество в Крыму из-за климата никогда не имело товарного масштаба, но овощи для собственного употребления выращивались. В крымскотатарской кухне есть место как стандартным салатам с капустой, огурцами и морковкой, так и эксклюзивным блюдам. Например, бывают голубцы с виноградными листьями, капустой или перцем. Также овощи добавляют в бараний суп (лагман)Кожевенник. Бахчисарай, 1920-ые. Обувь делали из кожи. Мужчины носили постолы, башмаки без голенищ и сапоги с подковами. Женщины зимой дома носили сапожки, летом – расшитые туфли без задников с острыми носками. В торжественных случаях носили шитые золотом туфлиМастерская медника. Бахчисарай, 1920-ые. Обработкой цветных металлов занимались медники. Из покрытой оловом меди делалась домашняя утварь, из латуни – ритуальные сосуды и люстры для мечетей. Из латунных и железных деталей собирали кофемолкиДом в Бахчисарае, 1920-ые. Существовали четыре главных типа крымскотатарских домов: городской одноэтажный (как на фото), двухэтажный предгорный, одноэтажный степной (из обмазанного глиной плетня или кирпича), а также одноэтажный южнобережный, сделанный из камняСельский дом. Юго-Западный Крым, 1920-ые. Стандартный интерьер главной комнаты включал открытый камин с дымоходом и подвешенный к нему на цепи казан. Вдоль стен стояли низкие диванчики с матрацами и подушками, рядом – столики. Для украшения стен использовались многочисленные полотенца, а для пола – коврыЖители села. Степной Крым, 1920-ые. В крымской степи скотоводство сочеталось с земледелием. Начало сева, время снятия урожая в общине происходило в один день и определялось советом старших. Пословица крымских татар «косить – раскачиваться, жать – приседать, а вот на яйле только сыр прессуют» означала, что труд земледельца считался более тяжелым, чем труд скотоводаУличный торговец. Бахчисарай, 1920-ые. Большинство ремесленников сами продавали изготовленный ими товар в собственных лавках, но крымский город невозможно представить без базара. Существовала и разносная торговля – коробейники, обвешанные ожерельями, цепочками, платьями, чубуками и другими предметами ходили по городским улицамВход в Зынджырлы-медресе. Салачик, 1920-ые. Одно из первых и наиболее крупных медресе – мусульманских высших школ – построили в Солхате еще в XIV веке, но оно не дожило до наших дней. Самым известным и единственным уцелевшим в Крыму было открытое в 1500 году Зынджырлы-медресе. В 1917 году на его базе открыли педагогический институт
У розвідці вперше представили власні морські дрони, вони здатні знищувати кораблі та літаки
Головне управління розвідки показало новий вітчизняний морський дрон Magura V7, який одночасно може завдавати ударів кораблям агресора, а також управляти системою протиповітряної оборони для знищення цілей. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили у ГУР МО та РБК-Україна.
Завдяки значно збільшеній вантажопідйомності Magura V7 здатний нести корисне навантаження до 650 кг і може одночасно використовуватися як морський дрон-камікадзе і водночас мати на озброєнні керовані ракети або бойовий модуль з кулеметом.
Новий надводний човен отримав довший і ширший корпус. Тепер довжина бойової версії морського дрона становить 7,2 м, а ширина — 2,1 м, тоді як базовий Magura V5 має корпус 5,75 м завдовжки й 1,5 м завширшки.
Також у Magura V7 майже вдвічі збільшено максимальний радіус дії — до 800 морських миль (1480 км), при цьому автономність становить щонайменше дві доби, а при наявності генератора — до семи діб. Максимальна швидкість надводного дрона при повному навантаженні складає не менше 39 вузлів (72 км/год).
«Ви бачите ракети ППО — і це говорить саме за себе. Починаємо витісняти, скажімо так, росіян із повітря над Чорним морем», — cказав очільник ГУР Кирило Буданов.
Нагадаємо, саме цей надводний безпілотник 2 травня вперше в історії успішно уразив два ворожі винищувачі Су-30, тим самим завдавши росіянам шкоди щонайменше на $100 млн. 15.05.2025 — 7 — 581
Через постійні обстріли російської армії українське місто Торецьк, що у Донецькій області, майже повністю зруйноване.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook бригади "Хижак". Про це повідомляють Контракти.UA.
"Колись - місто шахтарів, спорту і культури. Сьогодні - лінія фронту, згарище й порожні вулиці. Так виглядає Торецьк після "освобождєнія". Російська чума випалила все живе", - підписано фото зруйнованого міста.
На знімках показано Торецьк до та після російського вторгнення. Зокрема, стадіон "Авангард", шахту імені святої Матрони, палац культури "Україна", Будинок творчості, багатоповерхівки та вулиці, якими їздив громадський транспорт.
До війни "Торецьк був живим, працьовитим, наповненим людьми містом". Там проживали майже 40 тисяч українців. Працювали шахти, збагачувальна фабрика, хлібокомбінат, заводи.
"Гордістю був палац культури "Україна" при шахті "Центральна" - із зимовим садом, залами для репетицій, дитячими гуртками. А стадіон "Авангард" збирав до 10 тисяч глядачів. Сьогодні - це поле бою", - сказано у повідомленні.
Нагадаємо, за словами глави Донецької ОВА Вадима Філашкіна, у Торецьку залишаються 48 людей, а в Торецькій громаді - 142 людини. Українські військові намагаються доставляти допомогу цим людям.
Раніше 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ показала відео з Торецька після російського вторгнення.
Що відомо про Торецьк
До початку війни на Донбасі у 2014 році Торецьк (до 2016-го - Дзержинськ) був домом для приблизно 35 тисяч людей. Місто мало розвинену промислову інфраструктуру та вирізнялося активним економічним життям.
Його економіка переважно базувалася на вугледобувній галузі: шахти були головними роботодавцями для місцевого населення, а шахтарська праця визначала обличчя міста впродовж поколінь.
У Торецьку також функціонувала залізнична станція, яка слугувала важливим логістичним вузлом для перевезення вугілля й інших вантажів.
Раніше ми писали про те, що ситуація навколо Торецька погіршується, у випадку, якщо росіяни візьмуть його під свій контроль, то "відкриють" вже Костянтинівський напрямок. 15.05.2025 — 8 — 580
Вибухи на російському складі боєприпасів ГРАУ 22 квітня стали найбільшою втратою боєкомплекту з початку війни. Пошкоджено понад 1 кв. км території, знищено стратегічні запаси.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міноборони Великої Британії в Х (Twitter). Про це повідомляють Контракти.UA.
Як зазначається у зведенні, 22 квітня 2025 року на російському 51-му арсеналі боєприпасів ГРАУ у Володимирській області, приблизно за 80 км на схід від Москви, сталося кілька великих вибухів.
За даними українського Центру з протидії дезінформації, на складі зберігалося близько 105 тисяч тонн різних боєприпасів, включно з балістичними, авіаційними та зенітними ракетами, а також артилерійськими снарядами і боєприпасами для стрілецької зброї для боїв на передовій.
Супутникові знімки показують, що значна частина складу, понад 1 кв. км, була пошкоджена вибухами, що свідчить про колосальні втрати на ключовому стратегічному складі, що забезпечує війну Росії в Україні.
Крім того, пошкоджені вогнем, нестабільні боєприпаси, що не розірвалися, могли впасти за межі об'єкта, що потенційно становить небезпеку для цивільного населення поблизу.
Причини вибуху
Міністерство оборони Росії заявило, що вибухи сталися через пожежу, яка потім спричинила детонацію боєприпасів.
"Досить імовірно, що до цієї втрати призвели неналежні процедури поводження зі зброєю і недбале зберігання боєприпасів", - пише британська розвідка.
Це відповідає давній тенденції регулярно підтверджуваної російської некомпетентності щодо безпечного та належного поводження з власними боєприпасами.
"Вибухи 51-го ГРАУ, ймовірно, призвели до найбільшої втрати російських боєприпасів, спричиненої власними діями Росії в поточному конфлікті на сьогоднішній день", - зазначають у Міноборони Британії.
Нагадаємо, російський арсенал у Киржачі у Володимирській області РФ був підірваний 22 квітня 2025 року. 14.05.2025 — 4 — 622
На Подолі виявили печерний комплекс часів Середньовіччя, який міг слугувати сховищем під час воєн.
Унікальний підземний комплекс, виявлений 2022 року на київському Подолі, може стати однією з найцікавіших археологічних знахідок останніх років. Дослідники порівнюють його з відомими підземними містами Каппадокії (Туреччина) та наголошують на його винятковій історичній цінності. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомило видання Telegraf.
Група археологів на чолі з архітектором-дослідником історії Києва Дмитром Горбатюком натрапила на вхід до підземелля, перевіряючи давню родинну легенду про печери під старою садибою на Вознесенському узвозі. За ледь помітною цегляною кладкою відкрився 38-метровий лабіринт. Виявилося, що це лише частина розгалуженої системи з чотирьох печер, які, ймовірно, служили сховищем або таємними шляхами ще з часів Русі.
Археолог Тимур Бобровський зазначив, що київські підземелля є рідкісним і важливим археологічним об’єктом. Вони нагадують підземні міста Каппадокії в Туреччині, які також слугували прихистком від ворогів. За його словами, київські печери виконували схожу функцію, забезпечуючи безпеку під час нападів, зокрема після монгольської навали XIII століття.
Розкопки над печерами виявили культурний шар XII століття, що вказує на давнє заселення цієї території. Водночас окремі частини підземель були укріплені цеглою у XIX столітті
У березні 2023 року цей підземний комплекс офіційно став частиною культурної спадщини Києва, що дає нові можливості для його збереження та дослідження.
Нагадаємо, вчені заявили, що 99,999% глибин океану залишаються недослідженими.
Київські печери. Фото: Дмитро Горбатюк 10.05.2025 — 4 — 1576
