Быт крымских татар до депортации: кофе, базары и ремесла
Хотя советская власть, установленная в Крыму в конце 1920 года, жестко расправилась с политическим движением крымских татар, культура народа в целом не пострадала. Даже больше – на 20-е годы ХХ века приходится кратковременный расцвет крымскотатарского общества, по крайней мере, той его части, что пережила репрессии и голод 1921-1923 годов. Крымские татары к этому времени уже уступали русским первое место по численности в Крыму, но все равно составляли 26% жителей полуострова. Государственными языками в Крымской АССР были русский и татарский, проводилась политика «татаризации», крымские татары занимали высшие руководящие должности в республике. Активно продвигалось изучение крымскотатарской археологии и этнографии. Выходили научные работы и сборники материалов – пронизанные советской идеологией, но полные важных фактов. Но в 30-е годы советская власть развернула борьбу с национальными элитами, оставившую крымских татар почти без интеллигенции. В 1944 году произошла депортация, а в начале 50-х появилась новая концепция истории Крыма, в которой не было места изучению коренного народа. Именно поэтому сделанные в начале века записи и фотографии имеют непреходящее значение для истории крымских татар. Каким был традиционный быт крымскотатарского народа?
Девушки в праздничных нарядах. Бахчисарай, 1920-ые. Крымские татарки сплетали волосы в тонкие косички. На голову надевали бархатную шапочку, вышитую золотом или серебром, иногда украшенную мелкими монетами
Продавец фасоли. Бахчисарай, 1920-ые. Фасоль входила в состав блюд во всех районах Крыма. Можно было приготовить мясной суп со стручками зеленой фасоли, заправленный кислым молоком, лапшовый суп с отварной фасолью или просто подать фасоль с лапшой
Кожевенник. Бахчисарай, 1920-ые. Скотоводство составляло основу сельского хозяйства крымских татар – кроме мускульной силы, мяса, молока и шерсти, скот давал и кожу. В Бахчисарае и Карасубазаре в 20-х годах насчитывалось до 40 кожевенных производств
Приготовление кофе. Бахчисарай, 1920-ые. Кофе – основополагающий элемент не только крымскотатарской кухни, но и культуры в целом. Для его приготовления пользовались ручной кофеваркой, в каждом доме на столе стоял кофейник. К кофе предлагали халву, а также разнообразные варенья. В конце XIX века в Бахчисарае было 62 кофейни
Прядильщица, 1920-ые. Женскую одежду составляли широкие и длинные, ниже колен, рубашки, длинные платья с широкими рукавами, а также цветные шаровары. Верхнюю одежду составлял плотно обтягивающий кафтан с узкими рукавами. Поверх кафтана носили короткую шубу. При выходе из дома надевалась накидка
Житель Бахчисарая, 1920-ые. Мужчины покрывали голову низкой барашковой шапкой, тюбетейкой или феской. Рубаха с широкими рукавами заправлялась в широкие суконные шаровары и подпоясывалась широким кушаком. Поверх рубахи надевали короткий жилет с пуговицами, а сверху – длинный кафтан
Вышивальщица. Бахчисарай, 1920-ые. Крымскотатарские одежду, обувь или текстиль невозможно представить без вышивки. Орнаменты различались по регионам – в вышивках Восточного Крыма заметны рыбы и лодки, степь отдавала предпочтение бордовому цвету. На Южном берегу изображали водоросли, преобладали сиреневый, фиолетовый и белый цвета
Прядильщица, 1920-ые. Самую известную крымскую легкую ткань – «атма» – делали из хлопка и льна. Работали вручную – такие прялки были в каждом крымскотатарском доме. Ткани шли на одежду, покрывала и полотенца. Если прядение было чисто женским делом, то ткачеством занимались и мужчины-ремесленники, объединенные в цех «безазы»
Лавка шорника. Бахчисарай, 1920-ые. Коневодство играло колоссальную роль в крымскотатарском обществе, а лошадям всегда требовалась сбруя. В период Крымского ханства «столицей» шорников был Карасубазар
Огородник, 1930-ые. Огородничество в Крыму из-за климата никогда не имело товарного масштаба, но овощи для собственного употребления выращивались. В крымскотатарской кухне есть место как стандартным салатам с капустой, огурцами и морковкой, так и эксклюзивным блюдам. Например, бывают голубцы с виноградными листьями, капустой или перцем. Также овощи добавляют в бараний суп (лагман)
Кожевенник. Бахчисарай, 1920-ые. Обувь делали из кожи. Мужчины носили постолы, башмаки без голенищ и сапоги с подковами. Женщины зимой дома носили сапожки, летом – расшитые туфли без задников с острыми носками. В торжественных случаях носили шитые золотом туфли
Мастерская медника. Бахчисарай, 1920-ые. Обработкой цветных металлов занимались медники. Из покрытой оловом меди делалась домашняя утварь, из латуни – ритуальные сосуды и люстры для мечетей. Из латунных и железных деталей собирали кофемолки
Дом в Бахчисарае, 1920-ые. Существовали четыре главных типа крымскотатарских домов: городской одноэтажный (как на фото), двухэтажный предгорный, одноэтажный степной (из обмазанного глиной плетня или кирпича), а также одноэтажный южнобережный, сделанный из камня
Сельский дом. Юго-Западный Крым, 1920-ые. Стандартный интерьер главной комнаты включал открытый камин с дымоходом и подвешенный к нему на цепи казан. Вдоль стен стояли низкие диванчики с матрацами и подушками, рядом – столики. Для украшения стен использовались многочисленные полотенца, а для пола – ковры
Жители села. Степной Крым, 1920-ые. В крымской степи скотоводство сочеталось с земледелием. Начало сева, время снятия урожая в общине происходило в один день и определялось советом старших. Пословица крымских татар «косить – раскачиваться, жать – приседать, а вот на яйле только сыр прессуют» означала, что труд земледельца считался более тяжелым, чем труд скотовода
Уличный торговец. Бахчисарай, 1920-ые. Большинство ремесленников сами продавали изготовленный ими товар в собственных лавках, но крымский город невозможно представить без базара. Существовала и разносная торговля – коробейники, обвешанные ожерельями, цепочками, платьями, чубуками и другими предметами ходили по городским улицам
Вход в Зынджырлы-медресе. Салачик, 1920-ые. Одно из первых и наиболее крупных медресе – мусульманских высших школ – построили в Солхате еще в XIV веке, но оно не дожило до наших дней. Самым известным и единственным уцелевшим в Крыму было открытое в 1500 году Зынджырлы-медресе. В 1917 году на его базе открыли педагогический институт
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 433
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 744
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1570
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2924
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2923
