Падіння Пауерса: 60-річчя інциденту з літаком-шпигуном U-2
Шістдесят років тому радянська протиповітряна оборона збила літак-розвідник США, пілотований Френсісом Гері Пауерсом, коли він виконував фотографічну розвідку в глибині СРСР.1 травня 1960 року одномісний літак U-2 був збитий ракетою класу «земля-повітря» і зазнав аварії біля Свердловська, теперішнього Єкатеринбургу. Пауерс використав парашут, але його схопили і засудили до 10 років ув’язнення. Цей інцидент викликав міжнародний фурор, і в 1962 році Пауерса обміняли на радянського шпигуна Рудольфа Абеля. Це був останній раз, коли Сполучені Штати Америки використали літак-розвідник U-2 над територією Радянського Союзу, оскільки після 1961 року таку ж функцію стали виконувати супутники.
Після того, як пілот США Френсіс Гері Пауерс був збитий над Радянським Союзом, Сполучені Штати спробували приховати його шпигунську місію. НАСА випустило пресреліз, в якому стверджувалося, що літак U-2 проводив метеорологічні дослідження і що він відхилився від курсу після того, як пілот повідомив про труднощі з кисневим обладнанням. Щоб підтримати приховування, літак U-2 був швидко розфарбований у маркування НАСА з вигаданим серійним номером. Він був виставлений на огляд для новинних ЗМІ 6 травня 1960 року в Науково-дослідному центрі польотів НАСА на авіабазі Едвардс
Місія Пауерса полягала в тому, щоб сфотографувати секретні радянські військові об'єкти, включаючи космодроми на Байконурі і Плесецьку. Він вилетів 1 травня з військової бази в північному Пакистані і мав приземлитися в Норвегії. Незабаром після прольоту над «Маяком», заводом із переробки плутонію під Челябінськом, Пауерс був збитий ракетою «земля-повітря»
Радянський лідер Микита Хрущов трясе кулаком і вимагає вибачень від США на пресконференції 18 травня 1960 року в Парижі. Американський літак-розвідник був збитий приблизно за два тижні до зустрічі глав держав Сходу і Заходу у французькій столиці. Зустріч між Хрущовим, президентом США Дуайтом Ейзенхауером, президентом Франції Шарлем де Голлем і прем'єр-міністром Великої Британії Гарольдом Макмілланом зазнала краху і призвела до зростання напруженості в Холодній війні
Через три місяці після того, як збили літак, Пауерс (праворуч) опинився на лаві підсудних у Верховному суді СРСР і був засуджений радянською військовою радою 19 серпня 1960 року. Пауерс був офіцером Центрального розвідувального управління (ЦРУ). Його засудили за шпигунство на 10 років позбавлення волі
Радянська влада представила те, що, за її словами, було уламками збитого літака-шпигуна U-2 на виставці в московському парку Горького. Пауерс був змушений оглянути уламки
Фотографії Пауерса були виставлені на виставці в московському парку Горького 11 травня 1960 року
Хрущов оглядає уламки літака-шпигуна U-2
Під час судового розгляду шолом Пауерса, скафандр і парашут були представлені як речові докази того, що він був американським шпигуном
Обладнання Пауерса, представлене на суді над ним, у серпні 1960 року
Люди оглядають фотографії з процесу над Пауерсом на інформаційній дошці ТАСС
Колонний зал московського Будинку союзів був пишно прикрашений для суду над Пауерсом
Пауерс входить до зали, щоб почути виступ радянського прокурора на відкритому засіданні суду в серпні 1960 року
Московський міліціонер спостерігає за натовпом, який зібрався біля Будинку союзів у Москві 17 серпня 1960 року, під час початку шпигунського процесу
Москвичі збираються перед Будинком союзів у Москві 18 серпня 1960 року, чекаючи появи членів родини Пауерса на другий день судових слухань
Дружина Пауерса – Барбара (ліворуч) – у супроводі свого адвоката Олександра Паркера і її матері Монтін Браун, коли вона прибуває на судовий розгляд у справі свого чоловіка
Пауерс сидить на лаві підсудних. Безпосередньо перед Пауерсом стоїть його захисник Михайло Гріньов. На передньому плані зліва судді: три радянських офіцери високого рангу. Прямо перед ними розташоване спорядження, яке, як кажуть, тримав Пауерс у своєму літаку
Пауерс (праворуч) слухає вирок, який зачитують 20 серпня 1960 року. Пауерс визнав себе винним і був засуджений. Він був засуджений до 10 років позбавлення волі і повинен був відбувати перші три роки у в'язниці, а решту – в трудовому таборі
Пауерс не відбув повний 10-річний термін ув'язнення. Бруклінський адвокат Джеймс Б. Донован (в центрі) відіграв велику роль у звільненні Пауерса. Впливовий адвокат домовився про обмін засудженого радянського шпигуна Рудольфа Абеля в 1962 році
удольф Абель (в центрі) був заарештований в серпні 1957 року і пізніше засуджений за те, що був радянським шпигуном. Абель жив 9 років у Брукліні та Нью-Йорку, де він вдавав із себе художника. 10 лютого 1962 року Абеля таємно обміняли на Пауерса на мосту Глініке між Західним Берліном і Потсдамом
Міст Глініке між Західним Берліном і Східною Німеччиною, де відбувався обмін. Обмін шпигунами надихнув режисера Стівена Спілберга в 2015 році зняти фільм «Bridge Of Spies» («Шпигунський міст»)
Усміхнений Пауерс у Вашингтоні, округ Колумбія, після повернення до США, 11 лютого 1962 року
Пауерс (ліворуч) дає свідчення в Сенаті США в Комітеті з питань збройних сил у Вашингтоні 6 березня 1962 року
Після повернення до США, Пауерс працював льотчиком-випробовувачем у Локхіді з 1962 по 1970 рік. Пізніше він став пілотом вертольоту і репортером служби безпеки для KNBC News у Лос-Анджелесі. Тут Пауерс повідомляє про трафік на радіостанції в 1973 році
Пауерс і його телеоператор загинули 1 серпня 1977 року, коли їхній новинний вертоліт розбився. Вони висвітлювали місцеві лісові пожежі для KNBC News, коли вертоліт, яким керував Пауерс, упав на поле
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3476
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
