Ровно 40 лет назад, 25 декабря 1979 года советские войска вторглись в Афганистан. День календаря был выбран не случайно — руководство СССР решило сделать это на Рождество, чтобы страны Запада не смогли оперативно отреагировать на советское вторжение в Афган.Война СССР в Афганистане не была спонтанной — за много лет до вторжения московские метростоевцы построили дорогу через перевал Саланг, названную позже "дорогой шурави" — этот путь открывал прямую дорогу советской военной технике из СССР прямо в Кабул — что и было осуществлено зимой 1980 года. В агрессивных и захватнических планах СССР было присоединение (как сейчас говорят, "интеграция") Афганистана в виде 16-й республики к СССР — но советская армия наткнулась на сопротивление афганского народа и увязла в этой войне на долгих 9 лет. Ввод так называемого "Ограниченного контингента" советских войск в Афганистан начался накануне нового, 1980 года — 25 декабря 1979-го, на Рождество. Ввели в Афганистан, в основном, мотострелковые соединения, танковые части, артиллерию и части ВДВ (которые потом, в основном, и воевали — так как были наиболее боеспособными войсками в СА). Также в Афганистан были введены и авиационные части, позже приданные к 40-й армии в качестве ВВС. Предполагалось, что масштабных боевых действий не будет, а войска 40-й армии будут просто охранять важные стратегические и промышленные объекты в стране, помогая совковому правительству Афганистана. Однако войска СССР достаточно быстро втянулись в боевые действия, оказывая поддержку правительственным силам ДРА, что привело к эскалации конфликта — так как противник, в свою очередь, тоже усилил свои ряды. Война в Афганистане стала очередным никому не нужным безумием, устроенным СССР. Погиб один миллион афганцев, погибли тысячи молодых парней из СССР, ещё больше остались физическими или моральными инвалидами. Афганистан стал последней крупной войной умирающей советской империи — чрезмерные военные расходы и упавший ниже плинтуса международный имидж немало повлияли на распад СССР.Довольно редкая подборка цветных фото времён Афганской войны.
Советские БТР-ы в горном районе Афганистана, мимо проходят местные жиельницы с лицами, закрытыми паранджой
Очень скоро стало ясно, что навыки «классической войны», которым были обучены войска СССР, не годятся в Афганистане — этому способствовал и гористый рельеф страны, и тактика «партизанской войны», навязанная моджахедами — они появлялись словно из ниоткуда, наносили точечные и весьма болезненные удары и бесследно растворялись в горах и ущельях. Грозные танки и БМП советских войск в условиях гор были практически бесполезны — ни танк, ни БМП не могли забраться на отвестный склон, а их орудия часто просто не могло поразить цели на вершинах гор — не позволял угол подъёма ствола.
Советское командование стало перенимать тактику моджахедов — атаки небольшими ударными группами, засады на караваны снабжения, тщательная разведка окружающей территории для поиска лучших троп, взаимодействие с местным населением. Примерно к 1980-81 годам сложился образ и стиль афганской войны — блок-посты на дорогах, небольшие операции в высокогорье, проводимые вертолетчиками и частями ВДВ, блокирование и уничтожение «мятежных» кишлаков, засады. Попутно СССР совершил немало военных. На фото — один из солдат фотографирует замаскированные огневые позиции на равнинной местности.
Снимок начала восьмидесятых годов — танк Т-62 занял господствующую высоту и прикрывает продвижение колонны «наливников» — так в Афганистане называли бензовозы. Танк выглядит достаточно потрепанным — видимо, уже немалое время участвует в боевых действиях. Орудие наведено в сторону гор и «зеленки» — небольшой полосы растительности, в которой может укрываться засада моджахедов. Обратите внимание, что танк стоит на месте уничтоженного кишлака – фактически, на разрушенном дувале, а остатки дверного проёма жилого дома видны чуть ниже и левее. Очень часто кишлаки уничтожались совками вместе со всеми жителями...
Советские войска афганцы называли «шурави», что с языка дари переводится как «советский», а советские солдаты называли своих противников «душманы» (что с того же языка дари переводится как «враги»), или сокращенно «духи». Все передвижения шурави по дорогам страны быстро становились известны душманам, так как они получали всю информацию непосредственно от местных жителей — это позволяло легко устраивать засады, минировать дороги. В Афганистане до сих пор полно заминированных территорий; мины ставили как моджахеды, так и советские солдаты. Практически каждый год на этих минах кто-то подрывается — погибая и оставаясь инвалидами. Эхо войны сорокалетней давности продолжает убивать и калечить людей и сегодня...
Классическая афганская форма весьма узнаваема благодаря широкополой панаме, которая защищала от солнца лучше, чем классическая пилотка тех лет, используемая в СА. Еще в качестве головного убора часто использовали кепи песочного цвета. Что интересно — такие панамки в советской армии вовсе не новшество тех лет, очень похожие головные уборы носили советские солдаты во время боев на Халкин-Голе в 1939 году. На фото — солдаты в форме старого образца, с открытыми пуговицами. Позже «афганка» получила множество карманов и клапан, который закрывал пуговицы — не позволяя им отрываться во время, например, лазания по горам. Вообще надо сказать, что СССР был крайне не готов ни к этой, ни вообще к какой-то другой войне — солдаты воевали чем придётся и самостоятельно шили себе снаряжение.
По словам участников Афганской войны, нередко с формой бывали проблемы — одно подразделение могло носить комплекты разного цвета и стиля, а погибших солдат, чьи тела отправляли на родину, часто переодевали в старую форму образца 40-х годов, чтобы «сэкономить» на складе один комплект парадной формы... Стандартные сапоги и ботинки солдаты часто заменяли на кроссовки — они были более комфортны в жарком климате, а также способствовали меньшему травматизму в результате подрыва на мине (ступня «отлетала», оставляя целым коленный сустав). Кроссовки покупали в афганских городах на базарах-«дуканах», а также изредка отбивали у караванов снабжения моджахедов.
Классическая форма «афганка» (с множеством накладных карманов), известная нам по фильмам про Афганистан, появилась уже во второй половине 80-х. Она была нескольких типов — были специальные костюмы для танкистов, для мотострелков, десантные прыжковые костюмы «мабута» и еще несколько других. По цвету формы легко определялось, сколько времени человек провел в Афганистане — так как со временем желтая «хэбэшка» выгорала под солнцем до практически белого цвета.
Существовали также и зимние комплекты формы-«афганки» — они использовались в холодные месяцы (в Афганистане далеко не всегда жара), а также в высокогорных районах с холодным климатом. По сути, обычная утепленная куртка с 4-мя накладными карманами. Тактических очков в СССР не было — на фото можно увидеть механика-водителя, который защищает глаза какой-то советской плавательной синей маской.
А вот так выглядели моджахеды — как правило, их одежда была весьма эклектичной и смешивала традиционные афганские наряды, трофейную форму и обычную гражданскую одежу тех лет вроде треников «адидас» и кроссовок «пума». Еще была очень популярна открытая обувь вроде современных шлепанцев.
Ахмад-шах Масуд, полевой командир, один из главных противников советских войск, на фото запечатлен в окружении своих моджахедов — видно, что одежда у воинов самая разная, у дядьки справа от Масуда на голове надета явно трофейная шапка-ушанка из зимнего комплекта советской формы. Сейчас Ахмат-шах Масуд — национальный герой Афганистана, похороненный в мавзолее в Панджшерском ущелье. Из головных уборов среди афганцев, помимо чалмы, были популярны и шапки под названием «паколь» — нечто вроде своеобразного берета из тонкой шерсти. На фото паколь находится на голове самого Ахмад-шаха а также некоторых его солдат.
А это афганские беженцы. Чисто внешне они редко отличались от моджахедов, из-за чего нередко гибли — всего за время Афганской войны погибло не менее 1 миллиона мирного населения, наибольшие жертвы возникали в результате бомбовых либо артиллерийских ударов по кишлакам
Советский танкист смотрит на уничтоженный в ходе боевых действий кишлак в районе перевала Саланг. Если кишлак считался «мятежным» — его могли стереть с лица земли вместе со всеми, кто находился внутри периметра... В кишлаке Руха советские военные применяли химическое оружие против мирных жителей — просто для того, чтобы «зачистить» всё живое
Немалое место в Афганской войне занимала авиация, особенно малая — с помощью вертолетов доставлялась основная часть грузов, а также осуществлялись боевые операции и прикрытие конвоев. На фото — вертолет правительственной афганской армии, прикрывающий советский конвой
А вот это афганский вертолет, сбитый моджахедами в провинции Забул — это произошло в 1990-м году, уже после вывода советских войск из Афганистана
Советские солдаты, попавшие в плен — военную форму у пленных отобрали, переодев в афганские наряды. Кстати, некоторые из пленных приняли ислам и пожелали остаться в Афганистане
Блокпост в Кабуле, зима 1989 года, незадолого до вывода советских войск. На фото — типично кабульский пейзаж с заснеженными вершинами гор у линии горизонта
Танки на афганских дорогах
Советский самолет заходит на посадку в аэропорту Кабула
Военная техника в Кабуле
Начало вывода советских войск из Афганистана
Пастух смотрит на уходящую колонну советских войск
Встановленням макетів ракет на дрони також росіяни намагаються привернути увагу перехоплювачів.
Ворог почав встановлювати макети ракет Р60 на дрони типу "Шахед". Ціль росіян - налякати Повітряні Сили ЗСУ та привернути увагу перехоплювачів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на радника міністра оборони України Сергія "Флеша" Бескрєстнова в Telegram. Про це повідомляють Контракти.UA.
"Армійська авіація знає, як реагувати на такі речі. А ось підрозділів перехоплювачів у нас багато в різних родах військ і відомствах, і, звичайно, всі намагатимуться знищити таку "важливу" ціль, не зважаючи на ресурси. На це і розраховує ворог". - написав Безкрєстнов.
З його словами, наразі є потреба вигадати спосіб задля тооо, щоб розпізнавати подбіні"Шахеди" з фальшивими ракетами.
Нагадаємо, що ворог продовжує вдосконалювати розробки з дронами, які вони спочаткк прозичили, а надалі запозичили технології з Ірану.
Наприклад, днями радник міністра оборони Сергій Безксрєстнов повідомив, що російські окупанти щодня скидають по Україні вісім мін з одного ударного дрона "Шахед". Вони розміщені під крилами безпілотників. 31.03.2026 — 4 — 390
Іран знищив американський літак дальнього радіолокаційного виявлення E-3 Sentry, яких, за попередніми даними, у США всього бул 16.
Іран завдав удару по американській авіабазі «Принц Султан» в Саудівській Аравії, внаслідок чого десять військовослужбовців США зазнали поранень. Був знищений літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-3 Sentry AWACS Повітряних сил США. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили видання Air & Space Forces Magazine і The Washington Post. Авіаційний оглядач @TheIntelFrog в соціальній мережі X опублікував фото ураженого літака.
За словами американських чиновників, знайомих з ситуацією, щонайменше 10 американських військовослужбовців отримали поранення, двоє з них — серйозні.
Удар по американській базі також пошкодив щонайменше два літаки-заправники ВПС США. Наразі невідомо, наскільки сильно пошкоджені літаки.
Що відомо про літак E-3 Sentry
Серед пошкоджених бортів був ключовий літак управління та управління E-3 Sentry.
Літаки AWACS мають багату історію та допомагали керувати полем бою у великих конфліктах. Повітряні сили використовують літаки AWACS з кінця 1970-х років для забезпечення командування та управління, а також розвідки, спостереження та рекогносцювання. Вони широко використовувалися в операції «Буря в пустелі», війні в Косові, війнах в Іраку та Афганістані, а також у кампанії проти «Ісламської держави».
Втрата одного зі своїх дедалі рідкісніших літаків AWACS, особливо того, який, очевидно, активно використовувався в поточних операціях, може перешкодити здатності Повітряних сил США керувати полем бою, зазначають експерти.
«Втрата цього E-3 є надзвичайно проблематичною, зважаючи на те, наскільки ці платформи управління боєм важливі для всього — від розмежування повітряного простору і координації літаків до наведення на цілі та забезпечення інших ударних спроможностей, необхідних для ведення бойових дій», — заявила Гезер Пенні, колишня пілотеса F-16 та директорка досліджень Інституту аерокосмічних досліджень Мітчелла.
Військовий експерт Михайло Жирохов додав, що борт E-3 Sentry AWACS базувався в Оклахомі, звідки був перекинутий до Саудівської Аарвії наприкінці лютого 2026 року.
«Це серйозна втрата, оскільки у ВПС США всього 16 (тепер 15) E-3G, а їхнє виробництво припинено», — зазначає він.
Раніше повідомлялося, що Іран атакував базу США в Іраку, уразивши медичний вертоліт Black Hawk та радіолокаційну станцію до зенітного комплексу NASAMS. 29.03.2026 — 3 — 820
В епоху «менеджерів від мистецтва» та диктатури креативності, Олександр Агафонов залишається останнім пророком чистої форми. Його творчість — це не пошук новизни, а акт повернення до Божественної гармонії через страждання, пам'ять та невловний образ Арлекіна.
Існує мистецтво, яке йде в ногу з часом, і мистецтво, яке цей час створює. Олександр Агафонов — художник, чий талант, за його власним визначенням, володіє розкішшю «подорожувати далеко позаду» або «бігти далеко попереду» сучасності. Його ім'я сьогодні звучить як камертон для тих, хто шукає в хаосі XXI століття не «контент», а Смисл. Про це повідомляють Контракти.UA.
Форма як молитва.
Для Олександра Агафонова мистецтво ніколи не було питанням самовираження у розхожому розумінні слова. Це сувора дисципліна, порівнянна з математичною логікою Баха або Моцарта. У своїх особистих записах майстер підкреслює: «Мистецтво — це гармонія краси, а краса — це формальний прийом». Але за цією зовнішньою суворістю ховається найглибша містика.
Шлях митця розпочався з дитячого «театру на паличках», де за де за розсувною завісою з клаптиків народжувалась інша реальність. Вже тоді, у віці семи років, Олександр інтуїтивно зламав код класичного живопису, самостійно відкривши закон зворотньої перспективи. Це не було учнівством — це було впізнанням того, що було закладено в ньому «поцілунком Бога».
Арлекін: Лицар та Мученик.
Центральна постать у пантеоні О. Агафонова - Арлекін. Але забудьте про комедії дель арте. Арлекін Агафонова – це трагічний автопортрет людського духу. Це «узагальнений образ з окремих шматочків», де в одному тілі уживаються лицар-мученик, натхненний музикант і «гуляка пустотливий». У його графіці та живопису Арлекін стає медіумом між світом дольнім та світом гірським. Його жінка - це не просто жінка, це сама Душа мистецтва. У цій дуальності О. Агафонов бачить суть цивілізації: якщо відкинути оперу, архітектуру та моду, залишиться лише цей тонкий зв'язок між Творцем та Його відображенням.
Діагноз «Задзеркаллю»
Олександр Агафонов – жорсткий критик сучасності. Він називає нашу епоху «проклятим часом», епохою «Задзеркалля», де справжній талант підміняється сурогатом під назвою «креативність». У світі, де мистецтво перетворилося на «смітник і боривітер», Агафонов зберігає вірність «останньому шару» — тому самому дотику пензля, який він порівнює з відбитками пальців на поверхні скла.
Прозорливість митця вражає. Ще на початку 80-х, спираючись на метафізичний аналіз, він передбачив розпад радянської системи, розуміючи, що будь-яка структура гине, коли втрачає духовний стрижень. Сьогодні він ставить діагноз глобальній культурі, цитуючи Миколу Бердяєва: ми переживаємо «зупинку духу» та розпад людського образу, розпочатий ще Пабло Пікассо.
Мистецтво після «семи операцій».
Найдивовижніше у феномені Олександра Агафонова — це його непохитність. Будучи важко хворим, перенісши сім найскладніших операцій на хребті і борючись із паркінсонізмом, він продовжує творити. Для нього творчість – це «інтровертний рух почуття кохання». Навіть коли рука погано слухається, а голос стає тихішим, внутрішнє життя в ньому звучить голосніше, ніж будь-коли.
"Не згрішиш - не покаєшся, не отримаєш прощення - не потрапиш у Царство Небесне", - пише художник. У цій фразі вся суть його методу. Мистецтво для нього – це шлях спокути, спосіб очистити реальність від нальоту повсякденності та пред'явити світові чистий кристал краси.
Спадщина.
Олександр Агафонов не просто митець. Він — живий доказ того, що талант незалежний від обставин, моди та фізичної немочі. Його роботи — це «інструменти», які він створив сам, як скрипка не росте на дереві, а створюється майстром. У світі менеджерів та кураторів він залишається Творцем, нагадуючи нам про те, що мистецтво – це не те, що ми бачимо, а те, через що ми починаємо бачити Бога.
Каріна Шафрова
28.03.2026 — 10 — 1189
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 2295
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 2500