Контракти.ua

26.12.2019 — Афганистан — maxim-nm.livejournal.com — 24179
война, история, СССР, Афганистан
Вторжение в Афганистан: ровно 40 лет назад

Ровно 40 лет назад, 25 декабря 1979 года советские войска вторглись в Афганистан. День календаря был выбран не случайно — руководство СССР решило сделать это на Рождество, чтобы страны Запада не смогли оперативно отреагировать на советское вторжение в Афган.Война СССР в Афганистане не была спонтанной — за много лет до вторжения московские метростоевцы построили дорогу через перевал Саланг, названную позже "дорогой шурави" — этот путь открывал прямую дорогу советской военной технике из СССР прямо в Кабул — что и было осуществлено зимой 1980 года.  В агрессивных и захватнических планах СССР было присоединение (как сейчас говорят, "интеграция") Афганистана в виде 16-й республики к СССР — но советская армия наткнулась на сопротивление афганского народа и увязла в этой войне на долгих 9 лет. Ввод так называемого "Ограниченного контингента" советских войск в Афганистан начался накануне нового, 1980 года — 25 декабря 1979-го, на Рождество. Ввели в Афганистан, в основном, мотострелковые соединения, танковые части, артиллерию и части ВДВ (которые потом, в основном, и воевали — так как были наиболее боеспособными войсками в СА). Также в Афганистан были введены и авиационные части, позже приданные к 40-й армии в качестве ВВС. Предполагалось, что масштабных боевых действий не будет, а войска 40-й армии будут просто охранять важные стратегические и промышленные объекты в стране, помогая совковому правительству Афганистана. Однако войска СССР достаточно быстро втянулись в боевые действия, оказывая поддержку правительственным силам ДРА, что привело к эскалации конфликта — так как противник, в свою очередь, тоже усилил свои ряды. Война в Афганистане стала очередным никому не нужным безумием, устроенным СССР. Погиб один миллион афганцев, погибли тысячи молодых парней из СССР, ещё больше остались физическими или моральными инвалидами. Афганистан стал последней крупной войной умирающей советской империи — чрезмерные военные расходы и упавший ниже плинтуса международный имидж немало повлияли на распад СССР.Довольно редкая подборка цветных фото времён Афганской войны.

Советские БТР-ы в горном районе Афганистана, мимо проходят местные жиельницы с лицами, закрытыми паранджой

Очень скоро стало ясно, что навыки «классической войны», которым были обучены войска СССР, не годятся в Афганистане — этому способствовал и гористый рельеф страны, и тактика «партизанской войны», навязанная моджахедами — они появлялись словно из ниоткуда, наносили точечные и весьма болезненные удары и бесследно растворялись в горах и ущельях. Грозные танки и БМП советских войск в условиях гор были практически бесполезны — ни танк, ни БМП не могли забраться на отвестный склон, а их орудия часто просто не могло поразить цели на вершинах гор — не позволял угол подъёма ствола.

Советское командование стало перенимать тактику моджахедов — атаки небольшими ударными группами, засады на караваны снабжения, тщательная разведка окружающей территории для поиска лучших троп, взаимодействие с местным населением. Примерно к 1980-81 годам сложился образ и стиль афганской войны — блок-посты на дорогах, небольшие операции в высокогорье, проводимые вертолетчиками и частями ВДВ, блокирование и уничтожение «мятежных» кишлаков, засады. Попутно СССР совершил немало военных. На фото — один из солдат фотографирует замаскированные огневые позиции на равнинной местности.

Снимок начала восьмидесятых годов — танк Т-62 занял господствующую высоту и прикрывает продвижение колонны «наливников» — так в Афганистане называли бензовозы. Танк выглядит достаточно потрепанным — видимо, уже немалое время участвует в боевых действиях. Орудие наведено в сторону гор и «зеленки» — небольшой полосы растительности, в которой может укрываться засада моджахедов. Обратите внимание, что танк стоит на месте уничтоженного кишлака – фактически, на разрушенном дувале, а остатки дверного проёма жилого дома видны чуть ниже и левее. Очень часто кишлаки уничтожались совками вместе со всеми жителями...

Советские войска афганцы называли «шурави», что с языка дари переводится как «советский», а советские солдаты называли своих противников «душманы» (что с того же языка дари переводится как «враги»), или сокращенно «духи». Все передвижения шурави по дорогам страны быстро становились известны душманам, так как они получали всю информацию непосредственно от местных жителей — это позволяло легко устраивать засады, минировать дороги. В Афганистане до сих пор полно заминированных территорий; мины ставили как моджахеды, так и советские солдаты. Практически каждый год на этих минах кто-то подрывается — погибая и оставаясь инвалидами. Эхо войны сорокалетней давности продолжает убивать и калечить людей и сегодня...

Классическая афганская форма весьма узнаваема благодаря широкополой панаме, которая защищала от солнца лучше, чем классическая пилотка тех лет, используемая в СА. Еще в качестве головного убора часто использовали кепи песочного цвета. Что интересно — такие панамки в советской армии вовсе не новшество тех лет, очень похожие головные уборы носили советские солдаты во время боев на Халкин-Голе в 1939 году. На фото — солдаты в форме старого образца, с открытыми пуговицами. Позже «афганка» получила множество карманов и клапан, который закрывал пуговицы — не позволяя им отрываться во время, например, лазания по горам. Вообще надо сказать, что СССР был крайне не готов ни к этой, ни вообще к какой-то другой войне — солдаты воевали чем придётся и самостоятельно шили себе снаряжение.

По словам участников Афганской войны, нередко с формой бывали проблемы — одно подразделение могло носить комплекты разного цвета и стиля, а погибших солдат, чьи тела отправляли на родину, часто переодевали в старую форму образца 40-х годов, чтобы «сэкономить» на складе один комплект парадной формы... Стандартные сапоги и ботинки солдаты часто заменяли на кроссовки — они были более комфортны в жарком климате, а также способствовали меньшему травматизму в результате подрыва на мине (ступня «отлетала», оставляя целым коленный сустав). Кроссовки покупали в афганских городах на базарах-«дуканах», а также изредка отбивали у караванов снабжения моджахедов.

Классическая форма «афганка» (с множеством накладных карманов), известная нам по фильмам про Афганистан, появилась уже во второй половине 80-х. Она была нескольких типов — были специальные костюмы для танкистов, для мотострелков, десантные прыжковые костюмы «мабута» и еще несколько других. По цвету формы легко определялось, сколько времени человек провел в Афганистане — так как со временем желтая «хэбэшка» выгорала под солнцем до практически белого цвета.

Существовали также и зимние комплекты формы-«афганки» — они использовались в холодные месяцы (в Афганистане далеко не всегда жара), а также в высокогорных районах с холодным климатом. По сути, обычная утепленная куртка с 4-мя накладными карманами. Тактических очков в СССР не было — на фото можно увидеть механика-водителя, который защищает глаза какой-то советской плавательной синей маской.

А вот так выглядели моджахеды — как правило, их одежда была весьма эклектичной и смешивала традиционные афганские наряды, трофейную форму и обычную гражданскую одежу тех лет вроде треников «адидас» и кроссовок «пума». Еще была очень популярна открытая обувь вроде современных шлепанцев.

Ахмад-шах Масуд, полевой командир, один из главных противников советских войск, на фото запечатлен в окружении своих моджахедов — видно, что одежда у воинов самая разная, у дядьки справа от Масуда на голове надета явно трофейная шапка-ушанка из зимнего комплекта советской формы. Сейчас Ахмат-шах Масуд — национальный герой Афганистана, похороненный в мавзолее в Панджшерском ущелье. Из головных уборов среди афганцев, помимо чалмы, были популярны и шапки под названием «паколь» — нечто вроде своеобразного берета из тонкой шерсти. На фото паколь находится на голове самого Ахмад-шаха а также некоторых его солдат.

А это афганские беженцы. Чисто внешне они редко отличались от моджахедов, из-за чего нередко гибли — всего за время Афганской войны погибло не менее 1 миллиона мирного населения, наибольшие жертвы возникали в результате бомбовых либо артиллерийских ударов по кишлакам

Советский танкист смотрит на уничтоженный в ходе боевых действий кишлак в районе перевала Саланг. Если кишлак считался «мятежным» — его могли стереть с лица земли вместе со всеми, кто находился внутри периметра... В кишлаке Руха советские военные применяли химическое оружие против мирных жителей — просто для того, чтобы «зачистить» всё живое

Немалое место в Афганской войне занимала авиация, особенно малая — с помощью вертолетов доставлялась основная часть грузов, а также осуществлялись боевые операции и прикрытие конвоев. На фото — вертолет правительственной афганской армии, прикрывающий советский конвой

А вот это афганский вертолет, сбитый моджахедами в провинции Забул — это произошло в 1990-м году, уже после вывода советских войск из Афганистана

Советские солдаты, попавшие в плен — военную форму у пленных отобрали, переодев в афганские наряды. Кстати, некоторые из пленных приняли ислам и пожелали остаться в Афганистане

Блокпост в Кабуле, зима 1989 года, незадолого до вывода советских войск. На фото — типично кабульский пейзаж с заснеженными вершинами гор у линии горизонта

Танки на афганских дорогах

Советский самолет заходит на посадку в аэропорту Кабула

Военная техника в Кабуле

Начало вывода советских войск из Афганистана

Пастух смотрит на уходящую колонну советских войск

Фоторепортажі
Цвітіння бузку у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка

Цвітіння бузку у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України запрошує на власні очі побачити бузковий (і не лише) квіт квітневого бузку та цвітіння багатьох інших прегарних декоративних рослин. Сирінгарій і дендрарій чекають вас у гості. Про це повідомляють Контракти.UA.
02.05.2025 — 8 — 225

У Криму під Саками знищено російську ЗРК С-400

У Криму під Саками знищено російську ЗРК С-400

В окупованому росіянами Криму, неподалік від міста Саки, було знищено радіолокаційну станцію зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф". Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Кримський вітер". Про це повідомляють Контракти.UA. За даними моніторингового каналу, ще у п'ятницю, 25 квітня, невідомі дрони сильно пошкодили і, можливо, повністю вивели з ладу РЛС 96Л6Е. Антена станції сильно пошкоджена, ремонт можливий тільки в заводських умовах. "Цікаво, що наприкінці березня "Наші очі" помітили перекидання РЛС 96Л6Е в напрямку міста Саки. А на початку березня в Саках просто на дорозі згоріла така ж РЛС 96Л6Е", - пише "Кримський вітер". РЛС ЗРК С-400 "Тріумф" Радіолокаційна станція (РЛС) Зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф" є важливою складовою частиною системи протиповітряної оборони, розробленою Росією. РЛС цього комплексу здатна виявляти і супроводжувати різні повітряні цілі, такі як літаки, крилаті ракети, балістичні ракети та інші повітряні об'єкти. РЛС С-400 має високий рівень дальності виявлення - до 600 км, що дозволяє виявляти загрози на великих відстанях і швидко реагувати на них. Це робить систему однією з найпотужніших у світі для боротьби з повітряними цілями на великих відстанях. РЛС С-400 може одночасно обробляти велику кількість цілей, що дає змогу забезпечити високий рівень інтеграції з іншими ракетними системами та засобами управління, дозволяючи ефективно здійснювати захист від повітряних загроз на всіх рівнях. Вона використовує кілька типів ракет, здатних знищувати цілі на різних відстанях та висотах, від чого залежить успішність боротьби з багатозадачними і різноманітними загрозами. Завдяки цим характеристикам, ЗРК С-400 "Тріумф" є важливим елементом російської системи протиповітряної оборони і активно використовується в різних військових операціях. Раніше ми писали про те, що бійці 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила знищили російську пускову установку зенітно-ракетного комплексу С-400.
30.04.2025 — 4 — 624

У мережі показали, яким побачив Київ англійський фотограф у 1958-му році. Архівні знімки

У мережі показали, яким побачив Київ англійський фотограф у 1958-му році. Архівні знімки

Столиця України завжди приваблювала туристів із різних міст і країн своєю красою та зеленими вулицями. У 1958-му році Київ відвідав англійський фотограф Джон Шульц, який зробив знімки міста та його мешканців. Старі знімки опублікували на сторінці спільноти "Спрага": в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook. Можна роздивитись, яким було місто 67 років тому. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA. "Цікавий погляд у минуле! У часи СРСР сміливі іноземні туристи ризикували, щоб зафіксувати на плівку життя без купюр. Їм вдавалося робити унікальні вуличні фото, які потім публікувалися на батьківщині. Сьогодні ці архівні скарби оцифровані, і ми можемо побачити справжній Київ 1958 року очима англійського фотографа Джона Шульца", – йдеться в повідомленні. На старих знімках можна побачити різні локації столиці, зокрема, Андріївський узвіз, Пішохідний міст та Хрещатик. Нагадаємо, на офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-х роках. У далекому 1938 році в Києві були встановлені як пам’ятники справжні британські танки часів Першої світової війни – Марк V. Один з них можна було побачити на Подолі, а інший – у самісінькому центрі столиці. Як повідомляв OBOZ.UA, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистський. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
29.04.2025 — 8 — 655

Третя «Книжкова країна» зібрала понад 72 500 відвідувачів і побила рекорд за кількістю проданих книг

Третя «Книжкова країна» зібрала понад 72 500 відвідувачів і побила рекорд за кількістю проданих книг

24–27 квітня на ВДНГ пройшла третя «Книжкова країна» — фестиваль, що вже зарекомендував себе як один із найбільших літературних заходів в Україні. Цього сезону подія досягла рекордної кількості проданих книжок. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Окрасою сезону став фантазійний квітковий декор, який перетворив ВДНГ на справжній простір натхнення. Гості фестивалю змогли зануритися в його естетику завдяки гігантським квітам, інтерактивним інсталяціям і дзеркалам із флористичним оздобленням. Тематичні зони для відпочинку — кав’ярні та чайні куточки — гармонійно доповнювали загальну атмосферу. Фестиваль традиційно об’єднав видавництва, авторів, зіркових гостей, блогерів і всіх, хто прагнув приємно провести час у компанії однодумців. «Уже можна впевнено сказати, що „Книжкова країна“ стала важливою частиною літературного й культурного життя українців. Ми щиро пишаємося цим і дякуємо всім, хто підтримує фестиваль і долучається до нього. Цього сезону ми вкотре переконалися, наскільки потрібними є такі події: відвідуваність і зацікавленість залишаються стабільно високими, а програмне наповнення стає різноманітнішим. Наша мета — не лише тримати планку, але й дивувати гостей знову й знову. Вірю, що наступна „Книжкова країна“ також запропонує щось нове і цікаве», — зазначає засновник «Книжкової країни» Євген Мушкін.  Цього сезону на «Книжковій країні» відбулася спеціальна програма «Світове дерево фантастики», присвячена сучасній українській фантастиці. У її межах пройшли дискусії, публічні розмови й презентації про різні жанри — від горору до наукової фантастики та romantasy. Розширилася також програма творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ: у її межах відбулися літературні, театральні події, а також виставки.  Крім того, на фестивалі традиційно обрали книгу-переможця Премії книжкових блогерів, якою став роман Любка Дереша «Погляд медузи», а також провели десятки родинних читань разом із відомими українцями.  Протягом чотирьох днів «Книжкової країни» відбулося 365 подій: 120 презентації, 72 дискусій, 63 творчих та літературних майстеркласів, 60 автограф-сесій, 30 читань, 10 сесій ігротек (змагання чи турніри з настільних ігор), чотири театральних вистави, шість квестів. Ці події відвідало близько 13 000 людей. У ярмарку, зокрема, взяли участь 140 учасників: книгарні, видавництва, магазини, незалежні автори тощо.  Загалом цього сезону фестиваль «Книжкова країна» зібрав понад 72 500 гостей. Захід традиційно залучає багато молоді: більш ніж третина відвідувачів — студенти й школярі. Водночас для двох третин гостей «Книжкова країна» стала першим подібним фестивалем.  Географія відвідувачів охопила Київ і Київську область, звідки було понад 90% гостей, а також Одеську, Львівську, Дніпропетровську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші області.  Переважна більшість відвідувачів залишилися задоволені подією (96%), відчули себе щасливішими (100%) і почувалися в безпеці на території ВДНГ (98%). За даними учасників на фестивалі загалом було придбано близько 90 000 книг на загальну суму 28 млн грн — це рекорд для «Книжкової країни». Серед найменувань, що купували найчастіше:  Книгарня Є: «Однією ногою під Києвом» (Сергій Скришевський), «Тією горою є ви» (Бріанна Вест), «Фронтмени»; Readeat: «Колонія» (Макс Кідрук), «Ми знайдемо свого Марселя» (Інна Мірошниченко), «Вбивчі письменники» (Саша Павлова); Yakaboo: «Купи собі той довбаний букет» (Тара Шустер), «Жінки, що біжать з вовками» (Клариса Пінкола Естес), «Тінь богів» (Джон Ґвінн); Vivat: «Наречена» (Алі Гейзелвуд), «За сіткою» (Стефані Арчер), «Помічниця лиходія» (Ханна Ніколь Мерер), «Ніколи не бреши» (Фріда Мак-Фадден); КСД: «Вище неба» (Ліз Томфорд), «Сутінки» (Пенелопа Дуглас), «Правильне рішення» (Ліз Томфорд), «Двоповня» (Катерина Самойленко); Видавництво «Фабула»: «Книжкові хроніки Анімант Крамб» (Лінь Ріна), «Молитва за Овена Міні» (Джон Ірвінг), «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою» (Лінь Ріна); Видавництво Старого Лева: «Вівці цілі» (Євгенія Кузнєцова), «Спитайте Мієчку» (Євгенія Кузнєцова), «Сорочине вбивство» (Ентоні Горовіц), «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Ілларіон Павлюк); Видавництво «Богдан»: «Чи бачать небеса котів», «Жнець без коси» (Олександра Черепан), «Світи вигнання та ілюзій» (Урсула Ле Ґвін); «Лабораторія»: «Там, де живуть книжки» (Віталій Дуленко), «За Перекопом є земля» (Анастасія Левкова), «Усі персонажі вигадані. Або ні» (Юлія Лаба), «З нами житиме еласмотерій» (Роман Голубовський).  У межах фестивалю також відбулася низка соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку військових і їхніх родин. Збори, зокрема, влаштували фонд Сергія Притули, «Допомогатор» та «Лелека», проєкт «Книга на фронт», а також організації «РІЙ» і «Гуркіт».  Таким чином за три сезони фестиваль «Книжкова країна» зібрав сумарно понад 210 000 відвідувачів, що робить його одним з найбільших у країні. Наступна відбудеться восени — 25–28 вересня на ВДНГ.  Слідкуйте за наступними анонсами «Книжкової країни» в офіційних Facebook та Instagram фестивалю. 
28.04.2025 — 15 — 855

Як мило: папараці заскочили Дональда Трампа з Меланією за поцілунками в аеропорту

Як мило: папараці заскочили Дональда Трампа з Меланією за поцілунками в аеропорту

Президентське подружжя Трампів повернулися з похорона Папи Франциска. Президент США Дональд Трамп і його дружина Меланія Трамп після похорону Папи Римського у Ватикані повернулися до Америки. Папараці сфотографували їх у міжнародному аеропорту Ньюарк-Ліберті, штат Нью-Джерсі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Фотографи заскочили президентське подружжя за поцілунками. Це мало дуже милий вигляд. Перша леді для перельоту обрала улюблений класичний тренч від Burberry з фірмовою картатою підкладкою бренду. На ній також були чорні светр і широкі штани. Вбрання вона скомбінувала з чорними балетками з чорними пряжками від Roger Vivier. У Меланії було розпущене волосся, молочний манікюр, чорні сонцезахисні окуляри на обличчі і діамантові каблучки на руках. Дональд Трамп був одягнений у темно-синій костюм, білу сорочку і темну краватку. Нагадаємо, Меланія Трамп на прощанні з Папою Франциском з’явилася у чорному пальті-жакеті із ґудзиками, мереживних рукавичках і мереживній мантильї.  
28.04.2025 — 8 — 835