Рабочее место на улице: будни неофисных сотрудников
Что объединяет монтажников-высотников, стихийных торговцев у метро и дворников? Как минимум то, что все они работают на улице. Фотограф Юлия Полунина решила задокументировать необычные рабочие места. Для офисных служащих «рабочие условия» ассоциируются с понятными вещами: 8-часовой рабочий день с перерывом, командировочные и надбавки за переработку, правильно обустроенное место. На производстве и в сфере услуг все сложнее: кому-то приходится работать посменно, у других вместо рабочего стола — пространство за парикмахерским стулом и фартук с карманами для инструментов. Но есть люди, которые работают буквально «где получится» или «куда пошлют» — раздают листовки у метро, торгуют с рук или развозят документы. Кто-то занимается этим незаконно; по отношению к другим закон нарушает работодатель. Зачастую они защищены государством меньше, чем «обычные» работники. Юлия Полунина — фотограф из Симферополя, живет в Киеве. Изучала фотографию у Александра Ляпина и Романа Пятковки. В 2015-м стала «Фотографом года» в Украине с работой «Баррикада». Член Украинской фотографической альтернативы. — В этой серии я снимаю людей, которые работают на улице. Их место работы незаметно и не воспринимается как классическое место — за столом в офисе или на производстве. Часть моих героев работает на улице легально, часть — нет. Это проект-документация, проект-исследование — в том числе о том, какой отпечаток накладывает улица на лица, одежду, язык тела. Я начала снимать проект случайно — когда делала несколько снимков на новый фотоаппарат Fujifilm, который хотела продать (в итоге не стала). Среди этих кадров была одна из первых фотографий «Рабочего места» — уснувшая женщина с цветами. Я долго рассматривала, как стоит стол, на каком расстоянии стоят бутылки с водой, как расставлены цветы — элементы, которые сформировали ее рабочее место. Мне захотелось дальше фиксировать людей в работе, фотографировать их рабочее место. Я совсем не думала тогда о том, обычное у них рабочее место или нет. Позже, когда я начала выкладывать фотографии из этой серии, знакомые стали мне говорить, что я снимаю людей с нетипичным рабочим местом. В основном эту мысль я слышала от тех, кто работает в офисе, — работа на улице им кажется далекой от нормы. Фотография с женщиной, убирающей снег, для многих стала откровением: место, которое она убирает, и есть ее рабочая территория, «мигрирующий офис». Я поняла, что для большинства людей те, кто работает на улице, или незаметны, или не ассоциируются с работающими людьми. Я не то чтобы открываю Америку, но хочу дать другой взгляд на рабочее место: оно может быть динамичным, может собираться из коробок, может существовать всего пару часов или даже минут. Любой забор, палка, стена могут стать его частью. Первые два года я снимала в основном торговцев. Это были случайные люди, я не искала их, а фотографировала тех, кто встречался на пути. Сегодня у меня другой подход: я составила список тех, кто работает на улице, и выискиваю их. Сейчас я в поиске могильщиков и полицейских на площадях. Недавно я начала фотографировать проституток. Я заметила, что они стоят вдоль проспекта в местах с разным освещением. Те, кто стоит на освещенном участке, как правило, носят очень короткие шорты или юбки, громадный вырез, ботфорты, прическу «дива». Когда к таким девушкам подъезжает машина, они предлагают себя с кокетством, ужимками, деланым стеснением. Те, кто стоит в менее освещенных местах, выглядят как обычные девушки — часто в спортивных костюмах, — а их общение с клиентами похоже на деловой разговор; их язык тела более сдержанный. Самый заметный отпечаток, который на людей накладывает улица, — это глубокие морщины и загорелая кожа даже зимой. Лица становятся грубыми: погода как бы обтесывает их. При этом такие люди более выносливые, будто с броней. Эта бронь не только визуальная — большое количество одежды, — но и внутренняя, ее видно в том числе по движениям. Даже если утром ты привел себя в порядок, после целого дня на солнце или ветру внешний вид не очень опрятный: прическа растреплется, макияж поплывет, вещи и обувь испачкаются. Потому многие думают, что люди, работающие на улице, неаккуратные и ходят в старье. Но это не так — я заметила, что у них есть своя мода. В тренде большие теплые вещи и обувь на толстой подошве. Чтобы меня не заметили, я снимаю на маленький Fujifilm X100S, который иногда прячу под шарф. Для меня это очень важно: когда человек замечает, что его фотографируют, он меняется, начинает позировать или бояться. А я хочу, чтобы все было максимально документально. Люди всегда начеку и, как правило, агрессивно защищают «свою территорию», если заметили меня. Как-то в момент, когда я снимала и вся была в работе, женщина ударила меня кулаком в спину, начала толкать меня и кричать. Пятью минутами раньше я сфотографировала, как она продает косметику и «елки», собранные из веток сосны. Она требовала удалить снимки: за нелегальную продажу сосен и елок можно моментально получить довольно большой штраф. Я ответила, что удалила бы фотографии, если бы она попросила (как всегда делаю), но поскольку она подняла руку, то не стану. С проститутками была легкая потасовка, но тут я сама виновата: решила с ними пообщаться и попросила попозировать за деньги. Они предложили мне интимные услуги, но наотрез отказались фотографироваться — даже со спины и без лиц в кадре. Я попробовала их уговорить, но они разозлились, и я не стала их больше беспокоить. Поэтому фотографий с проститутками пока нет в проекте — но я надеюсь снять некоторых из них со спины и добавить. Мои герои очень разные. Мне очень запала в душу одна из проституток — я видела ее несколько раз, всегда в паре с кем-то. На ней постоянно одна и та же одежда: кожаная куртка, спортивные штаны с вытянутыми коленями и угги. Когда подъезжает автомобиль, она очень напрягается и не общается с клиентом — это делает напарница. Если клиент уезжает, не договорившись, она как бы выдыхает, на ее лице появляется улыбка. Я не знаю, что вынуждает ее там стоять, но не могу перестать думать о ней. Недавно я узнала, что одна из моих героинь, кроме того, что продает продукты, подпольно толкает траву и самогон — самое печальное, даже детям. Когда об этом стало известно людям, которые живут рядом, были разборки. Не так давно я полгода прожила в Дубае и сделала там пару кадров. Из моего окна было видно объездной круг, в котором много зелени и пальм. Несколько раз в неделю туда привозили садовников-индийцев, которые должны были приводить все в порядок. Их привозили в семь утра, они работали пару часов, а когда солнце начинало печь, ложились под пальму спать — на весь день, пока в пять часов вечера за ними не приезжал фургон. Иногда их сон нарушал прораб, который наведывался с проверкой, но после они снова укладывались спать.
Попри війну, Київ зберігає традиції, щоб подарувати дітям відчуття свята. Напередодні Дня святого Миколая на Софійській площі офіційно засвітили вогні на головній ялинці країни.
У Києві на Софійській площі офіційно засяяла вогнями головна новорічна ялинка країни. Цьогоріч, попри воєнний стан, столиця вирішила зберегти традицію, щоб подарувати хоча б трохи світла та різдвяного дива дітям і дорослим.
Як повідомляє кореспондентка ТСН.ua Ірина Кондрачук з місця події, цього року запровадили особливу новацію. Вперше в історії головну ялинку допомагали вбирати всі охочі — кияни та гості міста мали змогу долучитися до процесу декорування. Саме новорічне дерево штучне, заввишки 16 метрів, і воно світиться різними кольорами — від теплого золотого до насичених відтінків синього, зеленого та фіолетового. Про це повідомляють Контракти.UA.
Тематика та символізм
На церемонії засвічення був присутній мер Києва Віталій Кличко. У своєму Telegram-каналі він розкрив деталі оздоблення. Тематика цьогорічного декору натхненна старовинними фресками Софії Київської, які крізь століття зберігають тепло та «м’які відтінки часу».
Ялинку прикрасили чотирма з половиною тисячами іграшок та підсвітили теплою гірляндою. За задумом, новорічне дерево перетворює площу на символічне місце сили, світла й тихого зимового свята.
Свято завдяки захисникам
Міський голова наголосив, що навіть в умовах війни такі моменти радості є життєво необхідними для психологічного стану суспільства.
«Бо у наших дітей має бути свято, мають бути моменти радості. Потрібні позитивні емоції і дорослим», — зазначив Кличко.
Водночас мер підкреслив, що можливість відчувати цю атмосферу українці мають виключно завдяки відвазі військових.
«Перш за все, дякуємо нашим захисникам та захисницям за те, що маємо можливість відчувати атмосферу свята і сподіватися на дива. Шануємо відвагу та подвиг кожного військового!», — додав міський голова, привітавши всіх із прийдешнім Днем Святого Миколая.
Нагадаємо, у Львові теж вже встановили головну ялинку міста. За традицією, це живе дерево, яке Львову дерево подарували жителі села Сокільники. 05.12.2025 — 7 — 217
Українські захисники цієї осені атакували понад 50 об'єктів паливної та військово-промислової інфраструктури Росії. З'явилися знімки наслідків таких ударів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на "Радіо Свобода".Про це повідомляють Контракти.UA.
Як пише видання, такої великої кількості успішних ударів за сезон в українських захисників ще не було.
"Радіо Свобода" за допомогою супутникових зображень створила карту уражених стратегічних об'єктів Росії. На ній позначено військові об'єкти, нафтопереробні та газопереробні заводи, нафтові бази та термінали.
Зокрема, українським воїнам вдалося уразити:
"Саранський механічний завод"
"Саранський механічний завод" - одне з підприємств корпорації "Ростех", яка є ключовим виробником зброї та боєприпасів для окупантів.
Атака на завод відбулася в ніч на 22 жовтня. Супутникові знімки свідчать про те, що було пошкоджено дах однієї з будівель заводу.
Нафтовий термінал у Туапсе
Порт у Туапсе - один із найважливіших для Росії в Чорному морі. За даними Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, Росія перевозить через нього техніку, боєприпаси, паливо і не тільки.
У ніч на 1 листопада українські захисники вдарили по нафтовому терміналу в Туапсе.
На супутникових знімках можна помітити, що був "приліт" по нафтовому трубопроводу. Також було пошкоджено один із танкерів, який стояв у порту в момент атаки українських воїнів.
Морський нафтовий термінал у Феодосії
Морський нафтовий термінал у Феодосії - найбільший у Криму за обсягами перевалки нафтопродуктів.
Тільки восени українські захисники тричі били по морському нафтовому терміналу у Феодосії в тимчасово окупованому Криму.
Згідно із супутниковими знімками, було знищено та пошкоджено 13 резервуарів із паливом.
Будівлі "Транснафти" і "Лукойлу"
Наприкінці вересня українські воїни завдавали ударів по п'яти нафтогазових об'єктах, які розташовані на правому березі річки Волга.
Журналісти стверджують, що на супутникових знімках помітні ушкодження на території "Зензеватки", проміжної нафтоперекачувальної станції держкомпанії "Транснефть" і Коробківського газопереробного заводу компанії "Лукойл", Ці об'єкти розташовані за 60 кілометрів один від одного.
Саратовський НПЗ
Також українські захисники восени сім разів атакували Саратовський нафтопереробний завод, який є одним із найбільших у Росії.
На супутникових знімках, які було зроблено 16 листопада, через два дні після удару, можна помітити пошкодження щонайменше однієї цистерни для зберігання нафтопродуктів і руйнування технологічного трубопроводу.
До слова, раніше стало відомо, що українські воїни з Головного управління розвідки Міноборони України знищили МіГ-29 на території тимчасово окупованого Криму.
04.12.2025 — 12 — 439
Будівля ФСБ у Чечні згоріла після атаки невідомих дронів: що відомо.
В Чечні в ніч на 2 грудня зафіксовано чергову масовану атаку безпілотників по військових та силових об’єктах.
Як пише РБК-Україна, про це повідомляє опозиційний ресурс NIYSO, посилаючись на місцевих жителів та отримані фото й відеоматеріали. Про це повідомляють Контракти.UA.
Місцеві мешканці зазначають, що вибухи в ніч на 2 грудня були надзвичайно потужними, а ніч видалася "наповненою подіями".
Так, повідомляється про удари у Гуьмсі (Гудермесі) та Тlехьа-Марті в Ачхой‑Мартановському районі.
Зокрема, у Тlехьа-Марті удар був спрямований по будівлі Управління ФСБ, яка розташована безпосередньо поруч із будівлею ОМВС (РОВД).
На фото, які активно поширюють у соцмережах, видно серйозні руйнування приміщення. Співробітникам спецслужби, ймовірно, доведеться тимчасово шукати інше місце для роботи.
Чи було уражено прилеглу будівлю ОМВС та які там масштаби збитків - наразі невідомо.
При цьому структури ФСБ та підконтрольна Кремлю місцева влада намагаються приховати факт чергової атаки, змушуючи співробітників не розголошувати деталі та не коментувати подію.
Втім, місцеві жителі стверджують, що "переплутати такий вибух з чимось іншим неможливо" - інформація миттєво розлетілася месенджерами, а очевидці надсилають кадри з місця події.
Атака дронів по Росії
Нагадаємо, в ніч на 28 листопада "Птахи Мадяра" атакували та вивели з ладу Саратовський нафтопереробний завод в Росії. Загалом протягом ночі було атаковано десять об'єктів на території РФ.
А у четвер, 27 листопада вибухи пролунали на території військового містечка Росгвардії "Ахмат-Північ" у Грозному.
Крім того, в ніч на четвер, 27 листопада, вибухи пролунали у Новокуйбишевську Самарської області. Імовірно, ціллю безпілотників став місцевий нафтопереробний завод. 02.12.2025 — 4 — 789
Вогні, ялинки, мерч і портрети Трампа: перша леді Меланія Трамп показала, як прикрасила Білий дім до Різдва.
1 грудня Білий дім показав оздоблення залів до зимових свят, за яке за традицією відповідала перша леді.
Перша леді США Меланія Трамп прикрасила Білий дім до Різдва. Щорічно, згідно з традицією, дружина президента має обирати тему для декорування резиденції. Цього року тема звучить так: «Дім там, де серце». Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
У декорі було задіяно понад 50 різдвяних ялинок, 75 вінків, 75 000 метрів стрічок і 10 000 синіх декоративних метеликів.
«У це Різдво святкуймо любов, яку ми зберігаємо в собі, і діліться нею з навколишнім світом», — написала перша леді в заяві, у якій вона сказала, що її надихають радощі, труднощі та рух материнства й бізнесу.
«Зрештою, де б ми не були, ми можемо створити дім, сповнений витонченості, сяйва і нескінченних можливостей».
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Золоті зірки на ялинці, що символізують вищу жертву, доповнюються прикрасами, що представляють офіційні птаха та квітку кожного штату і території США.
У Зеленій кімнаті невелика ялинка розташована між двома портретами президентів, зробленими з 6000 деталей пазла — один Джорджа Вашингтона, інший президента Дональда Трампа.
У Державній їдальні розмістили 120-фунтову пряникову модель Білого дому, прикрашену вінками та американським прапором.
Презентувала перша леді США свою роботу також у 65-секундному відеоролику, який опублікували на YouTube Білого дому. У відео вона була в тому самому вбранні, в якому її сфотографували раніше на Південній галявині. 01.12.2025 — 21 — 883
Це перший український великий джазовий конкурс, та ще й з міжнародним журі. Зазвичай змагання між музикантами відбуваються в режимі безпосереднього концертного виступу, протягом короткого часу — від одного до кількох днів, іноді оцінювання проходить за відеозаписом.
В цьому випадку робота журі триватиме стільки, скільки буде потрібно, а матеріали приймаються від 25 листопада 2025 року по 15 січня 2026 року. До оцінювання очікуються відеозаписи не менше двох концертних номерів — в номінації Best Ukrainian Jazz Band 2025 («Найкращий український джазовий гурт 2025 року»), та необмежена кількість аудіо альбомів — в номінації Best Jazz Album Release 2025 («Найкращий джазовий реліз 2025 року») — але оцінюватиметься кожен окремо, та і записані вони мають бути протягом 2025 року.
Вік учасників починається від 18 років, група має знаходитись в Україні, учасники повинні бути громадянами України. Гран-прі серед кращих бендів дасть можливість виступити на п’ятьох провідних європейських джазових майданчиках та на церемонії нагородження в рамках Європейської джазової конференції. Друга премія дарує один день студійного запису в DUMA Studios. Володарі третьої премії зможуть отримати консультації з промоушену від лейблу Pomitn.
Найкращий український джазовий альбом отримає рецензії, а його автори — інтерв'ю в кількох великих міжнародних джазових засобах масової інформації.
Конкурс Ukrainian Jazz Prize організовують Український інститут та Europe Jazz Network (EJN). Про нього вони сповістили 25 листопада на прес-конференції. Всі деталі є на веб-сайті УІ.
Текст та фото — Олександр Зубко. 29.11.2025 — 18 — 2086
