Узбецький метрополітен: підземний світ радянської розкоші
За радянських часів, якщо населення міста перевищувало мільйон, місто здобувало право на будівництво метро. Станції підземки, де щодня проходять десятки тисяч пасажирів, здавалися міським архітекторам тим місцем, яке може прикрасити похмурі будні радянських людей. 1977 року столиця Узбекистану Ташкент стала сьомим радянським містом, де побудували метро. Для декорування стін підземки запросили художників і дизайнерів, які мали зобразити на них величні сцени з історії Узбекистану та Радянського Союзу. Деякі станції прикрасили куполоподібними стелями та плиткою з орнаментом, що нагадує узбецькі мечеті доби Шовкового шляху. Інші оздоблені помпезними люстрами та мармуром як зали палаців європейських монархів. Видавництво путівників Lonely Planet назвало ташкентське метро одним з найгарніших у світі.
Багато хто фотографує багатий декор приміщення. До недавнього часу це було заборонено в узбецькому метро
Станція «Алішера Навої», названа на честь відомого узбецького письменника та художника, є однією з найвідоміших в ташкентському метро. Арочні куполи та блакитна плитка нагадують про історію Узбекистану часів Шовкового шляху з його старовинними мечетями та медресе. Це - одна з центральних станцій, де щодня проходять тисячі мешканців і гостей столиці
Коли будували ташкентський метрополітен, його також планували використовувати як бомбосховище на випадок ядерної війни. Через побоювання шпигунства та витоку важливої військової інформації й була заборонена фотографія. Однак і після падіння СРСР, коли до влади прийшов колишній радянський партійний лідер Іслам Карімов, заборону не скасували. Наступник Карімова Шавкат Мірзійоєв почав проводити реформи, прагнучи залучити в країну інвесторів та туристів. Усвідомивши, що метро може бути чудовою туристичною пам'яткою, у 2018 році уряд зняв з нього статус військового об'єкту і скасував 41-річну заборону на фотографію.
Кожна станція ташкентського метро має унікальне оздоблення з мармуру, граніту, скла, кераміки та алебастру. Багато станцій декоровані на певну тематику, що відбивається також і в їхній назві. Наприклад, станція «Космонавтлар» (на фото) на Узбекистанській лінії, яка присвячена радянським завойовникам космосу, або станція «Пушкіна» за кілька зупинок від неї на Чилонзорьскій лінії.
На стіні станції «Космонавтлар» - портрет Юрія Гагаріна, першої людини в космосі. Гагарін та інші перші космонавти були одними з найважливіших героїв СРСР. Їх образ широко використовувала російська пропаганда як символ величі радянської влади і її лідерства в космічних перегонах. Поруч із портретом Гагаріна - сюрреалістичні зображення інших відомих космонавтів на тлі футуристичного дизайну в блакитних і темних тонах. Такі кольори бачать астронавти, покидаючи атмосферу Землі.
Цілком в дусі радянської епохи чимало станцій прославляють працю пролетаріату. Станція «Пахтакор» («Збирач бавовни») прикрашена величезними мозаїками із зображенням бавовника. Радянський уряд бачив Узбекистан нацією з виробництва бавовни. Після перебудови економіки республіки та відводу річок Узбекистан давав понад 70% бавовни в СРСР. Результатом цього стала екологічна катастрофа. Аральське море - колись четверте за величиною озеро світу - почало пересихати. У пустелях, що утворилися на його місці, залишилися іржавіти риболовецькі флоти та портові міста.
Однак під зовнішнім шиком залишається стара радянська інфраструктура. Більшість поїздів мають вагони класу 81-717 / 714, спроектовані в середині 1970-х і поширені в пострадянських метро інших міст. Потяг має чотири вагони, які обслуговують платформи довжиною 100 м завдовжки. В ташкентському метро їздять 168 таких впізнаваних синіх радянських поїздів. Але поволі їх вже замінюють новими моделями.
Поїздка на метро коштує 1400 узбецьких сумів (близько 3,6 грн). Мінімальна заробітна плата в Узбекистані становить 527 тис. сумів на місяць (1384 грн). Ташкентське метро поступово розширюється: в 1984 році відкрили другу лінію, а в 2001-му - третю. Третю лінію продовжують будувати, плануючи врешті-решт з'єднати північні райони з аеропортом на півдні.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 440
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 749
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1580
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2935
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2932
