13.11.2019
— США — maxim-nm.livejournal.com — 32975 США, армия
Как живет армия США
Украинец Александр Святов выиграл грин-карт и уехал в США, теперь он служит в пехоте американской армии по контракту — в американскую армию принимают иностранцев, и уже через год службы вы можете получить американское гражданство и множество льгот. Про свои приключения Саша рассказывает на ютуб-канале а также в телеграме. Для начала немного о том, что из себя представляет армия США. Первое и самое важное — в армии США не существует никакого призыва, абсолютно все военнослужащие являются контрактниками. Фразу "закосить от армии" для американца вы просто не переведёте — туда идут только те, кто на самом деле этого хочет (чаще всего — мечтает с детства), а медкомиссии не стараются забрать в армию всех кривых да больных, а наоборот — стараются найти у вас всевозможные болячки, чтобы не пустить в армию. Второй момент, который отчасти вытекает из первого — в армии США совершенно нет дедовщины и произвола. Да, офицеры (и в особенности сержанты) достаточно жестко общаются с солдатами (особенно на первой ступени обучения) — приучая к тяготам армейской жизни, но никто никогда не будет унижать ваше достоинство, а сержант никогда не поручит сделать что-то (например, комплекс физических упражнений), чего не может сделать сам. Рядовые же солдаты находятся на равных правах и стараются всячески поддерживать друг друга. Более того — обучение в целом считается успешным только в том случае, если из солдат удалось сколотить команду. И третье — армия США содержится на деньги демократического общества, интересы которого защищает — и поэтому полностью отчитывается перед тем самым обществом о том, на что тратятся налоги людей. Ситуация, чтобы солдат кормили гнильём или выдали плохую некачественную форму — в США невозможна в принципе, потому что это тут же станет широко известно, и все виновные понесут наказание за коррупцию. Впрочем — этого никто и не пробует делать.
За свою службу в американской пехоте обычные рядовые получают ежемесячную зарплату в размере около $1800-$1900. Еда, проживание, армейская одежда — всё за счёт армии США и американских налогоплательщиков. По словам Александра, за вычетом мелких трат на всякие дополнительные нужды, в месяц получается откладывать по $1000-$1500 чистого заработка. А теперь давайте посмотрим на фотографии.
Все солдаты Третьей пехотной дивизии армии США, которые не имеют собственного жилья, живут в так называемых армейских бараках
Это очень аккуратно и красиво построенные кирпичные здания, где у каждого военнослужащего есть отдельная комната
Армейский барак, перед которым расположена баскетбольная площадка. Территория аккуратная, её убирают специальные службы, но и солдаты стараются не запускать и не замусоривать территорию — за этим следят назначенные дежурные
Недалеко от бараков на территории части располагается автостоянка, на которой можно увидеть автопарк американских солдат
Коридоры внутри барака. За каждой такой дверью размещается нечто вроде небольшой квартиры для двух человек — в прихожей-холле есть общая кухня и санузел, а также две отдельные комнаты, в каждой из которых живёт по одному военнослужащему
Комната, в которой живёт Александр. Компьютерный стол и кресло, кровать, тумбочка, обычный стол, есть также ещё пару шкафов, которые не попали в кадр. Комната довольно просторная — метров 16 квадратных, и по общему убранству напоминает недорогой отель. По желанию солдаты могут докупать себе мебель и остальное
В части есть несколько классных спортзалов, в которых солдаты поддерживают свою физическую форму — вот один из крытых спортзалов, в дальней части которого можно увидеть баскетбольную площадку, а на переднем плане — зону для силовых тренировок со штангами и гантелями
Зона для кардио-тренировок — беговые дорожки и велотренажёры. Дорожек много, чтобы все желающие могли разместиться. Чтобы бегать было интереснее — перед дорожками висят большие плоские телевизоры — бегаете и включаете фоном любимый канал. Нужно упомянуть и о том, что в армии США абсолютно всем можно пользоваться мобильными телефонами и фотоаппаратами — за исключением некоторых типов учений
Раздевалка в спортзале
Скалодром в холле, на котором отлично отрабатываются навыки альпинизма
А это — крытый бассейн
Душевые и туалеты
Помимо крытого спортзала — для тренировок солдат в части есть ещё и крупная воркаут-площадка, где можно заниматься в хорошую погоду. А ещё прямо в части есть красивый канал и беговая дорожка, где можно бегать кроссы
Столовая в Третьей пехотной дивизии, в которой служит Саша — без преувеличения похожа на кафе в хорошем пятизвёздочном отеле с системой «всё включено»
Солдаты питаются по системе «шведский стол» — каждый берёт поднос и набирает всё что хочет, выбор очень большой. Есть даже деликатесы, вроде клешней краба. Всё это разумеется бесплатно — солдат кормят за счёт армии, из зарплаты за питание в столовой ничего не вычитается
На десерт есть множество сладостей, пирожных и фрукты/ягоды
Есть даже вот такие огромные торты. Иногда, к всяким национальным праздникам местные кондитеры пекут торты с символикой США или американской армии
Кофе и десерт американского пехотинца
Несколько примеров армейских обедов
Жареная курица, паровые овощи, салат и что-то на десерт
Ещё один обед — отлично приготовленное мясо, запечённый картофель, салат из свежих овощей, десерт. Как видно — всё отлично сбалансировано по белкам/жирам/углеводам
Пример завтрака — свежесваренная каша с йогуртом, чашка голубики, тарелка нарезанной дыни, сладости и кофе
Ещё один завтрак
Перекус
Ужин
Возможно, от предыдущих фотографий у вас сложилось представление об армии США как о месте, где солдаты только отдыхают, время от времени бегая на турнички да питаясь всякими разносолами. Это не так — служба в американской армии это достаточно сложная работа, где от солдат требут очень многое. Прежде всего, уже на этапе первой ступени обучения из солдат стараются сделать команду
Затем — от солдата требуется максимально хорошо и полно изучить свою военную специальность, а также изучить и отработать все необходимые военные навыки
Учений очень много, Александр выкладывает много видео на своем канале, и кажется что пехота США изучает вообще все военные навыки, которые только есть в сухопутных войсках — длительные марш-броски и многодневные полевые учения (в том числе и ночные), отработка навыков зачистки зданий и десантирования, стрельбы из вообще всего, что только может стрелять и прочее подобное
До службы в армии США Александр служил в украинской армии и говорит, что ни одна из постсоветских армий, включая всевозможные секретные и сверхсекретные спецназы не сравнится по качеству подготовки с обычной американской пехотой. Только на одном полевом выезде Саша и его товарищи (5-6 пулемётчиков) отработали по целям 19 тысяч патронов — изучая и отрабатывая различные навыки стрельбы
Коробки с патронами на учениях. Кстати, все гильзы после учений собираются самими солдатами и сдаются на переработку
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 441
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 750
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1583
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2939
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2935
