Шорт-лист лучших снимков 2019 года по версии жюри Mirabaud Yacht Racing Image Award
Жюри Mirabaud Yacht Racing Image Award выбрало из 80 претендентов 20 фотографов, которые, по их мнению, достойны попасть в шорт-лист премии. Церемония награждения победителей и призеров состоится в рамках Yacht Racing Forum, который пройдет 25-26 ноября.
Джеймс Томлинсон (James Tomlinson); Швеция. Команда Sled убирает спинакер на чемпионате мира в классе TP52.
Эйке Шурр (Eike Schurr); Германия. Команда Alegre рвется к финишу во время регаты суперсерии TP52 в Кашкае. Ветер в этот день превышал 30 узлов. «Непростые условия для всех команд. И для дрона тоже», — отмечает Шурр.
Йоран Бюбке (Jöran Bubke); Германия. Взгляд на Maxi 77 JETHOU с вертолета во время Les Voiles de Saint-Tropez 2019. «Обычно я считаю, что чем ближе, тем лучше. Но на этот раз работал принцип чем выше, тем лучше», — вспоминает Бюбке.
Грэм Снук (Graham Snook); Великобритания. «Этот снимок — один из тех, что я сделал для материала The Guardian об Алексе Томсоне и его сногсшибательной новой IMOCA 60 Hugo Boss. Яхта была на воде 10 дней и Алекс и его команда все еще тестировали, на что она способна. Бриз 18–20 узлов был на тот момент самым сильным ветром, который встречала лодка. Команда взяла рифы, лодка идет под стакселем № 3, но тем не менее разгоняется свыше 30 узлов. Настоящая ракета. На снимке момент, когда Hugo Boss максимально поднялась над водой на фойлах. Еще чуть выше, и она упадет обратно в воду», — рассказывает Снук.
Иан Роман (Ian Roman); Великобритания. «Из-за плохой погоды регату SailGP в Каусе пришлось сократить до одного гоночного дня. Меня наняла американская команда. Лодки рванули вперед со стартовой линии, обогнули первый знак, и я с ужасом наблюдал, как парни медленно переворачиваются спустя считанные секунды после начала гонки» — рассказывает Роман.
Тома Кампийон (Thomas Campion); Франция. «Снимок сделан 3 октября на регате Voilles de Saint-Tropez 2019. Я впервые увидел особый парус, который крепится под спинакер-реем. На полном курсе у 10-метрового винтажного гафельного куттера Marga впечатляющая площадь парусов. В нескольких метрах от нижнего знака их было пять: грот, стаксель, генакер, спинакер и этот маленький парус. Мне действительно нравятся эта белая стена, синее живописное море и одежда бакового», — рассказывает Кампийон.
Илой Штихельбо (Eloi Stichelbaut); Франция. На снимок попала новая IMOCA Себастьяна Симона (Sébastien Simon) — ArkeaPaprec. Фотограф снял ее с вертолета, когда Себастьян вместе со своим товарищем по команде Винсеном Риу (Vincent Riou) тренировался перед Transat Jacques Vabre 2019. «Vendée Globe 2020 будет потрясающим», — считает Илой.
Пьерик Жаннуто (Pierick Jeannoutot); Франция. Паруса двух J70, идущих разными галсами к финишу одной из гонок Trophy Semac в Марселе, образовали единую симметричную фигуру.
Лорис фон Зибенталь (Loris von Siebental); Швейцария. «Регата Bol d’Or Mirabaud на Женевском озере запомнится редким по своей силе штормом. Когда было сделано это фото, грозовой фронт двигался со скоростью более 100 км/ч. Он накрыл нас, и дневной свет исчез за горизонтом. Мы осознали, что суперсовременный озерный катамаран может идти при ветре превышающем 60 узлов!», — рассказывает фон Зибенталь.
Сэм Картал (Sam Kurtul); Великобритания. «В экстремальных условиях, в которых проходила первая европейская регата серии SailGP, австралийская команда доминировала, выиграв все три гонки в первый и единственный гоночный день в Каусе. Снимок сделан посреди пролива Солент, где австралийцы неизменно шли с большим отрывом от соперников. Именно на этом участке они стали первой командой, которая преодолела скоростной барьер в 50 узлов во время гонки. Я выбрал этот кадр, так как он демонстрирует мощь фойлера F50 и превосходные навыки управления австралийской команды SailGP», — рассказывает о своей фотографии Картал.
Матиас Капицано (Matias Capizzano); Аргентина. Американец Томми Ситцманн противостоит волнам на своем «Оптимисте» во время регаты St Thomas International Optimist Regatta на Виргинских островах в Карибском море.
Майкл Читтенден (Michael Chittenden); Новая Зеландия. Гарри Прайс (Harry Price), Пол Маккензи (Paul MacKenzie) и Мэт Стента (Matt Stenta) на 4,9-метровом «Скифе» Sutech во время первой гонки Point Score в заливе Сиднея. «Мне всегда хотелось попробовать сфотографировать, каково это — ходить на «Скифе». Конкретно в тот день — мокро и безумно», — говорит Читтенден.
Максим Орлавиль (Maxime Horlaville); Франция. «Я делал этот кадр на последних процентах батареи моего дрона. Я был на борту IMOCA Apivia, которая вышла из Порт-ла-Форе в Ла-Рошель, и снимал Шарля Далина и Яна Илле. С дрона я сделал фото лодки со всех ракурсов, используя режим высокоскоростной съемки, а затем полез в настройки и стал уменьшать скорость. Просто чтобы посмотреть, что получится. Просматривая кадры на компьютере, я удалил 90% из них. Они были размытыми и не отражали реальную скорость лодки. Это фото — единственное исключение», — рассказывает Орлавиль.
Бо Ванг (Bo Wang); Китай. Команда Pata Negra тренируется перед Rolex Fastnet Race 2019 проливе Солент. «Полуденное солнце преобразило эту лодку. Когда я смотрю на это фото, я забываю о направлении движения и пространстве. Это подарок, который сделали море и парусный спорт», — рассказывает о снимке автор.
Фабио Такола (Fabio Taccola); Италия. Supernikka и Pendragon в режиме «стелс» во время гонки 151 Miglia в Пизе
Марта Роватти Студихрад (Marta Rovatti Studihrad); Италия. «День был почти закончен, результаты последней регаты #7 Italia Cup в классе «Лазер» обсуждались. Свет ноябрьского дня постепенно угасал. Мы были на ногах всю вторую половину дня, все устали, но золотой свет, который предшествует закату, создал магическую атмосферу в гоночной зоне. Я думаю, это фото, снятое позади верхнего знака, передает энергию, напряжение и драматизм последних минут регаты», — рассказывает Роватти Студихрад.
Шерон Грин (Sharon Green); США. Volvo 70 Wizard, участница Pineapple Cup, на всех парусах проходит неспокойный район в 25 милях от Майами. Из-за Гольфстрима скорость течения здесь достигает около трех узлов, да к тому же дует сильный бриз. «Необходимо удерживать лодку от зарывания носом в волну. При такой ограниченной видимости все свободные руки на корме брошены на лебедки», — рассказывает Грин.
Роберт Гайдук (Robert Hajduk); Польша. Блазей Озог тренируется в Египте на Красном море. «Я выбрал это фото, потому что оно отличается от «мокрых снимков», снятых на борту лодки, или динамичных кадров с регат. Мне нравится фон и настроение моего снимка», — говорит Гайдук.
Мартина Орсини (Martine Orsini); Италия. «Когда я снимаю гонки, в которых участвует много лодок и яхтсменов, я обычно охочусь за определенными деталями, которые характеризуют день или ситуацию. День, в течение которого дует сильный ветер, дает шанс понаблюдать за разнообразием форм, которые может принимать вода. На этом снимке вода, разбиваясь о нос маленькой O’pen Bic, создает очень странную и нетипичную фигуру. Создается впечатление, что возник магический щит, который защищает юного яхтсмена» — рассказывает Орсини.
Крейг Гринхилл (Craig Greenhill); Австралия. Впечатляющая флотилия выходит из залива Сиднея на старте Rolex Sydney Hobart Yacht Race 26 декабря 2018 года. К участникам знаменитой регаты присоединяются сотни зрителей на своих лодках.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1306
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3492
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3557
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3638
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3948
