Контракти.ua

31.10.2019 — Киев, Украина — informator.ua — 17209
футбол, Динамо, Шахтер, Кубок Украины
«Динамо» — «Шахтер»: фантастическая развязка

В Киеве на НСК «Олимпийский» прошел матч 1/8 финала Кубка Украины. На домашнем поле киевское «Динамо» принимало донецкий «Шахтер». На главной арене страны «бело-синие» хоть и в овертайме, но все таки добыли такую важную победу со счетом 2:1 и прошли в четвертьфинал турнира. Матч прошел 30 октября. На столичном НСК «Олимпийский» собрались чуть менее 35 тысяч любителей футбола. Главный тренер киевлян Алексей Михайличенко откровенно удивил ротацией на матч. Лидер команды Виктор Цыганков сместился с привычного для себя правого фланга в центр под нападающим, тогда как вакантное место справа занял Караваев. Зато Беньямин Вербич, которого также пробовали несколько раз под нападающим, на этот раз сыграл на родном левом фланге. «Динамо» после серии неудач хотело реабилитироваться перед своими болельщиками и начало матч очень живо. За первые 10 минут встречи киевляне нанесли сразу 4 неплохих удара. Началось все на 2 минуте, когда Вербич пробивал с подбора — донетчан выручил Пятов, который далеко не без трудностей перевел мяч в штангу, от которой «круглый» ушел на угловой. Вскоре свои удары наносили Караваев, Сидорчук и Беседин, но все они хоть и несли опасность, но цели так и не достигли. Чего нельзя сказать о ударе Сидорчука на 22 минуте! Сергей просто феноменальным ударом с метров 25-и поразил дальний угол ворот «Шахтера» так, что Пятов даже не шелохнулся, проводя мяч взглядом! И тут «Динамо» понесло. «Бело-синие» на кураже понеслись вперед, однако кроме позиционного преимущества больше похвастать ничем не смогли. Вспомнить лишь можно опасный прострел Кендзеры справа на Беседина, но Артем буквально на пару сантиметров разминулся с мячом. Шахтер же свой первый удар нанес на 30 минуте, а в створ донетчане попали лишь в компенсированное время: сначала Марлос пробивал пяткой с линии штрафной, а затем и Конополянка стрелял издали, но в обоих случаях уверенно действовал Бущан. Со стартом второй половины встречи «горняки» активизировались и владели позиционным преимуществом, которое выливалось лишь в полумоменты. Например, Коноплянка пытался попасть в дальний угол своим фирменным ударом с места левого полусреднего, однако в створ не попал. Ближе к середине тайма «Динамо» удалось выровнять игру и создать свой ряд моментов. Сначала Беседин отобрал мяч у Матвиенко и попытался перебросить Пятова — чуть выше. Затем у Миколенко после подачи слева и рикошета практически получилось сделать то, что не получилось у Беседина, но на чеку был голкипер донетчан. Затем опасно было уже у ворот киевлян: Тайсон решил пробить со штрафного нестандартно низом — мяч разминулся с ближней штангой. Далее Степаненко пробивал головой после подачи с углового, но «Динамо» выручил Бущан, намертво словив мяч. Ну а на 90 минуте в игру вмешался уже арбитр: Шепелев сыграл грубо, подкатившись сзади под Тайсона и рефери тут же показал полузащитнику «бело-синих» прямую красную. Как же тут не вспомнить об эпизоде в первом тайме, когда Степаненко точно так же сфолил на Вербиче, но получил лишь желтую. Ну а закончилось все угловым у ворот хозяев на 90+2 минуте: после серии заблокированных ударов мяч отлетел к Степаненко, который сходу из-за пределов штрафной ударил в дальний угол — Бущан хоть и дотянулся до мяча, но отбить «круглого» не сумел. 1:1, и уставшие команды ждал еще и овертайм. Овертайм начался при преимуществе гостей, ведь «Динамо» было в меньшинстве после удаления Шепелева. Но долго так не продолжалось: опять таки вездесущий Степаненко снова сфолил на Вербиче и вновь получил желтую, которая стала для него второй. Определенные «качели» продолжились, и уже «Динамо» перехватило инициативу. Кроме удаления в первом овертайме можно вспомнить лишь удар Гармаша издали — Пятов был на месте. А вот во втором овертайме все перевернулось. Игра больше была похожа на шахматную партию, чем на футбол. Все устали и никто не хотел рисковать, лишь лениво разгоняя свои атаки. Одна из таких атак завершилась угловым у ворот гостей на 109 минуте встречи. После великолепной подачи де Пены, который вышел на замену уже в овертайме, Денис Попов показал просто невероятное стремление забить, и выпрыгнув выше всех в штрафной соперника просто вколотил мяч в сетку головой! Это первый забитый мяч молодого защитника во взрослой карьере игрока. Донетчане же ответить уже ничем не смогли: времени было немного, да и сил ничтожно мало. 2:1 — «Динамо» идет дальше. Таким образом киевляне обеспечили себе участие в 1/4 финала Кубка Украины, а действующие обладатели трофея вылетели из розыгрыша в этом сезоне. Следующий свой матч «бело-синие» проведут уже в это воскресенье, 3 ноября против «Львова». Матч состоится в Киеве на НСК «Олимпийский».

Беньямин Вербич, в отличие от последних матчей, просто «рвал» левый фланг

Дополнял же картину на левом фланге вездесущий Виталий Миколенко

Владимир Шепелев был очень неплох на подборах

Борьба шла за каждый кусочек поля

Неожиданно для всех справа в атаке вышел Александр Караваев

Стоит сказать, и справа у Караваева с Томашем Кендзерой тоже получился неплохой тандем

На поле традиционно для таких матчей имела место грубость

Никто не хотел уступать

Давид Хочолава неудачно приземлился во время игрового эпизода

Артем Беседин также очень качественно провел поединок

Однако после удаления Артема пришлось заменить на Дениса Гармаша, чтобы укрепить центр поля

Именно на Вербиче Степаненко получил обе свои карточки, которые превратились в удаление

На последний угловой побежал и голкипер «Шахтера» Андрей Пятов, повлияв на взятие ворот киевлян

Радость «бело-синих» решающему забитому голу Денисом Поповым

Киевские фанаты, впрочем как и всегда, были безупречны

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1274

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3476

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3623

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3935