Александр Ранчуков был уличным фотографом, которого не интересовала эстетика стрит-фотографии. Он бежал из города в лес, но не противопоставлял их друг другу. Он бросал вызов советским плакатам, показывая настоящих советских людей и настоящую советскую жизнь. Фотограф Александр Ляпин вспоминает друга, коллегу и знатока украинских улиц. «Александр Ранчуков — автор нескольких книг о Киеве и огромного числа снимков. Ранчуков боролся за сохранение памятников истории и архитектуры, был теоретиком творческой фотографии, мыслителем. А как фотограф он стал летописцем Украины времен позднего СССР. Ранчуков был уличным фотографом, но его почти не интересовала эстетика стрит-фотографии — охота за моментом, поиск уникальной композиции, которая существует доли секунды. Его интересовало типичное, то, что связывает людей его времени в разных городах Украины. Ранчуков писал картину советского бытия — скучного и невыразительного, даже омертвевшего: одинаковые серые улицы, неприглядная одежда, уличная торговля, лужи и грязь. На его снимках — горькая, безысходная пустота. Ранчуков не останавливает мгновение, а фиксирует и так застывшее время, липнущее к эмульсии фотопленки. Александр снимал на уровне глаз — «как видит прохожий» — и не признавал цветной фотографии: «Цвет — это поверхностное видение предмета. Сегодня человек может быть в красной рубашке, завтра в зеленой. Здание можно покрасить в коричневый цвет, завтра в зеленый… Невозможно понять предмет съемки в цвете. Объем, фактура определяет его. Цвет отвлекает, а черно-белый снимок помогает выявить суть объекта , который я фотографирую». Коллеги не всегда понимали, зачем Ранчуков фиксирует «никакое ничто». Этим не похвастаешься на конкурсах, не получишь золотую медаль на выставке. Сам фотограф не верил, что работы будут оценены и востребованы при его жизни. Он осознанно снимал «в стол» — но с удовольствием показывал фотографии всем желающим. «Если снимок получился удачным, возможно, он может заинтересовать кого-то еще. Таким образом, фотография — это мой способ общения с миром, с другими людьми». Мне он признавался, что работает как летописец: потом, через много десятилетий эти черно-белые отпечатки дополнят рассказ о печальном конце СССР, разложение которого так хорошо выражали тусклые улицы городов. Ранчуков верил в светлое будущее страны и говорил, что молодые люди, которые будут жить в довольной, сытой, богатой Украине, благодаря его снимкам смогут узнать, как тут все было раньше. Он хотел показать этой молодежи, как выглядели лица советских людей — совсем иначе, чем на плакатах. Ранчуков вписывал лицо прохожего в окружающую среду, не противопоставляя, не дополняя, а утверждая, что это одно и то же: лица прохожих похожи на тротуары, облезлые стены домов, темные окна с недобрыми «взглядами» мутных стекол. Ранчуков был человеком природы. Он брал палатку, садился на велосипед и уезжал в лес. Находил места, куда люди не доходят, и жил там неделями — старался слиться с окружающим миром, стать его частью. Он не убивал комаров, которые пили его кровь. Как-то фотограф обнаружил рядом с палаткой гнездо шершней и лежбище ядовитых змей. Так они и жили рядом, не беспокоя друг друга. С не меньшей страстью Александр делал городские пейзажи: он снимал улицы ранним утром, в тумане — бродил по пустынным кварталам, пытаясь уловить что-то сверхреальное. Однажды он сфотографировал скамейку в «Софии Киевской» и назвал ее «Место для разговора с Богом»: «…ты можешь прийти, сесть на эту скамеечку — никто тебе не помешает — и поразмышлять: о жизни, о себе, о чем-то важном… Для кого-то это и есть разговор с Богом. Или — медитация». Интересно, что Ранчуков, будучи абсолютно нерелигиозным человеком, часто связывал свои фотографии с именем Бога. Однажды он увидел в фактуре древесной коры, в следах, оставленных короедами, некие знаки, напоминающие буквы или иероглифы. Атеист Ранчуков фотографировал их раз за разом, сделал сотни снимков — он расшифровывал письмена Бога. Глаза фотографа светились, он говорил, что почти понимает эти послания и скоро их объяснит. Пейзажи Ранчукова очень непросты: это не упоение туманами и восходами, а расшифровка посланий и знаков, игра жизни и смерти, антропоморфные и зооморфные образы. Для него это были отражения каких-то глобальных, неосязаемых человеческим разумом процессов. Ранчуков сам иногда удивлялся тому, что увидела его камера, ее неожиданному сарказму. Когда в начале 90-х он торговал своими фотографиями на Андреевском спуске, особенно хорошо продавался снимок, на котором толпа плохо одетых советских мужчин с удивлением и восторгом рассматривала американский автомобиль. Они напоминали австралийских аборигенов, впервые увидевших самодвижущуюся техническую диковинку. Такие сюжеты привлекали покупателей. Ранчуков был в отчаянии от их предпочтений и, несмотря на успех торговли, вскоре ее забросил. В конце жизни он все чаще сбегал в лес — прятался там от города, который разрушался сам и разрушал представление о гармонии в сознании фотографа. Работая в НИИ теории и истории архитектуры, Ранчуков вдоль и поперек отснял Киев и другие города Украины: детали фасадов старых домов, виды улиц и площадей. Когда пару лет назад я был у него дома, мы долго рассматривали фотографии Киева — и он с горечью замечал: этого дома уже нет, этой улицы нет, тут все по-другому. Как-то он показал свои киевские снимки студентам одного из столичных вузов: все они были киевлянами и считали, что знают и любят родной город. Они рассматривали работы и вдруг спросили: а что это за город? Ранчуков опешил: «Этого города больше нет, и жителей его тоже больше не осталось». Собрал фотографии, сказал: «До свидания» — и вышел курить.Когда прощались с Ранчуковым, выступил только один человек — Александр Гляделов. Он произнес одну короткую фразу: «Старый Киев, который любил и снимал Ранчуков, умер, а вместе с ним ушел и Ранчуков».
Новий Папа Римський Лев XIV у неділю, 18 травня офіційно зійшов на посаду. Він став першим американцем, який очолив Святий престол.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на AP.Про це повідомляють Контракти.UA.
Сьогодні, 18 травня, у Ватикані відбулась інавгураційна меса Папи Лева XIV з нагоди початку його понтифікату.
Під час інавгураційної меси новий понтифік проголосив послання про єдність. Папа Лев XIV сказав, що хоче служити вірянам через два виміри папства: любов і єдність.
"Я хотів би, щоб нашим першим великим бажанням була єдність Церкви, знак єдності та причастя, який стане запорукою для примиреного світу", - сказав він.
У фінальній промові на церемонії інтронізації Папа Римський Лев ХІV згадав про Україну і сказав, що "очікуються перемовини про справедливий мир".
Також під час церемонії він отримав символи папства - вовняну накидку на плечі і так званий "перстень рибалки".
Варто зауважити, що під час інавгурації на площі Святого Петра у Римі зібрались десятки тисяч людей. Там також були присутні низка світових лідерів, зокрема й президент України Володимир Зеленський разом з першою леді Оленою.
Роберт Френсіс Прево став новим Папою Римським
Нагадаємо, 7 травня кардинали Римо-католицької церкви розпочали конклав з метою обрання нового Папи Римського. Однак перший день голосування був провальним, а вже наступного вечора над Сикстинською капелою з'явився білий дим.
Новим Папою Римським став кардинал Роберт Френсіс Прево, який узяв собі папське ім'я Лев XIV. Це перший в історії Папа Римський, який є громадянином Сполучених Штатів Америки (США). 18.05.2025 — 8 — 341
У розвідці вперше представили власні морські дрони, вони здатні знищувати кораблі та літаки
Головне управління розвідки показало новий вітчизняний морський дрон Magura V7, який одночасно може завдавати ударів кораблям агресора, а також управляти системою протиповітряної оборони для знищення цілей. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили у ГУР МО та РБК-Україна.
Завдяки значно збільшеній вантажопідйомності Magura V7 здатний нести корисне навантаження до 650 кг і може одночасно використовуватися як морський дрон-камікадзе і водночас мати на озброєнні керовані ракети або бойовий модуль з кулеметом.
Новий надводний човен отримав довший і ширший корпус. Тепер довжина бойової версії морського дрона становить 7,2 м, а ширина — 2,1 м, тоді як базовий Magura V5 має корпус 5,75 м завдовжки й 1,5 м завширшки.
Також у Magura V7 майже вдвічі збільшено максимальний радіус дії — до 800 морських миль (1480 км), при цьому автономність становить щонайменше дві доби, а при наявності генератора — до семи діб. Максимальна швидкість надводного дрона при повному навантаженні складає не менше 39 вузлів (72 км/год).
«Ви бачите ракети ППО — і це говорить саме за себе. Починаємо витісняти, скажімо так, росіян із повітря над Чорним морем», — cказав очільник ГУР Кирило Буданов.
Нагадаємо, саме цей надводний безпілотник 2 травня вперше в історії успішно уразив два ворожі винищувачі Су-30, тим самим завдавши росіянам шкоди щонайменше на $100 млн. 15.05.2025 — 7 — 863
Через постійні обстріли російської армії українське місто Торецьк, що у Донецькій області, майже повністю зруйноване.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Facebook бригади "Хижак". Про це повідомляють Контракти.UA.
"Колись - місто шахтарів, спорту і культури. Сьогодні - лінія фронту, згарище й порожні вулиці. Так виглядає Торецьк після "освобождєнія". Російська чума випалила все живе", - підписано фото зруйнованого міста.
На знімках показано Торецьк до та після російського вторгнення. Зокрема, стадіон "Авангард", шахту імені святої Матрони, палац культури "Україна", Будинок творчості, багатоповерхівки та вулиці, якими їздив громадський транспорт.
До війни "Торецьк був живим, працьовитим, наповненим людьми містом". Там проживали майже 40 тисяч українців. Працювали шахти, збагачувальна фабрика, хлібокомбінат, заводи.
"Гордістю був палац культури "Україна" при шахті "Центральна" - із зимовим садом, залами для репетицій, дитячими гуртками. А стадіон "Авангард" збирав до 10 тисяч глядачів. Сьогодні - це поле бою", - сказано у повідомленні.
Нагадаємо, за словами глави Донецької ОВА Вадима Філашкіна, у Торецьку залишаються 48 людей, а в Торецькій громаді - 142 людини. Українські військові намагаються доставляти допомогу цим людям.
Раніше 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ показала відео з Торецька після російського вторгнення.
Що відомо про Торецьк
До початку війни на Донбасі у 2014 році Торецьк (до 2016-го - Дзержинськ) був домом для приблизно 35 тисяч людей. Місто мало розвинену промислову інфраструктуру та вирізнялося активним економічним життям.
Його економіка переважно базувалася на вугледобувній галузі: шахти були головними роботодавцями для місцевого населення, а шахтарська праця визначала обличчя міста впродовж поколінь.
У Торецьку також функціонувала залізнична станція, яка слугувала важливим логістичним вузлом для перевезення вугілля й інших вантажів.
Раніше ми писали про те, що ситуація навколо Торецька погіршується, у випадку, якщо росіяни візьмуть його під свій контроль, то "відкриють" вже Костянтинівський напрямок. 15.05.2025 — 8 — 789
Вибухи на російському складі боєприпасів ГРАУ 22 квітня стали найбільшою втратою боєкомплекту з початку війни. Пошкоджено понад 1 кв. км території, знищено стратегічні запаси.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міноборони Великої Британії в Х (Twitter). Про це повідомляють Контракти.UA.
Як зазначається у зведенні, 22 квітня 2025 року на російському 51-му арсеналі боєприпасів ГРАУ у Володимирській області, приблизно за 80 км на схід від Москви, сталося кілька великих вибухів.
За даними українського Центру з протидії дезінформації, на складі зберігалося близько 105 тисяч тонн різних боєприпасів, включно з балістичними, авіаційними та зенітними ракетами, а також артилерійськими снарядами і боєприпасами для стрілецької зброї для боїв на передовій.
Супутникові знімки показують, що значна частина складу, понад 1 кв. км, була пошкоджена вибухами, що свідчить про колосальні втрати на ключовому стратегічному складі, що забезпечує війну Росії в Україні.
Крім того, пошкоджені вогнем, нестабільні боєприпаси, що не розірвалися, могли впасти за межі об'єкта, що потенційно становить небезпеку для цивільного населення поблизу.
Причини вибуху
Міністерство оборони Росії заявило, що вибухи сталися через пожежу, яка потім спричинила детонацію боєприпасів.
"Досить імовірно, що до цієї втрати призвели неналежні процедури поводження зі зброєю і недбале зберігання боєприпасів", - пише британська розвідка.
Це відповідає давній тенденції регулярно підтверджуваної російської некомпетентності щодо безпечного та належного поводження з власними боєприпасами.
"Вибухи 51-го ГРАУ, ймовірно, призвели до найбільшої втрати російських боєприпасів, спричиненої власними діями Росії в поточному конфлікті на сьогоднішній день", - зазначають у Міноборони Британії.
Нагадаємо, російський арсенал у Киржачі у Володимирській області РФ був підірваний 22 квітня 2025 року. 14.05.2025 — 4 — 826
На Подолі виявили печерний комплекс часів Середньовіччя, який міг слугувати сховищем під час воєн.
Унікальний підземний комплекс, виявлений 2022 року на київському Подолі, може стати однією з найцікавіших археологічних знахідок останніх років. Дослідники порівнюють його з відомими підземними містами Каппадокії (Туреччина) та наголошують на його винятковій історичній цінності. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомило видання Telegraf.
Група археологів на чолі з архітектором-дослідником історії Києва Дмитром Горбатюком натрапила на вхід до підземелля, перевіряючи давню родинну легенду про печери під старою садибою на Вознесенському узвозі. За ледь помітною цегляною кладкою відкрився 38-метровий лабіринт. Виявилося, що це лише частина розгалуженої системи з чотирьох печер, які, ймовірно, служили сховищем або таємними шляхами ще з часів Русі.
Археолог Тимур Бобровський зазначив, що київські підземелля є рідкісним і важливим археологічним об’єктом. Вони нагадують підземні міста Каппадокії в Туреччині, які також слугували прихистком від ворогів. За його словами, київські печери виконували схожу функцію, забезпечуючи безпеку під час нападів, зокрема після монгольської навали XIII століття.
Розкопки над печерами виявили культурний шар XII століття, що вказує на давнє заселення цієї території. Водночас окремі частини підземель були укріплені цеглою у XIX столітті
У березні 2023 року цей підземний комплекс офіційно став частиною культурної спадщини Києва, що дає нові можливості для його збереження та дослідження.
Нагадаємо, вчені заявили, що 99,999% глибин океану залишаються недослідженими.
Київські печери. Фото: Дмитро Горбатюк 10.05.2025 — 4 — 1719
