Держи деньги при себе и умей торговаться: лайфхаки для туристов в Стамбуле
Путешествие – всегда вызов. И в случае 30-миллионного Стамбула очень важно принять этот вызов правильно. Ведь приезжая в иностранный город, мы соглашаемся с правилами и традициями, по которым он живет. Если вы запомните несколько перечисленных выше советов, то запомните Стамбул именно таким – с его невероятными мечетями, которых здесь около 2 тысяч, и отзывчивыми местными, которые спешат на работу, несмотря на толпы туристов, с которыми не разминуться. С удивительным Босфором, разделяющим город на две части, одновременно объединяя, и с шумными рынками, в которых звучит сердце города. Совет №1. На рынке торгуйтесь, торгуйтесь и еще раз торгуйтесь. Покупая что-либо на стамбульских базарах, обязательно торгуйтесь. Так вы не только снизите цену (которая изначально сильно завышена), но и отдадите дань уважения местным обычаям. При этом важно помнить, что ни в коем случае нельзя пренебрежительно отзываться о товаре. Лучше похвалить и выразить сожаление, что вы не можете себе его позволить. Обязательно пробуйте то, что вам предлагают бесплатно, это также часть своеобразного турецкого базарного ритуала. Иногда на рынке так можно напробоваться, что полдня потом не хочется есть. Совет №2. Не берите такси рядом с главными достопримечательностями. Этот лайфхак кажется очевидным, но все же предупредим: ни в коем случае не берите такси возле основных достопримечательностей Стамбула. Таксисты здесь ловят туристов на «живца», точнее «неживца» – после длительной экскурсии, когда человек выбился из сил и готов ехать за любые деньги. Лучше заранее закажите машину или отойдите от туристического центра и поймайте такси там. Совет №3. Стамбул можно осмотреть совершенно бесплатно. В этом большом турецком городе есть масса достопримечательностей, которые можно посетить, не заплатив ни копейки. Например, можно обойти дворцово-парковый комплекс Йылдыз. Здесь находятся древние османские дома. Также отсюда открывается невероятный вид на Босфор. И все это абсолютно бесплатно. Для любителей интеллектуальной пищи подойдут музеи Эльгиз и Доганчай. В первом собраны работы известных европейских и турецких мастеров. Во втором выставлены картины, скульптуры, фото и рисунки художника-модерниста, в честь которого он собственно и назван. Вход в оба музея – свободный. Еще одна малоизвестная туристам фишка – совершенное бесплатный 2,5-часовой тур по Стамбулу от местных гидов-энтузиастов. Все, что вам нужно сделать, это заранее забронировать место в группе на их сайте. Там же вы можете найти перечень мест, которые входят в программу тура. Египетский базар – также отличный вариант для тех, кто хочет с головой окунуться в атмосферу Востока: пряности и сухофрукты, орехи, сыры, сладости – всего не перечесть. Приятный бонус – дегустировать товар можно абсолютно бесплатно, так что, погуляв по базару, можно неплохо перекусить и даже взять с собой. Совет №4. При входе в мечеть необходимо соблюдать строгие правила. Стамбул – мусульманский город, и это чувствуется сразу. В его черте находится около 2 тысяч мечетей, и попасть хотя бы в несколько из них – must have любого туриста. Так вот, приходя в исламский храм, необходимо уже со входа внимательно наблюдать за знаками, которые расположены на полу, либо за охранником, который подаст вам сигнал снять обувь, либо за впереди идущими людьми. Женщинам также требуется прикрыть голову, плечи и ноги. Кроме того, в мечетях запрещено есть и пить, а также громко разговаривать, смеяться или как-нибудь еще привлекать к себе внимание. Не рекомендуется беспокоить верующих, особенно когда они молятся: стоять рядом или проходить перед ними. Помните – в мечетях нельзя фотографировать людей во время молитвы или омовения. Совет №5. Следите, что и кого вы фотографируете. Многие туристы, увлекшись запечатлением снимков из путешествия, не обращают внимания, что попадает в их кадр. В мусульманской стране с этим стоит быть повнимательнее. Женщин в черных платках и накидках фотографировать запрещено, мужчин – только с их согласия. По разным причинам – от ремонта до присутствия важного чиновника – не разрешается снимать фото и видео возле некоторых мечетей, на территории древних храмов и в зонах раскопок. Узнать о запрете вы можете, внимательно оглядевшись по сторонам – рядом должна висеть табличка о возможности/невозможности съемки. Также в Стамбуле, как и в других турецких городах, не рекомендуется снимать что-либо возле военных баз страны. Совет № 6. Собирайте чемодан тщательно. Собирая чемодан в Турцию, вам стоит взять с собой несколько необычных для стандартного путешествия вещей. Например, универсальную пробку для ванны. Если вы планируете принимать ванную в гостинице, она вам пригодится, поскольку в восточной стране такими приспособлениями практически не пользуются. Также в продаже в Стамбуле проблематично найти средство от насекомых (а вечером они вас точно побеспокоят). Не забудьте также взять солнцезащитный крем и шляпу – солнце здесь греет беспощадно, и сгореть можно буквально за полчаса. Если вы любитель олдскульных фотографий и снимаете на пленку, возьмите с собой несколько про запас. В Турции практически невозможно купить обычную фотопленку: стремительный переход на цифровые носители практически вытеснил этот продукт с прилавков. Также перед путешествием в Стамбул рекомендуется приобрести страховку – не только медицинскую (что обязательно для путешествия за границу), но и покрывающую потерю багажа, кредитной карточки и другие непредвиденные ситуации. Совет № 7. Ходите в одиночку только по известным туристическим маршрутам. Во многих крупных городах, в том числе и в Стамбуле, есть несколько районов, которые категорически не рекомендуется посещать (информацию о них можно получить в местных туристических офисах или у гидов). Во время путешествия в одиночку, особенно женщинам, рекомендуют не пользоваться общественным транспортом в вечерние часы, особенно на линиях между центром города и предместьями. Хотя, если разобраться, опасность возникновения конфликтных ситуаций в Стамбуле не выше, чем в любом крупном городе Европы или Азии. Однако, как говорится, лучше перестраховаться. Вы можете набрести на радикально настроенных граждан, которые не захотят видеть вас в своем районе. Совет №8. Всегда держите деньги при себе. Отпуск и посещение нового места – это всегда приятно, но не забывайте о бдительности. Вы находитесь в очень крупном городе, где есть разные люди. Поэтому деньги держите поближе к себе. А если есть возможность – положите документы, деньги и ценные вещи в сейф отеля. Если вы путешествуете на автомобиле, не оставляйте вещи на переднем сидении во время остановок, а сами двери всегда закрывайте на блокировку. На прогулках также будьте осторожны: несмотря на то, что в Стамбуле почти 100 тысяч полицейских, воровство здесь, к сожалению, процветает. Несмотря на любезность и честность большинства турок, следует остерегаться явного проявления внимания и показного дружелюбия с их стороны. В последнее время все чаще фиксируются случаи «мягких ограблений» с применением газовых баллончиков или сильнодействующих лекарств, добавляемых в якобы предложенный от чистого сердца чай в уличном кафе или на улице. Также растет число краж документов – обилие беженцев из стран Азии формирует обширный черный рынок, на котором продаются настоящие паспорта и другие документы, украденные у туристов. Сами турки в случае возникновения критической ситуации рекомендуют прибегать к остроумию и ни в коем случае не вступать в прямое противоборство с агрессивными типами, а постараться привлечь внимание окружающих. Это нередко является намного более действенным способом, чем вызов полиции. Совет №9. Не «ведитесь» на желающих заработать на вас. Говоря о Стамбуле, нельзя не упомянуть чистильщиков обуви. Это чисто местная «фишка». Обычно они промышляют рядом с основными туристическими маршрутами. Хитрость заключается в том, что чистильщик якобы «случайно» роняет свои щетки – естественно, на глазах у туристов. И, конечно же, кто-нибудь их поднимет. Вот этого делать категорически нельзя! Мало того, что вам навяжут совершенно ненужную услугу, так потом еще и запросят за нее огромную сумму. И будьте уверены: не отстанут, пока не заплатите. Также не обращайте внимания на зазывал. Они в Стамбуле повсеместно, особенно много таких ребят на рынках. Они будут стучать, кричать (иногда заученные знакомые нам фразы на русском языке), петь, всячески привлекая ваше внимание. Старайтесь игнорировать такие перформансы, иначе вас затянут в палатку и вынудят что-то купить. Вы и не почувствуете, как вам «впарят» ненужную посуду, бытовые приборы или десятый кулек с рахат-лукумом. Турки – прирожденные торговцы, так что если вы уже попали на их территорию, готовьтесь раскошелиться. Также в Стамбуле на вопрос «Вы впервые в Турции?», рекомендуют отвечать, что нет. Торговцы очень любят новичков, и практикуют на них свои многочисленные приемчики. Не попадитесь на удочку, иначе не успеете моргнуть глазом, как вас окружат продавцы и возьмут в оборот, приглашая что-то купить. Так просто от них не отвяжешься, и чтобы сэкономить время, таки придется что-то взять, чего они и добиваются. Обижаться за такую каверзность на местных не стоит – это часть торговой культуры. Совет №10. Не забывайте о чаевых. Турция почти как США – страна чаевых. Благодарность за услуги в виде денег требуется практически везде и всем: носильщикам, швейцарам в отеле, гидам – $1-5 с человека (26-130 грн); таксисту здесь оставляют сдачу или округляют сумму в большую сторону. В турецких банях (хаммамах) принято добавлять треть от суммы счета для поощрения всего обслуживающего персонала. Причем вы об этом точно не забудете – эти люди действительно соберутся перед вашим уходом, ожидая причитающиеся чаевые. В отелях также принято перед отъездом оставлять в номере небольшую сумму «на чай».
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1256
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3465
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3534
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3615
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3929
