Контракти.ua

Дайте шанс «Славкурорту». Украинцев зовет в гости самая прифронтовая здравница

Город Славянск в Донецкой области, несмотря на оккупацию боевиками - адептами «русского мира», которая длилась с апреля по июль 2014 года и сопровождалась кровопролитными боями, остался верен нашему государству, и сейчас, спустя пять лет после тех трагических событий, вновь приглашает украинцев воспользоваться их оздоровительными услугами. Корреспондент издания УНИАН побывал в знаменитой здравнице и выяснил, как местное население справляется с последствиями оккупации, а руководство курорта – готовится к приему граждан и борется за выживание. «Славянский курорт», некогда известный во всей Европе, спустя пять лет после драматических событий 2014 года, гостеприимно распахивает свои двери и приглашает украинцев на оздоровительный отдых. Здравница расположилась на территории свыше двухсот гектаров и предлагает отдыхающим уникальные курсы лечения. Славянский санаторно-курортный реабилитационный центр специализируется, в первую очередь, на лечении заболеваний опорно-двигательного аппарата. На оздоровление в небольшой городок Донецкой области, несмотря на близость к зоне проведения боевых действий и недавнюю оккупацию российскими захватчиками, до сих пор приезжают люди с инвалидностью со всей Украины. В санатории для них предусмотрены удобства, которых, к сожалению, в большинстве случаев, не хватает в украинских городах – по всей территории установлены пандусы, специальные дверные проемы для проезда инвалидных колясок, оборудованы лифты. Также санаторный комплекс занимается лечением заболеваний сердечно-сосудистой и нервной систем, оказывает медико-психологическую помощь. У «Славкурорта» богатая и поистине славная история. Оздоровительный опыт лечебницы насчитывает почти двести лет. А обязана она своими лечебными качествами близлежащим соленым озерам, богатым на целебную грязь и минеральную воду. Целительные свойства озер были известны еще задолго до открытия курорта. Согласно поверьям, еще в далеком шестнадцатом веке местное население использовало добытую из них грязь для лечения суставов и заживления ран. А распространяться слухи о силе славянской воды начали с начала восемнадцатого века, после того, как в озерах искупался император Петр I. Официальной датой основания курорта считается 1827 год. Именно тогда врачи стали активно использовать славянские грязи в медицинских целях. На озера приводили солдат, раны которых после купаний заживали быстрее обычного. К концу девятнадцатого века на этом месте была построена первая грязелечебница для вельмож, и слухи об эффективности грязей славного города Славянска пошли по миру. Уже в 1907 году за свои лечебные свойства славянская грязь получила большую золотую медаль на международной выставке в Бельгии и была названа лучшей в Европе. Во времена Советского Союза – в 1934 году – «Славянский курорт» был признан здравницей государственного значения. В настоящее же время уникальная лечебница напоминает скорее памятник советскому прошлому. В 2014 году здравница, захваченная боевиками, перенесла обстрелы и выстояла, а теперь пытается выжить в условиях борьбы с местными властями. А следы боевых действий, часть заброшенных и разрушенных корпусов, блокпосты украинских военных лишь добавляют картине трагичности. Население Славянска до сих пор неохотно вспоминает события 2014 года, когда город более трех месяцев был оккупирован российскими «миротворцами». «Жизнь в Славянске разделилась на два этапа: до войны и после. Местные редко говорят друг с другом об этом периоде, потому что тяжело. В апреле 2014 года вся территория санаторного комплекса попала под обстрелы, у нас на тот момент еще даже были пациенты. Мы вывозили их под пулями. К счастью, никто не пострадал, все были эвакуированы. Мы были вынуждены временно остановить работу», - делится болезненными воспоминаниями глава центра по связям с общественностью «Славянского курорта» Татьяна Любимая. Как говорят местные жители, в начале мая 2014 года адепты «русского мира» зашли на территорию санаторного комплекса, уничтожали и грабили все, что попадалось им на глаза. «Два месяца они были здесь. Выбивали двери, вывозили вещи. Вывезли даже новое постельное белье со складов, не говоря уже о телевизорах, кондиционерах. Санаторий просто грабили. Когда Украина вернула контроль за городом, и сотрудники курорта вернулись, они были в шоке от увиденного», - добавила Любимая. До военных действий Славянский курортный комплекс включал в себя три санатория: «Славянский», «Юбилейный» и «Донбасс». Все они были разнопрофильными. В целом, оздоровительный курорт был рассчитан на 1132 места, здесь работало около тысячи сотрудников. Но от былого величия не осталось практически ничего. После оккупации на курорте работает только один санаторий – «Славянский», в котором в настоящее время из доступных 306 занято до ста мест. В других двух санаториях расположилась база украинских военнослужащих. Пройти на эту территорию до сих пор проблематично, военные не пропустили журналистов даже осмотреть корпуса, чтобы воочию убедиться в масштабах катастрофы. Крупнейший урон был причинен санаторию «Юбилейному». Корпуса разрушены, со стен и потолков сыпется штукатурка, витражные окна выбиты, крыши, системы канализации, отопления - повреждены, а новейшая санаторная диагностическая лаборатория, на диагностику в которую приезжали люди с других городов, полностью сгорела от попадания снаряда.Некогда процветающий «Славянский курорт», получавший в свои лучшие времена около пяти миллионов гривень чистой прибыли в год, оказался на грани банкротства. Однако, руководство здравницы не опускает руки, и продолжает по мере возможности реанимировать комплекс. Точная сумма средств, необходимых для полного восстановления курорта и устранения причиненного ущерба, до сих пор неизвестна. Она ежегодно растет из-за того, что за любыми помещениями и территориями нужен уход. Сейчас оценки средств, необходимых для реконструкции корпусов и приведения хозяйства в порядок, колеблются от пятидесяти до нескольких сотен миллионов гривень. В будущем санаторно-курортный комплекс надеется получить около пятиста миллионов гривень гранта от Всемирного банка, который выделяется на восстановление бизнеса, пострадавшего от боевых действий. Однако, пока будущее видится туманным, а получение гранта зависло на этапе обсуждения. Несмотря на сложности с нехваткой средств, действующий санаторий «Славянский» открыт для посещения и радушно приглашает в гости. И, как отмечают сами больные, это единственное место в Украине, где люди с серьезными поражениями двигательной функции могут чувствовать себя свободно. Прогуливаясь по территории санатория, на каждом шагу встречаешь группы людей в инвалидных креслах. В «Славянском» они оказываются в кругу единомышленников, и ничто не сковывает их передвижения. Они могут свободно гулять в парке, не переживая о том, что позади едет автомобиль, не испытывают трудностей со ступенями, поскольку все подъемы оборудованы пандусами, а дверные проемы достаточны широкие для проезда коляски. На озере Репное, из которого санаторий добывает лечебную грязь, можно искупаться. Для больных оборудован специальный спуск: сотрудники санатория помогают им подняться с колясок и спуститься в воду по помосту с помощью рук. Славянские пляжи приспособлены под потребности людей с инвалидностью. Каждую среду в санатории работает дискотека, и, по словам руководства курорта, больные с радостью ее посещают и танцуют на колясках в специально отведенной зоне. Также в санаторий привозят людей, которые полностью обездвижены и не способны самостоятельно подняться. За ними требуется особый уход, и персонал санатория предлагает им курс лечения, рассчитанный на сорок пять дней. К концу этого срока многие из больных уже могут сидеть. Из процедур в санатории доступны грязевые аппликации и лепешки, грязевые и минеральные ванны, подводный душ-массаж и многое другое.Ценовая политика санатория разнится в зависимости от категории удобств: есть номера повышенного комфорта, а также одноместные, двухместные и четырехместные номера с удобствами, или без. Стоимость путевки через Фонд социального страхования колеблется в пределах от 581 до 634 гривень, в зависимости от тяжести состояния больного. В эту сумму входит проживание, питание и лечение. По словам руководства курорта, это очень низкие цены, которые не позволяют покрыть расходы. А повысить стоимость предоставления услуг лечебнице не позволено. Стоимость обслуживания пациентов, которые приезжают не через фонд, несколько выше – в районе девятиста гривень. Именно эта категория позволяет курорту держатся на плаву. При этом «Славянский курорт» не просит у государства денежной помощи, а лишь просит людей не бояться приезжать к ним на оздоровление. «Мы не просим дотаций. Просто дайте нам возможность работать, дайте нам шанс. Почему государство не поддерживает свои курорты, а отправляет людей, к примеру, на реабилитацию в санатории в Польшу? У нас шикарный курорт, богатейший опыт, созданы все условия. Мы обращаемся в министерства, говорим, что примем людей на любых условиях, в любое удобное время, пойдем на все – мы хотим помочь. Даже по цене мы намного выгоднее – если в наш санаторий государство сможет выделить 100 путевок, в Польшу за эти же деньги – только 10. Но к нам приходят на консультации в частном порядке, а путевки на лечение не берут», - рассказывает Любимая. Так почему бы не помочь курорту с такой богатой историей и не приехать на оздоровление? Несмотря на близость к зоне проведения ООС, Славянск – совершенно безопасен. Как на территории санаторного комплекса, так и в самом городе много военных, которые следят за порядком. А местное население, в своем большинстве, осталось верно Украине, и гарантирует, что украиноязычный человек в вышиванке может чувствовать себя на улицах города совершенно спокойно и свободно. Отправившись в Донецкую область и побывав в Славянске, выделите полдня для посещения соседнего города – Святогорска и расположившейся там Свято-Успенской Святогорской лавры. Это место удивительно красиво.

Парад у Москві 9 травня - всі деталі

Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію». У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. ТСН.ua зібрав всі деталі. Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо. Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу. Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть. Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський. «Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді. Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги. Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви. «Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами. Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп. Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня. «Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі. Реакція Кремля Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда». Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією». Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією». Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію». Парад Перемоги: утиснута версія Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години. Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин. Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир». Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей. Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області. Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті. Хто приїхав до Путіна У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт. «Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters. Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги. Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання. Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів».
09.05.2026 — 5 — 61

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1389

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3552

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3608

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3676

• розміщення реклами