Контракти.ua

Дайте шанс «Славкурорту». Украинцев зовет в гости самая прифронтовая здравница

Город Славянск в Донецкой области, несмотря на оккупацию боевиками - адептами «русского мира», которая длилась с апреля по июль 2014 года и сопровождалась кровопролитными боями, остался верен нашему государству, и сейчас, спустя пять лет после тех трагических событий, вновь приглашает украинцев воспользоваться их оздоровительными услугами. Корреспондент издания УНИАН побывал в знаменитой здравнице и выяснил, как местное население справляется с последствиями оккупации, а руководство курорта – готовится к приему граждан и борется за выживание. «Славянский курорт», некогда известный во всей Европе, спустя пять лет после драматических событий 2014 года, гостеприимно распахивает свои двери и приглашает украинцев на оздоровительный отдых. Здравница расположилась на территории свыше двухсот гектаров и предлагает отдыхающим уникальные курсы лечения. Славянский санаторно-курортный реабилитационный центр специализируется, в первую очередь, на лечении заболеваний опорно-двигательного аппарата. На оздоровление в небольшой городок Донецкой области, несмотря на близость к зоне проведения боевых действий и недавнюю оккупацию российскими захватчиками, до сих пор приезжают люди с инвалидностью со всей Украины. В санатории для них предусмотрены удобства, которых, к сожалению, в большинстве случаев, не хватает в украинских городах – по всей территории установлены пандусы, специальные дверные проемы для проезда инвалидных колясок, оборудованы лифты. Также санаторный комплекс занимается лечением заболеваний сердечно-сосудистой и нервной систем, оказывает медико-психологическую помощь. У «Славкурорта» богатая и поистине славная история. Оздоровительный опыт лечебницы насчитывает почти двести лет. А обязана она своими лечебными качествами близлежащим соленым озерам, богатым на целебную грязь и минеральную воду. Целительные свойства озер были известны еще задолго до открытия курорта. Согласно поверьям, еще в далеком шестнадцатом веке местное население использовало добытую из них грязь для лечения суставов и заживления ран. А распространяться слухи о силе славянской воды начали с начала восемнадцатого века, после того, как в озерах искупался император Петр I. Официальной датой основания курорта считается 1827 год. Именно тогда врачи стали активно использовать славянские грязи в медицинских целях. На озера приводили солдат, раны которых после купаний заживали быстрее обычного. К концу девятнадцатого века на этом месте была построена первая грязелечебница для вельмож, и слухи об эффективности грязей славного города Славянска пошли по миру. Уже в 1907 году за свои лечебные свойства славянская грязь получила большую золотую медаль на международной выставке в Бельгии и была названа лучшей в Европе. Во времена Советского Союза – в 1934 году – «Славянский курорт» был признан здравницей государственного значения. В настоящее же время уникальная лечебница напоминает скорее памятник советскому прошлому. В 2014 году здравница, захваченная боевиками, перенесла обстрелы и выстояла, а теперь пытается выжить в условиях борьбы с местными властями. А следы боевых действий, часть заброшенных и разрушенных корпусов, блокпосты украинских военных лишь добавляют картине трагичности. Население Славянска до сих пор неохотно вспоминает события 2014 года, когда город более трех месяцев был оккупирован российскими «миротворцами». «Жизнь в Славянске разделилась на два этапа: до войны и после. Местные редко говорят друг с другом об этом периоде, потому что тяжело. В апреле 2014 года вся территория санаторного комплекса попала под обстрелы, у нас на тот момент еще даже были пациенты. Мы вывозили их под пулями. К счастью, никто не пострадал, все были эвакуированы. Мы были вынуждены временно остановить работу», - делится болезненными воспоминаниями глава центра по связям с общественностью «Славянского курорта» Татьяна Любимая. Как говорят местные жители, в начале мая 2014 года адепты «русского мира» зашли на территорию санаторного комплекса, уничтожали и грабили все, что попадалось им на глаза. «Два месяца они были здесь. Выбивали двери, вывозили вещи. Вывезли даже новое постельное белье со складов, не говоря уже о телевизорах, кондиционерах. Санаторий просто грабили. Когда Украина вернула контроль за городом, и сотрудники курорта вернулись, они были в шоке от увиденного», - добавила Любимая. До военных действий Славянский курортный комплекс включал в себя три санатория: «Славянский», «Юбилейный» и «Донбасс». Все они были разнопрофильными. В целом, оздоровительный курорт был рассчитан на 1132 места, здесь работало около тысячи сотрудников. Но от былого величия не осталось практически ничего. После оккупации на курорте работает только один санаторий – «Славянский», в котором в настоящее время из доступных 306 занято до ста мест. В других двух санаториях расположилась база украинских военнослужащих. Пройти на эту территорию до сих пор проблематично, военные не пропустили журналистов даже осмотреть корпуса, чтобы воочию убедиться в масштабах катастрофы. Крупнейший урон был причинен санаторию «Юбилейному». Корпуса разрушены, со стен и потолков сыпется штукатурка, витражные окна выбиты, крыши, системы канализации, отопления - повреждены, а новейшая санаторная диагностическая лаборатория, на диагностику в которую приезжали люди с других городов, полностью сгорела от попадания снаряда.Некогда процветающий «Славянский курорт», получавший в свои лучшие времена около пяти миллионов гривень чистой прибыли в год, оказался на грани банкротства. Однако, руководство здравницы не опускает руки, и продолжает по мере возможности реанимировать комплекс. Точная сумма средств, необходимых для полного восстановления курорта и устранения причиненного ущерба, до сих пор неизвестна. Она ежегодно растет из-за того, что за любыми помещениями и территориями нужен уход. Сейчас оценки средств, необходимых для реконструкции корпусов и приведения хозяйства в порядок, колеблются от пятидесяти до нескольких сотен миллионов гривень. В будущем санаторно-курортный комплекс надеется получить около пятиста миллионов гривень гранта от Всемирного банка, который выделяется на восстановление бизнеса, пострадавшего от боевых действий. Однако, пока будущее видится туманным, а получение гранта зависло на этапе обсуждения. Несмотря на сложности с нехваткой средств, действующий санаторий «Славянский» открыт для посещения и радушно приглашает в гости. И, как отмечают сами больные, это единственное место в Украине, где люди с серьезными поражениями двигательной функции могут чувствовать себя свободно. Прогуливаясь по территории санатория, на каждом шагу встречаешь группы людей в инвалидных креслах. В «Славянском» они оказываются в кругу единомышленников, и ничто не сковывает их передвижения. Они могут свободно гулять в парке, не переживая о том, что позади едет автомобиль, не испытывают трудностей со ступенями, поскольку все подъемы оборудованы пандусами, а дверные проемы достаточны широкие для проезда коляски. На озере Репное, из которого санаторий добывает лечебную грязь, можно искупаться. Для больных оборудован специальный спуск: сотрудники санатория помогают им подняться с колясок и спуститься в воду по помосту с помощью рук. Славянские пляжи приспособлены под потребности людей с инвалидностью. Каждую среду в санатории работает дискотека, и, по словам руководства курорта, больные с радостью ее посещают и танцуют на колясках в специально отведенной зоне. Также в санаторий привозят людей, которые полностью обездвижены и не способны самостоятельно подняться. За ними требуется особый уход, и персонал санатория предлагает им курс лечения, рассчитанный на сорок пять дней. К концу этого срока многие из больных уже могут сидеть. Из процедур в санатории доступны грязевые аппликации и лепешки, грязевые и минеральные ванны, подводный душ-массаж и многое другое.Ценовая политика санатория разнится в зависимости от категории удобств: есть номера повышенного комфорта, а также одноместные, двухместные и четырехместные номера с удобствами, или без. Стоимость путевки через Фонд социального страхования колеблется в пределах от 581 до 634 гривень, в зависимости от тяжести состояния больного. В эту сумму входит проживание, питание и лечение. По словам руководства курорта, это очень низкие цены, которые не позволяют покрыть расходы. А повысить стоимость предоставления услуг лечебнице не позволено. Стоимость обслуживания пациентов, которые приезжают не через фонд, несколько выше – в районе девятиста гривень. Именно эта категория позволяет курорту держатся на плаву. При этом «Славянский курорт» не просит у государства денежной помощи, а лишь просит людей не бояться приезжать к ним на оздоровление. «Мы не просим дотаций. Просто дайте нам возможность работать, дайте нам шанс. Почему государство не поддерживает свои курорты, а отправляет людей, к примеру, на реабилитацию в санатории в Польшу? У нас шикарный курорт, богатейший опыт, созданы все условия. Мы обращаемся в министерства, говорим, что примем людей на любых условиях, в любое удобное время, пойдем на все – мы хотим помочь. Даже по цене мы намного выгоднее – если в наш санаторий государство сможет выделить 100 путевок, в Польшу за эти же деньги – только 10. Но к нам приходят на консультации в частном порядке, а путевки на лечение не берут», - рассказывает Любимая. Так почему бы не помочь курорту с такой богатой историей и не приехать на оздоровление? Несмотря на близость к зоне проведения ООС, Славянск – совершенно безопасен. Как на территории санаторного комплекса, так и в самом городе много военных, которые следят за порядком. А местное население, в своем большинстве, осталось верно Украине, и гарантирует, что украиноязычный человек в вышиванке может чувствовать себя на улицах города совершенно спокойно и свободно. Отправившись в Донецкую область и побывав в Славянске, выделите полдня для посещения соседнего города – Святогорска и расположившейся там Свято-Успенской Святогорской лавры. Это место удивительно красиво.

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1274

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3476

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3623

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3935

• розміщення реклами