Контракти.ua

29.05.2019 — Хельсинки, Финляндия — maxim-nm.livejournal.com — 31179
путешествия, туризм, Европа, город, Финляндия, Хельсинки
Хельсинки — город XXI века

Белорусский блогер Максим Мировичпобывал в столице Финляндии и поделился впечатлениями. "Так, друзья, сегодня покажу вам, как сегодня выглядит финская столица Хельсинки. Сегодняшняя Финляндия стабильно входит в топ-10 лучших стран для жизни на нашей планете — там высочайший уровень социальной защиты населения, отличные условия для карьеры и бизнеса, прекрасные дороги, шикарное качество городской среды, невероятно крутые и продуманные спальные районы, лучшая в мире система образования и средняя зарплата в $3000-$4000. Согласно недавним исследованиям Next Era финны являются самыми счастливыми людьми на Земле. Хельсинки — невероятно уютный, продуманный до мелочей, очень качественно обустроенный и просто красивый город. И создано это чудо было руками простых финнов — которые отстояли свою Родину в 1939 году, а затем засучили рукава и стали много работать".

Бывает, что в города влюбляешься с первого взгляда, именно так и произошло со мной и Хельсинки — в котором я впервые лет 8 или 9 назад. Это был один из моих первых выездов в Европу — и город сразу меня поразил каким-то невероятно качественным устройством городской среды. В этот раз я прилетел в Хельсинки на самолёте и смог оценить эту продуманность ещё и на виде сверху — городские кварталы находятся среди живописных заливов и лесов, везде очень много зелени и при этом мало машин — финны покупают автомобиль только в том случае, если он действительно нужен

Я поселился в центре города на полуострове Siltasaari — в историческом довоенном квартале, в одном из красивых старых домов. В подъезде невероятная чистота — можно сесть на пол в белых штанах, и они останутся чистыми. Установлен современный тихий лифт со стеклянными дверями, и что самое интересное — такие же стеклянные двери (только старинные) ведут в саму квартиру. Финляндия была настолько безопасной страной уже в те годы, что обычные входные двери в квартиру делались со стеклом — воров просто не было. Двойные входные двери в квартиру находятся справа в углу, а левее — двери в отдельную кладовку

Про квартиру я ещё расскажу отдельно в посте про финский образ мышления и жизни, а сейчас идём гулять по городу. Тротуары в Хельсинки часто не мостят плиткой, а укатывают асфальтом — причём асфальт какого-то невероятно крутого качества и больше напоминает литой бетон. Посмотрите, как выглядит тротуар — ничего не крошится и не разваливается, советские алкоголики в оранжевых робах ничего каждый год не перекладывают — всё сделано один раз и на долгие годы

«Там просто климат другой!» — внезапно вскрикивают фанаты СССР, сразу же убегая за горизонт, но правды-то не спрячешь — климат в Финляндии такой же, как и в России (местами даже более суровый), но при этом асфальтированные дороги и тротуары выглядят просто идеально. Не надо воровать и врать — и тогда климат в стране сразу же нормализуется. В городе можно довольно часто увидеть людей с ограниченными возможностями — на коляске либо опирающихся вот на такую каталку. Можно подумать, что в Финляндии их просто больше, чем в России, но это не так — всё дело в том, что в России они просто не имеют возможности выйти из подъезда

Ещё тротуары. Слева у стены дома можно увидеть прокатный электросамокат — регистрируетесь через приложение, оплачиваете несколько евро и катаетесь. Потом самокат можно оставить в любом месте в центре города. Кстати, недавно похожий прокат электросамокатов заработал и в Минске

Я специально ходил по центру Хельсинки и пытался найти хотя бы одну значительную выбоину в асфальте ну или хотя бы какую-нибудь яму, наполненную бычками, банками из под пива и хвостами сушеных — но нет, все дороги и тротуары в городе выглядят вот так

В исторических кварталах центра на тротуарах часто кладут плитку — она всегда очень качественная, из плотного бетона (который на ощупь больше напоминает холодный пластик), очень хорошо уложена и часто разная — рисунок подбирают архитекторы и проектировщики

Треугольная плитка, выкладываемая в форме звёзд, район вблизи вокзала

Брусчатка на проспекте Маннергейма

Прилегающие к проспекту Маннергейма улицы. Здесь тоже брусчатка, но другая

Что немаловажно — всё покрытие улиц спроектировано таким образом, что на них можно легко ездить на велосипедах, самокатах, скейтах, а также на средствах передвижения людей с ограниченными возможностями

Ещё вот весьма интересный кадр — на проезжей части можно увидеть крупную брусчатку, а на тротуаре — похожую на неё плитку. По плитке удобее ходить и перемещаться на колёсном транспорте

В Хельсинки отлично развит общественный транспорт, пользоваться им удобно — можно не покупать никаких бумажных билетов. Достаточно скачать приложение и купить электронный билет, а контролёрам будет достаточно предъявить экран телефона. Вот так это выглядит

В городе достаточно обширная сеть трамваев, а сами трамваи есть двух видов — чуть постарше и современные. Более старые варианты трамвая имеют пару ступенек — а новые все сплошь низкопольные. Очень часто на остановках можно увидеть людей с колясками или на колясках — они легко попадают в вагон и из вагона

Ещё один молодой папа с коляской — с колясками обычно заходят в средние двери трамвая, ничего никуда не надо тащить — заехать с коляской в трамвай не сложнее, чем заехать на не слишком высокий бордюр. Трамваи, кстати, всегда свободные — «часов пик» не бывает — всё рассчитано так, чтобы в транспорте всегда были свободные места

Остановки выглядят очень круто — особенно в самом центре города. Всё сделано максимально функционально — ничего лишнего и при этом всё продумано до мелочей. Маршруты транспорта указаны на табличке над крышей остановки, а чуть выше уровня глаз висит вертикальный монохромный монитор — который показывает, какой именно трамвай и через сколько минут подойдёт к остановке. Чуть дальше, за лавочкой можно увидеть большую подсвеченную схему центра города с указанием того места, где именно вы сейчас находитесь

Если пройти чуть дальше — на остановке можно увидеть очень аккуратные лайтбоксы с рекламой, а в конце остановки — ещё один монохоромный дисплей с маршрутами

Работа финских контролёров — в Хельсинки они имеют право проверить билеты до того, как пассажир выйдет из транспорта. В кадр как раз попал старый вариант хельсинского трамвая — со ступеньками. Таких трамваев в городе осталось мало — в основном, все они уже заменены на новые низкопольные

Более новая модель трамвая выглядит вот так — чаще всего в Хельсинки они зелёного цвета, для открытия дверей нужно нажать на кнопку. Обратите внимание на бордюр на остановке — он сделан таким, чтобы пол трамвая был практически вровень с покрытием остановки (для удобства входа и выхода), причём со стороны дороги (откуда на остановку приходят пассажиры) никакого бордюра нет — безбарьерная среда реализована максимально

Внутри трамвай выглядит вот так — это сплошной вагон с весьма удобными сидениями (напоминающими сидения в современных поездах). В нескольких местах вагона расположены экраны, на которых показывается следующая остановка, а также есть несколько цветных дисплеев с картой города и навигацией

В середине салона кресла расположены вот так и есть даже небольшой столик — почти как в купе поезда

Есть в Хельсинки и метро — его станции обозначены табличками с красной буквой «М». Фото сделано в одном из спальных районов города — который по качеству городской среды ничуть не уступает центру

Хельсинское метро чем-то похоже на метро в Стокгольме — финнам в принципе не свойственно желание пустить пыль в глаза дешевой позолотой и агрогламурной «роскошью», поэтому весь финский и скандинавский дизайн построен на принципах «просто, функционально, красиво». Эскалатор выглядит вот так — ничего лишнего. Простые и очень качественные подъёмники KONE из полированной нержавеющей стали, чёрно-синий металлический потолок, стены похожи на естественный камень. Вдоль стен можно увидеть весьма стильные рекламные щиты, напоминающие декоративные открытки из «Икеи»

В переходах можно часто увидеть людей на колясках — в финском метро полностью реализована безбарьерная среда. Коляски есть двух видов — обычные, с ручным приводом, а также электрические, на четырёх колёсах

Ещё у входа в метро часто бывают супермаркеты. Внутри всегда аккуратно и чисто, у входа лежит коврик

Конкретно в этом супермаркете возле метро меня впечатлили автоматические кассы — вы просто набираете товар, а затем подносите его к сканеру штрих-кодов, а затем оплачиваете общий чек по карточке. Никто ничего не проверяет, жандарм рядом не стоит, на выходе никто не суёт свой нос к вам в сумки. Это не то что «не совок» — это какая-то другая планета с более лучшей жизнью

В метро действует тот же самый билет из смартфона, но если например у вас нет телефона — вы можете купить билет вот в таком автомате. Никаких турникетов в метро нет — также как не видно и полиции. По-моему, за 5 дней пребывания в Хельсинки я вообще видел полицейских один или два раза — и оба раза они были заняты делом, что-то там разруливая в дорожной ситуации. Праздно шатающихся по городу деревенских амбалов в форме в Хельсинки нет

На станциях метро всё точно также просто, красиво и функционально, как и на наземных транспортных остановках. Качественное и ровное покрытие пола, подсвеченные стенды с очень подробными и обстоятельными картами а таже схемами маршрутов, дополнительная подсветка железнодорожных путей в месте посадки и высадки пассажиров

Станции похожи и выглядят примерно вот так — лично мне очень нравится такой скандинавский стиль в метро, когда создаётся ощущение, что станция как бы сама появилась прямо в горе из естественного камня, а человек осталось только развесить лампочки да положить на пол плитку

Поезда в метро красного цвета. Есть специальные двери для входа с велосипедами

Внутри поезда нет разделения на отдельные вагоны — есть одно общее пространство, что как вы понимаете способствует более равномерному распределению пассажиров. Впрочем, набитых людьми вагонов метро я не видел в Хельсинки никогда — поезда ходят достаточно часто

Ещё в Хельсинки есть велопрокат с вот такими жёлтыми велосипедами, но пользуются им достаточно редко — у финнов много личных велосипедов и они больше предпочитают кататься на них. Обратите внимание на левую часть кадра — это парковка для электросамоката с встроенной подзарядкой

А ещё в городе развит морской транспорт — например, паромы, с помощью которых можно попасть на один из бизлежащих островов. Паром — это нечто вроде большого двухэтажного катера, который осуществляет рейсовые маршруты. Здесь действует обычный суточный билет на городской транспорт — ничего нового покупать не нужно

В центре Хельсинки есть множество современных торговых центров — где можно купить буквально всё на свете. Вот так выглядит этаж с парфюмерией

Есть множество классных кафе — каждое из которых имеет свой узнаваемый стиль

Стейк-хаус

Кофейня

Есть в Хельсинки и храмы, куда ходят молиться верующие. Финны в целом атеисты, но верующим никто не запрещает ходить в храмы любых конфессий — это личный выбор каждого

На фото — пастор ведёт службу

А ещё мне очень понравилось, как в городе сочетаются исторические здания с новостройками

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1256

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3465

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3534

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3615

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3929