Суровые зимние Карпаты глазами опытного туриста. Часть первая
Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Эта зима была богата на приключения туристов в Карпатах. Как и во многие другие годы. Хочу прокомментировать это, как имеющий отношение к туризму и альпинизму путешественник.90% несчастных случаев происходят по вине самих туристов. Лавины сходят не так часто, в непроходимых лесах есть тропы, а дикие звери видны по следам. Огонь добывается практически всегда и везде, надо просто уметь. Горы живут по своим законам, и нарваться на неприятности человек может только сам, если он их не учел и не был подготовлен. Зимние Карпаты суровы. И могут быть по-настоящему суровы. Сравнимо с Кавказом. Снега может выпасть очень много, а может быть и только изморозь и ледяная корка от облаков, проносящихся с ветром. Плюс – снег совершенно разный. Снег в лесу – это не снег на хребтах! При +2С в лесу у подножья гор и -20С на хребтах и вершинах снег отличается плотностью. Иногда необходимы снегоступы, иногда – “кошки”, иногда – очень теплая альпинистская обувь, расчитанная, как минимум, на Эльбрус. Температура может опускаться до -30С и ниже, с сильнейшим ветром. Влажность высокая, и при отсутствии снега горы покрываются ледяной коркой. Для походов по хребтам надо иметь серьезную горную палатку, альпинистскую одежду, горелку и все материалы для костра. А в некоторых местах желательно иметь ледорубы и снаряжение. Иногда приходится применять технику альпинизма. Пережидать непогоду – это отдельное удовольствие. Бывает, что дальше просто невозможно идти – и приходится ждать ясного неба. В этом случае не помешает горная пуховка и непродуваемые вещи. Погода может не меняться неделями, а может меняться каждые полчаса. Нужно уметь дождаться "окна", как говорят альпинисты, чтобы подняться на вершину и не застрять в непогоде.Леса становятся непроходимы, если выпало много снега. Без снегоступов тогда никак. Нужно хорошо читать тропы и ни в коем случае не заходить в "жереп". Так в Карпатах называют альпийскую сосну. Никакое сокращение пути не стоит сил, потраченных на продирание через обледенелый жереп. Иногда облака надолго затягивают все вокруг, и видимость может падать до нескольких метров. И нужно как-то ориентироваться. Поэтому ходить лучше только по тропам, хотя и тропы могут просто оборваться в чаще. Хорошие бумажные карты очень выручают, потому что телефон может просто сесть из-за мороза, да и электронная карта не всегда отображает полной картины. Очень выручают пограничные столбики времен Первой мировой, разбросанные по лесам и хребтам. Местами попадаются хижины, в которых можно просушиться и отдохнуть. Найти такую на пути – всегда праздник. Но большинство построек – это просто руины. Как ледоруб необходим на высоте, так в лесу необходим хороший нож, плюс еще и пила. Костер в лесу – это всегда друг, ни одна ночевка на хребте с горелкой не сравнится с ночевкой у костра – с живым огнем. Зимние походы сложнее летних еще и потому, что световой день короткий. А от момента "проснуться в палатке" до момента "тронуться в путь" уходит в среднем два часа. И это у очень слаженной группы. На разбитие ночлега также нужно время. Погода и возня со снаряжением усложняют переход. Если поход рассчитан на неделю, придется нести не меньше 20-23 кг на каждого. Для многих туристов это вполне комфортный вес. Этот репортаж о зимних походах по Карпатам 2014-2017 годов. Мармаросы с попытками подняться на Поп Иван в течение трех дней, встреча Нового года на Говерле и Графе, траверс Черногорского хребта, непроходимый жереп Черной Клывы. И ледяной поход протяженностью более 100 км через скалистые Довбушанку, Сивулю, Игровечь и большую часть Горган. Каждый из этих походов был особенный и уникальный. Но больше всего запомнилось ощущение первозданной дикости. На фото есть как Говерла, так и очень дикие места. В последних есть ощущение огромного пространства вокруг, в котором нет ни души".
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 440
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 749
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1582
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2937
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2934
