Контракти.ua

06.12.2018 — Закарпатська обл., Україна — Українська правда — 20647
общество, Закарпатье, ромы
Табор с позолотой: как живут богатые ромы на Закарпатье

В Подвиноградове, в 12 километрах от границы с Румынией, разросся табор, получивший славу самого богатого ромского поселения Закарпатья. Первые его обитатели пускали здесь корни более 100 лет назад в необустроенных хижинах. Но за последние 20 лет некоторым семьям удалось построить дворцы и обзавестись атрибутами зажиточной жизни. Как живут в Подвиноградове, кто запрещает ромам смотреть телевизор, почему девочкам нельзя выбирать жениха, как решают конфликты внутри табора, и есть ли на Закарпатье настоящие бароны? Попасть в Подвиноградов "официально" репортеры "Украинской правды" пытались в начале августа 2018-го. Тогда старейшины поселка отказали в просьбе. Объяснили это днями массового крещения жителей табора в баптистской церкви, во время которого посторонних на ромскую территорию не пускают. Оказаться в поселке удалось со второй попытки, спустя несколько месяцев. Кованые ворота с позолотой, башни, арочные окна, мраморные колонны и лестницы – эту пафосную часть Подвиноградова часто сравнивают с киевской Конча-Заспой или подмосковной Рублевкой. Здесь разговаривают на смеси украинского, русского и венгерского языков. Во дворах можно увидеть припаркованные Mercedes E-класса, Land Cruiser, BMW X5 и Mazda CX7, что ломает расхожие стереотипы о ромах как о представителях социальных низов. На Закарпатье вам могут рассказать: прежняя традиция "баронства" постепенно исчезает. Проблемы в таборах стараются решать коллегиально. Хотя в некоторых закарпатских селах уважаемые среди ромов семьи ведут негласное соперничество за свое влияние. Журналисты "Украинской правды" стали невольными заложниками подобной ситуации. После того, как мы отработали в доме принимающей стороны и сели в авто, выезд из табора с двух сторон заблокировали Land Cruiser и микроавтобус. Уехать без потерь удалось только после вмешательства в конфликт семьи, согласившейся общаться с нами. В селе Подвиноградов Закарпатской области - около четырех с половиной тысяч жителей. Почти 50% из них – ромы, компактно проживающие в той части поселка, которую называют "табором". В фасадной части табора, которую сложно не заметить с трассы, – большие пестрые дома, похожие на дворцы. Без предварительной договоренности и "благословения" старейшин здесь лучше не показываться. Новости о появлении незнакомцев расходятся по поселку мгновенно. Снимать на камеру разрешают не все и не везде.Один из обитателей зажиточного дома в Подвиноградове – 59-летний Юрий Фаркош. У него 10 детей, 44 внука и 14 правнуков. Вместе со всеми родственниками его ромская семья разрослась до ста человек. Все живут в одном поселке. Тут, вопреки расхожему мнению, не принята кочевая романтика. Фаркош в таборе – персона уважаемая. С удостоверением депутата сельской рады. Он скромно предпочитает не называть себя "бароном".– У меня брат есть, которому 67 лет. Вот он был бароном! Но сейчас, как и я, покаялся и крестился. Сейчас он – не барон, – улыбается Фаркош. Василь, один из сыновей Юрия Фаркоша, говорит, что в подвиноградовском таборе есть пять-шесть старост, в том числе его отец. – Проблемы решают они, – рассказывает Василь. – Есть какие-то бытовые, внутренние вопросы или нужно рассудить чей-то спор – все у нас через самых почетных людей идет. Когда нужно, старосты могут обратиться и в милицию. Если кто-то подерется, старосты стараются помирить. Собирают народ и судят, решают, кто виноват. Кто не прав – пусть просит прощения. Если человек не поймет, то его могут и ударить. Но у нас в таборе такие проблемы бывают редко. Разговоры о роскошных домах в Подвиноградове воспринимают настороженно. – Знаете, чужаков мы сейчас сюда 100% не пускаем, – признается Юрий Фаркош, – потому что приедут, поснимают на камеры или телефон, а потом пишут всякое. Думаю, украинцы как бы завидуют тому, что у ромов в Подвиноградове такие богатые дома. Они все время спрашивают: "Откуда у них такие деньги?". На этот деликатный вопрос в семье Фаркоша отвечают так: заработали своими руками. В качестве доказательства показывают фото и видео на смартфонах. – Мы ездим на заработки в Москву. Делаем крыши, сайдинг. Есть специалисты по дереву, жестянщики. Работаем в частных домах. Вот тут, смотри, я у бетономешалки, а мои люди фундамент заливают. В Москве можно лучше заработать, чем в Украине. Раньше мы продавали жестяные желоба и стоки в Донецк, Луганск. Оцинкованные, крашеные – делали своими руками. Там они были популярны, пока война не пришла. По словам Василя, ромы Подвиноградова уезжают на работу в Москву на три месяца. В общей сложности там проводят шесть месяцев в году. За один месяц получают 900-1000 долларов чистыми на человека. Так как в подряде участвует сразу несколько членов семьи, заработать можно прилично. – Свои дома строим в течение нескольких лет. Вот этот дом, где мы находимся, строился потихоньку, пять-шесть лет, – объясняют Фаркоши. В последние годы все больше "полномочий" в решении актуальных вопросов в таборе перебирает на себя церковь и местные пресвитеры. У них здесь – непререкаемый авторитет. Традиционное влияние ромских старейшин на решение житейских проблем в таборе сужается из-за растущего могущества церкви. Первые общины евангельских христиан-баптистов в Подвиноградове и соседнем Королёво появились еще в конце 70-ых – начале 80-ых прошлого века. Сейчас в Подвиноградове, по словам Юрия Фаркоша, верующих – подавляющее большинство: до 95%. Обращение в веру кардинально меняет жизнь ромов. Для посторонних здешние запреты выглядят странно. К примеру, по словам воцерковленных ромов, им запрещено смотреть телевизор. Здесь также не отмечают большинство привычных для украинцев праздников – как государственных, так и религиозных. Где срабатывает реальное табу священника, а где выдуманные местными суеверия, разобраться сложно. Верующие Подвиноградова не пьют и не курят. Стараются, по их словам, соблюдать все библейские заповеди. Юрий Фаркош хоть и избран сельским депутатом до 2020 года, сейчас фактически забросил политику. Это произошло после его прихода в баптистский "Молитвенный дом". Фаркош говорит, что поменял депутатство на веру, потому что "захотел вечно жить с богом". – Я уже не хожу на сессию сельской рады, хоть меня и выбрали на пять лет, – делится он. – Я крестился 17 августа 2018 года. Верующий не должен быть депутатом. Разочаровался в депутатстве Юрий Фаркош и по другим причинам. Из 4,5 тысяч жителей Подвиноградова он – единственный, кто захотел представлять интересы 2 тысяч ромов в местной администрации и принял участие в выборах. Но в итоге столкнулся с сопротивлением в решении ромских проблем.  – Ходил на все сессии, выступал. Но меня не слушали. Я один был [представителем ромов] там. А остальные 20 человек не слушали. Как я мог их победить? Они даже лампочки не давали нам для уличных фонарей, – жалуется Фаркош. Его сын Артем Лано отмечает, что ромы нормально контактируют с председателем сельсовета, но с депутатами взаимопонимания пока не нашли.  – Наши обращения не принимают – вообще ноль! Например, у нас делали в селе асфальт. По всему Подвиноградову, но не в таборе. Потому что мы – ромы. Нам сказали: "Собирайте для начала деньги сами. А с остальным сельрада поможет". В итоге пришлось на свои средства класть асфальт. Плюс нам помогли немцы, какой-то благотворительный фонд. Они нам церковь построили и школу при ней, – делится Артем. Особая гордость жителей подвиноградовского табора – местные девочки и женщины, которые носят роскошные платья. Тут утверждают: таких нарядов, кроме Подвиноградова и соседнего Королево, не встретишь больше ни в одном ромском таборе Украины. Обычно пестрые платья надевают, когда в дом приходят гости или по другому торжественному поводу. Вышивают бисером два местных "дизайнера"-самоучки. – Мы покупаем готовые юбки в Черновцах по 3-4 тысячи гривен, – рассказывает Артем Лано. – Потом наводит красоту дизайнер. За свою работу берет 800 гривен. Вышивать красивые платья – эта традиция у нас с того самого времени, когда табор тут появился. Другая традиция, связанная с женским полом, для обычного украинца выглядит немного странно. Ромы женятся и выходят замуж в раннем возрасте, и уже к 20 годам у молодых родителей есть по два-три ребенка. – Девку отдаем замуж в 12, 13, 14 лет, – рассказывает Юрий Фаркош. – Как вам это объяснить? Не знаю. Так у нас заведено. Девочки не выбирают себе мужа. У нас такого нет, как у вас. Решают папа и мама. Собираются с родителями хлопца, и решают. Бывает, что наш ром женится на украинке, но это – редкость. Свадьбы у ромов почти во всем похожи на украинские. Но есть серьезное отличие – в верующих семьях они проходят без алкоголя. Табор в Подвиноградове – это не только богатые дома. На его окраине можно увидеть типичные ромские "фавелы". Маленькие хибары и толпы чумазых детей – другая сторона жизни в Подвиноградове. Помогают местной бедноте старейшины и их благополучные семьи. – Бедные ромы власти не нужны, – говорит Артем Лано. – Мы сами стараемся помочь им, чем можем. Зимой, например, закупаем дрова. Покупаем еду – картошку, макароны. На Рождество раздаем детям подарки. На вопрос, к чему стремятся ромы, в семье Фаркошей отвечают: к цивилизации. – Нам нужно, чтобы культура была, чтобы наши люди знали, куда обращаться с проблемами. Чтобы дети учились. Чтобы жили по законам Библии, – поясняет Юрий Фаркош. Главную ромскую мечту его сын Артем формирует более прагматично и конкретно. – Мечта у ромов такая: получить высшее образование, работать где-нибудь в администрации, быть депутатом, представителем власти. Зачем? Не ради денег. Чтобы хоть как-то защитить свой народ, – объясняет он. Говоря о прошлом, настоящем и будущем, жители табора в Подвиноградове со святой простотой не скрывают своей тоски по временам беглого президента Виктора Януковича. – Всем людям тогда легче жилось. Москва у нас тогда была больше открыта. Не очень нас, украинцев, сейчас уважают в Москве. Особенно – с Западной Украины. "Бандеровцами" называют, – жалуется Юрий Фаркош. Он озаряет свой дворец блистательной золотой улыбкой и напоследок задает простодушный вопрос: – Понятно, что Януковича к нам уже не пустят. Может, он там будет править – на Донбассе?

В Подвиноградове, в 12 километрах от границы с Румынией, разросся табор, получивший славу самого богатого ромского поселения Закарпатья

Здесь не отмечают большинство привычных для украинцев праздников – как государственных, так и религиозных

Юрий Фаркош: Думаю, украинцы как бы завидуют тому, что у ромов в Подвиноградове такие богатые дома

Ромы Подвиноградова уезжают на работу в Москву на три месяца. В общей сложности там проводят шесть месяцев в году. За один месяц получают 900-1000 долларов чистыми на человека

Юрий Фаркош: Если кто-то подерется, старосты стараются помирить. Собирают народ и судят, решают, кто виноват

В фасадной части табора, которую сложно не заметить с трассы, – большие пестрые дома, похожие на дворцы

Первые общины евангельских христиан-баптистов в Подвиноградове и соседнем Королёво появились еще в конце 70-ых – начале 80-ых прошлого века

Особая гордость жителей подвиноградовского табора – местные девочки и женщины, которые носят роскошные платья

Артем Лано: Вышивать красивые платья – эта традиция у нас с того самого времени, когда табор тут появился

Юрий Фаркош: Девочки не выбирают себе мужа. У нас такого нет, как у вас. Решают папа и мама. Собираются с родителями хлопца, и решают

Артем Лано: Мечта у ромов такая: получить высшее образование, работать где-нибудь в администрации, быть депутатом, представителем власти

Помогают местной бедноте старейшины и их благополучные семьи

В селе Подвиноградов Закарпатской области – около четырех с половиной тысяч жителей. Почти 50% из них – ромы, компактно проживающие в той части поселка, которую называют "табором"

Василь Фаркош

Фоторепортажі
Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель. У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН. Про це повідомив Офіс генпрокурора. «Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні. За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити. Що відомо про затриманого У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет. Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном. Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера. З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому. Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці. Теракт у Бучі 23 березня За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух. Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути. За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно. Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною. Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради.
23.03.2026 — 4 — 440

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі. Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA. Про це сказано на сайті Православної церкви України. Церемонія прощання Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду. Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин». Поховання Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха. Помер патріарх Філарет 20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб. 9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета. «Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент.
21.03.2026 — 4 — 749

В Антарктиді кит влаштував унікальне

В Антарктиді кит влаштував унікальне "прощальне шоу" для українських науковців

У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків. Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр. Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції. Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень. На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових. За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували. Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних. У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки. Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів.
17.03.2026 — 4 — 1580

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку. Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток. Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів. А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни. Текст та фото — Олександр Зубко
15.03.2026 — 18 — 2935

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж. Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися. Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників. Текст та фото — Олександр Зубко
14.03.2026 — 21 — 2932