Контракти.ua

Открытие Бескидского тоннеля

Сегодня после многих лет обсуждения, планирования, проектирования и строительства открывается новый Бескидский железнодорожный тоннель, который заменит своего старшего брата, давно уже требующего капитального ремонта и не справляющегося с необходимой нагрузкой. Это довольно важное событие в транспортной жизни страны, особенно если учесть тот факт, что за последние четверть века это один из самых крупных инфраструктурных проектов в Украине и одна из немногих строек, которая не приостанавливалась ни на день. Всего через несколько часов прозвучат различные пафосные речи от первых лиц государства, будет перерезана ленточка и новый тоннель будет официально открыт. А мы с вами давайте пройдемся по тоннелю и окрестностям и посмотрим, что там происходило неделю назад, когда еще активно шли последние работы по вводу тоннеля в эксплуатацию.Напомню предысторию вопроса.Наиболее сложной транспортной преградой между Львовом и Мукачево являются Карпаты, где железка петляет меж гор, поднимаясь на сотни метров вверх и преодолевая многочисленные мостики через местные речки. Самый тяжелый участок находится между станциями Лавочное и Воловец, где поезда поднимаются к наивысшей точке пути, а уклоны достигают практически 30‰. Чтобы проложить дорогу через эту местность, строителям когда-то пришлось пробить несколько тоннелей общей протяженностью более 2 км и проложить несколько высоких мостов. Здесь же находится две станции: Скотарское и Бескид, которые выполняют в основном технологическую роль по разъезду встречных составов и проверке/подкачке тормозной системы после затяжного спуска. При проходе участка Лавочное-Воловец к товарнякам цепляют до 3-х вспомогательных локомотивов.Ключевым инженерным объектом и наиболее узким местом системы до сегодняшнего дня являлся Бескидский тоннель, расположенный аккурат на границе Львовской и Закарпатской областей. Тоннель имеет длину 1746 м; в Украине он второй по протяженности после Лутугинского (2063 м), который расположен в Луганской области. Старый Бескидский тоннель был построен в 1886 г. еще во времена Австро-Венгерской империи. Внутри он имеет двускатный профиль; точка перелома профиля - высшая точка Бескидского перевала.При СССР на всем перевале был уложен второй путь. Одвухпутили и соседние тоннели, имеющие значительно меньшую длину, а вот Бескидский так и остался однопутным. Для Украины Бескидский тоннель имеет стратегическое значение, поскольку через него перевозится львиная доля грузов в направлении Западной и Центральной Европы. До сегодня он являлся единственным однопутным участкомтранспортного коридора, который проходит по территории Италии, Словении, Венгрии, Словакии и Украины.Из-за деформаций обделки, разрушения дренажной системы и несоответствия габарита действующим нормативным требованиям, тоннель давно исчерпал свой эксплуатационный ресурс. Поезда по тоннелю проходят на небольшой скорости. Кроме того, Бескидский тоннель требует постоянного внимания со стороны железнодорожников: во многих местах имеются течи, которые зимой образуют на своде многочисленные сосульки и лед, представляющие опасность для движения поездов. В зимние месяцы каждый день приходится тратить множество усилий, чтобы сколоть лед и вывезти его за пределы тоннеля. Закрыть тоннель на капитальный ремонт возможности нет, т.к. движение поездов на перевале всегда было очень интенсивным и про длительные "окна" для капитального ремонта тоннеля не может быть и речи. Таким образом, тоннель давно уже требовал срочной замены, не только из-за низкой пропускной способности, но и в виду своего ужасного состояния. Только в 2000-х годах наконец началось движение по созданию тоннеля-дублера, непосредственно строительные работы начались в конце 2013 года силами компании Интербудмонтаж. Новый Бескидский тоннель имеет длину 1764,5 м (вместе с порталами - 1822 м) и был построен параллельно старому на расстоянии 30 м от него.Автор текста и фото: Олег Тоцкий, tov-tob.livejournal.com

Выгружаемся на станции Лавочное и отправляемся в небольшую прогулку вдоль живописных гор в сторону тоннеля... Эээ, погодите. Откуда в Карпатах, где всегда правили ВЛы, взялся красавец ЧС7?! Восторг и удивление.

Лавочное - это такая станция, где заканчиваются обычные правила работы железной дороги и начинают действовать тяжелые условия горных трасс с большими уклонами и извилистыми серпантинами. Здесь к тяжелым товарнякам цепляют до трех дополнительных локомотивов, иначе они не смогут преодолеть перевальный участок.

С другой стороны, перевал на железной дороге - это всегда красиво. Множество высоких мостов и извилистая трасса всегда смотрятся очень эффектно.

Подходим к станции Бескид, которая фактически упирается в старый тоннель и служит местом для разъезда встречных поездов. Часть старых путей недавно была разобрана для подключения нового тоннеля к главным путям.

Слева виден кусочек новой трассы.

Собственно, она

Один из трех старых путей станции (справа) теперь вливается в новую трассу. Последние несколько дней на этом участке было полностью закрыто движение поездов для подключения этого пути к новому тоннелю.

Ковыряния на будущем съезде.

Дрезина энергетиков прикатила

Двигаемся дальше. Еще один съезд, а за ним уже просматривается новая платформа для посадки/высадки пассажиров.

Кабло для тоннеля приехало

Портал нового Бескидского тоннеля. Особенно необычно смотрится домик охранника прямо над тоннелем :)

Поднимемся на портал и осмотримся вокруг

Старая часть станции Бескид. Скоро от былого путевого развития здесь практически ничего не останется.

Она же

То солнце, то ливень. Это Карпаты, детка!

Старый и новый тоннель вместе. Две разные эпохи

Кто-нибудь мне может объяснить, почему столбы нельзя поставить ровно?

Пока идет стройка можно всякое увидеть :)

Ладно, вы сюда наверняка заглянули, чтобы посмотреть новый тоннель, верно? Что ж, идем его смотреть!

Скажу сразу: тоннель абсолютно прекрасен. Такое качество проведенных работ я вижу далеко не везде.

Даже контактная сеть красиво подвешена, что на наших железных дорогах почему-то редкость: вечно какие-то сопли висят, погнутые кронштейны и пр.

"Чмуха" с хозяйственным поездом.

Тоннель имеет легкий перелом профиля, хотя в отличие от старого тоннеля он наклонен только в одну сторону.

Кабельный переход

В тоннеле предусмотрены 49 ниш и 12 камер, расположенных в шахматном порядке через каждые 60 и 300 м соответственно. На фото одна из ниш.

Для возможной эвакуации людей между старым и новым тоннелем построены 3 эвакуационных сбойки. На фото вы видите сбойку №2 - здесь между старым и новым тоннелем довольно существенный перепад высоты. Вообще, новый тоннель прямо таки напичкан различными системами безопасности и оборудован по последнему слову различных нормативов.

Для наглядности схема одной из соседних сбоек, где перепад высоты не так значителен.

Еще один ЧМЭ3 с железнодорожным краном

Кран проехал

С открытием!

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1256

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3465

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3534

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3615

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3929