Минский блогер Максим Мирович: "Недавно я вернулся из Праги, где наснимал много всего интересного. Сегодня я хотел бы показать вам, как живут пражские городские окраины. Район, в котором я побывал, располагается на самой окраине города и представляет собой типичный советский микрорайон, застроенный панельными зданиями. Если вы считаете, что совковые панельные окраины просто обречены на жалкое существование — то обязательно прочитайте мой сегодняшний пост про Прагу — и вы увидите, как могут выглядеть страшные советские районы, если в них вкладываются деньги. Глядя на Чехию или Эстонию, у меня не возникает вопросов вроде "где деньги, Зин?"Итак, в сегодняшнем посте — большой и интересный рассказ про бывшие советские окраины города Праги — вы воочию увидите, во что можно превратить "совок", если не разворовывать народные деньги.
В микрорайон на окраине Праги можно доехать на метро — это конечная станция под названием "Чёрный мост" (Černý most), что находится на желтой ветке пражского метро
Недалеко от выхода из метро построен классный современный торговый центр (его фоточки покажу позже, когда стемнеет) и вот такой мини-парк аттракционов. Катаются девчонки, писк стоит на всю округу)
А вот это — обычный местный двор. Это типичный советский двор семидесятых годов, застроенный по периметру типовыми пятиэтажками — но обратите внимание, насколько его вид отличается от привычных вам дворов и от дворов из богатой нефтеносной России. Во-первых, во дворе не то что не паркуются на газонах — здесь вообще нет машин, парковки вынесены за территорию двора. Жители наслаждются тишиной и видом зеленых газонов
В самом центре двора есть огромная площадка для подвижных игр, причем площдка огороженная — здесь можно играть с мячом, не опасаясь выбить окно соседям.
Вдоль дорожки установлены вот такие лавочки — на них, например, могут сидеть чешские бабушки и наблюдать за игрой внуков)
Сами дома тоже выглядят очень пристойно — в них заменены окна, сделана теплоизоляция, здания покрашены в красивые пастельные тона. Ещё обратите внимание, что в доме нет застекленных балконов.
А на первых этажах, где некогда были какие-то советские учреждения, сейчас располагаются магазины и магазинчики со всякой снедью.
Типичный дворик окраин Праги — дом в прекрасном состоянии, вокруг есть вся необходимая инфраструктура, сделано красивое озеленение. Ну ладно, пара застекленных балконов тоже есть – но обратите внимание, как это легкое и ажурное остекление отличается от наших страшых деревянных рам, выкрашенных рыжей олифой.
Все двери в подъездах тоже заменены, причем не на страшные металлические ворота, распространенные в наших широтах, а на вот такие прозрачные стеклянные двери — очень правильный шаг, со стеклянной дверью подъезд становится светлее и безопаснее
Окна и балконы. Красота! Никогда не думал, что скажу такое про панельное здание)
Пойдем дальше, спускаемся по вот такой лестнице — обратите внимание, как аккуратно и красиво всё зонировано, это вам не наши страшные задворки. Пожалуй, вид портят только граффити-"теги", нужно дать ремня маленьким вандалам
Ещё один дворик. Мусорные контейнеры вынесены в такую зону, что их не видно из окон и они никому не мешают
А чуть дальше есть вот такие мусорки для раздельного сбора отходов — стекло можно выбросить вот в такой зеленый бак футуристического вида
Идём дальше. Обратите внимание на важную штуку слева — на довольно крутой горке сделано вот такое бетонное прикрытие грунта, чтобы тот не оползал и не делал грязи на дорожке в мокрую погоду
Ну не может быть, чтобы всё здесь было так идеально — подумал я. Давайте сходим вон к тем серым панельным домам на заднем плане — они поразительно напоминают окраины наших городов, может быть внутри дворов там тоже полно нелегальной парковки а газонах и прочих "прелестей"?
Вблизи и эти кварталы производят приятное впечатление. Парковка, во-первых, вынесена в отдельную зону, а во вторых эта парковочная зона находится далеко от окон — никто не паркуется у вас прямо под окном и не воняет выхлопной трубой вам в форточку
Парковочная зона выложена красивой плиточкой, и есть ещё вот такие сладные блокировщики — чтобы ваше парковочне место никто не занял
Между зоной парковки и жилыми домами есть зеленая зона с пешеходной дорожкой для прогулок — чехи выходят сюда погулять с собачками или покататься на велосипедах
Вид дома со двора. Никаких нелегальных парковок тут нет — есть только газоны и пешеходные дорожки
Балконы. Обратите внимание — какие аккуратные
Зеленая зона под окнами. Чешские бабушки, совсем как наши, любят высаживать под окнами цветочки)
Спускаемся ниже
Здесь остались элементы советского "благоустройства" — корявые ворота для сушки белья. Не знаю, почему чехи их не убрали
Кварталы очень напоминают минское Сухарево — за исключением того, что во дворах нет грязи и автомобилей
Ещё один домик — раньше внутрь вела лестница, которую после реконструкции кварталов превратили вот в такой мостик
Стеклянные двери подъезда
Вид из подъезда во двор — отсюда можно хорошо рассмотреть, как именно была сделана реконструкция квартала — бетонные мостики от подъездов ведут к прогулочной дорожке, которая находится в один уровень с полом подъезда. Мамы с колясками могут без проблем тут гулять
И идешь себе гулять вдоль красивых рядов зелени, дыша чистым воздухом, а не выхлопом автомобилей
Вот так это выглядит со стороны — выходишь с коляской
За дорожкой находится отлично отреставрированное здание старой школы с крутым стадионом. Вы видели у нас хоть один такой стадион у старой школы?
Ещё один реконструированный двор. Обратите внимание на всё тот же принцип — машины стоят далеко от окон, возле дома находится зеленая зона и прогулочная дорожка, никаких вам парковок под окнами
В этом же районе находится IKEA
И огромный торговый центр "Черный мост"
Возле торгового центра есть большая площадь с лавочками, местами для прогулок и т.д
Из того, что не вошло в пост — все дорожки в районе закатаны ровным асфальтом либо выложены гранитной брусчаткой, нелегальной парковки нет нигде, везде много зелени и прогулочных зон
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1285
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3480
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3544
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3627
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3937
