Інаугурація Дональда Трампа започаткувала рік, багатий на події, включаючи військові перемоги над бойовиками угруповання «Ісламська держава» в Сирії та Іраку, антиурядові протести в Росії та терористичні атаки в багатьох країнах. Ця галерея пропонує деякі зі значущих історій 2017 року
Святкування Маланки – ;невід’ємна частина життя жителів Красноїльська, що на Буковині (Україна). Цілий рік вони готують маски, зброю та музичні інструменти, роблять із соломи величезних ведмедів та вивчають пісні і танці. 13 та 14 січня Маланка заходить у кожну хату, щоб прогнати з подвір’я злі сили, привітати господарів зі святом та отримати винагороду. Хода триває майже добу, а ввечері 14 січня всі Маланки збираються в центрі села, щоб позмагатися за звання найкращої. (Радіо Свобода / Сергій Коровайний)
Рятувальники на місці аварії вантажного літака у селі в Киргизстані, в результаті якої загинули 35 жителів та чотири члени екіпажу. 16 січня 2017 року. (epa / Ігор Коваленко)
44-й президент США Барак Обама вітає свого наступника Дональда Трампа під час його візиту на чай до сім’ї Обами в Білому домі у Вашингтоні ще до того, як відбулася інавгурація Трампа. 20 січня 2017 року. (Reuters / Jonathan Ernst)
Рані, трансгендерна людина, посміхається під час підготовки до вечірки в Пешаварі, що на північному заході Пакистану, 22 січня 2017 року. (Reuters / Caren Firouz)
Танки на подвір’ї багатоквартирного будинку у місті Авдіївці, що неподалік окупованого російськими гібридними селами Донецька, 1 лютого 2017 року. (Reuters / Гліб Гаранич)
14-річний хлопець, що приїхав із Афганістану, миється взимку біля старого вагона, де він знайшов притулок разом з іншими мігрантами в Белграді, Сербія, 11 лютого 2017 року. (AP / Muhammed Muheisen)
Біженка із Сирії Бараа Гадж Халаф (зліва) цілує батька Халеда, в той час як її мати Фатум (праворуч) плаче, після прибуття до міжнародного аеропорту О’Хеер у Чикаго, штат Іллінойс у США, 7 лютого 2017 року. Їм довго не вдавалось приїхати через обмеження на в’їзд до США громадян семи мусульманських країн, включаючи Сирію. (Reuters / Kamil Krzaczyński)
Люди вогниками екранів мобільних телефонів протестують проти планів пом’якшення антикорупційних законів у Бухаресті, Румунія, 26 лютого 2017 року. (AP / Vadim Ghirda)
Чоловік несе на руках свою дочку і плаче, підходячи з підконтрольної угрупованню «Ісламська держава» частини Мосула до позицій іракських сил. 4 березня 2017 року. (Reuters / Goran Tomašević)
Мітинг проти «Закону про дармоїдів», Мінськ, Білорусь, 15 березня 2017 року. Тисячі білорусів протестували проти закону, який запроваджував додаткові податки для безробітних людей (РВЄ/РС)
Російські спецпризначенці затримали протестувальницю, Москва, 26 березня 2017 року. Понад тисячу осіб заарештували тоді у різних містах Росії під час найбільших антиурядових протестів за багато років (EPA/ Максим Шипенков)
Військова та її дитина відвідують виставку квітів, що є частиною урочистостей, присвячених 105-річчю з дня народження небіжчика колишнього керівника КНДР Кім Ір Сена в Пхеньяні, Північна Корея, 16 квітня 2017 року. (EPA-EFE / How Hwee Young)
Турки святкують після голосування на референдумі, який дав президентові країни Реджепові Тайїпу Ердогану надзвичайно широкі повноваження. Стамбул, 16 квітня 2017 року. (Getty Images/ NurPhoto/ Jodi Hilton)
Затоплений будинок біля мідної шахти «Рошія-Поєнь» біля села Ґямена, Румунія, 21 квітня 2017 року. Село затоплює внаслідок гірничої діяльності (РВЄ/РС, Amos Chapple)
Сирійський чоловік несе тіло мертвої дитини. Як пізніше з’ясувало розслідування ООН, це була хімічна атака сирійських урядових військово-повітряних сил проти утримуваного повстанцями міста Хан-Шейхун. 4 квітня 2017 року (Reuters / Ammar Abdullah)
Фіналісти радіють виходу у фінал пісенного конкурсу «Євробачення-2017» на сцені після змагань у першому півфіналі. Цього року конкурс відбувся у Києві, в Міжнародному виставковому центрі (AFP / Сергій Супінський)
Представники Європарламенту та Ради Європи 17 травня 2017 року підписали документ у Страсбурзі, який формалізує довгоочікувану угоду про лібералізацію візового режиму з Україною. Угоду підписали Антоніо Таяні, президент Європарламенту, і Кармело Абела, міністр внутрішніх справ Мальти, яка головувала в ЄС. Президент України Петро Порошенко, присутній на церемонії, заявив, що підписання угоди є знаковою подією в історії України
Іранські поліцейські допомагають цивільним особам утекти з будівлі парламенту в Тегерані під час нападу на цю будівлю. 7 червня 2017 року (EPA-EFE / Omid Wahabzadeh)
Полум’я та дим охоплюють житловий будинок у Лондоні, 14 червня 2017 року. У вогні загинула 71 людина, включно з дітьму. У грудні розпочалося офіційне розслідування причин катастрофи (Reuters / Toby Melville)
Президент Росії Володимир Путін уперше зустрівся з президентом США Дональдом Трампом під час саміту «Групи двадцяти» у Гамбурзі, Німеччина, 7 липня 2017 року (Reuters / Carlos Barría)
11 липня 2017 року: домовини ще 71 жертви масових вбивств у Сребрениці в Боснії і Герцеговині чекають на перепоховання. Кожного року ховають все нових загиблих під час трагедії у Сребрениці 1995 року, чиї останки впізнають. У листопаді міжнародний трибунал ООН визнав колишнього командира боснійських сербів Ратка Младича винним у геноциді босняків у Сребрениці (РВЄ/РС, Midhat Poturović)
Двоє учасників мітингу, організованого грузинськими студентами та активістами біля села Бершуеті, що прилягає до сепаратистського регіону Південної Осетії, протестують проти того, що Росія потай пересуває лінію адмінкордону з рештою Грузії, здійснюючи «повзучу окупацію», 7 серпня 2017 року (РВЄ/РС, Мзія Саґанелідзе)
Усейн Болт (в центрі) з Ямайки реагує, зазнавши травми під час фіналу чоловічої естафети 4×100 метрів на міжнародному чемпіонаті світу з легкої атлетики у Лондоні, 12 серпня 2017 року (EPA-EFE / Srdjan Suki)
Військові Польщі на параді в Києві з нагоди Дня Незалежності України, 24 серпня 2017 року. Вперше Хрещатиком пройшли парадом не тільки українські військові, а й представники армій країн НАТО. А до Києва прибули міністри оборони різних західних країн, в тому числі міністр оборони Сполучених Штатів Америки Джим Маттіс (ера / Сергій Долженко)
Афганські поліцейські намагаються врятувати дитину під час атаки бойовиків на шиїтську мечеть в Кабулі, 25 серпня 2017 року (Reuters / Omar Sobhani)
Волонтери допомагають тягнути човен із врятованими після тропічного буревію «Гарві» у східному Г’юстоні, штаті Техас, США, 28 серпня 2017 року (Reuters/ Adrees Latif)
Майже через 100 років після більшовицького Жовтневого перевороту працівник миє статую Володимира Леніна в Санкт-Петербурзі, 28 вересня 2017 року (AFP / Ольга Мальцева)
Пожежа після вибуху на військових складах біля міста Калинівка у центральній Україні. Близько 30 тисяч людей евакуювали. 27 вересня 2017 року (Reuters / Гліб Гаранич)
Жінка з каталонським прапором на спині йде поміж бюлетенів, розкиданих прихильниками незалежності Каталонії, під час протестів у Барселоні, 1 жовтня 2017 року (AP / Emilio Morenatti)
Шпиталь у контрольованому повстанцями місті Дума в Сирії, 26 жовтня 2017 року. Семеро людей загинули внаслідок обстрілу житлових кварталів – за повідомленнями, його здійснили сили прихильників урядового режиму (EPA-EFE / Mohammed Badra)
Фоторепортери допомагають біженці-рохінджа вийти з річки після втечі з М’янми у Бангладеш, 1 листопада 2017 року (Reuters / Hannah McKay)
Афганські жінки збирають шафран у провінції Герат, що у західному Афганістані, 5 листопада 2017 року. Шафран є найдорожчою у світі спецією, і афганський уряд закликає фермерів вирощувати шафран, а не опіумний мак (EPA-EFE / Jalil Rezayee)
22-річний український солдат на псевдо «Піксель» рубає дрова – єдине джерело опалення в селі Піски, неподалік окупованого російськими гібридними силами Донецька, на сході України. 2 грудня 2017 року (РВЄ/РС, Мар’ян Кушнір)
Співробітники Служби безпеки України затримали колишнього президента Грузії, лідера партії «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі 5 грудня 2017 року. Під час затримання силовики зіткнулися із блокадою протестувальників, що підтримують Саакашвілі, які буквально «дістали» його з авта спецслужб і зірвали операцію. (AP / Євген Малолєтка)
Палестинці палять шини під час сутичок з ізраїльськими солдатами в місті Рамалла, Західний берег річки Йордан, під час протестів проти президента США Дональда Трампа та його рішення визнати Єрусалим столицею Ізраїлю, 8 грудня 2017 року (AP / Nasser Nasser)
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 30
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1377
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3546
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3604
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3672
