Інаугурація Дональда Трампа започаткувала рік, багатий на події, включаючи військові перемоги над бойовиками угруповання «Ісламська держава» в Сирії та Іраку, антиурядові протести в Росії та терористичні атаки в багатьох країнах. Ця галерея пропонує деякі зі значущих історій 2017 року
Святкування Маланки – ;невід’ємна частина життя жителів Красноїльська, що на Буковині (Україна). Цілий рік вони готують маски, зброю та музичні інструменти, роблять із соломи величезних ведмедів та вивчають пісні і танці. 13 та 14 січня Маланка заходить у кожну хату, щоб прогнати з подвір’я злі сили, привітати господарів зі святом та отримати винагороду. Хода триває майже добу, а ввечері 14 січня всі Маланки збираються в центрі села, щоб позмагатися за звання найкращої. (Радіо Свобода / Сергій Коровайний)
Рятувальники на місці аварії вантажного літака у селі в Киргизстані, в результаті якої загинули 35 жителів та чотири члени екіпажу. 16 січня 2017 року. (epa / Ігор Коваленко)
44-й президент США Барак Обама вітає свого наступника Дональда Трампа під час його візиту на чай до сім’ї Обами в Білому домі у Вашингтоні ще до того, як відбулася інавгурація Трампа. 20 січня 2017 року. (Reuters / Jonathan Ernst)
Рані, трансгендерна людина, посміхається під час підготовки до вечірки в Пешаварі, що на північному заході Пакистану, 22 січня 2017 року. (Reuters / Caren Firouz)
Танки на подвір’ї багатоквартирного будинку у місті Авдіївці, що неподалік окупованого російськими гібридними селами Донецька, 1 лютого 2017 року. (Reuters / Гліб Гаранич)
14-річний хлопець, що приїхав із Афганістану, миється взимку біля старого вагона, де він знайшов притулок разом з іншими мігрантами в Белграді, Сербія, 11 лютого 2017 року. (AP / Muhammed Muheisen)
Біженка із Сирії Бараа Гадж Халаф (зліва) цілує батька Халеда, в той час як її мати Фатум (праворуч) плаче, після прибуття до міжнародного аеропорту О’Хеер у Чикаго, штат Іллінойс у США, 7 лютого 2017 року. Їм довго не вдавалось приїхати через обмеження на в’їзд до США громадян семи мусульманських країн, включаючи Сирію. (Reuters / Kamil Krzaczyński)
Люди вогниками екранів мобільних телефонів протестують проти планів пом’якшення антикорупційних законів у Бухаресті, Румунія, 26 лютого 2017 року. (AP / Vadim Ghirda)
Чоловік несе на руках свою дочку і плаче, підходячи з підконтрольної угрупованню «Ісламська держава» частини Мосула до позицій іракських сил. 4 березня 2017 року. (Reuters / Goran Tomašević)
Мітинг проти «Закону про дармоїдів», Мінськ, Білорусь, 15 березня 2017 року. Тисячі білорусів протестували проти закону, який запроваджував додаткові податки для безробітних людей (РВЄ/РС)
Російські спецпризначенці затримали протестувальницю, Москва, 26 березня 2017 року. Понад тисячу осіб заарештували тоді у різних містах Росії під час найбільших антиурядових протестів за багато років (EPA/ Максим Шипенков)
Військова та її дитина відвідують виставку квітів, що є частиною урочистостей, присвячених 105-річчю з дня народження небіжчика колишнього керівника КНДР Кім Ір Сена в Пхеньяні, Північна Корея, 16 квітня 2017 року. (EPA-EFE / How Hwee Young)
Турки святкують після голосування на референдумі, який дав президентові країни Реджепові Тайїпу Ердогану надзвичайно широкі повноваження. Стамбул, 16 квітня 2017 року. (Getty Images/ NurPhoto/ Jodi Hilton)
Затоплений будинок біля мідної шахти «Рошія-Поєнь» біля села Ґямена, Румунія, 21 квітня 2017 року. Село затоплює внаслідок гірничої діяльності (РВЄ/РС, Amos Chapple)
Сирійський чоловік несе тіло мертвої дитини. Як пізніше з’ясувало розслідування ООН, це була хімічна атака сирійських урядових військово-повітряних сил проти утримуваного повстанцями міста Хан-Шейхун. 4 квітня 2017 року (Reuters / Ammar Abdullah)
Фіналісти радіють виходу у фінал пісенного конкурсу «Євробачення-2017» на сцені після змагань у першому півфіналі. Цього року конкурс відбувся у Києві, в Міжнародному виставковому центрі (AFP / Сергій Супінський)
Представники Європарламенту та Ради Європи 17 травня 2017 року підписали документ у Страсбурзі, який формалізує довгоочікувану угоду про лібералізацію візового режиму з Україною. Угоду підписали Антоніо Таяні, президент Європарламенту, і Кармело Абела, міністр внутрішніх справ Мальти, яка головувала в ЄС. Президент України Петро Порошенко, присутній на церемонії, заявив, що підписання угоди є знаковою подією в історії України
Іранські поліцейські допомагають цивільним особам утекти з будівлі парламенту в Тегерані під час нападу на цю будівлю. 7 червня 2017 року (EPA-EFE / Omid Wahabzadeh)
Полум’я та дим охоплюють житловий будинок у Лондоні, 14 червня 2017 року. У вогні загинула 71 людина, включно з дітьму. У грудні розпочалося офіційне розслідування причин катастрофи (Reuters / Toby Melville)
Президент Росії Володимир Путін уперше зустрівся з президентом США Дональдом Трампом під час саміту «Групи двадцяти» у Гамбурзі, Німеччина, 7 липня 2017 року (Reuters / Carlos Barría)
11 липня 2017 року: домовини ще 71 жертви масових вбивств у Сребрениці в Боснії і Герцеговині чекають на перепоховання. Кожного року ховають все нових загиблих під час трагедії у Сребрениці 1995 року, чиї останки впізнають. У листопаді міжнародний трибунал ООН визнав колишнього командира боснійських сербів Ратка Младича винним у геноциді босняків у Сребрениці (РВЄ/РС, Midhat Poturović)
Двоє учасників мітингу, організованого грузинськими студентами та активістами біля села Бершуеті, що прилягає до сепаратистського регіону Південної Осетії, протестують проти того, що Росія потай пересуває лінію адмінкордону з рештою Грузії, здійснюючи «повзучу окупацію», 7 серпня 2017 року (РВЄ/РС, Мзія Саґанелідзе)
Усейн Болт (в центрі) з Ямайки реагує, зазнавши травми під час фіналу чоловічої естафети 4×100 метрів на міжнародному чемпіонаті світу з легкої атлетики у Лондоні, 12 серпня 2017 року (EPA-EFE / Srdjan Suki)
Військові Польщі на параді в Києві з нагоди Дня Незалежності України, 24 серпня 2017 року. Вперше Хрещатиком пройшли парадом не тільки українські військові, а й представники армій країн НАТО. А до Києва прибули міністри оборони різних західних країн, в тому числі міністр оборони Сполучених Штатів Америки Джим Маттіс (ера / Сергій Долженко)
Афганські поліцейські намагаються врятувати дитину під час атаки бойовиків на шиїтську мечеть в Кабулі, 25 серпня 2017 року (Reuters / Omar Sobhani)
Волонтери допомагають тягнути човен із врятованими після тропічного буревію «Гарві» у східному Г’юстоні, штаті Техас, США, 28 серпня 2017 року (Reuters/ Adrees Latif)
Майже через 100 років після більшовицького Жовтневого перевороту працівник миє статую Володимира Леніна в Санкт-Петербурзі, 28 вересня 2017 року (AFP / Ольга Мальцева)
Пожежа після вибуху на військових складах біля міста Калинівка у центральній Україні. Близько 30 тисяч людей евакуювали. 27 вересня 2017 року (Reuters / Гліб Гаранич)
Жінка з каталонським прапором на спині йде поміж бюлетенів, розкиданих прихильниками незалежності Каталонії, під час протестів у Барселоні, 1 жовтня 2017 року (AP / Emilio Morenatti)
Шпиталь у контрольованому повстанцями місті Дума в Сирії, 26 жовтня 2017 року. Семеро людей загинули внаслідок обстрілу житлових кварталів – за повідомленнями, його здійснили сили прихильників урядового режиму (EPA-EFE / Mohammed Badra)
Фоторепортери допомагають біженці-рохінджа вийти з річки після втечі з М’янми у Бангладеш, 1 листопада 2017 року (Reuters / Hannah McKay)
Афганські жінки збирають шафран у провінції Герат, що у західному Афганістані, 5 листопада 2017 року. Шафран є найдорожчою у світі спецією, і афганський уряд закликає фермерів вирощувати шафран, а не опіумний мак (EPA-EFE / Jalil Rezayee)
22-річний український солдат на псевдо «Піксель» рубає дрова – єдине джерело опалення в селі Піски, неподалік окупованого російськими гібридними силами Донецька, на сході України. 2 грудня 2017 року (РВЄ/РС, Мар’ян Кушнір)
Співробітники Служби безпеки України затримали колишнього президента Грузії, лідера партії «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі 5 грудня 2017 року. Під час затримання силовики зіткнулися із блокадою протестувальників, що підтримують Саакашвілі, які буквально «дістали» його з авта спецслужб і зірвали операцію. (AP / Євген Малолєтка)
Палестинці палять шини під час сутичок з ізраїльськими солдатами в місті Рамалла, Західний берег річки Йордан, під час протестів проти президента США Дональда Трампа та його рішення визнати Єрусалим столицею Ізраїлю, 8 грудня 2017 року (AP / Nasser Nasser)
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1275
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3478
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3542
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
